Недавно газета «Крещатик» опубликовала информацию о
том, что литератор Станислав
Стеценко может стать подсудимым за только что вышедший роман "Вся Влада Радам!", ибо кое-кто из власть имущих
узнал в героях книги себя...
Процитируем издание:
«Как стало известно "Хрещатику",
экс-спикеры украинского парламента Александр Ткаченко и Александр Мороз дали
задание своим аппаратам рассмотреть возможность представления в суд на автора
романа "Вся Влада Радам!" Станислава
Стеценко, который, на их взгляд, порочит честь и достоинство "не первого, но и
не второго лица в государстве".
Роман "Вся власть советам" вышел несколько недель назад в
украинско-немецком издательстве "Склянка
часу ". Его автором является известный писатель, автор романов "Черная акула в
красной воде" и "Сексодром", член Национального союза писателей Украины
Станислав Стеценко. Произведение выдержанно в стиле экшен, а события и
персонажи максимально приближены к действительности.
В комментарии для "Хрещатика" литературовед Василий Велимчий отметил:
"Перспектива этого расследования почти нулевая - ведь оскорбленным политикам
нужно будет сначала доказать в судебном порядке то, что персонажи романа, - это
действительно они, а уже тогда защищать свою честь и достоинство".
Случай беспрецедентный. Что-то и не припомнится в новейшей истории Украины,
чтобы политики судились с писателями. С журналистами было и не раз. А тут что-то попахивает совковыми временами с
их публичными судилищами над автором.
Но, в принципе, коль называются имена Александра Мороза и Александра
Ткаченко - известных деятелей совковых времен, то тут возможно все что
угодно.
Станислав Стеценко известен в Украине прежде всего по роману «Черная акула
в красной воде», который был лидером продаж
в 2001 году. И вот спустя 6 лет, похоже, мы сможем прочесть его новую
книгу, становящуюся скандальной сразу после выхода в свет. Автор єтого
материала попытался отыскать вышеназванную книгу в Киеве и обнаружил, что она
свободно продается в большинстве магазинов.
Карманный формат с рисунком стеклянного шарика который держит окровавленная рука.
В книге действительно угадывается
ряд власть имущих, даже фамилии созвучны Марчукевич, Бучма, Порожньовойтенко.
Один из главных героев действительно оч-чень напоминает одного из известных
украинских олигархов с Востока Украины, более того, примерно соответствует действительности и его жизненный путь. Из
спортсменов по трупам - в региональные мафиози и потом - в респектабельные
олигархи. Второй герой - спикер
Верховной рады, тоже, пожалуй, угадывается. Хотя и в том и в другом случаях
(тут мы согласны с Василием Велимчием) перспективы засудить автора невысоки.
Нам удалось разыскать автора и
задать ему ряд вопросов.
- Станислав, так что вы скажите о
перспективах возможного судебного преследования со стороны одного или другого
экс-спикера?
- Это сборный образ, и мне весьма
досадно, что дело зашло так далеко.
- Но это сборный образ реальных
политиков?
- Это вы сказали.
- Если суд состоится, есть ли
шанс у истца его выиграть?
- Если это будет честный суд, то
я думаю - шансы нулевые. Скажу более того, как свидетельствует история, любые
судебные преследования литераторов всегда способствовали успеху произведения,
из-за которого были затеяны разборки. И история до сих пор достаточно жестоко
карала тех, кто занимался преследованием книги или автора. Думаю, в моем случае
не может быть иного результата.
- Как вы считаете, могло реально
иметь место описанное вами организованное спикером и известным
политиком-олигархом покушение на президента Украины?
- Книга «Вся Влада Радам!»
художественное произведение и именно так к нему и нужно относиться. Вы ведь
смотрели десятки американский блокбастеров в которых изображались покушения на
президента США и ни у кого не возникал вопрос: могло бы это быть или нет. Хотя, вот например, покушение
на Рейгана - ведь было реально. Покушение на Брежнева - тоже было. Покушение на
Кеннеди - закончилось смертью президента. Поэтому, поверьте, среди 47 миллионов
людей, всегда найдется сотня-другая желающих отправить президента в «лучший
мир». Уверен, что таких намного больше, чем вы можете себе представить.
- Картины, изображающие жизнь
власть имущих, действительно шокируют читателя. Вы думаете, что они
действительно так живут?
- Власть и деньги развращают. Так
жили власть имущие с тех времен, когда люди начали делиться на патрициев и
плебеев. За редкими исключениям, конечно. Я уверен, что попал если не в
десятку, то уж в девятку, наверняка. Олигархия погрязла в роскоши и разврате
сродни разве что временам заката Рима.
