Солдат роти охорони Полтавського районного ТЦК та СП Дмитро Гонтарь розповів про свій бойовий шлях, починаючи від строкової служби в повітряно-десантних військах до сучасних оборонних завдань у складі ЗСУ.
Про це інформує Полтавський обласний ТЦК та СП.
Попри проблеми зі здоров’ям та попередження лікарів, він залишив професію охоронця і у 50 років добровільно став на захист України з перших днів широкомасштабного вторгнення росії.
За словами Дмитра, він мав можливість виїхати за кордон, однак відмовився і приєднався до зведеного штурмового підрозділу «Одін», де служили його побратими та друзі.
Підрозділ активно брав участь у боях на Донеччині, включаючи важкі операції поблизу Бахмута та Зайцевого.
В одному з боїв побратим Дмитра Юрій Левковський, ризикуючи власним життям, врятував свого товариша, а сам Дмитро під час сутичок неодноразово рятував поранених побратимів під обстрілами ворога.
Дмитро також розповів про важкі бої на Лиманському напрямку та боротьбу з ворожими ДРГ на Чернігівщині.
Його підрозділ завжди виконував поставлені завдання та не здавав жодної позиції. Однак воїн підкреслює, що втрати серед українських бійців були великими, адже російські сили добре підготовлені й оснащені.
Після ротації підрозділ «Одін» повернувся до Полтави для перепочинку та реабілітації. Дмитро нині служить у складі почесної варти та працює з мобілізованими, готуючи їх до відправлення на навчання.
Воїн закликає українців не боятися і готуватися до захисту своєї країни, тренуватися та вивчати військову справу, аби бути готовими протистояти ворогу.
«Я вижив, бо був налаштований на це», — підкреслює Дмитро, додаючи, що кожен українець має бути готовий захищати свою землю та своїх близьких. Читати...
Прокльони, погрози та навіть напади. Військовослужбовці Збройних Сил України з територіальних центрів комплектування досить часто стикаються з подібним ставленням з боку цивільних під час виконання своїх обов’язків. Щоб хоч якось виправдати своє небажання захищати Україну, недоброзичливці часто запитують: «А самі чому не воюєте?».
Але правда в тому, що в ТЦК часто служать бійці, які вже пройшли пекло війни. АрміяInform спільно зі Службою зв’язків з громадськістю Закарпатського ОТЦК та СП розповідає історії п’яти захисників, які після важких поранень або хвороб продовжують служити — тепер не в бойових бригадах, а в центрах комплектування.
«Тільки ми самі зможемо перемогти, за нас ніхто цього не робитиме»
«Часто чую міф: ніби в ТЦК служать хлопці по блату, за гроші, які нічого не бачили. Це повна маячня!» — розповідає головний сержант Микола на позивний «Ніксон». Нині він служить в Ужгородському РТЦК та СП. Але у «військкомат» він потрапив із бойового підрозділу.
Сам Микола до широкомасштабного вторгнення був підприємцем у Харкові — разом з дружиною мав крамницю жіночого взуття. На початку березня 2022 року вивіз дружину та матір до Ужгорода й одразу пішов у військкомат. Потрапив в окрему гірсько-штурмову бригаду. Далі були бої на Донбасі, а згодом участь в операції зі звільнення Херсонщини. Саме там під час штурмових дій дістав два кульові поранення.
«Потім шпиталі, довге лікування, кілька операцій. Після останньої дізнався, що праву нирку лікарі вимушені були видалити. Коли вже більш-менш оклигав, був переведений до Ужгородського РТЦК та СП. Звичайно, мрію про цивільне життя. Але спочатку стовідсоткова перемога і повернення наших кордонів до рівня 1991 року. Варто всім не забувати — тільки ми можемо перемогти ворога, за нас цього ніхто не робитиме», — говорить «Ніксон».
«У мене хороших друзів більше немає… Фото є, а друзів немає»
Інший військовослужбовець одного з ТЦК та СП Олександр з позивним «Юрист» також до широкомасштабного вторгнення не служив у війську. До військкомату прийшов добровольцем. Потрапив у розвідку. Розповідає, що воював майже на всіх напрямках, крім Харківського. Зазнав кількох поранень.
«Вперше — ми підірвалися на міні. Важка контузія. Оскільки пацани у нас всі красені, то швидко відкопалися і пішли далі. Вдруге — нас виявили, і по нас відпрацював танчик. Відкопали мене, виявляється, ще живий. Правда, нічого не чув, від слова „зовсім“, і нічого не розумів. Далі „евак“, пам’ятаю шматками», — розповідає «Юрист».
Він додає, що тоді він та його побратими завдання таки виконали, хоча всі думали, що група не змогла навіть вижити. За це захисник отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня. Далі були лікарні та переведення до ТЦК.
«Знаєте, на фронті така ситуація, що якщо прожив цю хвилину, то це тобі знову пощастило. Складних ситуацій було безліч. А от найбільш складно і важко — втрачати друзів, які прикривали тебе, витягували тебе не раз. На жаль, декого ми вже не повернемо. У мене хороших друзів більше немає… Фото є, а друзів немає», — говорить Олександр.
Нинішні різнобачення в суспільстві на тему мобілізації лише грають на руку ворогові, вважає військовослужбовець. І, на жаль, багато хто просуває цей ворожий наратив.
«В усьому винні „ТЦКашники“. От вони мобілізують сімейних чесних людей. Людей, які пам’ятають про права, але забувають про обов’язки. І ніхто не подивиться на ТЦКашника як на воїна, якому просто пощастило ТАМ вижити. І, мовляв, винний ТЦКшник, а не ворог, який напав на нашу країну. Але, крім нас, ніхто не розв’язуватиме наших проблем. У нас один варіант — або виграти, або програти», — додає військовослужбовець.
