Солдат роти охорони Полтавського районного ТЦК та СП Дмитро Гонтарь розповів про свій бойовий шлях, починаючи від строкової служби в повітряно-десантних військах до сучасних оборонних завдань у складі ЗСУ.
Про це інформує Полтавський обласний ТЦК та СП.
Попри проблеми зі здоров’ям та попередження лікарів, він залишив професію охоронця і у 50 років добровільно став на захист України з перших днів широкомасштабного вторгнення росії.
За словами Дмитра, він мав можливість виїхати за кордон, однак відмовився і приєднався до зведеного штурмового підрозділу «Одін», де служили його побратими та друзі.
Підрозділ активно брав участь у боях на Донеччині, включаючи важкі операції поблизу Бахмута та Зайцевого.
В одному з боїв побратим Дмитра Юрій Левковський, ризикуючи власним життям, врятував свого товариша, а сам Дмитро під час сутичок неодноразово рятував поранених побратимів під обстрілами ворога.
Дмитро також розповів про важкі бої на Лиманському напрямку та боротьбу з ворожими ДРГ на Чернігівщині.
Його підрозділ завжди виконував поставлені завдання та не здавав жодної позиції. Однак воїн підкреслює, що втрати серед українських бійців були великими, адже російські сили добре підготовлені й оснащені.
Після ротації підрозділ «Одін» повернувся до Полтави для перепочинку та реабілітації. Дмитро нині служить у складі почесної варти та працює з мобілізованими, готуючи їх до відправлення на навчання.
Воїн закликає українців не боятися і готуватися до захисту своєї країни, тренуватися та вивчати військову справу, аби бути готовими протистояти ворогу.
«Я вижив, бо був налаштований на це», — підкреслює Дмитро, додаючи, що кожен українець має бути готовий захищати свою землю та своїх близьких. Читати...
Прокльони, погрози та навіть напади. Військовослужбовці Збройних Сил України з територіальних центрів комплектування досить часто стикаються з подібним ставленням з боку цивільних під час виконання своїх обов’язків. Щоб хоч якось виправдати своє небажання захищати Україну, недоброзичливці часто запитують: «А самі чому не воюєте?».
Але правда в тому, що в ТЦК часто служать бійці, які вже пройшли пекло війни. АрміяInform спільно зі Службою зв’язків з громадськістю Закарпатського ОТЦК та СП розповідає історії п’яти захисників, які після важких поранень або хвороб продовжують служити — тепер не в бойових бригадах, а в центрах комплектування.
«Тільки ми самі зможемо перемогти, за нас ніхто цього не робитиме»
«Часто чую міф: ніби в ТЦК служать хлопці по блату, за гроші, які нічого не бачили. Це повна маячня!» — розповідає головний сержант Микола на позивний «Ніксон». Нині він служить в Ужгородському РТЦК та СП. Але у «військкомат» він потрапив із бойового підрозділу.
Сам Микола до широкомасштабного вторгнення був підприємцем у Харкові — разом з дружиною мав крамницю жіночого взуття. На початку березня 2022 року вивіз дружину та матір до Ужгорода й одразу пішов у військкомат. Потрапив в окрему гірсько-штурмову бригаду. Далі були бої на Донбасі, а згодом участь в операції зі звільнення Херсонщини. Саме там під час штурмових дій дістав два кульові поранення.
«Потім шпиталі, довге лікування, кілька операцій. Після останньої дізнався, що праву нирку лікарі вимушені були видалити. Коли вже більш-менш оклигав, був переведений до Ужгородського РТЦК та СП. Звичайно, мрію про цивільне життя. Але спочатку стовідсоткова перемога і повернення наших кордонів до рівня 1991 року. Варто всім не забувати — тільки ми можемо перемогти ворога, за нас цього ніхто не робитиме», — говорить «Ніксон».
«У мене хороших друзів більше немає… Фото є, а друзів немає»
Інший військовослужбовець одного з ТЦК та СП Олександр з позивним «Юрист» також до широкомасштабного вторгнення не служив у війську. До військкомату прийшов добровольцем. Потрапив у розвідку. Розповідає, що воював майже на всіх напрямках, крім Харківського. Зазнав кількох поранень.
