Надя була з бодуна, вона проїхала поворот і попала в засаду. Сепаратисти почали стріляти, і Надю з трьома хлопцями змело з танку. Один залишився на танку, але і його взяли в полон. А за ними їхали ще БМП і БТР. Їх сепаратисти почали обстрілювати – померли 15 людей, а 7 в полон потрапили. Нормальна операція? Подивіться, як Надю в Миколаєві яйцями закидали. Це було якраз за 80-ту десантуру, хлопці якої загинули. Винна не вона, але вона командувала операцією. Мельничук винен, що підняв кіпіш. Але за що Наді дали героя, за те, що вона 15 людей погубила?» – обурюється Лихоліт.
Йшов чолов`яга собі ввечері по вулиці, а з за рогу йому назустріч троє молодиків:
- Слухай, ти далі не йди, там роздягають, - дбайливо кажуть йому.
Дядько дякує і хоче повернутися.
- І туди не ходи - підказують - там теж роздягнуть.
- А куди ж мені йти?
- А ні куди не ходи, прям тут роздягайся.
Для початку потрібно називати речі своїми іменами, а то за роки це містецтво було втрачено. Хто думає вкрасти? Росіяни? Американці? Так вони нічого не зможуть вдіяти без закарлючки на паперах та гербової печатки. І хто ж всім цим распоряджається? Та невже наша нова, сама нова, найновіша влада на це здатна?
Так що це за влада така, що нічого немає святого за душою, що цупить все, до чого дотягуються пустотливі рученятка? Немає на них управи і законів?
На Стерненка є кваліфіковані юристи-прокурори, а на на них немає? А що так?
У 1991 році нам з неба впав велетенський дар - незалежність, безкоштовно, без крові, без втрат. І як цим величезним скарбом розпорядилися?
А? Ну як?
От дійсно, що дістаєтьсяя безкоштовно, то не цінуємо.
У нас тут річниця намічається, така собі кругленька з цього приводу. Ось уявляю собі, як виходить хтось из головних начальників, всім керівникам керманич, і так голосно звітує : «З початку незалежності у нас була головна мета - нікуди не йти і не куди не прийти. Шляхом титанічної напруженої праці всіх ця мета досягнута! (аплодисменти у залі). Особливо хочу відзначити ( ...тут йде довгий перелік можновладців та установ до цього причетних) та нагородити їх (...перелік нагород поїменно). Саме завдяки їм наша країна змогла досятнути (....перелік досягнень).»
Але у мене фантазії на все це не вистачає. Я ще можу прикинути щось відносно установ та майбутніх нагород, але от з досягненнями у мене якась заковика. А...так... згадав! У нас, на відміну від сусідів, змінюються декорації.
Але так само, як і сусідів, ми теж нікуди не йдемо. Тут вже викладав чому( і причини цього доволі схожі! гени!)) . Напишу которенько ще раз. Йдемо до Московії - «мАсковские тАвАрищи» будуть відбирати відразу значну частку пирога. До Заходу? Дикий Захід не настільки дикий, як цього бажають нашi керманичі.
Тому робимо вигляд, що нам шось завжди заважає (перечитуємо анекдот).
І такий собі невтішний висновок.
Доки наші мудрі керівники будуть ласі на гроші, то вони будуть постійно перебувати під чиїмось впливом. Навіть тих, хто буде пропонувати самі наймерзенніші речі. І це проблема не з американцями чи росіянами, а саме з нашими рідними - ріднесенькими у вишиванках.
Маніпулятивність цього твердження (про зовнішнє управління) явне, якщо взяти до уваги аксіому, що всі рішення про управління державою ухвалюють учасники політичного процесу всередині країни – президент та урядовці, наділені відповідними повноваженнями. У них завжди є вибір – погодитися або відкинути пропозиції зарубіжних партнерів, вступати з ними в переговори або відмовитися від дискусії. А також – які умови співпраці будуть вигідними для розвитку країни, а які призведуть до її деградації.
Іронія в тому, що до 2014 року Кремль через своїх призначенців в органах державної влади України контролював ситуацію в країні – домовленості на вищому політичному рівні вирішували все. Орієнтуючись на такий стан речей, в Росії почали озвучувати тезу про «зовнішнє управління» Україною, але вже з боку західних структур.
Fun fact: історія міфу про «зовнішнє управління» йде корінням у будівлю КДБ СРСР на Луб'янській площі в Москві. Його поява пов'язана зі спробами чекістів контролювати дисидентів і правозахисників, які подавали поганий приклад і бентежили «правовірних» радянських громадян, поширюючи шкідливу інформацію.
Оскільки в дисидентів не було завдання повалити владу, то прямої загрози вони не становили, але їхні дії постійно доставляли неприємності керівництву країни загалом і різним адміністраціям зокрема. З іншого боку, КДБ був потрібен внутрішній ворог, якого зручно було пов'язати із зовнішнім – Сполученими Штатами Америки. Мета – постійно генерувати відчуття небезпеки та підтримувати свою значимість у владній системі. Нав'язування мнимого страху дозволяло не тільки посилювати роль держави в контролі над громадянами. Насамперед це давало КДБ можливість впливати на політичні рішення й отримувати додаткове фінансування від КПРС.
Очевидно, що Росія Володимира Путіна, який зробив кар'єру в структурі КДБ, дотримується тих самих методів. «У 1990-ті олігархи охоче наймали до себе на службу добре навчених і інформованих колишніх співробітників КДБ. Але Путін поставив цю ієрархію догори дриґом. У Кремлі Путіна більше силовиків, ніж у Білому домі Кеннеді – випускників Гарварду. Силовики очолюють численні кремлівські відомства, бюрократичні органи і держкорпорації... Ставши президентом, він відразу згадав про свого колишнього роботодавця та примножив його могутність», – пише Девід Ремнік, головний редактор журналу The New Yorker, у своїй книжці «Могила Леніна. Останні дні радянської імперії», за яку отримав Пулітцерівську премію.
«Колишніх чекістів не буває», – підтверджує і сам Владімір Путін.
Є, є у нас за 30 років дійсно одне величезне досягнення, як я міг про це забути.
І пов'язена воно з однією людиною - з Порошенком.
Це виключно його стараннями Україна отримала томос і це головний внесок в становленні України як держави за десятиліття.
І, безумовно, лише виключно за це Петро Олексійович заслужено, ще раз напишу-заслужено (забули значення цього слова?) повинен отримати одну з найвищих нагород до річниці.
www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій, оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом
Анті-гоблін Я трохи підкину на вентилятор: - «Я буду сидіти на яхті та їсти омарів, а що буде з вами?
Реформи – це реформа ВЛАДИ, а не громадян. І аж ніяк не навпаки.
Анекдот. Зах.. [весь] Влада людей з особливими потребами [1]
WayBe tzs, це ж треба. 13 років тому :)
Вітаю! вірші. [8]
tzs В мене ще його є багато, на ФБ, запрошую у друзі, кому подобається
Мужик впіймав чарівну рибку…
«Пусти мене й бажання швидко
Тобі я виконаю в дар».
«Багатим хочу буть, я.. [весь] вірші. [8]
tzs Знайшов свою творчість на сторінках Вашого сайту, дякую за підтримку вірші. [8]