Еволюція Ош.

Еволюція Порфирія Іванова — книга, заснована послідовниками Іванова Порфирія Корнійовича. Це — підручник для само-вивчення. Мета: навчити всіх земних людей всіх національностей жити по-еволюційному за наукою Порфирія, тобто з точки зору Іванова. За його наукою, з 1989 року в житті людства почалась нова епоха еволюція, при якій людство має розвиватись і технічно, і біологічно як вид. Книга призначена для молоді й усіх людей: школярів, студентів, спеціалістів різних знань. Також для широкого кола читачів, кого цікавить здоровий спосіб життя, як запобігти захворюванням у своєму житті, як його продовжити. Наука Порфирія Іванова представлена в його працях, котрі є спільне надбання людства, подарунок Іванова всім людям всіх національностей, вони належать всьому народові всієї Землі за заповітом Паршека, котрий є в його працях. Учитель благословив своїх учнів редагувати свої праці, публікувати, розповсюджувати — про це право Порфирій Іванов написав у працях. У звязку із цим у Вікіпідручнику публікуємо збірку праць Паршека, в котрих вся еволюційна наука Ош.

Іванов Порфирій Корнійович — творець еволюції

Еволюція в широкому значенні — зміни, розвиток, перетворення.

Іванов Порфирій Корнійович^[1] (також має особисте ім'я Ош, прізвисько Паршек, епітети Переможець природи, Учитель народу, Бог Землі) пропонує нам усім вчення, основою якого є еволюція, тобто розвиток природи, людини, суспільства. Еволюція за вченням Іванова. Тут робиться аналіз його вчення. Вчення Іванова є наука.

Актуальність. Практичний і теоретичний досвід Порфирія Іванова аутуальний для фізичного і духовного розвитку людства, тобто еволюції. Адже науці відомо факт, що людство як біологічний вид припинило свій еволюційний розвиток близько 50 тисяч років тому, в останній час розвивається тільки технічно. Еволюція людства — це життя.

Метод. Для науки характерно мати практику і теорію. Практику Іванов створив сам на собі, це його загартування в природі, основна частина науки, описана в його працях. Також він зробив важливі висновки, щоб побудувати теорію. А теорію маємо розвивати ми, всі люди, хто знає практику загартування і розуміє. Іванов базувався теоретично на законах діалектики, вони витікають із його практики. Іванов пропонує нам усім, щоб на основі його практики побудували теорію. Коли на основі практики побудуємо теорію, то тоді й практику доведемо, і Учителя Іванова визнають. Коли побудуємо теорію, тоді побудуємо науку, бо наука складається з практики і теоретичного обгрунтування. Прийшов час, щоб теорія заговорила про Іванова. Пробуємо побудувати теорію з точки зору фізика. Його метод — самопізнання та пізнання історії. У Іванова основний прилад для наукових досліджень — це його живе тіло. Він — учений у природі, творить науку, вивчаючи своє тіло в природних умовах, його стан, почуття, думку тощо. Він шукав таїну в собі, а не в природі. Його досвід обєктивний і правдивий, кожен може перевірити на собі практично.

Закон єдності двох протилежностей

Іванов із своєї практики сам творив теоретичні діалектичні закони. Це основний універсальний закон еволюції, із нього витікають як наслідок всі інші закони еволюції. Іванов приходить до висновку, що в природі є дві сторони, вони єдині. Одна без другої не існує, вони існують тільки разом як одне ціле. Приводиться приклад психологічного відчуття людей при їхній діяльності в природі. Одна сторона — почуття тепле і хороше. Друга — почуття холодне і погане. Між ними існує звязок, одне без другого не існує, вони існують тільки разом. Люди не люблять почуття холодного і поганого, бояться його, уникають його в своєму житті, тобто заперечують холодне і погане. Створюють у природі умови життя такі, щоб мати завжди почуття тепле і хороше. Це — їдять щодня досита, одягаються до тепла в тілі, живуть у домі з усіма вигодами. Якщо люди через свої свідомі дії спочатку мають у природі почуття тепле і хороше, то потім природа сама їм підсовує умови, що вони мають почуття холодне і погане (хвороби, незадоволення, смерть). І навпаки. Якщо люди спочатку свідомо мають почуття холодне і погане (наприклад, через загартування холодом, голодом), то потім отримують від природи хороше і тепле (здоров'я, задоволення тощо). Природа сама посилає їм хороше і тепле. Ми бачимо, що в цьому випадку люди творять хороше і тепле в розвитку.

Можно привести в житті приклади, коли з нічого появляється дві протилежності. Візьмемо психічні явища, почуття поганого і хорошого, холодного і теплого. Спочатку в нас нема ні першого, ні другого, нема нічого. Це може перевірити на собі кожен. Ми обливаємо все тіло холодною водою, нам робиться холодно, ми отримали почуття холоду, поганого. На цьому почутті не закінчується, а скоро приходить нам інше почуття, хороше почуття, робиться тепло, краще не може бути. Кінцеве почуття протилежне початковому. Чим холодніша вода, тим краще потім. Нам погано, коли свідомо терпимо без їжі 42 години, а потім у кінці це дає нам хороше почуття. Якщо це робити регулярно, то відчуєте себе здоровим — це хороше. Ніщо — це нуль в числовій формі. Отже, з нічого ми отримали два протилежних почуття, в числовій формі сума їх дорівнює нулю. Ми не бачимо і не помічаємо, як після одного почуття приходить протилежне друге, часто нам невідоме. А щоб знати, треба вивчати вчення Іванова. Це закон. Вся природа побудована за одним законом, у цьому вона єдина. Цей закон можно застосувати і для фізичних явищ. Якщо одну протилежність позначити як додатню одиницю, то друга одиниця буде від'ємна одиниця, а синтез або сума двох протилежностей дорівнює нулю. Отже, до дії у нас був нуль, тобто ніщо, і після дії, коли появились дві протилежності, у нас є нуль, тобто ніщо. Закон збереження. Звідси висновок, стан до дії дорівнює стану після дії.