«Вперше — ми підірвалися на міні. Важка контузія. Оскільки пацани у нас всі красені, то швидко відкопалися і пішли далі. Вдруге — нас виявили, і по нас відпрацював танчик. Відкопали мене, виявляється, ще живий. Правда, нічого не чув, від слова „зовсім“, і нічого не розумів. Далі „евак“, пам’ятаю шматками», — розповідає «Юрист».
Він додає, що тоді він та його побратими завдання таки виконали, хоча всі думали, що група не змогла навіть вижити. За це захисник отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня. Далі були лікарні та переведення до ТЦК.
«Знаєте, на фронті така ситуація, що якщо прожив цю хвилину, то це тобі знову пощастило. Складних ситуацій було безліч. А от найбільш складно і важко — втрачати друзів, які прикривали тебе, витягували тебе не раз. На жаль, декого ми вже не повернемо. У мене хороших друзів більше немає… Фото є, а друзів немає», — говорить Олександр.
Нинішні різнобачення в суспільстві на тему мобілізації лише грають на руку ворогові, вважає військовослужбовець. І, на жаль, багато хто просуває цей ворожий наратив.
«В усьому винні „ТЦКашники“. От вони мобілізують сімейних чесних людей. Людей, які пам’ятають про права, але забувають про обов’язки. І ніхто не подивиться на ТЦКашника як на воїна, якому просто пощастило ТАМ вижити. І, мовляв, винний ТЦКшник, а не ворог, який напав на нашу країну. Але, крім нас, ніхто не розв’язуватиме наших проблем. У нас один варіант — або виграти, або програти», — додає військовослужбовець.
«Треба мати сталеві нерви, бо цивільні дуже багато собі дозволяють говорити на адресу військових, ветеранів»
Для Влада Сентипала з позивним «Металіст» війна розпочалася ще у 2014 році. За рік до цього він вирішив йти не на строкову службу, а одразу підписати контракт.
«Мене завжди приваблювала ратна справа, дід був військовим, служив у танковому полку. Хотів спробувати цю справу. На мою думку, кожен чоловік має хоча б спробувати бути військовим. Відчути на собі», — розповідає «Металіст».
Перше поранення дістав ще під час боїв за Дебальцеве у 2015 році. Після п’яти років контракту звільнився зі служби, але в лютому 2022-го знову повернувся у свою бойову частину разом з колегами та друзями, з яким служив до цього.
«Ті, хто був у реальних боях в АТО, сформували основу наших військ уже у 2022 році. Завдяки таким людям ми не програли за три дні», — вважає військовослужбовець.
«Металіст» спочатку воював на Запорізькому напрямку. Згодом потрапив на Донбас.
«Оскільки ми окремий батальйон, то нас прикомандировували до різних суміжних підрозділів і залучали до штурмових дій. Наприклад, повертали втрачені позиції. Було по-різному. Інколи вдавалося, інколи ні. Коли вдавалося — займали оборону, нищили ворожу техніку. Так і тривала служба в постійних боях. Дістав численні контузії. І в певний момент був змушений піти на лікування», — згадує Влад.
Під час служби в ТЦК зіштовхнувся вже з іншими проблемами. Каже, що нині цивільне населення не дуже підтримує військових з ТЦК.
«На жаль, мало хто знає, що в центрах комплектування служать насамперед люди, які переведені з бойових частин. Ну не може так бути, що доки я служив в піхоті — я був героєм для свого народу, а як став служити тут, то вже, м’яко кажучи, не герой», — говорить військовослужбовець.
За словами Влада, він особисто не ходив на оповіщення, але хлопці з роти, які теж воювали, ходили.
