В Іванівській області невідомі викрадають місцевих жителів, примушують їх підписувати контракт і їхати на війну. Родичі зниклих розповідають «Вёрстке», що чоловіки випивали, перебивалися випадковими підробітками і не відрізнялися міцним здоров'ям. Їхні близькі вважають, що викрадачі прицільно шукали «неблагополучних» односельців - а списки таких чоловіків допомогла складати місцева влада.
З осені 2024 року в Іванівській області за дивних обставин зникли щонайменше шість місцевих жителів. Про це «Верстке» розповіли їхні родичі - вони впевнені, що близьких викрали. Сценарії зникнення людей схожі: чоловіки вирушають на підробіток і зникають - або до них приїжджають невідомі та кудись силоміць відвозять. За словами родичів, більшість викрадених не мали постійної роботи, нерідко випивали. У деяких навіть не було свого телефону - і номера, до якого можна було б прив'язати банківські послуги. При цьому, як кажуть близькі зниклих чоловіків, під час підписання контракту з Міноборони викраденим якимось чином відкривали рахунки в «Промсвязьбанку».
Родичі не змогли з'ясувати, чи залишаються виплати за службу на рахунках зниклих чоловіків, чи їх привласнюють викрадачі. При цьому в жовтні минулого року стало вперше відомо про шахрайство з боку співробітників пункту відбору: у сусідній Володимирській області поліція затримала трьох осіб, які крали гроші у добровольців, які підписали контракт. Шахраї забирали у військових сім-карти і отримували доступ до їхніх зарплатних рахунків, а потім виводили кошти. Читати...
СБУ вкотре застерігає українців: спецслужби рф почали використовувати нову тактику. Вони підривають своїх агентів, використовують їх «втемну», а потім позбуваються, як зайвих свідків.
Якщо вам або вашим знайомим пропонують «просто занести пакунок» до ТЦК, поліції чи іншої адмінбудівлі, знайте ‒ вас хочуть вбити.
Щоб не стати терористом-смертником, повідомляйте про спроби вербування у чат-бот СБУ «Спали» ФСБешника» - t.me/spaly_fsb_bot
Служба безпеки гарантує повну конфіденційність, а кожне повідомлення буде ретельно опрацьоване. Читати...
В армії немає місця хаосу – кожен боєць має знати свого побратима, довіряти йому та діяти як один організм ⚔️.
“Один у полі не воїн” – головний принцип бойового злагодження. Якщо немає чіткої взаємодії між солдатами, на полі бою це може коштувати життя. Тренування проходять під керівництвом досвідчених інструкторів – ветеранів, які передають реальний бойовий досвід молодим воїнам.Інструктор – це не просто вчитель. Це лідер, який знає ціну кожної помилки і робить усе, щоб бійці не повторили їх у реальному бою.
https://www.youtube.com/watch?v=Fpshg0srUzM Читати...
У мобільному застосунку «Резерв+» зафіксовано понад 10 тисяч звернень від тих, кого зацікавило укладання контракту для 18-24-річних.
https://www.youtube.com/watch?v=ObMbhPxYsy0 Читати...
Саме тут новоприбулі армійці 42-ї ОМБр проходять загартування перед майбутніми бойовими завданнями. Досвідчені інструктори передають свій бойовий досвід, адже, як кажуть, "важко в навчанні – легко в бою".
Це розуміють не лише новобранці, а й ті, хто вже має бойовий досвід і опановує нову військову спеціальність.
Також у випуску на ЮТУБ (https://www.youtube.com/watch?v=kEs4dHQW0IE):
⚠️Противник атакував газову інфраструктуру України;
⚠️Сили оборони України уразили Саратовський нафтопереробний завод;
⚠️Кількість боєзіткнень на фронті знову перевищує сотню;
⚠️Президент США Дональд Трамп пообіцяв бойовикам ХАМАСу «пекло». Читати...
Уночі 3 березня ударні безпілотники атакували Уфимський нафтопереробний завод, здійнялася пожежа на території НПЗ. Перед цим там лунали вибухи, однак влада не доповідала про атаку дронів.
Про це повідомляє Рубрика з посиланням на керівника Центру протидії дезінформації РНБО Андрія Коваленка, російські Telegram-канали та голову одного з районів Уфи Рустема Хамітова.