- Несколько экзотических
политтехнологических приемов в вашей книге. Создается впечатление, что вы об
этом знаете не понаслышке...
- Я старый политтехнолог. Причем
- практик. Автор должен знать то, о чем пишет. Весьма поучителен пример
(особенно для наших авторов, которые думают, что можно создать бестселлер лежа
на диване) - Артура Хейли, который
перед тем как написать книгу «Аэропорт» год работает в аэропорту. Это крайне
важно для читателя. Читатель хочет достоверности.
- Хотите сказать, что после
«Черной акулы в красной воде» шесть лет изучали политтехнологии?
-
Не только. Но в том числе и политтехнологии.
-Насколько мне известно, с 2000
года ваши книги не выходили...
-Да, шесть или семь лет ничего не
печаталось. Я работал над романом «Вся
влада Радам!».
-Получается, по пол страницы в
день. Не густо...
- Действительно - мало. Выходило кое-что еще в журнале
«Киев». Но, думаю, дело же не в
количестве. «Черную акулу...» я вообще писал лет десять. Вон Маргарет Митчелл за
всю жизнь написала одну книгу.
- Тайная технология КГБ - система «говороунов» на выборах, т.е. людей
которые распостраняют необходимые слухи, она действительно существует?
- Это очень эффективная система. Вы думаете очередной президент или
губернатор, придя к власти, уничтожит эту систему - соответственно в стране или
в области? Президент не может отдать приказ сохранить ее. Но любой дальновидный
губернатор, с которого Президент потребует результат, конечно ее сохранит.
- Знаете ли вы абсолютно точно, что такая система сохранена и исппользуется
на выборах?
- У меня не столь буйно развита фантазия, чтобы я все это выдумал.
- После такого скандального
начала, надеетесь ли вы, что «Вся влада Радам!» повторит успех «Черной акулы в
красной воде»?
- Автор всегда должен надеяться
создать нечто гениальное, чтобы получилось хотя бы хорошее. «Черную акулу..»
издатель не рекламировал и тем не менее первое же издание было продано тиражом
более 10 тысяч экземпляров. Поверьте - для Украины это немало. Для книги «Вся
Влад Радам!» мы с издателем уже устроили презентацию, надеясь продать ее
больше. И учитывая этот скандал с
бестолковыми политиками, то я уже и не сомневаюсь, что она будет
продаваться лучше.
- Что бы вы хотели сказать своим
узнаваемым книжным героям, собравшимся разобраться с вами в судебном порядке?
- Одного из них в книге согласно
сюжету я убил (что делать, книга художественная). В действительности, я человек
не кровожадный и хочу пожелать ему
прожить долгую жизнь. Что касается другого, который и является главным инициатором
судебных разборок, то ничего ему желать не стану. Скажу только, что на его
месте я воспринял бы свое появление в художественном произведении с улыбкой. И
обязательно прикупил бы себе экземпляр книги. И не более того. Впрочем, «совок
в головах» нередко заставляет этих людей поступать по-другому. Если они будут
судиться со мной то сделают отличный пиар моему роману.
Літератор Станіслав Стеценко може стати підсудним за роман "Вся влада радам"
Як стало відомо "Хрещатику", екс-спікери українського парламенту Олександр Ткаченко та Олександр Мороз дали завдання своїм апаратам розглянути можливість подання до суду на автора роману "Вся влада радам" Станіслава Стеценка, який, на їхній погляд, паплюжить честь і гідність "не першої, але й не другої особи в державі".
Роман "Вся влада радам" вийшов кілька тижнів тому в канівському видавництві "Склянка часу". Його автором є відомий письменник, автор романів "Чорна акула в червоній воді" та "Сексодром", член Національної спілки письменників України Станіслав Стеценко. Твір витримано в стилі екшен, а події і персонажі максимально наближені до дійсності.
У коментарі для "Хрещатика" літературознавець Василь Велимчий зазначив: "Перспектива цього розслідування майже нульова - адже ображеним політикам треба буде спочатку довести в судовому порядку те, що персонажі роману - це справді вони, а вже тоді захищати свою честь і гідність".
Сам автор роману Станіслав Стеценко не очікував такої новини. Ось експрес-розмова з ним:
- Це збірний образ, і мені вельми прикро, що справа зайшла аж так далеко.
- Але ж це збірний образ реальних політиків?
- Це ви сказали.
- Експерти прогнозують, що наступним спікером українського парламенту буде жінка. Чи означає це, що ваш роман втратить актуальність?