«Треба мати сталеві нерви, бо цивільні дуже багато собі дозволяють говорити на адресу військових, ветеранів»
Для Влада Сентипала з позивним «Металіст» війна розпочалася ще у 2014 році. За рік до цього він вирішив йти не на строкову службу, а одразу підписати контракт.
«Мене завжди приваблювала ратна справа, дід був військовим, служив у танковому полку. Хотів спробувати цю справу. На мою думку, кожен чоловік має хоча б спробувати бути військовим. Відчути на собі», — розповідає «Металіст».
Перше поранення дістав ще під час боїв за Дебальцеве у 2015 році. Після п’яти років контракту звільнився зі служби, але в лютому 2022-го знову повернувся у свою бойову частину разом з колегами та друзями, з яким служив до цього.
«Ті, хто був у реальних боях в АТО, сформували основу наших військ уже у 2022 році. Завдяки таким людям ми не програли за три дні», — вважає військовослужбовець.
«Металіст» спочатку воював на Запорізькому напрямку. Згодом потрапив на Донбас.
«Оскільки ми окремий батальйон, то нас прикомандировували до різних суміжних підрозділів і залучали до штурмових дій. Наприклад, повертали втрачені позиції. Було по-різному. Інколи вдавалося, інколи ні. Коли вдавалося — займали оборону, нищили ворожу техніку. Так і тривала служба в постійних боях. Дістав численні контузії. І в певний момент був змушений піти на лікування», — згадує Влад.
Під час служби в ТЦК зіштовхнувся вже з іншими проблемами. Каже, що нині цивільне населення не дуже підтримує військових з ТЦК.
«На жаль, мало хто знає, що в центрах комплектування служать насамперед люди, які переведені з бойових частин. Ну не може так бути, що доки я служив в піхоті — я був героєм для свого народу, а як став служити тут, то вже, м’яко кажучи, не герой», — говорить військовослужбовець.
За словами Влада, він особисто не ходив на оповіщення, але хлопці з роти, які теж воювали, ходили.
«Треба мати сталеві нерви, бо цивільні дуже багато собі дозволяють говорити в адресу військових, ветеранів. А вимоги прості — візьми повістку і прийди в ТЦК. Люди думають, що як будуть зараз підривати авторитет армії та пробувати зупинити мобілізацію, то буде краще. Та не буде краще! Прийдуть вороги й вони вже питати вас не будуть — хочете чи не хочете… Вас просто будуть відправляти на інші війни. І є великий шанс, що ті люди, які виступають проти мобілізації, будуть воювати з поляками, чехами, словаками, з військами НАТО», — вважає Влад.
«Тепер ногу не поламаю, бо там стрижень стоїть титановий»
Стас Югас — наймолодший військовослужбовець Ужгородського РТЦК та СП. Йому 20 років. У жовтні 2021 року, за кілька місяців до початку широкомасштабного вторгнення, підписав контракт з однією з десантно-штурмових бригад. Підготовку пройшов за фахом — стрілець ПЗРК. Російське вторгнення зустрів на півдні, коли був прикомандирований до іншої бригади.
«Доводилось виходити вночі майже з кільця — ми мали штурмувати, але ворогів було дуже багато, встигли вони сильно укріпитися. Коли вийшли, вразило, як люди нас підтримували і харчі нам носили», — розповідає Стас.
Згодом повернувся до свого підрозділу. Займався евакуацією поранених. Торік у квітні зазнав поранення.
«П’ять бомб — п’ять уламків в одній нозі. Далі — шпиталі й лікарні. Дуже прикро було почути висновок — обмежено придатний. Правда, є один плюс — ногу не поламаю, бо там стрижень стоїть титановий», — сміється Стас.
Розповідає, що якби була можливість, то повернувся б до свого підрозділу. Адже з хлопцями став однією родиною.
«Хлопцям, які першими пішли, потрібен відпочинок, і дуже образливо і гидко бачити чоловіків, яким байдуже і вони ховаються замість того, щоб захистити свою країну. Ми мусимо бути одним цільним кулаком — і тоді переможемо!» — каже Стас.
«Не є чимось героїчним втопитися в Тисі»
Чемпіон України з трейлу, бронзовий призер чемпіонату світу з бігу на 24 години Андрій Ткачук з позивним «Бродяга» спершу став на захист країни у 2014 році, а потім приєднався до Сил оборони у 2022-му.
Попри проблеми зі здоров’ям, вже 24 лютого прийшов до ТЦК та відправився в гірсько-штурмову бригаду.
Перед відправкою зістриг дреди, які носив 5 років
Розповідає, що заздалегідь розумів, що буде вторгнення, тому був готовий до цього. Вже 6 березня на Запоріжжі зазнав поранення. Але згодом повернувся у стрій. Воював до березня 2023 року. А далі вимушений був піти на лікування.
«Робота мого серця все погіршувалася й погіршувалася, напади почастішали. Насправді я думав, що мене вистачить тільки на пів року. За цей час ми або виграємо, або мене вб’ють і проблема вирішиться природним шляхом. Та, як кажуть, „дурням щастить“. І мені щастило. Якось при зміні на позиціях нас нормально так накрили „120-ми“ та „82-ми“, і єдина була думка: „тільки би нікого не поранило!“. Бо сам себе ледве тягну, якщо когось ще тягнути доведеться, то це буде вже дуже сумно. Зрозумів, що треба використовувати себе вже якось по-іншому, бо підставляєш не тільки себе, а передовсім побратимів».
Після операції на серці Андрій Ткачук потрапив на службу в ТЦК. Говорить, що українцям потрібно мобілізуватися. Адже це екзистенційна війна і для нас, і для росіян. Ворог вкладає всі ресурси.