Спершу жителі Уфи повідомили про потужний вибух у місті на НПЗ, що знаходиться більш ніж за 1500 км від кордону з Україною. Як свідчать камери спостережень, це сталося 3 березня о 2:38 за місцевим часом.
Згодом пожежники підтвердили, що там здійнялася пожежа, але не назвали причини.
За даними російських рятувальників та Хамітова, спалах стався на території підприємства в районі печі спалювання. Пожежу вже усунули, однак її причин ніхто офіційно не назвав.
А російський Telegram-канал SHOT заявив, що пожежа на НПЗ охопила 100 квадратних метрів. Читати...
Влітку 2022 року, після 6 місяців повномасштабного вторгнення Росії, Державне бюро розслідувань заявило про затримання колишнього очільника одного з обласних управлінь СБУ Олега Кулініча, якого підозрюють в держзраді і роботі на спецслужби країни агресора. За інформацією правоохоронців, Кулініч працював на росіян щонайменше з 2019 року.
Відомо, що після проходження строкової військової служби у період від 1989 до 1994 року навчався у Вищій школі КДБ СРСР. Після розвалу СРСР ця школа стала академією ФСБ. В травні 1994 року Кулініч склав військову присягу на вірність українському народові.В подальшому Кулініч проходив службу в органах СБУ на оперативних та керівних посадах до 2009 року, після чого працював у різних приватних і державних структурах.В цей час він підтримував тісні зв’язки з високопосадовцями уряду Януковича навіть після їхньої втечі до Росії після 2014 року. Також мав тісні зв’язки з високопоставленими священниками Московського патріархату, які досить суттєво вплинули на його світогляд та суспільно-політичні погляди. Встановлено, що Олег Кулініч був залучений представниками ФСБ РФ до негласної співпраці і отримав оперативний псевдонім «Котигорошко». Кулініч активно співпрацював зі створеним ФСБ політичним офісом та виконував вказівки кураторів для впровадження «своїх людей» до різних державних і правоохоронних органів, для проведення розвідувально-підривної діяльності проти України, шпигунства. За версією звинувачення, Кулініч фактично саботував роботу кримського главку СБУ, який очолював. Він сковував контррозвідувальні дії цього підрозділу, дезорганізував його роботу та деморалізував співробітників.
В Олега Кулініча є син Ігор Кулініч 1997 року народження. Це один з тих випадків, коли яблуку не вдалося впаси далеко від яблуні.
Відомо, що молодший Кулініч навчався в Київському технічному університеті КПІ де, очевидно, закінчив воєнну кафедру. Він є офіцером запасу за спеціальністю «Експлуатація та ремонт безпілотних авіаційних комплексів».
Тим не менш, завзято ухиляється від виконання конституційного обов’язку із захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України. У квітні 2021 року Печерським районним у місті Києві територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Кулініча І.О. оголошено в розшук як особу, яка ухиляється від виконання військового обов’язку.
Матеріали щодо його розшуку були скеровані до Печерського районного управління поліції ГУ НП в м. Київ. Однак, не зважаючи на наявність правових підстав органами НП особу в розшук оголошено не було.
Від початку введення в України Військового стану і до сьогоднішнього днясин зрадника України та молодший лейтенант запасу ЗСУ Кулініч І.О. до органів ТЦК так і не з’явився. Знайомі Кулініча розповідають, що він уникає спілкування з друзями, не з’являється у публічних місцях в яких можуть проводитись перевірки громадян призовного віку.
Тим не менш, Ігор вважає що недостатньо захищений від життєвих негараздів і йому дуже потрібна «бронь». До того ж, вочевидь, батько, який знаходиться за гратами, таки зміг допомогти сину скористатися злочинною схемою по ухилянню від мобілізації і Ігор отримав фальшиве психіатричне заключення про непридатність до військової служби.
Не відомо скільки Ігорьку довелось викласти грошей за такий папірець, але відомо, що за два тижні після видачи заключення Служба безпеки України затримала головного психіатра ЗСУ Олега Друзя, який дивним чином збагатився на 1 мільйон доларів за час повномасштабного вторгнення.