«Треба мати сталеві нерви, бо цивільні дуже багато собі дозволяють говорити в адресу військових, ветеранів. А вимоги прості — візьми повістку і прийди в ТЦК. Люди думають, що як будуть зараз підривати авторитет армії та пробувати зупинити мобілізацію, то буде краще. Та не буде краще! Прийдуть вороги й вони вже питати вас не будуть — хочете чи не хочете… Вас просто будуть відправляти на інші війни. І є великий шанс, що ті люди, які виступають проти мобілізації, будуть воювати з поляками, чехами, словаками, з військами НАТО», — вважає Влад.
«Тепер ногу не поламаю, бо там стрижень стоїть титановий»
Стас Югас — наймолодший військовослужбовець Ужгородського РТЦК та СП. Йому 20 років. У жовтні 2021 року, за кілька місяців до початку широкомасштабного вторгнення, підписав контракт з однією з десантно-штурмових бригад. Підготовку пройшов за фахом — стрілець ПЗРК. Російське вторгнення зустрів на півдні, коли був прикомандирований до іншої бригади.
«Доводилось виходити вночі майже з кільця — ми мали штурмувати, але ворогів було дуже багато, встигли вони сильно укріпитися. Коли вийшли, вразило, як люди нас підтримували і харчі нам носили», — розповідає Стас.
Згодом повернувся до свого підрозділу. Займався евакуацією поранених. Торік у квітні зазнав поранення.
«П’ять бомб — п’ять уламків в одній нозі. Далі — шпиталі й лікарні. Дуже прикро було почути висновок — обмежено придатний. Правда, є один плюс — ногу не поламаю, бо там стрижень стоїть титановий», — сміється Стас.
Розповідає, що якби була можливість, то повернувся б до свого підрозділу. Адже з хлопцями став однією родиною.
«Хлопцям, які першими пішли, потрібен відпочинок, і дуже образливо і гидко бачити чоловіків, яким байдуже і вони ховаються замість того, щоб захистити свою країну. Ми мусимо бути одним цільним кулаком — і тоді переможемо!» — каже Стас.
«Не є чимось героїчним втопитися в Тисі»
Чемпіон України з трейлу, бронзовий призер чемпіонату світу з бігу на 24 години Андрій Ткачук з позивним «Бродяга» спершу став на захист країни у 2014 році, а потім приєднався до Сил оборони у 2022-му.
Попри проблеми зі здоров’ям, вже 24 лютого прийшов до ТЦК та відправився в гірсько-штурмову бригаду.
Перед відправкою зістриг дреди, які носив 5 років
Розповідає, що заздалегідь розумів, що буде вторгнення, тому був готовий до цього. Вже 6 березня на Запоріжжі зазнав поранення. Але згодом повернувся у стрій. Воював до березня 2023 року. А далі вимушений був піти на лікування.
«Робота мого серця все погіршувалася й погіршувалася, напади почастішали. Насправді я думав, що мене вистачить тільки на пів року. За цей час ми або виграємо, або мене вб’ють і проблема вирішиться природним шляхом. Та, як кажуть, „дурням щастить“. І мені щастило. Якось при зміні на позиціях нас нормально так накрили „120-ми“ та „82-ми“, і єдина була думка: „тільки би нікого не поранило!“. Бо сам себе ледве тягну, якщо когось ще тягнути доведеться, то це буде вже дуже сумно. Зрозумів, що треба використовувати себе вже якось по-іншому, бо підставляєш не тільки себе, а передовсім побратимів».
Після операції на серці Андрій Ткачук потрапив на службу в ТЦК. Говорить, що українцям потрібно мобілізуватися. Адже це екзистенційна війна і для нас, і для росіян. Ворог вкладає всі ресурси.
«Виявляється, люди не знають, як відбувається процес мобілізації і подальшого проходження служби. Всі думають, що сьогодні тебе призвали, завтра ти потрапиш у бойовий підрозділ, а післязавтра — під Бахмут чи Авдіївку. А насправді ти маєш обов’язково пройти базову загальну військову підготовку, потім рекрутери приїдуть і спитають, які в тебе є можливості та скіли. Хто ти? Кухар, медик, водій, зварювальник, айтівець? І відповідно будуть тебе відбирати на ті посади, на яких ти можеш працювати. Армія потребує й фінансистів, і юристів, і інженерів. Скільки безпосередньо воює? Може, 30–35 відсотків, всі інші займаються забезпеченням. А люди думають, що всі сто відсотків відправляються на нуль. Це не так. І робота є для кожного», — говорить Андрій Ткачук.
