Канівська "фортеця на колесах": жива легенда

Від колишньої залізничної колії в Каневі залишився тільки цей геройський бронепоїзд Фото: Лариса ЗЕЛЕНЕНКО

На північно-західній околиці Канева стоїть унікальний, єдиний чи не на усій території колишнього Радянського Союзу пам’ятник – бронепоїзду БП-56, який неймовірними зусиллями захищав столицю України і місто Канів у перші дні та місяці Вітчизняної війни.

Точний його макет на основі справжнього паровоза виготовили у 1980 році на канівському заводі "Магніт", а у травні 2008 р. канівці дали йому нове життя, повністю обновивши.

Сухопутний броненосець

Влітку 1941 року Канівщина стала ареною запеклих боїв. Не зумівши подолати надійну оборону на підступах до Києва, війська німецької групи військ "Південь" старалися пробитися до Дніпра південніше і заволодіти переправами, щоб розгорнути наступ на Лівобережну Україну. Щоб хоч частково компенсувати втрату тисяч радянських танків і бронемашин, знищених або покинутих у ході бойових дій на західному кордоні, командування Червоної армії залучило до активних бойових дій бронепоїзди військ НКВС.

Канівський бронепоїзд БП-56 входив до складу 56-го полку 4-ї дивізії військ НКВС СРСР з охорони залізниць (на той час це був самостійний рід внутрішніх військ).

Можливо, комусь "фортеці на колесах" видаються чимось архаїчним – щось на кшталт кулеметної тачанки. Проте, незважаючи на прив’язаність до залізничного полотна, великі розміри, потребу у щоденній заправці тоннами пального і води, бронепоїзд був навдивовижу швидкісним, мав високу потужність і точність вогню як прямою наводкою, так і з закритих позицій. Його броня мала товщину 15–45 міліметрів.

Бронепоїзд мав ретельно підібраний екіпаж. Більшість бійців мала суміжні спеціальності. Головним правилом "залізничних броненосців" було таке: з моменту, коли бронепоїзд сформований по-бойовому (паровоз між бронемайданчиками, тендером до противника) і відправлявся до лінії фронту, ніхто з членів екіпажу не мав права залишити свій пост без дозволу командира. Статут передбачав суворе правило: бронепоїзд повинен забезпечувати вихід з бою і відрив від противника своїх військ "навіть ціною власної загибелі". Саме так діяв упродовж червня-серпня 1941 року бронепоїзд номер 56. Як і інші бронепоїзди НКВС, він не мав красивої назви – лише бортовий номер. Проте члени екіпажу називали його не інакше, як "Борис Петрович".

Невловимий бронепоїзд

Уже з 23 червня 1941 року бронепоїзд розпочав бойові дії, відбиваючи повітряні атаки під час чергування на станції Київ і патрулюючи ділянки Київ-Тетерів, Київ-Фастів. 12 липня, виконуючи завдання командира дивізії, БП-56 відправився в напрямку Городянки, куди прорвалися німецькі танки. Бойовий "дебют" нового складу екіпажу, який очолив 38-річний лейтенант Петро Іщенко, дорого коштував німцям: раптово з’явившись на околиці станції, бронепоїзд відкрив шалений вогонь прямою наводкою, знищив 6 танків і змусив противника відступити.

На бронепоїзд полювала ворожа авіація, проте завдяки камуфляжу, маскувальним сіткам з трави і гілок, майстерності машиністів паровоза, які примудрялися не видавати себе димом і парою, йому вдавалося певний час залишатися неушкодженим. Цілодобово на бронепоїзді проходила виснажлива, важка бойова робота: вдень – патрулювання, розвідка, вогняні нальоти, вночі – ремонт, усунення пошкоджень, вантаження боєприпасів, вугілля, води.