На тлі з’ясованих журналістами фактів про ІгораКулініча, доволі незграбно виглядають звинувачення Олега Кулінічау дезертирстві інших. Чи це інше?
Сподіваємось, що подальше розслідування бізнесу Друзя по масовому збільшенню відсотку психічно хворих в Україні за скромну пожертву американськими грошима призведе і до перегляду висновків комісії, виданих таким як Ігор Кулініч і йому доведеться попри «схильність до роздратування» стати до лав ЗСУ та боронити державу, яка була атакована агресором в тому числі і завдяки його батькові. Читати...
Шевченківський район суд таки зобов'язав тримати Шуфрича постійно за гратами. Депутатські повноваження він може виконувати шляхом направлення запитів та звернень із СІЗО. Читати...
Інсулін – це гормон, що виробляється підшлунковою залозою. За допомогою інсуліну глюкоза проникає в клітини, і наш організм отримує енергію. Через генетичну схильність і під впливом різних внутрішніх і зовнішніх факторів виникає інсулінорезистентність – порушення метаболічної відповіді клітин на інсулін.
Знизити резистентність до інсуліну допоможуть БАДи – рослинні препарати для регулювання і контролю глюкози в крові. Особливо ефективні фітокомплекси з інуліном, хромом, селеном, хлорелою, багаті вітамінами та мікроелементами. Натуральні добавки дають необхідне живлення та енергію клітинам, підтримують роботу підшлункової залози та печінки, нормалізують метаболізм і білковий обмін.
Як правило, інсулінорезистентність проходить безсимптомно, і, якщо вчасно не скорегувати стан організму, проблема може привести до серйозних захворювань: діабет, інфаркт, інсульт, тромбози, гіпертонія, інше.
Також ігнорування цієї проблеми здоров'я призводить до порушення метаболізму і зайвої ваги.
Комплекс : Регуляція інсуліну і рівня цукру в крові складається з :
1. Хром Біотин Баланс з корицею: https://amrita.net.ua/product_info.php/products_id/1772 Читати...
Європейський Союз повинен розглянути можливість прийняття більш сміливих кроків, таких як конфіскація заморожених активів російського центрального банку, щоб компенсувати Україні, заявив високопоставлений економіст блоку, применшуючи попередження Європейського центрального банку про ризики – заявив в інтерв’ю комісар з питань економіки Валдіс Домбровскіс.
https://www.bloomberg.com/news/articles/2024-12-20/eu-economy-chief-open-to-confiscating-frozen-russian-assets Читати...
Журналіст-розслідувач Максим Опанасенко переховується від армії, фіктивно оформившись на роботу у ТОВ "Євро Таннелс", де нібито обіймає посаду "менеджера (управителя) по зв’язкам із громадськістю". При цьому статутний фонд цієї компанії еквівалентний 3 тис дол. США. Про це пише "Закон і бізнес", звертаючи увагу, що таким чином Опанасенко отримав бронь від призову в ЗСУ, повідомляють "Факти".
"Журналісти-розслідувачі, які часто-густо піддають критиці рішення влади у воєнній сфері, на повірку виявляються „диванними бійцями“, які переховуються від армії за формальним бронюванням", — відзначає видання.
Так, Опанасенко заброньований до травня 2025 року. Хоча, за даними ЗМІ, його посада є формальною, а фактично він у даному ТОВ не працює.
"Важко навіть уявити, чому ця посада є важливою для обороноздатності країни й критичною для цього підприємства, а також які надзвичайні завдання в тилу на ній виконує Опанасенко", — пише видання.
Нагадаємо, за даними ЗМІ, від армії ухиляються також очільник фундації "DEJURE" Михайло Жернаков, Орест Рудий, чоловік співзасновниці ЦПК Дарії Каленюк, головний експерт StateWatch Олександр Лємєнов, головний редактор руху "Чесно" Олександр Саліженко, журналіст Юрій Ніколов та інші.
А щодо керівника Центру протидії корупції Віталія Шабуніна ДБР розслідує низку кримінальних справ: зокрема, про ухилення від мобілізації, підробку документів НАЗК, незаконне використання гуманітарки та привласнення джипу Nissan Pathfinder. Читати...