«Виявляється, люди не знають, як відбувається процес мобілізації і подальшого проходження служби. Всі думають, що сьогодні тебе призвали, завтра ти потрапиш у бойовий підрозділ, а післязавтра — під Бахмут чи Авдіївку. А насправді ти маєш обов’язково пройти базову загальну військову підготовку, потім рекрутери приїдуть і спитають, які в тебе є можливості та скіли. Хто ти? Кухар, медик, водій, зварювальник, айтівець? І відповідно будуть тебе відбирати на ті посади, на яких ти можеш працювати. Армія потребує й фінансистів, і юристів, і інженерів. Скільки безпосередньо воює? Може, 30–35 відсотків, всі інші займаються забезпеченням. А люди думають, що всі сто відсотків відправляються на нуль. Це не так. І робота є для кожного», — говорить Андрій Ткачук.
На його думку, не є чимось героїчним втопитися в Тисі чи загинути в горах під час втечі: «Це наша земля, і потрібно боротися».
Фотографії Сергія Гудака, а також з особистих архівів військовослужбовців Читати...
Ситуація з виплатами у нас зараз катастрофічна. Бійцям просто не платять бойові. Люди на курському і покровському напрямках, перебуваючи у найтяжчих умовах з постійним ризиком для життя, отримують 20-30 тисяч гривень. І це в найкращому випадку. Читати...
Бойова робота 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу на американській самохідній гаубиці Paladin.
"Робимо такі постріли, що душа радіє. Працювали по гарматі - розносили, лягало прямо до них у капонір" - військовослужбовець 28 ОМБр "Шаман". Читати...
Ворог планує вивезти евакуйованих мешканців Курщини на окуповані території Запорізької області, щоб приховати від росіян правду про ситуацію в прикордонному регіоні. ▫️ Влада рф прагне сховати від жителів інших регіонів біженців із Курської області, щоб вони не розповідали правду про дії російської армії, зокрема про втечу підрозділів «Ахмата», та не висловлювали невдоволення політикою путіна щодо війни, через що вони були змушені покинути власні домівки. ▫️ Крім того, росіяни бояться розповсюдження інформації про нормальне ставлення до цивільних людей з боку ЗСУ, адже російська пропаганда ліпить з українців «вбивць» та «нацистів». ▫️ Також росія намагається запобігти напливу евакуйованих у своїх власних регіонах, де вже можуть бути труднощі з розміщенням внутрішньо переміщених осіб, щоб уникнути гуманітарної кризи та утримувати видимість контролю над ситуацією. ❗️ Головне завдання кремля зараз – це контрольований інфопотік, аби люди в москві та інших великих містах росії ніяк не стикалися з біженцями та не мали приводу задумуватися про наслідки розв’язаної путіним війни проти України для простих росіян. Читати...
Центр «Миротворець» почав вносити в базу власників Telegram - каналів, які здійснюють перешкоджання законній діяльності ЗСУ та працівників силових структур, а також підрив обороноздатності України та зрив мобілізаційних заходів в інтересах російсько-фашистських загарбників.https://myrotvorets.center/criminal/?cf%5Bname%5D=%D0%BF%D1%83%D1%82%D0%B8%D0%BD-%D1%85%D1%83%D0%B9%D0%BB%D0%BE&cf%5Bcountry%5D=&cf%5Baddress%5D=&cf%5Bphone%5D=&cf%5Bdesc%5D=%23%D0%91%D0%98%D0%9E%D0%9C%D0%A3%D0%A1%D0%9E%D0%A0) Читати...
За Порошенка в Україні так і не збудували якісних фортифікацій, а скандальний проєкт “Стіна” на кордоні з росією став символом великої корупції. Країна в кінці правління Петра Олексійовича опинилася фактично без укріплень та не готовою до повномасштабного вторгнення рф, попри обіцянки Порошенка перетворити державу на фортецю.
Сивочолий свідомо надавав суспільству неправдиву інформацію щодо реального стану фортифікацій.
«Сьогодні Порошенка звинувачують за двома статтями ККУ: «сприяння діяльності терористичних організацій» та «державна зрада». Є всі підстави вважати, що Петро Олексійович навмисно шкодив територіальній цілісності, недоторканності та обороноздатності України.
Адже як можна пояснити його бізнес з Медведчуком, Путіним, вугільний бізнес з так званою «лднр», справу Свинарчуків, вибухи військових складів, порушення обіцянки передати управління своїми активами незалежній стороні, небажання позбутися Липецької фабрики «Рошен» та просто неймовірне у своїх масштабах розкрадання держбюджету», - йдеться у журналістському розслідуванні до десятої річниці вторгнення росії. Читати...
Росія ніколи в своїй історії не звертала уваги на гуманізм, чи необхідність дотримання вимог міжнародних правових норм. Повномасштабне вторгнення рф на територію України супроводжується масовим використанням заборонених засобів і методів ведення бойових дій. Ці факти неодноразово підтверджували міжнародні правозахисні організації у своїх матеріалах.
Наразі є тисячі прикладів використання росією мін-пасток і так званих мін-сюрпризів, які розраховані на ураження як військовослужбовців, так і цивільного населення. Російські міни-пастки в обкладинках документів, дитячих іграшках, подарункових пакетах, м’ячах, книжках, одязі, коробках від цукерок, пачках цигарок були знайдені на деокупованих територіях. Однак найцинічнішим випадком стало встановлення росіянами міни між убитою матір’ю та її живою дитиною, яку нелюди прив’язали до трупа жінки.
Також росією неодноразово використовувались запалювальні боєприпаси. Так, в районі міста Попасна Луганській області, яке перебувало під контролем українських сил, зафіксовано використання запалювальних боєприпасів типу 9М22С, випущених з реактивних систем залпового вогню. Крім того, російська авіація застосовувала осколково-фугасно-запалювальні авіабомби ОФЗАБ-500, зокрема під час обстрілів Чернігова. На допитах пілот збитого над Черніговом Су-34 майор збройних сил рф Красноярцев підтвердив використання бомб ОФЗАБ-500, які через їхню потужність і некерованість є засобами невибіркової дії.