На його думку, не є чимось героїчним втопитися в Тисі чи загинути в горах під час втечі: «Це наша земля, і потрібно боротися».
Фотографії Сергія Гудака, а також з особистих архівів військовослужбовців Читати...
Бойова робота 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу на американській самохідній гаубиці Paladin.
"Робимо такі постріли, що душа радіє. Працювали по гарматі - розносили, лягало прямо до них у капонір" - військовослужбовець 28 ОМБр "Шаман". Читати...
Ворог планує вивезти евакуйованих мешканців Курщини на окуповані території Запорізької області, щоб приховати від росіян правду про ситуацію в прикордонному регіоні. ▫️ Влада рф прагне сховати від жителів інших регіонів біженців із Курської області, щоб вони не розповідали правду про дії російської армії, зокрема про втечу підрозділів «Ахмата», та не висловлювали невдоволення політикою путіна щодо війни, через що вони були змушені покинути власні домівки. ▫️ Крім того, росіяни бояться розповсюдження інформації про нормальне ставлення до цивільних людей з боку ЗСУ, адже російська пропаганда ліпить з українців «вбивць» та «нацистів». ▫️ Також росія намагається запобігти напливу евакуйованих у своїх власних регіонах, де вже можуть бути труднощі з розміщенням внутрішньо переміщених осіб, щоб уникнути гуманітарної кризи та утримувати видимість контролю над ситуацією. ❗️ Головне завдання кремля зараз – це контрольований інфопотік, аби люди в москві та інших великих містах росії ніяк не стикалися з біженцями та не мали приводу задумуватися про наслідки розв’язаної путіним війни проти України для простих росіян. Читати...
Служба безпеки та НАБУ зібрали масштабну доказову базу, яка доводить незаконність приватизації державного нафтопроводу «Самара-Західний напрямок» у 2015 році. Наразі про підозру повідомлено екснардепу Віктору Медведчуку та чотирьом представникам колишнього топменеджменту «Прикарпатзахідтрансу», які заволоділи та управляли нафтопроводом.
Відповідно до вчинених злочинів, за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора та Харківської обласної прокуратури підозра оголошена за такими статтями Кримінального кодексу України:
ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365-2 (зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги);
ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 384 (введення в оману суду або іншого уповноваженого органу);
ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 (заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах організованою групою);
ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 (організація набуття, володіння та використання коштів, внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинені організованою групою та в особливо великому розмірі).
За матеріалами справи, організатором схеми із незаконної приватизації виступив підозрюваний СБУ у державній зраді екснардеп Віктор Медведчук.
Відповідно до наявних даних він почав її реалізацію у 2015 році і діяв у чіткій координації з тодішнім вищим політичним керівництвом України та рф.
До схеми Медведчук залучив третіх осіб, які у подальшому отримали керівні посади на підприємстві, що «приватизувало» вказаний нафтопровід.
Як свідчать матеріали провадження, нафтопродуктопровід «Самара-Західний напрямок» після розпаду СРСР залишився у власності росії. Починаючи з 2005 року, Україна через суди доводила своє право на володіння ним, і лише у 2014-2015 роках це право підтвердили Апеляційний і Вищий господарський суди. Втім, за підтримки тодішнього вищого керівництва України Медведчуку вдалося скасувати це рішення через Рівненський господарчий суд і оформити продаж нафтопродуктопроводу швейцарській компанії, яку фактично контролювали учасники схеми.
Після заволодіння «трубою» Медведчук та його спільники забезпечили її функціонування через підприємство «Прикарпатзахідтранс», а отримані прибутки виводили на рахунки афілійованих зарубіжних компаній та розподіляли між собою.