Уперше
ім'я Станіслава Стеценка стало відоме після публікації в 1996 році
роману “Чорна акула в червоній воді” в журналі “Київ”. Тоді на адресу
автора прозвучало чимало схвальних відгуків, за «…акулою» було створено
радіовиставу. Ішла мова навіть про те, що ось з'явився новий
український роман, а не просто трилер, як позиціонував його автор. Щодо
жанру трилер (в буквальному перекладі з англійської – “тремтілка”,
тобто твір, що тримає в напрузі, лякає), то це теж привернуло до автора
деяку увагу. “Київські відомості “ після виходу книги навіть назвали
його “дідусем українського трилера”. Маючи на увазі, звичайно, те, що в
Україні на той час у цьому жанрі автори практично не працювали.
2000
року “Чорна акула…” вийшла окремим виданням і, за інформацією “Книжника
ревю” та тих же таки “Київських відомостей”, за рейтингом продажу на
найбільшому книжковому ринку України “Петрівка” розділила перше і друге
місця із однією із книг Юрія Андруховича.
Старт, безумовно, непоганий, але після того про автора не було нічого чути
близько семи років (якщо не враховувати, одного оповідання,
надрукованого в журналі “Київ”, та ще двох у “Антології українського
жаху”). І ось - нова книга: політичний трилер, ну звичайно, ж -
трилер!) “Уся влада Радам”.
Що
можна сказати про неї? Мабуть, це не зовсім те, чого можна було
очікувати від автора. Романтика, якою була насичена “Чорна акула…”,
зведена до мінімуму.
Роман
– дійсно, як позиціонує його автор, є досить жорстким політичним
трилером. Зробленим за правилами блокбастера. Тобто за низкою правил,
із допомогою яких автор намагається зробити книгу такою, що має
подобатися читачеві.
Дійові
особи книги, як і повинно бути у блокбастері, люди, що вершать долю
країни – спікер Верховної Ради, президент, олігархи, політтехнологи,
журналісти і, звісно, правоохоронці та бандити.
Напруга
сюжету підтримується лінією виборів – з участю й влади, і олігархії, і
криміналу. Дія відбувається впродовж одного місяця. За місце в
парламенті не на життя, а на смерть, борються два
кримінально-олігархічних угрупування. Переможець, звісно, має бути
один.
“Трилерність” автор підтримує ще й тим, що життю головної героїні загрожує небезпека. Це також є обов’язковим атрибутом блокбастера.
Надзвичайно
важливою для успіху книги є достовірність розповіді. Читачеві стає
зрозуміло, що автор “у темі”. Він досконало знає те, про що пише –
змальовуючи досить екзотичні політтехнологічні прийоми (на фоні яких
відбуваються події). До речі, як виявилося, відсутність автора в
літературному світі впродовж кількох років була пов'язана з його
роботою в політтехнологічних структурах. Ось звідки й достовірність.
У книзі з’явився не характерний для попередніх творів автора психологічний
підтекст: на початку розповіді лікар-психіатр навіює головному герою,
що він може досягти усього, якщо переступить через умовності
цивілізації (її морально-етичні надбання). І герой успішно втілює цей
задум у життя. І спочатку, здається, що автор навіть симпатизує цьому
монстру. Але чим менше залишається в психологічному портреті
морально-етичних надбань, тим менше автор, а значить і читач,
симпатизує герою.
Врешті-
решт все стане на свої місця, зло буде покаране, і це теж надважливо
для читача після того, як він занурився в брудні виборчі технології,
цинізм сильних світу сього і криваві кримінальні розбірки.
На завершення можна
резюмувати – блокбастер в автора таки вийшов. Тобто він створив твір,
що має сподобатися читачеві. І можливо навіть поб'є рекорд продажу
“Чорної акули…”.
Але
все ж не покидає думка, що можливо ця книга, це все ж крок назад від
планки поставленою “Чорною акулою…”. Утім, у читача може бути й інша
точка зору…
Сергій Носань, член Спілки письменників України для "Провінція"
Анті-гоблін Я трохи підкину на вентилятор: - «Я буду сидіти на яхті та їсти омарів, а що буде з вами?
Реформи – це реформа ВЛАДИ, а не громадян. І аж ніяк не навпаки.
Анекдот. Зах.. [весь] Влада людей з особливими потребами [1]
WayBe tzs, це ж треба. 13 років тому :)
Вітаю! вірші. [8]
tzs В мене ще його є багато, на ФБ, запрошую у друзі, кому подобається
Мужик впіймав чарівну рибку…
«Пусти мене й бажання швидко
Тобі я виконаю в дар».
«Багатим хочу буть, я.. [весь] вірші. [8]
tzs Знайшов свою творчість на сторінках Вашого сайту, дякую за підтримку вірші. [8]