Військовослужбовці Збройних сил України, які самовільно залишили частину та дезертували, мають повернутися на службу до 1 січня 2025 року, щоб уникнути кримінального покарання. Про це заявила речниця Державного бюро розслідувань (ДБР) Тетяна Сапьян.
У такому разі дія їхнього контракту або служби продовжиться, при чому з поновленням усіх пільг, соціальних гарантій, виплат грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення. У разі повернення розпочаті проти військових кримінальні провадження не мають бути підставою для відмови в поновленні на службі. Незалежно від того, порушена вже справа про СЗЧ військового чи ні, командир його частини має впродовж 72 годин продовжити дію контракту або поновити бійця на службі. А також листом повідомити про повернення військового або орган досудового розслідування, або Військову службу правопорядку (або і те, й інше). Речниця ДБР наголосила, що основа мета закону — створити можливості для військових, які пішли у СЗЧ чи дезертували, повернутися на службу "без докорів сумління та конфліктів із законодавством України". За словами Сапьян, у разі повернення військового саме кримінальне провадження буде закрите. Щодо тих, хто не повернеться до 1 січня 2025 року, буде проводитися низка процесуальних заходів та роз’яснювальні роботи. Вона також додала, що для військових будуть створювати "максимальні передумови", щоб вони повернулися до служби. Але якщо людина не піде "компроміс", їй загрожує 5-7 років позбавлення волі. Читати...
Документ дозволяє продовжити службу військовослужбовцям, які вперше самовільно залишили місце служби чи дезертирували, але потім добровільно повернулися.
Для таких військових поновлюють виплати зарплат, дію пільг і соцгарантій, а також відновлюють усі види забезпечення.
Комсомольська правда рф поширила пам’ятку МНС рф, де рекомендує мешканцям у випадку атак БПЛА ховатись слідом за домашніми тваринами, спати по черзі, бігти в сторону кордону з Україною, «заварити» інвалідів у металеві конструкції та захистити автомобілі каркасом, як військову техніку.
Спати по черзі, уважно спостерігати за домашніми тваринами та наварити залізні конструкції над ліжками інвалідів. МНС ерефії випустив трешові поради як сховатися від українських БПЛА. Читати...
Капітан Юрій Марченко добровільно призвався до ТЦК, потім у складі стрілецького батальйону воював на авдіївському напрямку, після чого повернувся в Козельщину.
Про бойовий шлях офіцера розповіло оперативне командування «Північ».
Юрій за освітою вчитель. Працював за фахом, потім — в органах місцевого самоврядування. Був заступником, а потім і головою районної ради.
24 лютого 2022-го пішов добровольцем до ТЦК та СП у Козельщині. На той час з військового досвіду мав лише строкову службу наприкінці 1980-х років. На початку 2000-х пройшов навчання та здобув лейтенантське звання, військовий фах — офіцер з МПЗ.
«Мене спонукало, як і більшість добровольців, усвідомлення, що треба йти захищати свою Батьківщину, власну родину. Просто не міг залишитися осторонь тієї біди, що навалилася на нашу землю», — розповів Юрій Марченко.
Одразу був мобілізований до роти охорони ТЦК та СП в Козельщині. Був заступником командира з морально-психологічного забезпечення. Та за рік, 24 лютого 2023-го за власним бажанням записався до лав 407-го окремого стрілецького батальйону, який тоді якраз формувався. Призначений на посаду командира стрілецької роти, а за кілька місяців по тому переведений на посаду начальника групи розвідки штабу.
Після трьох місяців навчання та злагодження у травні 2023-го підрозділ вибув на місце виконання завдань. Харківська область, потім — Херсонська, Київська. Виконували завдання з охорони об’єктів на 2-3 лінії оборони.
Восени отримали нове завдання: висунутися на Донеччину на Авдіївський напрямок.
«Наприкінці жовтня потрапили на Авдіївський коксохім. Я був начальником військової розвідки, ми займалися плануванням. Основним було налагодження взаємодії з іншими підрозділами, планування розвідки та спостереження за противником та забезпечення інформацією командування», — згадував Юрій Марченко.