Вранці 7 серпня 1941 року близько двох полків противника атакували позиції 97-ї стрілецької дивізії поблизу села Трощин Канівського району. Незважаючи на сильний арт-обстріл, БП-56 вийшов на відкриту позицію і завдав величезної шкоди густим колонам ворожої піхоти, яка рухалася на повен зріст. Маневруючи, протягом дня бронепоїзд відбив ще шість ворожих атак, використавши 1300 снарядів, кілька тисяч патронів. Таким чином бронепоїзд не дав ворогові змоги оточити 1054-й стрілецький полк. Згодом комісар полку особисто приїздив подякувати хороброму екіпажу. До речі, саме у 1054-му стрілецькому полку воював молодий червоноармієць Олесь Гончар, який в одному з боїв на Канівщині був поранений. Ймовірно, саме героїчний екіпаж бронепоїзда врятував життя майбутньому класику української літератури.

Загибель БП-56

З боями БП-56 прорвався на станцію Канів, яку цілодобово бомбували артилерія і авіація противника. Бронепоїзд маневрував, ухиляючись від обстрілів, проте ремонтники не встигали відновлювати пошкоджені колії. Ввечері 10 серпня сталося непоправне: під час чергового нальоту німецькі бомби сильно пошкодили міст через Дніпро. Відновити його вдалося лише частково – на лівий берег рухалися машини, підводи, гармати, піші колони. Але важкий бронепоїзд перейти через міст уже не міг. До того ж, він втратив можливість рухатися: вщент було пошкоджене залізничне полотно. На борту БП-56 усвідомлювали, що їхній "Борис Петрович" приречений. Проте суворі традиції військ НКВС виключали навіть обговорення можливості залишити бронепоїзд, відступити без наказу. Допоки екіпаж міг стріляти – оборона утримувалася. Уже нерухома, "фортеця на колесах" продовжувала вести бій. Але 14 серпня противник виявив бойову позицію і кинув на бронепоїзд десятки пікіруючих бомбардувальників. Вибух важкої бомби зруйнував бронепоїзд – були вбиті троє і поранені двоє членів екіпажу. Дула гармат розпікалися так, що заклинювало снаряди, в кожухах бойових максимів закипала вода, екіпаж захлинався від порохових газів, але бронепоїзд стріляв!

Увечері 14 серпня бронепоїзд знову сильно бомбував ворог. Паротяг упав під укіс, один бронемайданчик, скинутий з рейок, повис на краю насипу, на іншому були ушкоджені обидві бойові башти. Але коли гітлерівці хотіли прорватися до мосту, смертельно поранений БП-56 відкрив вогонь і – відбив атаку. Лише ближче до півночі за наказом командувача 26-ї армії екіпаж Іщенка почав залишати бронепоїзд. Бійці відступали гідно, без метушні, незважаючи на ворожий вогонь. Підібрали залишену червоноармійцями вантажівку і переправили на лівий берег Дніпра спочатку поранених товаришів. Уцілілі бійці до ранку знімали кулемети, замки гармат, боєприпаси, оптичні прилади – врятували усе, що могло знадобитися у наступних боях. Врешті, підірвали рідну "броню", котра не раз рятувала їм життя. Подвиг Петра Іщенка і його товаришів був високо оцінений командуванням, що взагалі-то не було характерним для початкового періоду війни. Бійці-герої отримали підвищення у військових званнях, ордени і медалі, а Іщенко був нагороджений орденом Леніна. Був відзначений бойовою нагородою і сам бронепоїзд номер 56 – орденом Бойового червоного прапора.

Наразі шефство над канівською "фортецею на колесах" здійснюють воїни внутрішніх військ МВС України. Саме вони цього року дали нове життя бронепоїзду. А на відкриття оновленого пам’ятника до Канева прибув командувач внутрішніх військ МВС України Олександр Кіхтенко. За участю місцевої влади, канівських ветеранів, біля легендарного бронепоїзда відбулося урочисте святкування Дня Перемоги.

Черкаський історик Василь Мельниченко: "Начальник генерального штабу Вермахту Ф. Гальдер у своєму щоденнику зазначив, що з 1 по 16 серпня під Каневом було використано таку кількість боєприпасів, яка передбачалася усім планом "Барбаросса".

За матеріалами преси

Підготував: Лариса ЗЕЛЕНЕНКО
Джерело: "Прес-Центр"