Від початку повномасштабного вторгнення на територію України, як міжнародні організації, так і національні неурядові організації масово заявляли про використання Російською Федерацією протипіхотних мін, зокрема ПОМ-3, більш відомих як “Медальйон”.
Міжнародна Конвенція про заборону військового або будь-якого ворожого використання засобів впливу на природне середовище 1977 року є обов’язковою до виконання всіма країнами. Однак, це не стримує державу-агресора. Протягом усього періоду повномасштабного вторгнення фіксуються численні порушення з боку росії та катастрофічні наслідки розв’язаної війни. Чого вартий лише один підрив військами рф дамби гідроелектростанції та знищення Каховського водосховища.
Показовим є ще одна риса поведінки кремлівського режиму. У всіх своїх злочинах вони завжди звинувачують когось іншого. Так було і зі збиттям малайзійського Боїнгу МН-17, і з використанням ВКС рф фосфорних бомб в Сирії та на Донбасі. Точно так вони намагались знайти «український слід» у підриві Каховської ГЕС. Щоправда, довго окупанти не витримали і почали самі хвалитися як ефективно її підірвали. Так само вони поводять себе і з мінами-пелюстками.
Належне розслідування фактів використання російською федерацією заборонених засобів і методів ведення бойових дій як на національному, так і на міжнародному рівнях обов’язково забезпечить притягнення до відповідальності військовослужбовців збройних сил Росії за скоєння воєнних злочинів, а також вище військове та політичне керівництво держави-агресора. Читати...
"Коли закінчаться люди як ми: варіантів буде два — або вам прийдеться йти міняти нас, або буде Буча", - командир батальйону К-2 54-ї ОМбр, Кирило Верес. Читати...
Артур – командир взводу мобільних вогневих груп. Він розповідає про деталі роботи з особовим складом підрозділу, важливість добрих стосунків між воїнами та бажання багатьох українців, які захищають Україну. Читати...
На кадрах друга лінія оборони фортифікаційних споруд на Харківщині, яка знаходиться на більш безпечній відстані від кордону з рф, що дало змогу побудувати із залученням приватного партнерства із застосуванням важкої техніки. Процес її зведення інспектував ще в березні 2024 року голова ВЦА Олег Синєгубов Читати...
Голова Державної спеціальної служби транспорту Олександр Яковець заявив, що фортифікаційне обладнання оборонних споруд на Харківщині здійснюється у декілька рубежів
Про це він заявив у телемарафоні.
Олександр Яковець зазначив, що найбільш підготовлений рубіж - той, що розміщений на деякій відстані, що дозволяє використовувати й засоби інженерного озброєння, й залізобетонні споруди. Перед ним розташований рубіж, де працюють підрозділи Командування сил підтримки ЗСУ та Державної спеціальної служби транспорту.
"Перший рубіж і так званий передній край, звичайно, він утримується підрозділами, обладнується самими підрозділами. І тут говорити про використання важкої техніки, залізобетонних споруд, на жаль, немає можливості", - заявив Яковець.
За його словами, перший рубіж на Харківщині розташований на відстані від 1,5 до 5-6 кілометрів від кордону з Росією. Це залежить від умов місцевості, природних перешкод та панівних висот.
Крім цього, Яковець відмовився коментувати подробиці щодо другого рубежу оборони через міркування безпеки.
Водночас третій рубіж розташований на різній відстані, залежно від умов місцевості, від 17 до 35 кілометрів. З інженерного погляду він найбільш обладнаний - із встановленням залізобетонних споруд, як вогневих, так і для укриття і проживання особового складу.
Яковець також прокоментував заяву командира взводу розвідки 1-го стрілецького батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади Дениса Ярославського щодо відсутності першої лінії фортифікацій і мін на Харківщині.
"Знаєте, коли це говорять експерти, які перебувають на відстані 700-1000 кілометрів до районів бойових дій, це ще можна якось зрозуміти. А коли військові, то, чесно кажучи, я цього не розумію. Інформаційні вкиди щодо можливості обладнання триповерхових бетонних споруд під вогневим впливом противника, м’яко кажучи, є абсурдними. І знецінюють ті зусилля, яких сьогодні дійсно докладають і військовослужбовці інженерних підрозділів, і цивільний персонал", - наголосив голова Держспецтрансслужби. Читати...
Владислав Жайворонок на псевдо "Вікіпедія" висловив свою думку стосовно осіб, які купляють довідки за 10 тисяч доларів щоб не йти в Збройні Сили України Читати...
Обери двіж і вривайся!Обери славу і бери своє!Обери прогрес і не зупиняйся!А результат увійде в історію.68 окрема єгерська бригада ім. Олекси Довбуша
https://www.facebook.com/watch/?v=451466597259642 Читати...
Нещодавно, вийшло скандальне інтерв'ю нардепа Георгія Мазурашу, який зазначив що всі підуть на штурми і ні в кого немає права на вибір посади в армії. Зазначений нардеп раніше подавав скандальні законопроєкти, якими пропонував вводити кримінальну відповідальність за критику влади. Напевно зазначений нардеп працює на ворога і намагається всіляко дискредитувати нашу держави своїми дивними висловлюваннями. В той же час військові показали свою підготовку і заявили що готові зустрічати ворога на повну! Читати...
Рашистські війська вже робили спроби захопити Сумщину. Їм навіть це не вдалося. Але мешканці вирішили окупантам про всяк випадок нагадати, що у разі ще однієї спроби, в них земля буде горіти під ногами, як це було з нацистами під час Другої світової війни. Бо Сумщина – це край, де воювали бійці Першої Української партизанської дивізії під проводом легендарного українського ватажка - Сидора Артемовича Ковпака. Кожен окупант та колаборант буде знищений, нагадують місцеві патріоти на фоні пам’ятника командувача партизанським рухом. Читати...
