Дорогі брати і сестри! Хто із нас у дитинстві не чув казок, де герої прямували у тридев’яте царство, у незнану державу, яка розташовувалася за тридев’ять морів і земель від місця, де живе ця людина. І завжди цей шлях супроводжувався випробуваннями, і завжди відстань від звичайного людського простору, в якому перебував герой, відділялася від цього далекого царства цілим життям або, принаймні, роками важкої дороги. Читати...
Дорогі брати і сестри! «Ріки води живої», «світло світу», «світло життя» – це тільки деякі образи, які відображають сам сенс цього справді великого, надзвичайно місткого свята. Свята, яке відкриває перед нами цілу історію спасіння від старозавітніх часів і до нашого дня. До того часу, коли дія Духа Відкупителя, до якого молилися ми на початку Святої Літургії, здійснюється на кожному з нас. Читати...
Протягом століть православні християни відзначають жіноче свято — добре, світле та радісне, пов’язане з найголовнішою подією — Воскресінням Христовим. Свято жінки християнки — день святих жінок-мироносиць, нагадує нам про високе призначення жінки-християнки, про великий дар бути матір’ю — милосердною і лагідною, схожою на благовісниць Христа. Читати...
На Радоницю існує звичай святкування Великодня на могилах покійних, куди приносяться крашанки й інші пасхальні страви, які віддаються злиденній братії на спомин душі. Це реальне, живе, побутове спілкування з покійними відображає віру в те, що вони й після смерті не перестають бути членами Церкви Того Бога, Який "не є Бог мертвих, але живих" (Мф.22: 32). Ця радість зобов'язує християн не заглиблюватися в переживання із приводу смерті близьких, а, навпаки, радіти їхньому народженню в інше життя - життя вічне. Перемога над смертю, здобута смертю й воскресінням Христа, витісняє сум про тимчасову розлуку з рідними, і тому ми, по слову митрополита Антонія Сурожського, "з вірою, надією й великодньою впевненістю стоїмо біля труни покійних". Читати...
Світ наповнений повідомленнями про боротьбу й суперництво, ними прагнуть довести, що шлях до щастя лежить через ненависть. І у всіх цих повідомленнях жодного разу не написане слово "радість", і люди навіть не знають, що це таке. А от та радість, про яку провістив ангел, продовжує тріпотіти у світі й так само потрясати, так само хвилювати людські серця. Читати...
ВАРФОЛОМІЙ
МИЛІСТЮ БОЖОЮ, АРХІЄПИСКОП КОНСТАНТИНОПОЛЯ — НОВОГО РИМУ,
ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ
УСІЙ ПОВНОТІ ЦЕРКВИ
БЛАГОДАТЬ, МИР И МИЛІСТЬ
ВОСКРЕСЛОГО У СЛАВІ СПАСА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА Читати...
Пасха, як і всі церковні свята в якомусь сенсі недоступні нам , тому що пов'язані вони з вічним життям, яке нами втрачено. У нас немає сталості, вірності, відданості іншим людям і Богу. Ми не завжди усвідомлюємо наскільки мертві, не здатні до життя. Умираємо не тільки тілом, але й почуттями, розумом, серцем. Віра, як дія стає нам недоступна. Воля слабшає, паралізується, і хотілося б щось зробити, а не виходить. Тому що гріх - це втрата єдності з Богом, смерть. Читати...
Смерть дуже близька до покаяння: саме коли людина потрапляє в епіцентр смерті, вона пізнає Бога, тут вона приносить перше а іноді останнє покаяння. І як розсудливий розбійник, який був розп'ятий на Голгофі поруч хреста Господнього, в останні хвилини свого життя покаявся. Очевидно, йому стало страшно боляче за власне життя. І він знайшов у собі сили, покаявшись, зустріти розп'ятого Христа й прийняти в ньому месію. Тому Господь говорить, що "будуть останні першими, і перші останніми" (Мф. 20:16). Читати...
Православні і греко-католики, а також всі християни східного обряду, відзначають Велику, або Страсну п'ятницю - найскорботніший день богослужбового року, коли Церква згадує про страждання Ісуса Христа на хресті за людський рід. Читати...
Дорогі брати і сестри!
Сьогодні Господь прийшов до Єрусалиму і ми тримаючи зелені гілки верби, не можемо збагнути: як цей народ, що співав «Осанна! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє!», котрий вітав Ісуса як переможця, як свого царя, раптом за кілька днів вигукуватиме: «Розіпни, розіпни Його». Чому зрадить Учителя? Читати...
Дорогі брати і сестри!
Сам Христос, за словами того ж апостола Марка, чию євангельську оповідь ми читаємо сьогодні, назвав обох Зеведеєвих синів «Воанергес», власне «Бенерогес», що по-арамейському означає «сини грому». І Яків, і Йоан росли над Генизаретським озером, рибалячи разом із батьком Зеведеєм (тобто Зевадією, єврейське ім’я з буквальним значенням «Господь дарує») та його наймитами. Читати...
1 
1
