Князя Ярополка вбили на Канівщині – у місті бога неба і всесвіту

Ніхто не знає, яким насправді був Ярополк. На малюнках сцени облоги Родня художник зобразив князя бородатим, на сцені ж загибелі у тому самому Родні – безбородим... Фото: http://www.sgu.ru

У язичницькі часи Родень високо стояв поміж інших міст-фортець, що захищали Русь від ворогів-поганців.

Як і Боричів, Вітичів, Овруч чи Ладомир, Родень був водночас містом-капищем, а конкретніше – центром культу язичницького бога Рода – бога неба та всесвіту... Місто-фортеця міцно стояло проти ворога на так званій Княжій горі, що й донині носить цю назву – на околиці сучасного Канева на Черкащині. За часів правління великого воїна-князя Святослава у Родні звели княжий терем. Не знав Святослав, коли велів його збудувати, що за трагедія тут станеться...

Ще за життя Святослав поділив державу між синами, Київщину віддав Ярополку, відповідно, коли Святослав загинув у бою, то і верховна влада над Руссю відійшла до Ярополка. Він вів політику, зорієнтовану на дружбу із Західною Європою, зокрема з імператором Священної Римської імперії, Оттоном Першим. 973 року посли Ярополка Святославовича побували на сеймі у Кведлінбурзі, натомість, через шість років до Києва прибули посли від Папи Римського... Та у внутрішній політиці не все було так добре, як у зовнішній: Ярополк воював проти рідних братів, князів Олега та Володимира. Спочатку, щоб помститися за вбивство свого радника Люта, Ярополк розпочав війну проти Олега. 977 року князь переміг полки Олега і приєднав до Києва деревлянську землю. Літописці кажуть: Ярополк гірко плакав, дізнавшись про випадкову загибель брата під час штурму деревлянської столиці – града Овруча... Та вже 980 року розпочав війну проти іншого брата – Володимира, і вибив того з Новгорода. Втім, того ж року князь Володимир, заручившись підтримкою своїх дружин та найманого війська варягів, повернувся з вигнання, відбив Новгород і пішов на Київ...

Ярополка зрадив його воєвода на ймення Блуд (впізнаєте це слово в сучасній мові?). Саме Блуд напоумив Ярополка тікати від варягів і дружинників Володимира у Родень. Князь ще не знав, що Блуд заманює його в пастку... Коли у обложеному зусібіч Родні розпочався голод (звідси надовго збереглася приказка – "Біда, як на Родні"), Ярополк, з підказки того ж таки Блуда, погодився на переговори. Та прямо біля дверей терема на нього вже чекали вбивці-найманці. Літописець "Повісті временних літ" про це напише, що князя "підняли мечами за пазуху"...

Всього через вісім років після вбивства князя в Родні Русь прийняла християнство. На якийсь час ущухли жорстокі міжусобиці. 1044 року син Володимира і племінник Ярополка та Олега, звелів викопати кістки своїх дядьків і охрестивши їх, перезахоронити поруч з останками Володимира у Десятинній церкві в Києві. 1240 року орда хана Батия захопила і спалила і Київ разом з Десятинною церквою, зрівняла із землею й Родень. Київ вижив, та Родень щез назавжди...

Підготував: Олександр БРАВАДА
Джерело: "Прес-Центр