На основі практики Учителя Іванова можно сформулювати закон єдності двох протилежностей. Спочатку нема нічого, з нічого ніщо не виникає. Будь-яке явище в природі не виникає, а проявляється в житті як дві протилежні сторони, котрі існують в єдності. Якщо появляється явище однієї сторони, то слідом за ним появляється явище протилежної сторони, яке нейтралізує перше, а їх сукупність це початкове ніщо. Це стосується всіх явищ: фізичних, психічних.

Якщо люди своєю силою волі роблять улюблені життєві умови в природі такі, що дають початкове почуття хороше, то потім самі виникають в природі умови життя, які дають людям кінцеве почуття погане. Початкове почуття хороше перетворюється на кінцеве почуття погане.

Якщо люди своєю силою волі роблять улюблені життєві умови такі, що дають початкове почуття погане, то потім самі виникають у природі умови, які дають кінцеве почуття хороше. Початкове почуття погане перетворюється на кінцеве почуття хороше.

Практика нам доводить, що свідомість, бажання, почуття великої кількості людей впливають на рух природи взагалі. Масові почуття визначають рух природи. Масове почуття вплиаває на рух планет, сонця, атмосфери. Природа протидіє людям, дає рівне за величиною протилежне почуття. Висновок. Свідомість людей визначає буття, тобто рух природи. А природа, протидіючи, дає протилежне почуття. Свідомість повязана з думкою. Якщо припинити на якийсь час думку, то припиниться протидія природи на людей.

У природі люди свідомо створюють умови життя, що дають початкове хороше (погане) почуття. А природа відповідно сама, протидіючи, посилає умови, що дають рівне за величиною кінцеве погане (хороше) почуття.

З усіх можливих рухів природи в дійсності відбувається рух, який дає людям рівне за величиною початкове хороше (погане) і кінцеве погане (хороше) почуття.

Закони природи єдині для всіх явищ: фізичних, хімічних, психічних тощо. Почуття не виникають з нічого і не зникають, а перетворюються з одного виду в інший. Подібний закон збереження речовини спостерігається в хімічних явищах. У фізичних явищах спостерігається подібний закон збереження маси, єнергії тощо.

У цьому нема ніякого неприродного чуда, це фізичне явище в природі, це діє закон збереження в природі. Хороше виникає як протилежність поганого за законом збереження, їх різниця дорівнює нулю. Так що в природі в цілому нічого не виникає з нічого. Будь-яке почуття не може зникнути. За кожне слово доведеться відповідати перед природою.

Люди зробили в природі улюблені умови. Захопили на землі місце, присвоїли до свого імені, назвали своїм, стали трудитись, побудували дім з усіма вигодами. Зробили грядку, посіяли зерно, котре дало великий урожай. Зібрали урожай, зробили смачну їжу, наїлись досита, оділись до тепла в тілі в красивий одяг. Це все дало їм початкове хороше почуття. Вони називають таке життя хорошим. Але на цьому хорошому не закінчується. За це одержане початкове хороше природа пошле такі умови життя, що дадуть кінцеве погане почуття: втрата сил, хвороби, незадоволення, нещастя, смерть, зменшення тривалості життя, кризи суспільства тощо. Такий закон природи.

Люди посіяли мало зерна, а зібрали багато зерна. Це вже прогрес у житті, це люди отримали хороше, життя пішло вгору. Але в природі одне не буває. А за цей прогрес, за хороше природа дає погане: втата сил, хвороби. Люди хворіють, допомоги нема, люди вмирають, зменшується тривалість життя, виникають кризи, збитки. За прогрес, за хороше природа забирає життя — людям стає погано. Люди отримали технічний прогрес, зробили трактор, всяку машину, жити стало легко, хороше. А за цей прогрес природа посилає хвороби, всякі лиха, забирає життя, люди вмирають, зменшується тривалість життя — вони отримали погане. Скільки люди взяли хорошого, стільки отримали поганого.

Між початковим почуттям і кінцевим є залежність. Звичайно люди не знають про залежність між початковим почуттям і кінцевим, через це незнання маємо всі проблеми і біди в житті. Якщо початкове почуття змінюється на якусь величину, то на таку величину змінюється кінцеве почуття, між ними лінійна залежність, різниця між ними дорівнює нулю.

Початкові умови і початкове почуття є причина, а кінцеві умови і почуття є наслідок. Закон установлює причинно-наслідковий зв'язок між усіма діями людей і природи, між усіма явищами природи.

Свідомість визначає буття. Учителеві прийшла від природи свідомість. Чому люди одягаються до тепла, наїдаються досита щодня, живуть у домі з усіма вигодами, але вони не задовольняються, хворіють, умирають? Це їхня неправда. Він став шукати вихід, щоб людям допомогти, став жити без всяких таких потреб. Свідомість визначила буття, воно саме прийшло.

Люди отримали хороше почуття. Але в природі з нічого, тобто з нуля, не може взятись якесь почуття. А якщо взялось якесь почуття, то разом із ним береться рівне за величиною протилежне почуття, різниця між ними дорівнює нулю, тобто ніщо. Отже, природа в цілому перебуває незмінною, а всередині цілого відбуваються психічні явища і рух. Почуття хороше силою волі стає поганим почуттям, котре знову стає хорошим і так далі. Почуттів абсолютно нема, вони є в становленні. Із цього можна зробити висновок щодо буття. Буття – у становленні.

Якщо одна з протилежностей дорівнює 1, то і друга дорівнює 1, а їх різниця дорівнює нулю. Приклад з фізики. Якесь тіло як ціле, або атом, не має електричного заряду, тобто нейтральний, але всередині його є негативно заряджені частинки електрони і така ж кількість позитивно заряджених частинок. Ці заряди нейтралізують себе.