Позиції стрілецького батальйону ворог безперестанно атакував з різних видів озброєння – міномети, артилерія, танки, регулярно скидали з літаків КАБи. Важкі бої відбувалися, коли ворог зайшов у тил українським підрозділам — через розгалужену систему підземних комунікацій в районі «Царської охоти» наприкінці січня.
Тоді наступ вдалося відбити, були пропрацьовані усі комунікації на території заводу, щоб більше не допустити ворога цим шляхом на територію коксохіму, розповідає офіцер.
Основний особовий склад окремого стрілецького батальйону були виведені з території заводу 12-13 лютого 2024 року.
«Планувалося переміщення батальйону в іншу частину. Наш командний пункт залишався там на місці. Але так склалася ситуація, що ми отримали команду на вихід. 15 числа виходили малими групами по п’ятеро — нас там залишалося 24. Далі нас підбирали автомобілі та вивозили в Мирноград», — повідомив військовий.
За його словами, тоді виходили пішки по невідомій місцевості, під постійними обстрілами та між мінами. Тоді за два дні нарахував майже 250 КАБів по території заводу — ворожі літаки були в повітрі майже безперестанно.
Капітану Марченко вдалося вийти без поранень. Однак, зізнається, контузій було багато — їх у тих умовах ніхто не рахував. Хоча було важко, каже військовий, але тримався на вірі в те, що все буде добре. Підтримував зв’язок з рідними завдяки інтернету. Також з побратимами, які були поруч, підбадьорювали один одного.
З Мирнограда підрозділ вивели на відновлення на Черкащину. Юрій лікувався після отриманих контузій та згодом пройшов ВЛК і за його висновками був визнаний непридатним для служби в бойових частинах.
Узяв відношення та вже у квітні повернувся до рідного Четвертого відділу Кременчуцького ТЦК та СП в Козельщину. Очолив групу документального забезпечення.
Працює з документами, займається кадровими питаннями та матеріальним забезпеченням. Підкреслює, що для того, щоб здобути перемогу проти сильного ворога, Збройним Силам України потрібне вмотивоване поповнення.
«Якщо не нам, чоловікам, захищати свою Батьківщину, то кому? Бо інакше ворог дуже швидко прийде сюди — на Полтавщину. Ми вже бачили, як швидко він може просуватися, коли не зустрічає спротиву. Я розумію, наскільки важлива робота територіальних центрів комплектування в питаннях поповнення Сил оборони. Однак, бачу і той інформаційний прес, який сьогодні йде проти ТЦК. Тому що завдання ворога — всілякими засобами зірвати мобілізації до лав ЗСУ. А ці ІПСО не лише лякають цивільних чоловіків, які в результаті всіляко намагаються уникнути мобілізації. Це також і демотивує воїнів, які б’ються за Україну — дехто і по три-чотири роки. Військовим теж потрібен час на відпочинок. Але ким їх замінити? Єдиний вихід — відкласти усі відмовки та кожному стати на захист України», — зауважив Юрій Марченко.
Як повідомляла АрміяInform, про таких, як боєць 81 аеромобільної Слобожанської бригади Сергій, на позивний «Фантом», кажуть, що вони народились у сорочці. Все тому, що воїн вцілів після розриву 82-мм міни за кілька кроків від себе. Читати...
Уродженців Сакартвело найбільше серед тисяч іноземних добровольців, які захищають Україну та допомагають нам боротися за свободу. Всього в Україні воює понад дві з половиною тисячі грузинів. І найбільше полеглих героїв також серед них. Бо саме вони першими кинулися допомагати українцям, ще влітку 2014.
https://youtu.be/lLn09IBSvo8
І відтоді ряди Грузинського легіону тільки поповнюються. Чому саме грузини стали на захист української держави? Про це в сюжеті нашого воєнкора Ігоря Левенка.
Бій за Україну і за Грузію! Чому картвели так відчайдушно нас підтримують?
Найбільший іноземний підрозділ в українському війську! Штурми, розвідка та диверсії…
Як на російсько-українській війні б’ється Грузинський легіон?
Понад дві третини грузинів вважають, що війна в Україні є і їхньою війною. Така соціологія. Тисячі картвелів воюють на боці України, тому що вважають росію терористичною державою. Читати...