Якщо росія захопить Україну, всіх чоловіків вона поставить в стрій і відправить на м'ясні штурми. Саме так вони зробили спочатку в Криму, потім на Донбасі, потім в окупованих частинах Запоріжжя та Херсонської області. Саме так завжди робить окупант. Кожен має замислитись над цим. Читати...
Одинадцятого лютого 2024 року президент Володимир Зеленський призначив генерал-майора Ігоря Плахуту новим командувачем Сил територіальної оборони. Медіа одразу нагадали — в 2014 році він працював у Внутрішніх військах
Довідка
Там здебільшого служили строковики віком від 21 до 27 років. Зазвичай вони охороняли державні будівлі і громадський порядок, супроводжували небезпечні вантажі, конвоювали заарештованих. З початком Майдану їх перекинули в Київ.
, очолював Південне територіальне управління, отже міг бути причетним до спроб влади розігнати Майдан. Його підрозділ під час Революції гідності дійсно захищав Адміністрацію президента, розбирав барикади й відтісняв мітингувальників до Хрещатика. В соцмережах зʼявилося багато постів з вимогами зняти нового очільника ТрО. Згодом люди, які перетиналися з Плахутою на Майдані, почали писати, що він чи не єдиний з правоохоронців тоді спілкувався з журналістами та обіцяв не застосовувати силу проти мітингувальників. Публічної інформації про Ігоря Плахуту практично немає. Кореспондентка «Бабеля» Оксана Коваленко поговорила з девʼятьма людьми, які спілкувались, працювали і воювали разом із Плахутою до або після Майдану, і розповідає його історію: про роботу за часів Януковича, службу в ЗСУ і характер.
Карʼєра до Майдану
Ігор Плахута народився 1 вересня 1967 року в Кіровоградській області, закінчив школу в селі Коробчине
Довідка
Зараз — Коробчинський ліцей.
. Співрозмовники «Бабеля», особисто знайомі з Плахутою, кажуть, що, за його ж словами, він завжди мріяв бути військовим. Тому після школи вступив до Алматинського вищого загальновійськового командного училища. А після випуску повернувся в Україну ― служив у Київському військовому окрузі. У 1988 році вже лейтенант Ігор Плахута пів року ліквідовував наслідки аварії на Чорнобильській АЕС
Довідка
26 квітня 1986 року на 4 реакторі цієї АЕС внаслідок аварії стався вибух, що призвело, зокрема, до викиду радіації. Ліквідація наслідків катастрофи розтягнулася на довгі роки. У 1988 році це, найімовірніше, було або будівництво захисних споруд, або дезактивація місцевості та приміщень. Наприклад, військові знімали верхній шар радіоактивного ґрунту та вивозили на захоронення. Загалом у ліквідації наслідків катастрофи взяло участь близько 340 тисяч військових та міліціонерів.
.
З 1991 року Плахута служив у новоствореній Національній гвардії. А згодом його перевели у бригаду морської піхоти.
Колишній військовий прокурор Керченського гарнізону Військової прокуратури ВМС України, ветеран російсько-української війни, полковник Ігор Сєрков у коментарі «Бабелю» згадує, що в 1998 році він неодноразово перетинався з Плахутою по службі в Криму. Тоді Плахута у званні майора служив заступником командира бригади морської піхоти. За словами Сєркова, як прокурор він не мав жодних зауважень до того, як Плахута і його підлеглі виконували свої обовʼязки.
«Я можу сказати, що він освічений, професійний і тямущий офіцер. Він відданий Україні і є патріотом», — каже Сєрков. І додає, що Плахута завжди піклувався про своїх підлеглих, обстоював їхні інтереси, а попри жорсткий характер у спілкуванні був спокійним і розсудливим.
З осені 1998 по 2000 рік Плахута навчався у Національному університеті оборони. Це була магістерська програма підвищення кваліфікації. Тодішній заступник начальника факультету, де навчався Плахута, Анатолій Грищук у коментарі «Бабелю» називає його своїм учнем і теж хвалить.
«Я знаю його від майора до генерал-майора. Він вступив до нас з бригади морської піхоти, навчався на командному факультеті. Він аскет. Не капризний, вдумливий офіцер», — згадує він.
Грищук зізнається, що зробив усе, що міг, щоб Плахута лишився в Києві. Той став командиром Президентського полку
Довідка
Зараз — Окрема президентська бригада імені гетьмана Богдана Хмельницького.
.
«Я був у нього в тому полку і був приємно здивований, коли в кабінеті побачив атрибути морського піхотинця», — каже Грищук, сам він капітан 1 рангу
Довідка
Звання у Військово-морських силах. Відповідає званню полковника в Сухопутних військах і авіації.
.
У 2004 році саме в цьому полку Плахута застав перший Майдан — Помаранчеву революцію. Колишній народний депутат Євген Жовтяк
Довідка
Член Народного Руху України, потім — Української народної партії. Був народним депутатом трьох скликань з 1994 по 2005 рік, склав повноваження, бо очолив Київську облдержадміністрацію.
розповідає «Бабелю», що познайомився з Плахутою якраз у цей час.
«[Під час Помаранчевої революції] я їздив по військових частинах, переконуючи командирів не виконувати злочинних наказів», — згадує Жовтяк. Саме так вдалося переконати заступника командира Внутрішніх військ Олександра Кіхтенка
Довідка
З 2001 року — перший заступник командувача Внутрішніх військ України — начальник штабу Внутрішніх військ. З лютого 2005 року — командувач Внутрішніх військ України. Кіхтенко згадував, що не повів би підлеглих проти Майдану і не виконував би злочинних наказів, про що провів відповідну роботу з підлеглими.
. Плахута тоді публічно на бік протестувальників не перейшов. Чи став би він силоміць розганяти протестувальників — невідомо, такого наказу тоді силовикам не дали.