Всі об'єкти природи є протилежності. Всі об'єкти існують у становленні, їх абсолютно нема. Світу як такого нема, він у становленні. Що є перший поштовх для руху світу? Людське бажання отримати певне почуття. Нема бажання — нема світу. Свідомість визначає буття. У стані сну у нас нема думок, бажань, нема почуттів — тому нема тієї картини світу, яку бачимо в стані бадьорості. Наша свідомість породжує суперечності, що рухає природу. Чоловік Бог має свою свідомість, думки, бажання — таким чином Бог творить світ за своєю ідеєю. Людина є Бог, він є творець, у ньому є все, що треба для життя. Богові для життя не треба їжа, одяг, житловий дім. Люди мають своє бажання, думки, вони своїми думками творять рух природи в іншому напрямку. У світі багато вір, кожна віра має свого Бога, у котрого своя ідея, молитва. Свої бажання, просьби, ідеї люди називають молитвою, вони постійно моляться, таким чином у природі здійснюють свої бажання, ідеї.

Метод загартування Іванова є один з усіх істинний, бо Паршек любив природу як матір рідну, був близьким до неї, жив по-природному. Ідея еволюції Іванова здійсниться в природі.

Природа і людство як протилежності

Природу і людей можно розглядати як дві протилежності, котрі існують в єдності. Природа народжує і творить людей. І природа заперечує людство щодо життя, вона уметртвляє поодинці людей. А люди заперечують природі, вони роблять усе, щоби було життя людства. А люди природні в свій час досягають такого стану, що самі творять єнергію і матерію, вона єволюційно розвивається в дійсну природу, так люди народжують і творять природу в розвитку. В процесі єволюції виникає матерія в різних видах, галактики, планети, живі люди. Це перший цикл. А за ним іде другий цикл. Оновлена природа в процесі еволюції знову народжує нових людей, а ці люди нороджують і творять знову єнергію і матерію, з которої складається в єволюції природа, всесвіт. І так без кінця. Отже, людина є творець природи, тому вона називається Бог творець. При цьому кількість переходить в якість, і навпаки. Отже, природа народжує людину для життя. Нам, всім людям, треба жити, а вмирати не треба. Такий висновок Паршека.

Дія, протидія, синтез

Кожній якості відповідає кількість. Кількість переходить у якість. Проявлення відбувається в кількості. Оскільки еволюційний процес існує в розвитку, то кількість виражається еволюційним рядом чисел. Будемо пробувати знайти такий ряд чисел, котрий виражає єволюційний процес.

Перший член ряду є вираз якоїсь дії в природі. Для простоти приймемо, що він дорівнює — 1.

Другий член ряду по суті заперечує перший, є протилежність дії, тобто першому члену. Тут діє закон двох протилежностей. Цей член повинен бути більше одиниці. Бо ми бачимо, що всесвіт розширюється, кількість збільшується. Бо якщо ця одиниця буде залишатись незмінною, то не буде життя, розвитку, єволюції. Оскільки єволюція є, то це число має бути більше одиниці, воно дорівнює невідомому числу, позначимо його буквою — а. Отже, маємо ряд:

1, а...

Ми бачимо, в природі існує закономірність. Має бути закономірний ряд чисел, тобто ряд має будуватися за якимсь законом. Отже, має бути геометрична або арифметична прогресія. Очевидно, це буде геометрична прогресія, бо в природі існує прискорений розвиток. Визначимо закон, за яким будується геометрична прогресія. Третій член синтез є запереченням або протилежністю перших двох, він будується за законом двох протилежностей. А кількісно третій член повинен дорівнювати сумі двох попередніх членів, оскільки є заперечення дії і протидії. Звідси виходить закон, за яким будується ряд геометричної прогресії — кожен член дорівнює сумі двох попередніх. Отже, маємо ряд:

1, а, 1 + а...

Знаменник прогресії дорівнює — а.

Маємо рівність: а = (1 + а)/а. Звідси маємо квадратне рівняння: а² — а — 1 = 0. Звідси отримуємо значення а. а = 1,618... Це число називається золотий перетин. Золотий перетин випливає із закону двох протилежностей. Еволюція твориться за законом золотого перетину.

Еволюційний ряд

На практиці доцільно і зручно користуватись рядом цілих чисел, утвореним за законом кожен член дорівнює сумі двох попередніх, це еволюційний ряд: 1, 1, 2, 3, 5, 8, 13, 21, 34, 55...

В ньому відношення будь-якого члена до попереднього наближено дорівнює золотому числу. Також використовується еволюційний ряд, утворений множення кожного члена на 2:

2, 4, 6, 10, 16, 26, 42, 68, 110...

Від теорії до практики

В практиці Паршека зустрічаються ряди чисел, які близько співпадають з теоретичним еволюційним рядом. Це—числа годин свідомого терпіння без їжі, періоди в історії.

Еволюційний ряд і свідоме терпіння

Дорога ідея Учителя — кожному бути без потреби їжі, одягу, житла. Для цього є наше райське місце, де чоловікові слава безсмертна. Учитель сам навчився свідомо теерпіти без їжі в деякі дні і навчив людей. Привчати себе до свідомого терпіння без їжі потрібно поступово. Коли навчишся свідомо легко бути без їжі одне число годин, тоді можно для терпіння взяти інше число з еволюційного ряду. Паршек починав терпіння без їжі 42 години в тиждень з вечора пятниці до 12 годин неділі. Якщо терпіти без їжі 42 години важко, то можна терпіти 24 години в субботу. Спочатку терпіти важко. Коли стало легко, добавив 24 години, і став терпіти 66 годин в неділю. Коли на цьому терпінні утвердився, став терпіти без їжі 108 годин в тиждень. Потім терпів без їжі шість діб в тиждень. Потім учням на майбутнє говорив терпіти без їжі два тижні, потім місяць. Отже, маємо практичний ряд чисел:

24, 42, 66, 108, 144, 288 (12 діб), 754 (31 доба).