Солдат роти охорони Полтавського районного ТЦК та СП Дмитро Гонтарь розповів про свій бойовий шлях, починаючи від строкової служби в повітряно-десантних військах до сучасних оборонних завдань у складі ЗСУ.
Про це інформує Полтавський обласний ТЦК та СП.
Попри проблеми зі здоров’ям та попередження лікарів, він залишив професію охоронця і у 50 років добровільно став на захист України з перших днів широкомасштабного вторгнення росії.
За словами Дмитра, він мав можливість виїхати за кордон, однак відмовився і приєднався до зведеного штурмового підрозділу «Одін», де служили його побратими та друзі.
Підрозділ активно брав участь у боях на Донеччині, включаючи важкі операції поблизу Бахмута та Зайцевого.
В одному з боїв побратим Дмитра Юрій Левковський, ризикуючи власним життям, врятував свого товариша, а сам Дмитро під час сутичок неодноразово рятував поранених побратимів під обстрілами ворога.
Дмитро також розповів про важкі бої на Лиманському напрямку та боротьбу з ворожими ДРГ на Чернігівщині.
Його підрозділ завжди виконував поставлені завдання та не здавав жодної позиції. Однак воїн підкреслює, що втрати серед українських бійців були великими, адже російські сили добре підготовлені й оснащені.
Після ротації підрозділ «Одін» повернувся до Полтави для перепочинку та реабілітації. Дмитро нині служить у складі почесної варти та працює з мобілізованими, готуючи їх до відправлення на навчання.
Воїн закликає українців не боятися і готуватися до захисту своєї країни, тренуватися та вивчати військову справу, аби бути готовими протистояти ворогу.
«Я вижив, бо був налаштований на це», — підкреслює Дмитро, додаючи, що кожен українець має бути готовий захищати свою землю та своїх близьких. Читати...
Прокльони, погрози та навіть напади. Військовослужбовці Збройних Сил України з територіальних центрів комплектування досить часто стикаються з подібним ставленням з боку цивільних під час виконання своїх обов’язків. Щоб хоч якось виправдати своє небажання захищати Україну, недоброзичливці часто запитують: «А самі чому не воюєте?».
Але правда в тому, що в ТЦК часто служать бійці, які вже пройшли пекло війни. АрміяInform спільно зі Службою зв’язків з громадськістю Закарпатського ОТЦК та СП розповідає історії п’яти захисників, які після важких поранень або хвороб продовжують служити — тепер не в бойових бригадах, а в центрах комплектування.
«Тільки ми самі зможемо перемогти, за нас ніхто цього не робитиме»
«Часто чую міф: ніби в ТЦК служать хлопці по блату, за гроші, які нічого не бачили. Це повна маячня!» — розповідає головний сержант Микола на позивний «Ніксон». Нині він служить в Ужгородському РТЦК та СП. Але у «військкомат» він потрапив із бойового підрозділу.
Сам Микола до широкомасштабного вторгнення був підприємцем у Харкові — разом з дружиною мав крамницю жіночого взуття. На початку березня 2022 року вивіз дружину та матір до Ужгорода й одразу пішов у військкомат. Потрапив в окрему гірсько-штурмову бригаду. Далі були бої на Донбасі, а згодом участь в операції зі звільнення Херсонщини. Саме там під час штурмових дій дістав два кульові поранення.
«Потім шпиталі, довге лікування, кілька операцій. Після останньої дізнався, що праву нирку лікарі вимушені були видалити. Коли вже більш-менш оклигав, був переведений до Ужгородського РТЦК та СП. Звичайно, мрію про цивільне життя. Але спочатку стовідсоткова перемога і повернення наших кордонів до рівня 1991 року. Варто всім не забувати — тільки ми можемо перемогти ворога, за нас цього ніхто не робитиме», — говорить «Ніксон».
«У мене хороших друзів більше немає… Фото є, а друзів немає»
Інший військовослужбовець одного з ТЦК та СП Олександр з позивним «Юрист» також до широкомасштабного вторгнення не служив у війську. До військкомату прийшов добровольцем. Потрапив у розвідку. Розповідає, що воював майже на всіх напрямках, крім Харківського. Зазнав кількох поранень.