Відповідна інформація підкріплена доказами, які є у розпорядженні НАБУ та СБУ, а також показами самого Віктора Медведчука, які були добровільно та з усвідомленням сказаного надані ним до обміну з рф.
З травня 2019 року прокачування дизеля через нафтопровід було заблоковано для його повернення у державну власність, а правоохоронні органи досліджували законність приватизації. У січні 2024 року Верховний суд України остаточно визнав українську частину нафтопроводу державною власністю.
Наразі досудове розслідування триває. Проводиться комплекс заходів для притягнення підозрюваних, які знаходяться за кордоном, до відповідальності, а також встановлюється коло всіх причетних до цієї незаконної оборудки. Читати...
Центр «Миротворець» почав вносити в базу власників Telegram - каналів, які здійснюють перешкоджання законній діяльності ЗСУ та працівників силових структур, а також підрив обороноздатності України та зрив мобілізаційних заходів в інтересах російсько-фашистських загарбників.https://myrotvorets.center/criminal/?cf%5Bname%5D=%D0%BF%D1%83%D1%82%D0%B8%D0%BD-%D1%85%D1%83%D0%B9%D0%BB%D0%BE&cf%5Bcountry%5D=&cf%5Baddress%5D=&cf%5Bphone%5D=&cf%5Bdesc%5D=%23%D0%91%D0%98%D0%9E%D0%9C%D0%A3%D0%A1%D0%9E%D0%A0) Читати...
За Порошенка в Україні так і не збудували якісних фортифікацій, а скандальний проєкт “Стіна” на кордоні з росією став символом великої корупції. Країна в кінці правління Петра Олексійовича опинилася фактично без укріплень та не готовою до повномасштабного вторгнення рф, попри обіцянки Порошенка перетворити державу на фортецю.
Сивочолий свідомо надавав суспільству неправдиву інформацію щодо реального стану фортифікацій.
«Сьогодні Порошенка звинувачують за двома статтями ККУ: «сприяння діяльності терористичних організацій» та «державна зрада». Є всі підстави вважати, що Петро Олексійович навмисно шкодив територіальній цілісності, недоторканності та обороноздатності України.
Адже як можна пояснити його бізнес з Медведчуком, Путіним, вугільний бізнес з так званою «лднр», справу Свинарчуків, вибухи військових складів, порушення обіцянки передати управління своїми активами незалежній стороні, небажання позбутися Липецької фабрики «Рошен» та просто неймовірне у своїх масштабах розкрадання держбюджету», - йдеться у журналістському розслідуванні до десятої річниці вторгнення росії. Читати...
Росія ніколи в своїй історії не звертала уваги на гуманізм, чи необхідність дотримання вимог міжнародних правових норм. Повномасштабне вторгнення рф на територію України супроводжується масовим використанням заборонених засобів і методів ведення бойових дій. Ці факти неодноразово підтверджували міжнародні правозахисні організації у своїх матеріалах.
Наразі є тисячі прикладів використання росією мін-пасток і так званих мін-сюрпризів, які розраховані на ураження як військовослужбовців, так і цивільного населення. Російські міни-пастки в обкладинках документів, дитячих іграшках, подарункових пакетах, м’ячах, книжках, одязі, коробках від цукерок, пачках цигарок були знайдені на деокупованих територіях. Однак найцинічнішим випадком стало встановлення росіянами міни між убитою матір’ю та її живою дитиною, яку нелюди прив’язали до трупа жінки.
Також росією неодноразово використовувались запалювальні боєприпаси. Так, в районі міста Попасна Луганській області, яке перебувало під контролем українських сил, зафіксовано використання запалювальних боєприпасів типу 9М22С, випущених з реактивних систем залпового вогню. Крім того, російська авіація застосовувала осколково-фугасно-запалювальні авіабомби ОФЗАБ-500, зокрема під час обстрілів Чернігова. На допитах пілот збитого над Черніговом Су-34 майор збройних сил рф Красноярцев підтвердив використання бомб ОФЗАБ-500, які через їхню потужність і некерованість є засобами невибіркової дії.