Цей ряд співпадає з еволюційним рядом в межах похибки: 26, 42, 68, 110, 178, 288, 466, 754.

Висновок. Свідоме терпіння без їжі за ідеєю Паршека є еволюційним.

Еволюційний ряд і періоди історії

В історії Іванова можна виділити сім періодів або днів. Це семиденна історія, як історія творення Бога. (Буття 1:1) За початок відліку візьмемо 1933 рік. Закінчується кожен період або день у визначеному році, вони утворюють ряд чисел, утворених золотим перетином: 6,10, 16, 26, 42, 68, 110. ^[2]. В кожному періоді або дні Іванов створив щось значне для життя людей, і в кінці дороги спочив від діл, показавши людям істинну дорогу в житті.

Перший день. Створив слово

6 років пройшло від початку. В першому періоді Іванов створив слово, почав писати свою історію. Спочатку було слово, і слово було у Бога, і все через це слово стало бути. Одне сказане слово примусило чоловіка в природі шукати, на що обпертися в житті. ^[3]. Іванов сам весь час писав свою історію для людей.

Другий день. Створив біле світло

10 років Божої дороги пройшло. Іванов створив світло. Коли він став зимою ходити без головного убору, він своїми очима побачив біле світло, котре сам створив. ^[4]. Через це він отримав здоров'я, і можливісь ходити літом і зимою без одягу. За цю якість створювати природне явище, тобто білий світ, люди його визнавали і визнають Богом творцем. За цю якість він має ім'я Ош, що в перекладі означає «білий».

Третій день. Створив повітря

16 років Божої дороги пройшло. Цей період тривав від 1943 до 1949 року приблизно 6 років. Іванов створив людям правильне ставлення до повітря. Він ходив взимку і влітку без одягу, без сорочки, крім шортів, і навчив цього інших. Показав, що це добре. Не треба відгороджуватись одягом від природи. Повітря — це наш брат, друг, його треба любити всім. Під час війни в 1941 році він виступив проти німців без сорочки і босим, без зброї. Його німці поважали, як Бога. Хотіли, щоб він допоміг їм перемогти у війні.

Четвертий день. Створив воду

26 років Божої дороги пройшло. Четвертий період від 1949 до 1959 року приблизно 10 років. Иванов створив людям правильне ставлення до води. Вода — наша сестра, наш друг, вона пробуджує наше тіло, дає здоров'я. Сніг — наш друг. Воду треба любити ^[5]. Навчив обливати тіло холодною водою. Обливання холодною водою є однією з головних заповідей Іванова для оздоровлення.

Іванов сам практично вивчав якості води. У 1948 році з 23 листопада до 5 грудня Іванов зробив експеримент — прохід від Туапсе до Сочі по берегу Чорного моря. Прохід  починався під час 12—бального шторму на морі, як тільки Іванов зайшов у море, воно тут же заспокоїлось. Він 12 діб був в умовах природи без їжі, одягу, житлового дому. Періодично заходив у воду і був без дихання. Коли прийшов у Сочі, випав білий пухнастий сніг, люди його оточили на пляжі, як Бога, що спустився з гір. А він зайшов у море і просидів у глибині три години під водою без дихання. Його витягнули сіткою живого. ^[6]. В селі Оріхівка є живі свідки цього. Методика бути без дихання під водою описана в багатьох працях.

Пятий день. Створив землю

42 роки Божої дороги пройшло. П'ятий період триває від 1959 до 1975 року приблизно 16 років. Він створив людям правильне ставлення до землі. Він любив землю, ходив босою ногою по землі літом і зимою. Благославляв людей, особливо молодь, ходити босим по землі літом і взимку. Таким шляхом можна завоювати мир між людьми. Він говорив, що землю не можна присвоювати, бо вона природна, спільного характеру, є суспільне надбання людства, вона належить усім. ^[7]. Через присвоєння землі між людьми існують війни. Люди воюють з природою, її знищують всякими шляхами, убивають живе. А він, як Бог, творив природу. Він був проти війни людей з природою. Він знайшов людям місце на землі для життя, назвав його райським місцем, освятив, у 1975 році благословив людей жити навколо райского місця без усяких потреб. ^[8] В майбутньому тут буде людям рай на землі, і люди завоюють безсмертя.

Шостий день. Створив чоловіка

68 років Божої дороги пройшло. Шостий період тривав від 1976 до 2001 року приблизно 26 років. Учитель Іванов створив чоловіка, тобто учня, подібно до себе без потреб. У 1979 році прийняв учня, благословив виконувати його заповіді. У 1981 році учень звітував письмово перед Учителем, і Учитель прийняв лист—звіт, переписав у свій зошит, написав йому нове прізвище Ош, як отець синові. ^[9] Потім благословив редагувати і публікувати праці, приймати людей, продовжувати ідею Учителя бути без потреб. Це приклад для інших людей. У 1989 році учень прийняв ім'я, назвав Учителя Іванова Богом Отцем Ош, а себе сином Ош. Підтримав ідею Учителя на бугрі ^[10].

1983 рік. Іванов за два місяці до відходу з життя написав про підсумок своєї діяльності в житті за піввіку: «Я зробив те, що колись говорив нам Христос»^[11]. Учні Іванова визнали, що він виконав заповіді Христа і навчив людей, таким чином прославив Христа ^[12]. Іванов за це отримав від Ісуса Христа ім'я Великий, мудрий, а народ визнав Іванова за діло Учителем народу, Богом Землі. Іванов говорив, що він далекий від релігії. Його учні теж далекі від релігії.

Створивши учня подібно собі без потреб, Іванов спочив від діл. Чоловікові Богу слава безсмертна.

