”У нашій мові є багато запозичених слів, які просто ріжуть вухо. Часом треба язика вивернути, аби їх вимовити, — каже музичний критик Юрко Зелений, 37 років. — Он із депутатської трибуни чути: імплементація, локаут. Навіщо їх вживати? Я це називаю комплексом Проні Прокопівни: люди, які кидають такі слова, хочуть здаватися ”учьонимі”, а ті, хто їх слухає, почуваються баранами. Бо думають: от дуже розумна людина, якщо такі слова знає”.Юрко взявся укладати словник ”Новотвір”. У ньому збирає вигадані ним або створені раніше, але забуті українські відповідники ”кострубатих” чужомовних слів.Із чог почалося ваше вигадування слів?— У другій половині 1990-х я жив у Тернополі й був співзасновником музичної крамниці ”Сто пудів”. Нас із товаришем часто запрошували до місцевих газет вести колонки на музичну тематику. Свої матеріали намагалися подати з якоюсь цікавинкою. Тоді й було вигадане перше слово: ”хіт-парад” замінили на ”дахівку”. Від слова ”дах” — той, хто займає вище місце.От ви обрали чуже слово, яке ріже вухо, — і що далі?— Спочатку дивлюся у словник іншомовних слів. Там зазначено походження слова, його первинне значення. Наприклад, слово ”прем’єра”. Французькою воно дослівно означає ”перша”. У моєму ”Новотворі” відповідником є ”першина”. До речі, ще до 1939 року на переможця у нас казали не призер, а першун — той, хто посів першу сходинку. І таких напрацьованих раніше, але затертих у радянські часи українських слів, є цілий пласт. Творенням замінників для іншомовних слів у 1920–1930-х займався Інститут української наукової мови. Приклади із тих часів: світляр — фотограф, жарівка — лампочка, фабрика звалася ”виробня”, майстерня — ”робітня”. За цією ж схемою я створив слово ”оздобня” — дизайнерська спілка. А не боїтеся, що новостворені слова будуть людям не більш зрозумілими, ніж іншомовні?— Найкраще, коли про зміст слова людина здогадується інтуїтивно. Приміром, якщо ми надсилаємо електронного листа з ”долучником” — не так важко зрозуміти, що йдеться про прикріплений файл, англійською — атачмент. Зрештою, я ж не кажу, що всі мої новотвори довершені. Вони постійно вдосконалюються. Життя покаже, що приживеться в мові, а що відсіється. На 20 чоловік обов’язково знайдеться зо два, які вподобають нове слівце й уживатимуть, а значить — поширюватимуть.Якісь зі слів, що ви вигадали, уже пішли ”між люди”?— Думаю, що найвдаліші мої слова — це ”особовий телефон” — себто мобільний — той, що завжди при людині. Потім ”новинар” — журналіст, ”верстак” — комп’ютер, ”осідок” — офіс. Приємно чути, коли мої друзі їх уживають. Або кажуть про автомобіль: ”Я поставив свою підводу там-то”.Загалом у Юрковому словнику ”Новотворі” вже майже сотня слів. Аби донести їх до найширшого кола людей, обговорити вдалі й невдалі, восени планує запустити в Інтернеті (Всемережжі, за ”Новотвором”) свій сайт — іменну сторінку, спрощено — іменку.Слово ”мрія” вигадав Михайло СтарицькийЛюдей, які відстоюють чистоту рідної мови, зокрема й від іншомовних запозичень, називають пуристами (від латинського purus — чистий). Серед слов’янських мов однією із ”найчистіших” є чеська. Наприклад, театр чеською буде — ”дівадло”, фари машини — ”свєтломети”, маркер — жирний фломастер, яким виділяють фрагменти тексту, — чехи називають ”значковач”. А поляки — ”мазак”. За кількістю слів-новотворів у їхній мові вони майже не відстають од чехів. Приміром, автомобіль польською — ”самохід”. Бампер машини — ”здежак”, — від слова ”здежаць” — ударяти.У XIX–XX ст. письменники-класики вигадали багато слів, звичних для сучасного українця. Наприклад, слова ”отвір”, ”привид”, ”свідоцтво” потрапили в українську мову завдяки Іванові Франку. Михайло Старицький є автором слів ”млявий”, ”байдужість”, ”мрія”, ”нестяма”. Олена Пчілка — мати Лесі Українки — вигадала слова ”мистецтво”, ”променистий”, ”переможець”. афіша — оголоскамаркер — мітникпрезентація — представапродюсер — впровадникрадіо — голосивореклама — зазивалкаспідометр — швидкомірспонсор — коштодавецьстудія — твірняшоу — розважайлівка
Марина ДОРОШ
За матеріалами ГПУ Читати...
0 
3