Від початку повномасштабного вторгнення на територію України, як міжнародні організації, так і національні неурядові організації масово заявляли про використання Російською Федерацією протипіхотних мін, зокрема ПОМ-3, більш відомих як “Медальйон”.
Міжнародна Конвенція про заборону військового або будь-якого ворожого використання засобів впливу на природне середовище 1977 року є обов’язковою до виконання всіма країнами. Однак, це не стримує державу-агресора. Протягом усього періоду повномасштабного вторгнення фіксуються численні порушення з боку росії та катастрофічні наслідки розв’язаної війни. Чого вартий лише один підрив військами рф дамби гідроелектростанції та знищення Каховського водосховища.
Показовим є ще одна риса поведінки кремлівського режиму. У всіх своїх злочинах вони завжди звинувачують когось іншого. Так було і зі збиттям малайзійського Боїнгу МН-17, і з використанням ВКС рф фосфорних бомб в Сирії та на Донбасі. Точно так вони намагались знайти «український слід» у підриві Каховської ГЕС. Щоправда, довго окупанти не витримали і почали самі хвалитися як ефективно її підірвали. Так само вони поводять себе і з мінами-пелюстками.
Належне розслідування фактів використання російською федерацією заборонених засобів і методів ведення бойових дій як на національному, так і на міжнародному рівнях обов’язково забезпечить притягнення до відповідальності військовослужбовців збройних сил Росії за скоєння воєнних злочинів, а також вище військове та політичне керівництво держави-агресора. Читати...
"Коли закінчаться люди як ми: варіантів буде два — або вам прийдеться йти міняти нас, або буде Буча", - командир батальйону К-2 54-ї ОМбр, Кирило Верес. Читати...
Артур – командир взводу мобільних вогневих груп. Він розповідає про деталі роботи з особовим складом підрозділу, важливість добрих стосунків між воїнами та бажання багатьох українців, які захищають Україну. Читати...
На кадрах друга лінія оборони фортифікаційних споруд на Харківщині, яка знаходиться на більш безпечній відстані від кордону з рф, що дало змогу побудувати із залученням приватного партнерства із застосуванням важкої техніки. Процес її зведення інспектував ще в березні 2024 року голова ВЦА Олег Синєгубов Читати...
Голова Державної спеціальної служби транспорту Олександр Яковець заявив, що фортифікаційне обладнання оборонних споруд на Харківщині здійснюється у декілька рубежів
Про це він заявив у телемарафоні.
Олександр Яковець зазначив, що найбільш підготовлений рубіж - той, що розміщений на деякій відстані, що дозволяє використовувати й засоби інженерного озброєння, й залізобетонні споруди. Перед ним розташований рубіж, де працюють підрозділи Командування сил підтримки ЗСУ та Державної спеціальної служби транспорту.
"Перший рубіж і так званий передній край, звичайно, він утримується підрозділами, обладнується самими підрозділами. І тут говорити про використання важкої техніки, залізобетонних споруд, на жаль, немає можливості", - заявив Яковець.
За його словами, перший рубіж на Харківщині розташований на відстані від 1,5 до 5-6 кілометрів від кордону з Росією. Це залежить від умов місцевості, природних перешкод та панівних висот.
Крім цього, Яковець відмовився коментувати подробиці щодо другого рубежу оборони через міркування безпеки.
Водночас третій рубіж розташований на різній відстані, залежно від умов місцевості, від 17 до 35 кілометрів. З інженерного погляду він найбільш обладнаний - із встановленням залізобетонних споруд, як вогневих, так і для укриття і проживання особового складу.
Яковець також прокоментував заяву командира взводу розвідки 1-го стрілецького батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади Дениса Ярославського щодо відсутності першої лінії фортифікацій і мін на Харківщині.