Сьомий день. Еволюція Святого Духу

110 років Божої дороги від початку. Цей період триває від 2001 до 2043 року приблизно 42 роки. Учитель назвав цей період еволюцією Святого Духа. Він в історії виділяв три великих періоди, побудованих за законом золотого перетину. Бог отец — царське самодержавство, капіталізм. Бог Син — колективне суспільство, соціалізм. Бог Дух Святий — еволюція, незалежність, Божа дорога. Учитель Іванов пройшов цю дорогу ^[13]. Бог отець, капіталізм не задовольнив людей, його заперечує Бог син соціалізм. Син замінив отця. Соціалізм теж не задовольнив людей, його зареречує еволюція Духа Святого, вона прийшла замінити отця і сина.

Іванов пише про своє вчення, як науку загартування для всіх. Тут важливо сказати про історичні періоди, як члени ряду, побудованого за природним законом золотого перетину. У ньому кожен член є синтез або сума двох попередніх. Розглянемо три періоди від початку людського роду до теперішнього часу. Перший період — люди були близькі до природи, були незалежні від природи, жили в єдності з природою, як у раю. ^[14]. Загартування було джерелом життя. Цей період Порфирій Іванов називає — загартування в природі. (Ів 8211:163). Другий період — люди не стали приймати загартування, відійшли від природи, стали залежні від природи. Тут характерний початок переходу до вчення Ісуса Христа, церква передає досвід апостолів Христа. Відбувався приблизно до 2000 року. Третій період за наукою є синтез двох попередніх періодів. Так є в дійсності. Вчення Порфирія Іванова в дійсності є синтез повного виконання людьми вчення Ісуса Христа і загартування в природі за наукою Порфирія Іванова, тобто синтез двох попередніх періодів. Віднині люди житимуть за вченням Порфирія Іванова Великого, мудрого Ош, котрий один виконав усі заповіді Христа. ^[15]

Інші сім періодів в історії. 2000 років від початку віри в Ісуса Христа можна представити як сім періодів або днів. Їхня тривалість була в роках від початку віри в Христа — 754; 466; 288; 178; 110; 68; 42 роки. Сума цих чисел приблизно дорівнює 1900 років, що підтверджує еволюційність процесу. Відомо, що тривалість періодів зменшувалась. Комуністична система розпалась у 1991 році, проіснувавши 73 роки, в теоретичному еволюційному ряду це число 68, що близько до 73. Вчення говорить, що комуністична формація є остання. Після неї починається період еволюції Духа Святого. Іванов наперед говорив, що все приготовлено до 2000 року, тобто еволюція.

Докладно про період еволюції, що людям треба робити, Іванов описав у своїй збірці праць. Ці праці треба всім читати, розуміти, виконувати. Це істинний шлях еволюційного розвитку людства.

Сім періодів в еволюції

Еволюція в природі має характерну властивість, різні явища в природі мають сім періодів. Вони є в малому і великому.

Світло і електромагнітні явища. Райдуга має сім кольорів. Кожен колір має еволюційну властивість, він утворюється із суми двох інших. Біле світло розпадається на спектр із семи кольорів. Можливо, це стосується простору і часу.

Будова атома. Атом має ядро і N оболонок, на яких є електрони. Різного типу атоми розміщені в періодичну систему елементів Менделєєва, котра має сім періодів. В періоді з номером N є атоми, котрі мають N оболонок електронів.

Сонячна планетна система налічує сім основних планет. Вони в просторі розміщені на різні відстані від сонця, мають свої періоди обертання.

2000-річна історія віри в Христа має сім періодів. Очевидно, Христос є рушійна сила соціально-економічного процесу. Їхня тривалість в роках від початку віри в Христа: 754; 466; 288; 178; 110; 68; 42 роки. Сума цих чисел приблизно дорівнює 1900. 68 близько до 73 років існування комуністичної формації. Це обєктивний процес. За цими періодами мають бути інші сім періодів з іншою рушійною силою розвитку.

Історія Іванова як Бога складається із семи періодів з еволюційного ряду, це об'єктивний процес.

Ряд чисел свідомого терпіння без їжі в годинах, котрі залишив людям Учитель Іванов: 24; 42; 66; 108; 144; 288 (12 діб), 754 (31 доба).

За Біблією, Бог творив шість днів і на сьомий спочив. Також тут маємо сім періодів. За цими періодами були інші сім періодів. Так відбувається в житті людей, тиждень проходить, за ним починається другий тиждень, потім третій, і так без кінця.

Нотний ряд.

Цей ряд треба продовжувати.

Збірка праць Порфирія Іванова

Відомо близько 300 рукописних зошитів Іванова різних назв, котрі охоплюють період 1933 – 1983 рр. Іванов хотів, щоб його праці були надруковані й опубліковані, тоді його зрозуміють і визнають люди. Офіційні видавництва не видавали праці Іванова. Тоді Іванов благословив учня редагувати і видавати його зошити, тобто збірку праць, у друкованому варіанті ^[16]. Більшість зошитів уже відредаговано й опубліковано в електронному форматі на сайті, розповсюджується вільно безплатно в основному через Інтернет, також паперовим шляхом. Письмова мова Іванова – це суміш або суржик російської, української та давньоруської мови. Це мова українця, який живе серед російськомовних людей. Українських слів у зошитах понад 500, їх нема в російському словнику. З них зроблено окремий словник з перекладом на російську мову. Іванов використовує українську граматику, закони благозвучності мови тощо. Наприклад: він вживає префікс «без» замість «бес», «в» замість «у» тощо. Пише без розділових знаків, не вживає м'який і твердий знак. Так писали русичі тисячу років тому. Редагуються праці в двох варіантах. Перший. Зберігаються всі слова, котрі є в рукопису, внесені редактором слова виділяються круглими дужками. Другий. Редагуються тексти на літературній російській мові, щоби була можливість перекладати тексти на інші мови всіх земних народів з допомогою словників.