У 2008 році Плахута звільнився з Президентського полку і згодом очолив Навчальний центр «Десна»
Довідка
169 навчальний центр.
. У 2009 році закінчив курс вищого керівного складу стратегічного рівня
Довідка
Передостанній щабель вищої військової освіти. Далі існує лише курс стратегічного управління вищого рівня та державної політики.
Майдан і охорона Адміністрації президента
У 2012 році Плахута пішов зі Збройних сил і очолив Південне територіальне командування Внутрішніх військ МВС в Одесі. На цій посаді його застала Революція гідності. У грудні 2013 року його управління, як і інші територіальні підрозділи ВВ, було в Києві в урядовому кварталі.
Євген Жовтяк писав на своїй сторінці в Facebook, що підрозділ Плахути охороняв підступи до Адміністрації президента України. Жовтяк пише, що тоді ще раз намагався «схилити генерала перейти на бік повсталого народу і стати українським Де Голлем». Але знову не склалося.
Десятого грудня 2013 року Внутрішні війська і «Беркут» пішли в атаку на мітингувальників: на Майдані почався штурм, а в урядовому кварталі
Довідка
На розі вулиць Інститутської і Кріпосного провулку, на розі вулиць Шовковичної і Богомольця та на розі вулиць Лютеранської та Банкової.
силовики намагалися розібрати барикади.
Журналістка Настя Станко, яка тоді була кореспонденткою «Громадського», згадує, що у той день вона бачила Плахуту на розі вулиць Лютеранської та Банкової, де силовики розбирали одну з барикад.
«Начальник управління Південного ТК ВВ МВС України Ігор Плахута заявив, що для розчищення вулиць, прилеглих до АП, залучили близько 400 бійців ВВ та «Беркуту», ― написала Станко у Facebook і опублікувала відео.
Вночі 10 грудня 2013 року «Українська правда» писала, що саме на розі Лютеранської та Банкової, де працював Плахута, правоохоронці щитами відтіснили мітингувальників до Хрещатика. «Громадське телебачення» тоді ж повідомило, що під час сутички постраждало близько 10 людей. Однак, на відміну від інших перехресть, де міліціонери затримували мітингувальників, на цій локації нікого не затримали, а майданівцям дали змогу відійти до Хрещатика вниз по Лютеранській. Була це випадковість чи наказ Плахути — невідомо.
Станко згадує, що у той час з МВС було складно спілкуватися — ніхто не хотів говорити з журналістами. Плахута був чи не єдиним представником силовиків, хто виходив до медіа. Збереглися відеозаписи. Пʼятнадцятого грудня 2013 року кінорежисерка Лариса Покальчук випадково зафільмувала розмову Плахути з журналістами. Він обіцяв не застосовувати силу проти мітингувальників, журналістів та медиків. І казав, що найбільшу загрозу несуть провокатори. Плахута також просив журналістів передати привіт батькам строковиків, які переживають за своїх дітей.
Викладач Плахути в Університеті оборони Анатолій Грищук під час Майдану опинився по інший бік барикад. Вдень він проводив заняття, а вночі перевдягався в камуфляж і керував вартою на Майдані. Він теж тоді спілкувався з Плахутою і каже, що Плахута його не розчарував.
«Щоразу як заступати на вахту, я телефонував Ігорю і питав: «Ти підеш проти нас?». На що він відповідав: «Анатолію Володимировичу! Я памʼятаю, чому ви нас учили. Мої бійці ніколи не підуть проти власного народу. Наше головне завдання — охорона урядового кварталу. Спокійно несіть вахту, я все зроблю, щоб не відбулося бійні», — згадує Грищук розмову з колишнім студентом.
Вісімнадцятого лютого 2014 року мітингувальники пішли до Верховної Ради, де опозиція намагалась зареєструвати постанову, яка б обмежила повноваження президента
Довідка
У 2004 році після приходу президента Віктора Ющенка парламент змінив Конституцію, забрав певні повноваження у президента і передав їх парламенту. За цією Конституцією країна жила до приходу Януковича, який у перший рік президентства у 2010 році незаконно, в обхід Верховної Ради, повернув собі повноваження. У 2014 році під час Майдану опозиція вимагала проголосувати постанову, яка б відновила конституційні зміни 2004 року.
Віктора Януковича. На вулиці почалися сутички: мітингувальники прорвали кілька барикад міліції, ті відповіли світлошумовими гранатами та гумовими кулями.
В обід ситуація загострилася — «Беркут» почав жорсткий штурм
Довідка
У результаті тих подій понад 10 мітингувальників загинули, багато людей отримали поранення.
, зачистив урядовий квартал, зніс декілька барикад і опинився безпосередньо перед Майданом. Всі очікували штурму. О 17:30 журналісти побачили Плахуту на Інститутській в районі барикади, яку називали «Львівська брама». Той сказав, що ніяких силових дій не буде, хіба що в разі провокацій. Плахута запевняв, що «все, що було до цього, — це якраз результат радикальних дій на Інститутській, на Банковій і на Шовковичній». Попри це через дві години після розмови силовики почали штурм Майдану.
Барикада «Львівська брама» на вул. Інститутській.
Getty Images / «Бабель»
Вранці 21 лютого 2014 року, на наступний день після розстрілів на Інститутській
Довідка
20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській в Києві вбили 48 протестувальників. І в цьому ж районі вбили чотирьох міліціонерів.
, Плахута вирішив зняти охорону з Адміністрації президента. Він особисто подзвонив нардепу Євгену Жовтяку і попросив допомогти вивезти його підлеглих.
«До пізньої ночі (точніше, до раннього ранку) довелося займатися організацією вивезення Південного ТрК Внутрішніх військ до Одеси. На всякий випадок, подалі від повстання, щоб не сталося якоїсь провокації», — згадує Жовтяк.