"Знаєте, коли це говорять експерти, які перебувають на відстані 700-1000 кілометрів до районів бойових дій, це ще можна якось зрозуміти. А коли військові, то, чесно кажучи, я цього не розумію. Інформаційні вкиди щодо можливості обладнання триповерхових бетонних споруд під вогневим впливом противника, м’яко кажучи, є абсурдними. І знецінюють ті зусилля, яких сьогодні дійсно докладають і військовослужбовці інженерних підрозділів, і цивільний персонал", - наголосив голова Держспецтрансслужби. Читати...
Владислав Жайворонок на псевдо "Вікіпедія" висловив свою думку стосовно осіб, які купляють довідки за 10 тисяч доларів щоб не йти в Збройні Сили України Читати...
Обери двіж і вривайся!Обери славу і бери своє!Обери прогрес і не зупиняйся!А результат увійде в історію.68 окрема єгерська бригада ім. Олекси Довбуша
https://www.facebook.com/watch/?v=451466597259642 Читати...
Нещодавно, вийшло скандальне інтерв'ю нардепа Георгія Мазурашу, який зазначив що всі підуть на штурми і ні в кого немає права на вибір посади в армії. Зазначений нардеп раніше подавав скандальні законопроєкти, якими пропонував вводити кримінальну відповідальність за критику влади. Напевно зазначений нардеп працює на ворога і намагається всіляко дискредитувати нашу держави своїми дивними висловлюваннями. В той же час військові показали свою підготовку і заявили що готові зустрічати ворога на повну! Читати...
Рашистські війська вже робили спроби захопити Сумщину. Їм навіть це не вдалося. Але мешканці вирішили окупантам про всяк випадок нагадати, що у разі ще однієї спроби, в них земля буде горіти під ногами, як це було з нацистами під час Другої світової війни. Бо Сумщина – це край, де воювали бійці Першої Української партизанської дивізії під проводом легендарного українського ватажка - Сидора Артемовича Ковпака. Кожен окупант та колаборант буде знищений, нагадують місцеві патріоти на фоні пам’ятника командувача партизанським рухом. Читати...
Якщо росія захопить Україну, всіх чоловіків вона поставить в стрій і відправить на м'ясні штурми. Саме так вони зробили спочатку в Криму, потім на Донбасі, потім в окупованих частинах Запоріжжя та Херсонської області. Саме так завжди робить окупант. Кожен має замислитись над цим. Читати...
Каріна Білик – одна з тих, хто рятував життя захисників у зоні ООС і під час повномасштабного вторгнення росії. За врятовані життя її відзначив президент України. Каріна працювала бойовою медикинею, і ця робота залишається її улюбленою. Саме вона допомогла пережити загибель чоловіка на війні. А ще Каріна – мама трьох діток, яким зараз віддає весь свій час.
У цьому матеріалі “18000” розповідає про життя переселенки з Бахмута, про бойову медикиню, багатодітну маму, про дружину, яка втратила на війні чоловіка, але насамперед – це історія жінки, українки. З реального часу. Читати...
У березні російське Сочі приймало Всесвітній фестиваль молоді. І поки тисячі його учасників проводили час під пропаганду на престижному курорті, до Луганська повезли невелику групу іноземних ентузіастів налагоджувати «міжнародні відносини» з окупантами. Осінтери Центру готовності цивільних з’ясували деякі цікаві деталі візиту та ризик цієї мандрівки.
Армія морських дронів «Sea Baby» може запросто «закрити» багатомільярдний флот у портах базування, не даючи йому виконувати бойові завдання. Про це сказав співробітник військової контррозвідки СБУ, який керував морським дроном «Sea Baby», що вразив Кримський міст у 2023 році.
«Сотня-дві таких дронів може зробити флот тягарем, а не корисним інструментом у досягненні військових цілей, адже він просто не зможе нікуди рипнутися», — зазначив спецпризначенець СБУ.
Він також поділився унікальною інформацією про нове покоління дронів «Sea Baby». Вони мають покращені аквадинамічні й технологічні характеристики та можуть проходити понад 1 тис. км. з більш як 1 тонною корисного навантаження несучи різні види озброєння.
https://t.me/insiderUKR/73181 Читати...
0 
0