Для чого Іванов написав праці

Учитель Іванов написав праці, щоб усі наші люди їх читали, розуміли, виконували, старалися самі себе зробити досконалими, як Учитель. Іванов був найздоровіший у світі. Він говорив, що його життя краще, ніж усіх людей залежних у природі. Найголовніше, щоб кожен був щасливий і здоровий, не простуджувався і не хворів, запобігав усякому захворюванню, всякому ворогові. Іванов пише: «Ця писанина пишеться мною, для того я її пишу, щоб люди наші її як таку читали, їй вірили і старались самі себе таким зробити». 1972.04.с.98. «Прослідкуйте ви всі мої написані так зошити, їм у цьому кінця-краю нема, із чого ви як такі узнаєте про моє діло зроблене. А воно є, воно було, і буде воно вічно в житті. Слово – це моє діло в природі, ніколи ніяк не вмираюче. Я для людей це роблю для життя». 1983.02.с.78. «Це все робиться мною в природі. Скільки слів я оформив, а букв я написав! Це все істина в житті є». 1977.12.с.200.

Заповіт щодо суспільного надбання

Свої праці Учитель Иванов сам писав 50 років. Він написав близько 200 загальних зошитів по 192 сторінки. Ці праці Учителя Іванова П. К. належать усім нашим людям усього світу на підставі заповіту Учителя, котрий у працях, далі деякі з них: «Я в цьому ділі – один-єдиний чоловік. А слова мої, діло моє – це все є наших людей. Вони заселили цю нашу таку землю, вона нами заселена для мертвого життя». 1977.12.с.361. «Це моє все належить народові». 1973.11.с.27. «Люди всіх національностей для Паршека однакові, всі вони жити хочуть». 1979.10.с.45. «Я вболіваю не за одну націю, а за всіх наших у світі людей». 1979.11.с.19. «Ми це діло не кинемо ніколи. Це не одним нам руським таким людям, а всього світу всім людям». 1982.04.с.81. «Ми, вся молодь усього світу, повинні за це діло взятись і так робити, як робить для нас дорогий Учитель. Він це все зробив для нас, усієї молоді, що живе на білому світі. Ми повинні добитися це в житті зробити». 1981.11.с.125. «Я вважаю, це діло є святе, ним люди мають задовольнятись». 1978.05-68. Іванов пише про своє слово: «Мій подарунок молоді». 1983.02.01. Праці Учителя Іванова – це подарунок молоді, всім людям всього світу всіх національностей. Вони редагуються і видаються за благословенням Учителя Іванова. Кожен бажаючий будь-якої національності має право, йому дозволяється перекладати праці Іванова з російської або української на свою рідну національну мову, вільно видавати і розповсюджувати без авторського права, як подарунок. Праці Іванова перекладені на українську мову. Книги Учителя Іванова – це спільне надбання всіх людей світу, не є приватною власністю будь-кого. Слова Учителя не продаються, не купляються. Книги Іванова видаються на пожертви, розповсюджуються безплатно, як подарунок. Даром одержали – даром давайте. Іванов далекий від релігії. Вчення Іванова – це є наука. Всі праці Іванова в цілому є наука незалежність, вона створена шляхом практики загартування в природі. Загартування – наука всіх людей світу.

Всі праці Іванова тепер належать усім людям всіх національностей, суспільне надбання людства, подарунок Іванова всім земним людям, на підставі заповіту Іванова, котрий він написав у своїх працях ^[17]. Іванов любить всі національності однаково ^[18]. Згідно заповіту кожен бажаючий має право перекладати праці Іванова на свою рідну національну мову і розповсюджувати вільно, як подарунок. Значна частина праць Іванова перекладена на українську мову. 

Люди люблять хороше і тепле

Висновки Порфирія Іванова

Нас по дорозі зустріла стихія, ми захворіли, нас оточила неміч за те, що ми нічого не робили в житті, щоб не захворіти. Нас люди цьому не вчили. Люди показують історію таку, де можна тільки від цього всього захворіти. Наше хороше й тепле в житті нас веде до відмирання, поганого й холодного – смерті; гіршого, ніж це, не може бути. Люди вибрали, люди зробили, у людях це вийшло. Вони цим самим не побачили правду, а побачили вони неправду. Люди стали в цьому хворіти, простуджуватись і вмирати. 7502-181

Це все робили люди, вони в себе ввели шило для життя, ніж, сокиру, молоток і пилку. Усякого роду станок і струм, зроблений в природі. Воно дає в природі технічне діло. Чоловік у ній цим збагачується. Він у цьому живе хороше й тепло. А це все ним зроблене, воно всіх людей веде по дорозі прямо до гибелі. Він у цьому ось умирає через чуже діло. 7507-126

Ми, люди всі наші на землі, від цього всього відходимо, а наближаємось до хорошого й теплого, що нас і веде в природі до відмирання. Гірше не може бути в цьому ділі, ніж чоловік у природі одержав. Люди, вони це життя на своєму місці захопили, присвоїли до свого імені, стали в природі жити нелегально, залежно від неї. Вона стала людей своїм добром задовольняти. Люди стали жити нею, вони стали шукати по природі те, що їм було треба. 7507-166

За моїм визначенням, люди помилилися своє наявне робити. Їх умови примусили бути в природі чужими, із природою воюють, у неї крадуть, її убивають. Вона від них сильно-сильно терпить, але зате вона така в житті: якщо захоче чоловікові завадити, вона на це здатна. Усі сили її — погані і холодні, котрих люди не люблять, від цього біжать, як ніколи бояться залишитись. Вони говорять: ми простигнемо, захворіємо, умремо. А якщо вони не люблять, відходять, то вони сильно хворіють і простуджуються. Це ми в житті так зробили, помилились, що прийняли в себе техніку, оточили себе нею. Вони стали в природі залежні. Це джерело чуже природне, а ми його тягнемо, від неї прибавляємо, вважаємо, говоримо: це буде наше. Як своїм хвалимось, вважаємо: це наше дала природа.7510-25

Люди ввели технічне, штучне, вони оточили себе мертвим, а хімічним задовольнили себе досита. Це ми самі все це зробили. Нам стало хороше й тепло. Що може бути від цього всього краще. Люди це все отримали, потім ми захворіли. Ми простигли, поболіли, поболіли, умерли—це холодно і погано. 7510-29.