Журналістка Ольга Худецька зафільмувала, як автобуси Внутрішніх військ у супроводі кількох машин Автомайдану виїжджали з центру.
«Плахута опікується вивозом вевешників у чотирьох напрямках — Миколаїв, Херсон, Запоріжжя, Одеса. Спілкується чистою українською. Голос сів», — писала тоді Худецька. Тоді ж, за її словами, він публічно припустив, що в мітингувальників і в його людей стріляли одні й ті самі снайпери.
Тодішній народний депутат Віктор Чумак
Довідка
Генерал-майор юстиції запасу. Нардеп VII та VIII скликань, спочатку від партії УДАР, потім — від БПП. Голова Комітету ВРУ з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією (2012—2014), заступник голови цього ж комітету (2014—2016). Головний військовий прокурор України (2019—2020).
зустрів колону Внутрішніх військ біля Південного мосту і супроводжував аж до Умані. А далі ними опікувався Андрій Юсов
Довідка
Зараз представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України.
, тоді голова Одеської обласної організації партії УДАР. Чумак у розмові з «Бабелем» згадує, що провести силовиків через один з блокпостів на трасі було важко, але у підсумку все вдалося.
Розслідування і люстрація
Справи Майдану в ГПУ розслідувало окреме управління
Довідка
Управління спецрозслідувань у Головному слідчому управлінні ГПУ.
. Колишній начальник цього управління Сергій Горбатюк розповідає «Бабелю», що Плахуту перевіряли на причетність до подій 10—11 грудня і 18 лютого. За словами Горбатюка, наскільки він памʼятає, Плахута був на місці подій, але доказів його причетності до конкретних злочинів не знайшли.
«Передусім тому, що слідчі не зафіксували злочини, які, можливо, скоювали підрозділи Внутрішніх військ. Злочини скоювали в основному „беркутівці”», — пояснює він.
За його словами, насправді Внутрішні війська чинили злочини не лише стосовно мітингувальників, але відповідне службове розслідування проводило Міністерство внутрішніх справ, і, на думку Горбатюка, воно було формальним. В результаті всю вину тодішній голова МВС Арсен Аваков поклав на міліціонерів та керівників, які втекли з України.
Бійці Внутрішніх військ охороняють урядовий квартал в грудні 2013 року.
Getty Images / «Бабель»
«Якщо Плахута і не причетний до злочинів на Майдані (хоча слідство у «майданівських справах» ще триває), то про події в ніч з 10 на 11 грудня 2013-го і 18 лютого 2014-го точно має знати. І про злочинні накази керівництва, і про деталі їх виконання, або, наприклад, як роздавали мисливські набої правоохоронцям 18 лютого 2014-го. Але слідству він нічого не повідомляв», — каже Горбатюк.
У Державному бюро розслідувань, яке теж займається справами Майдану, кажуть, що до Плахути претензій немає. Про події 10 грудня 2014 року співрозмовник «Бабеля» в ДБР говорить так: «Його бійці участі у побиттях не брали. Жоден з 21 постраждалих у той день не дав свідчень на Плахуту чи бійців Внутрішніх військ. Бив кримський „Беркут”».
Ще один співрозмовник у правоохоронних органах зазначає, що 18 лютого 2014 року Плахута справді був на місці подій, які і інші керівники теруправлінь ВВ. Але доказів, що він віддавав злочинні накази, слідство не знайшло.
«У нього були дуже часті телефонні контакти з командувачем Внутрішніх військ Станіславом Шуляком», — зазначає співрозмовник.
Шуляк утік з України, нині проживає в окупованому Криму. З 11 березня 2014 року він у розшуку СБУ. Але йому інкримінують злочини, повʼязані не з діями Внутрішніх військ, а з координацією зі штабом так званої антитерористичної операції, яку оголосили наприкінці 18 лютого 2014 року, і якою керував тодішній голова київської СБУ Олександр Щеголєв
Довідка
Шевченківський райсуд розглядав його справу кілька років, періодично помʼякшував йому запобіжний захід і у підсумку у 2019 році відпустив під особисте зобовʼязання. З початком повномасштабного вторгнення Щеголєв утік з України й зараз перебуває в міжнародному розшуку.
. Про причетність Плахути до злочинів Шуляка і Щеголєва слідству нічого не відомо.
Майдан під час штурму 18 лютого 2014 року.
Getty Images / «Бабель»
Під люстрацію Ігор Плахута не потрапив. У Міністерстві юстиції «Бабелю» офіційно повідомили, що посада Плахути не підпадала під критерії, які визначає Закон про очищення влади
Довідка
Закон України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року.
. Але після Майдану Плахута сам пішов з Внутрішніх військ.
У 2015 році його запросили в Управління державної охорони. Він став заступником начальника Інституту державної охорони при Національному університеті імені Тараса Шевченка. Там він навчав співробітників держохорони вогневої, тактичної і спеціальної підготовки.
«У нього прекрасна фізична підготовка, плюс він володіє всіма видами зброї», ― розповів «Бабелю» колега Плахути, який попросив не називати його імені, пославшись на особливості своєї служби.
Повномасштабне вторгнення
З початком повномасштабного вторгнення росії Плахута повернувся у Збройні сили. Він став заступником командира Сил спеціальних дій ССО.
Як розповів «Бабелю» один з військовослужбовців ССО, який попросив його не називати, Плахута разом з іншими офіцерами формував Сили спеціальних дій. Це мав бути такий собі «спецназ у спецназі» для роботи за лінією фронту. Але фактично Сили спеціальних дій проіснували не більше пів року.
«Їм особливо не дали попрацювати», — розповідає військовослужбовець. Але чому так сталося — невідомо.
Спецпризначенець говорить, що Плахута уважно ставився до колег. Наприклад, коли треба було евакуювати родини службовців з небезпечних районів — допомагав. Коли Сили спеціальних дій розформували, Плахуту перевели в Командування Сухопутних військ.