«Вперше — ми підірвалися на міні. Важка контузія. Оскільки пацани у нас всі красені, то швидко відкопалися і пішли далі. Вдруге — нас виявили, і по нас відпрацював танчик. Відкопали мене, виявляється, ще живий. Правда, нічого не чув, від слова „зовсім“, і нічого не розумів. Далі „евак“, пам’ятаю шматками», — розповідає «Юрист».
Він додає, що тоді він та його побратими завдання таки виконали, хоча всі думали, що група не змогла навіть вижити. За це захисник отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня. Далі були лікарні та переведення до ТЦК.
«Знаєте, на фронті така ситуація, що якщо прожив цю хвилину, то це тобі знову пощастило. Складних ситуацій було безліч. А от найбільш складно і важко — втрачати друзів, які прикривали тебе, витягували тебе не раз. На жаль, декого ми вже не повернемо. У мене хороших друзів більше немає… Фото є, а друзів немає», — говорить Олександр.
Нинішні різнобачення в суспільстві на тему мобілізації лише грають на руку ворогові, вважає військовослужбовець. І, на жаль, багато хто просуває цей ворожий наратив.
«В усьому винні „ТЦКашники“. От вони мобілізують сімейних чесних людей. Людей, які пам’ятають про права, але забувають про обов’язки. І ніхто не подивиться на ТЦКашника як на воїна, якому просто пощастило ТАМ вижити. І, мовляв, винний ТЦКшник, а не ворог, який напав на нашу країну. Але, крім нас, ніхто не розв’язуватиме наших проблем. У нас один варіант — або виграти, або програти», — додає військовослужбовець.
«Треба мати сталеві нерви, бо цивільні дуже багато собі дозволяють говорити на адресу військових, ветеранів»
Для Влада Сентипала з позивним «Металіст» війна розпочалася ще у 2014 році. За рік до цього він вирішив йти не на строкову службу, а одразу підписати контракт.
«Мене завжди приваблювала ратна справа, дід був військовим, служив у танковому полку. Хотів спробувати цю справу. На мою думку, кожен чоловік має хоча б спробувати бути військовим. Відчути на собі», — розповідає «Металіст».
Перше поранення дістав ще під час боїв за Дебальцеве у 2015 році. Після п’яти років контракту звільнився зі служби, але в лютому 2022-го знову повернувся у свою бойову частину разом з колегами та друзями, з яким служив до цього.
«Ті, хто був у реальних боях в АТО, сформували основу наших військ уже у 2022 році. Завдяки таким людям ми не програли за три дні», — вважає військовослужбовець.
«Металіст» спочатку воював на Запорізькому напрямку. Згодом потрапив на Донбас.
«Оскільки ми окремий батальйон, то нас прикомандировували до різних суміжних підрозділів і залучали до штурмових дій. Наприклад, повертали втрачені позиції. Було по-різному. Інколи вдавалося, інколи ні. Коли вдавалося — займали оборону, нищили ворожу техніку. Так і тривала служба в постійних боях. Дістав численні контузії. І в певний момент був змушений піти на лікування», — згадує Влад.
Під час служби в ТЦК зіштовхнувся вже з іншими проблемами. Каже, що нині цивільне населення не дуже підтримує військових з ТЦК.
«На жаль, мало хто знає, що в центрах комплектування служать насамперед люди, які переведені з бойових частин. Ну не може так бути, що доки я служив в піхоті — я був героєм для свого народу, а як став служити тут, то вже, м’яко кажучи, не герой», — говорить військовослужбовець.
За словами Влада, він особисто не ходив на оповіщення, але хлопці з роти, які теж воювали, ходили.
«Треба мати сталеві нерви, бо цивільні дуже багато собі дозволяють говорити в адресу військових, ветеранів. А вимоги прості — візьми повістку і прийди в ТЦК. Люди думають, що як будуть зараз підривати авторитет армії та пробувати зупинити мобілізацію, то буде краще. Та не буде краще! Прийдуть вороги й вони вже питати вас не будуть — хочете чи не хочете… Вас просто будуть відправляти на інші війни. І є великий шанс, що ті люди, які виступають проти мобілізації, будуть воювати з поляками, чехами, словаками, з військами НАТО», — вважає Влад.