Чоловік помилився в своєму житті: своє тіло став оточувати технічно, штучно огородився, він хімією задовольнив себе. Став жити не по-новому, а по-старому. Стара дорога чоловіка—через штучне, щоб йому було хороше й тепло. Усі люди цього хотіли, вони в цьому ділі вмерли. Їх це діло примусило прийти до холодного і поганого. Чоловік весь час оточував себе залежністю, йому треба в житті одне, друге, третє. Люди жили, користуючись джерелом землею, повітрям, водою, а самі боялися цього, як ворога. Вони в цьому застуджувались, хворіли та із цим вільно вмирали. Їх ніяке штучне, ніяка хімія, ніяке діло не рятувало. 7510-33

Нам треба одне, а за друге ми, усі люди, забули—це холодне й погане, котре оточило нас усіх. Цим ми прожили та сваволили в ній, а потім умерли на віки-віків—нам зробилось погано, холодно, від чого ніхто з усіх у своєму житті не уник. А Іванов цю таїну в природі фактично розкрив, оточив себе холодом і поганим, став жити не по-нашому, а по-Божому. 7510-39

Мав цей весь продукт – є, чим живитись. А от жити: хто його знає, доведеться чи ні? Так само в природі готується одяг не на один день, а на багато часу. Так само ставиться людьми дім, він не на один рік робиться для того, щоб жити. А в ньому люди всі живі вмирають вічно. Це все наше є хороше й тепле, вона нас веде до смерті. Ми вмирали в цьому, умираємо в ньому, і будемо ми вмирати. Це все нами знайдено, ми його знайшли і цим оточили себе. Стали жити в природі нелегально. Це все для нас чуже є залежне, ним ми живемо на білому світі за рахунок цього добра один раз, сваволимо. А іншого разу нас природа своїми силами находить і саджає виразку чи грибок на тіло. 7510-74

Ми в цьому помилились: не треба було ховатися від природи, відходити. Жити треба було разом із близькими друзями, це повітря, це вода, це земля. А те, що ми з вами робили, зробили, у нас це є, як говорили неодноразово про це діло, для нас це смерть. Ми в цьому вмираємо. Що треба зробити в природі, щоб вона з нами, з такими людьми, згодилась і стала з нами жити в спокої? Вона їх буде любити, якщо не будуть у природі однобоко жити, візьмуться за кругозір (різнобічність). У природі є дві сторони: є хороша й тепла, є холодна й погана. Ми, усі люди, цього всього держимось, ми любимо хороше й тепле, тому нас природа через це все карає, вона підсовує погане й холодне своє. 7510-75

А друге, у чому чоловік живе й надіється на це жити, а йому природа заважає, бере й саджає своїми силами болячку або грибок. Ми ж із вами жили, нам у цьому хороше і тепло. А це хороше, тепле губить. 7512-17

Ми стараємось одержати в природі хороші й теплі якості — це наше таке бажання. А його нам природа не дає. У неї природна сторона: холодне й погане. Вона ці якості робить хорошими й теплими природно. Ми так жили, ми так живемо, ми й будемо так у цьому ділі жити. Наше життя між нами в природі проходить так, як ми її бачимо. У природі воно нами всіма так робиться хороше й тепло. Це єше однобоке життя. Ми боїмось природи й її не знаємо, яка вона є біла в снігу, а холодна в морозі. Ми з вами відходимо від цього, самі себе робимо технічними людьми, від природного відходимо. Ми з вами не любимо природу. За що вона нас буде жаліти? 7512-36

У процесі чоловік такий вийшов. Він з перших днів свого народження таким нестатком захворів, його тіло. По природі шукали краще від цього, що ми маємо, і так ми не знайшли. Із цим, що маємо, ми вмерли; нас це діло не врятувало. А тепер ми, усі люди, про це діло багато разів мріяли – ми не задовольнили себе. 7606-18

Економіка зробила злочинця, а злочинець народив юстицію. Бунтівника судили, посадили в тюрму. А тюрма зроблена людьми, вона себе розвила. Якби ми не мали економіки й політики, ми б не робились злочинцями й хворими людьми. Нас умови примусили це зробити. Ми сіли в тюрму й лягли в лікарню через це діло. Ми — вихідці з капіталістів, свою форму розвинули по-своєму по-соціалістичному так жити, як не жили, а хороше й тепло. А ми з вами в цьому як умирали, так ми вмираємо тепер. Потік один, він був між нами й зостався між нами таким. Що може бути гірше, ніж це діло? А в природі є життя одне з усіх. Треба жити, а ми вмираємо.7606-44

Ми з ними живемо хороше й тепло. Це все нас із вами веде до поганого й холодного. У нас із вами всередині нема такого тепла, щоби бути без усього цього, чим ми живемо. 7608-121

Усі люди, що живуть на білому світі, вони нічого не роблять у природі, щоб їм від цього діла було погано й холодно. Вони свої сили в жертві кладуть, щоб їм було хороше й тепло. А хороше й тепле нас усіх веде до поганого й холодного. Усі адміністратори жили хороше й тепло, їх не стало, вони вмерли. І повмирали всі живущі люди. Учитель — це Іванов, він учить для порятунку свого життя. Говорить: перш ніж бути розумним чоловіком, треба бути дурнем. Дурень у казці буває, він ніколи так не помирає. Умирає розумний чоловік – робиться дурнем. 7701-177