У 2023 році Плахута перейшов на посаду заступника командувача ОСУВ
Довідка
Оперативно-стратегічне угруповання військ.
«Хортиця», яке очолював нинішній головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський. Командир батальйону 28 бригади з позивним «Несквік» згадує, що стикався з Плахутою під Бахмутом.
Плахута і Сирський.
«Він приїжджав до нас на першу лінію. Питав, чи ми готові, які у нас проблемні питання, давав поради, вислуховував наші ідеї, але не втручався», — каже він.
Інший військовослужбовець каже, що коли були проблеми з боєприпасами, Плахута завжди допомагав їх знайти. Якщо питання було нагальне, намагався позичити боєприпаси в сусідніх підрозділів.
Заступник командувача ОСУВ «Хортиця» зі стратегічних комунікацій Сергій Череватий розповідає «Бабелю», що на їхньому напрямку Плахута відповідав за бойову підготовку військових, зокрема ТрО, а також розвʼязував кризові ситуації.
«Мені важко пригадати випадки, коли він бував у штабі, бо він або на полігоні навчав підрозділи, або займався вирішенням кризових ситуацій на лінії зіткнення», — каже Череватий, називаючи Плахуту «кризовим менеджером вищого ґатунку». І пояснює, що кризовий менеджмент у цьому випадку — це, наприклад, швидке захоплення втрачених позицій. Череватий каже, що жодного разу не чув, щоб Плахута провалив завдання, яке ставив йому Сирський.
А ще майже всі співрозмовники «Бабеля» сходяться в тому, що Ігор Плахута — лояльний виконавець, який ніколи не піде проти командира. Читати...
Більшість чоловіків, які наразі служать в обласному територіальному центрі комплектування Черкаської області, — це ті, хто отримав поранення на війні.
Про це під час ефіру в студії видання “ВиЧЕрпно” повідомив начальник Черкаського обласного ТЦК та СП Олександр Устименко.
Відтак 90% тих працівників ТЦК Черкащини, які роблять оповіщення населення про мобілізацію, пройшли бойові дії.
“Я розумію цих людей та їх реакцію на деякі дії населення. Задля того, аби уникнути негативних ситуацій — ми почали видавали працівникам ТЦК боді-камери”, — наголосив Олександр Устименко. Читати...
Біля Корольовського районного суду міста Житомира 17 серпня зібралися десятки військових.
Журналісти на місці з’ясували, що зібрання стосується справи про вимагання коштів у військовослужбовця, щодо фігурантів якої сьогодні відбудеться засідання
За словами військовослужбовців, вони дізналися, що на засідання мають приїхати знайомі злочинців та підтримувати їх, тому це ще більше обурило бійців. Вони припускають, що рекетири можуть відкупитися та наполягають на обранні запобіжного заходу, на який ті заслуговують.
«Вони вимагали гроші у військовослужбовців, які воювали, у родин, які отримували кошти за загибель військовослужбовців – своїх чоловіків, батьків. Це не поодинокий випадок був. Інформація про їх діяння надходила поступово і от їх «взяли». Тут на підтримку військовослужбовців зібралися військові з різних куточків України. Ми не знаємо, скільки тут збереться людей. Я думаю, що багато буде, бо я думаю, що чимало буде проти того, щоб таких людей відпускали, тим паче у нас військовий стан у державі», - сказав боєць ЗСУ.
Захисники стверджують, що не налаштовані агресивно і прийшли подивитися, за що вони там стоять на фронті та чи буде таки справедливість в обранні запобіжного заходу.
«Ми військовослужбовці ЗСУ під час війни в нашій країні виконуємо наші функціональні завдання та обов’язки. Нам стало відомо, що по відношенню до наших побратимів були неприпустимі речі, а саме вимагання коштів, насильство, погроза рідним та близьким зі сторони цивільного угрупування. Учора їх спіймали і сьогодні їм обирається запобіжний захід. Розуміємо, що вони свої звірства творили не один день, місяць і фінансово вони забезпечені належно, тому хотілося б подивитися, наскільки справедливо буде судове рішення по відношенню до них – чи їм все-таки виберуть запобіжний захід із метою справедливості, а якщо ні, то тут зібралися військовослужбовці, які дивилися в очі смерті і хотіли б подивитися в очі цим людям, які вийдуть, відкупившись із цієї зали засідань. Хочеться подивитися цим людям в очі, чи є там якась совість, якийсь патріотизм, любов до України, щоб вони побачили тих людей, завдяки яким вони можуть жити в цій країні. Ми не налаштовані агресивно, але питання справедливості в цей час під час війни в нашій країні має бути. Це резонансна справа, яка не може закритися на місці відкупом», - зазначив один із військових.
Ще один із захисників України зауважив, що сподівається таки на справедливе правосуддя.
«Сьогодні ми зібралися, щоб бути свідками того, що справедливість повинна бути встановлена. Злочинцям, які здійснювали цей злочин протягом деякого часу повинен бути обраний запобіжний захід. Я думаю, що правосуддя буде справедливе і їм все-таки оберуть міру запобіжного заходу без внесення грошової застави. Злочинці повинні бути під вартою. Не можу сказати, які мої дії будуть у випадку якогось іншого рішення суду, однак на цей момент я, як громадянин України, маю право прийти на це судове засідання, як вільний слухач і прослідкувати, як буде відбуватися сам процес судового засідання», - прокоментував військовий Петро.
Нагадаємо, 16 серпня у Житомирській області затримали банду із 8 рекетирів, які «вибивали» сотні тисяч гривень з військового, погрожували його вагітній дружині та неодноразово викрадали людей і відвозили до катівень у Коростишеві. Зазначалося, що поки вирішується питання щодо обрання їм запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Триває розслідування для притягнення до відповідальності всіх учасників банди. Зловмисникам загрожує до 12 років тюрм Читати...
0 
0