«Тепер ногу не поламаю, бо там стрижень стоїть титановий»
Стас Югас — наймолодший військовослужбовець Ужгородського РТЦК та СП. Йому 20 років. У жовтні 2021 року, за кілька місяців до початку широкомасштабного вторгнення, підписав контракт з однією з десантно-штурмових бригад. Підготовку пройшов за фахом — стрілець ПЗРК. Російське вторгнення зустрів на півдні, коли був прикомандирований до іншої бригади.
«Доводилось виходити вночі майже з кільця — ми мали штурмувати, але ворогів було дуже багато, встигли вони сильно укріпитися. Коли вийшли, вразило, як люди нас підтримували і харчі нам носили», — розповідає Стас.
Згодом повернувся до свого підрозділу. Займався евакуацією поранених. Торік у квітні зазнав поранення.
«П’ять бомб — п’ять уламків в одній нозі. Далі — шпиталі й лікарні. Дуже прикро було почути висновок — обмежено придатний. Правда, є один плюс — ногу не поламаю, бо там стрижень стоїть титановий», — сміється Стас.
Розповідає, що якби була можливість, то повернувся б до свого підрозділу. Адже з хлопцями став однією родиною.
«Хлопцям, які першими пішли, потрібен відпочинок, і дуже образливо і гидко бачити чоловіків, яким байдуже і вони ховаються замість того, щоб захистити свою країну. Ми мусимо бути одним цільним кулаком — і тоді переможемо!» — каже Стас.
«Не є чимось героїчним втопитися в Тисі»
Чемпіон України з трейлу, бронзовий призер чемпіонату світу з бігу на 24 години Андрій Ткачук з позивним «Бродяга» спершу став на захист країни у 2014 році, а потім приєднався до Сил оборони у 2022-му.
Попри проблеми зі здоров’ям, вже 24 лютого прийшов до ТЦК та відправився в гірсько-штурмову бригаду.
Перед відправкою зістриг дреди, які носив 5 років
Розповідає, що заздалегідь розумів, що буде вторгнення, тому був готовий до цього. Вже 6 березня на Запоріжжі зазнав поранення. Але згодом повернувся у стрій. Воював до березня 2023 року. А далі вимушений був піти на лікування.
«Робота мого серця все погіршувалася й погіршувалася, напади почастішали. Насправді я думав, що мене вистачить тільки на пів року. За цей час ми або виграємо, або мене вб’ють і проблема вирішиться природним шляхом. Та, як кажуть, „дурням щастить“. І мені щастило. Якось при зміні на позиціях нас нормально так накрили „120-ми“ та „82-ми“, і єдина була думка: „тільки би нікого не поранило!“. Бо сам себе ледве тягну, якщо когось ще тягнути доведеться, то це буде вже дуже сумно. Зрозумів, що треба використовувати себе вже якось по-іншому, бо підставляєш не тільки себе, а передовсім побратимів».
Після операції на серці Андрій Ткачук потрапив на службу в ТЦК. Говорить, що українцям потрібно мобілізуватися. Адже це екзистенційна війна і для нас, і для росіян. Ворог вкладає всі ресурси.
«Виявляється, люди не знають, як відбувається процес мобілізації і подальшого проходження служби. Всі думають, що сьогодні тебе призвали, завтра ти потрапиш у бойовий підрозділ, а післязавтра — під Бахмут чи Авдіївку. А насправді ти маєш обов’язково пройти базову загальну військову підготовку, потім рекрутери приїдуть і спитають, які в тебе є можливості та скіли. Хто ти? Кухар, медик, водій, зварювальник, айтівець? І відповідно будуть тебе відбирати на ті посади, на яких ти можеш працювати. Армія потребує й фінансистів, і юристів, і інженерів. Скільки безпосередньо воює? Може, 30–35 відсотків, всі інші займаються забезпеченням. А люди думають, що всі сто відсотків відправляються на нуль. Це не так. І робота є для кожного», — говорить Андрій Ткачук.
На його думку, не є чимось героїчним втопитися в Тисі чи загинути в горах під час втечі: «Це наша земля, і потрібно боротися».
Фотографії Сергія Гудака, а також з особистих архівів військовослужбовців Читати...
0 
0