Найголовніше в житті нашому — це є наші люди. Вони захочуть, то зроблять. Вони пожили один час, сваволили в хорошому й теплому ділі, що й примусило нас умирати. Ми вмирали тільки через це. 7702-187

А от живе енергійне — у любові. Цього в людях не робилось і не робиться. А от це діло вводиться, від чого ми вмираємо. Наше незнання примусило доглядати за землею, плоди придбавати, одяг робити теплий, дім житловий з вигодами ставити. Життя наше таке проходить по природі один раз хороше й тепло. Ось чого ми з вами в цьому добились — смерті, але не життя. 7704-29

Люди йдуть зі своїм хорошим і теплим тільки до поганого й холодного, крім цього – ні до чого. Чоловік у цьому всьому вмирає. 7704-79

Хіба ми задоволені люди в природі? Самі живемо, а іншому не даємо життя. Революція повинна народити нам у людях еволюцію, вона повинна дати чоловікові розум у житті й силу, щоб наші люди жили легко. Нам принесе це еволюція через тіло Іванова. Він – Бог землі, друг природи. 7704-83

Сьогодні їмо, завтра теж їмо, а потім одягаємось, з усіма зручностями ми живемо, ми в це втягуємось і живемо хороше й тепло, що нас і приводить до поганого й холодного. Ми з вами були б раді, щоб це не виходило, але все це робиться природою, у неї одне не буває. Хороше й тепле довго не живе, себе міняє. 7707-70

Краще не жити й не женитись, ніж народжувати чоловіка й пускати його в бій. Він не йде за поганим і холодним, він іде за своїм хорошим і теплим. У нього буде що? І те, й інше. А якщо нападає стихія, то йому робиться погано й холодно. 7707-87

У людей одне — перед ними стоїть місто зі своїми штучними прикрасами, хімія прогресує. Це таке проходить у них хороше й тепле життя. Воно довго не живе в природі, воно змінюється в житті поганим і холодним. Люди втратили своє попереднє здоров'я. Вони оточили себе нездоров'ям, вони стали хворіти, їх природа простудила. Вони захворіли, їх оточив нежить, соплі течуть. Йому як чоловікові вже нездоровиться. Він оточив себе поганим і холодним. У людей зародився нестаток, їм нема, де взяти. Вони хворіють, якщо мисль вони кидають. А мисль — це є діло щось робити. А в ділі народжується живий факт. 7707-133

Хіба дім житлового характеру чоловіка зберігає, коли чоловік у ньому живе й робить те, від чого йому робиться в житті хороше й тепло? Це буває один раз, а потім це все рветься й перетворюється в інше — чоловік неміччю оточується. Він здоровим буває один раз, а в другий раз він робиться дефектним, він утрачає своє здоров'я із самого першого початку першого діла. Чоловік почав робити своє діло, він його недоробив, помилився в цьому, він захворів і вмер, його не стало. 7707-150

Сніданок прийшов, потім – обід, вечеря. Вона привела ніч. Люди спати лягають і всю ніч сплять. Це все діло, зроблене ними, вони його продовжували, вони його продовжують. Хороше й тепле зустрічають, а від поганого й холодного ховаються. І врешті все веде всіх наших людей до поганого й холодного в їхньому ділі. Вони в своєму ділі втрачають своє особисте здоров'я. Вони стали відчувати погане, запалення, хвороба чоловіка оточила. Він застогнав, полежав, захворів, похворів, і вмер на віки-віків. 7707-152

Якби не приватна індивідуальна власність свого характеру, злочинця як такої особи не було б. Усе це наробило своє місце. Любов чужого чоловіка примусила ненавидіти чоловіка іншого. 7707-168

Природа — це є наша мати, її треба берегти, цінувати. А ми її ловимо, убиваємо, смажимо, варимо, поїдаємо й говоримо, що нам від цього робиться хороше. Так за що ж нас буде жаліти природа? Вона нас усіх до одного чоловіка народила, але ми всі до одного боїмось її, ховаємось у свої хороми, одягаємо на себе. Вона нас у будь-якому місці дожене й зробить те, що захоче. У неї на це сили є. Вона людей за їхнє діло карає. Люди від цього діла втрачають своє природне здоров'я. 7710-16

А тепер сама природа, самі люди захотіли, щоб між ними, такими людьми, народився Бог через своє корисне діло. Він прийшов на землю для того, щоб від цієї стихії, від цієї розвинутої смерті їх врятувати, не дати їм гинути так, як вони гинули до цього. Це велике діло. Помилка людей була в тому, що стали проти нашої рідної матері-природи озброюватися своїм технічним ділом, зробленим штучно, з введеною хімією. Від цього стало жити хороше й тепло. А це хороше й тепле веде в житті до холодного й поганого, тобто нашої смерті, котра зустрічає із своїми силами нашого земного чоловіка й хоче йому це бажання відірвати. Усьому діло є природа. Вона і мати, і зберігає. Вона може зустріти всякого чоловіка й нанести йому будь-якими засобами шкоду. Чоловік у природі — воїн, він для цього діла озброївся. Якщо його зброї підкоряються всі природні сили якийсь час, то в інший раз природа, володарка всьому, захоче – у баранячий ріг згорне. А захоче – чоловіка в людях зробить Богом.7710-106

Люди перед Богом не прогрішили. Їх Бог своїм ділом не карає за їхній такий обман. Люди помилились у своєму ділі: узялись його робити, щоб зробити, а природа не дала сил довести це діло до задуманого кінця. Воно залишилось у людях недоробленим. Чоловік захворів, похворів і вмер. Його не стало. 7710-119

Бог невинуватий, що люди зробилися бідними. Це все люди зробили самі, не знаючи, що вони роблять. Вони думали, що вони роблять хороше для людей... [весь]