Двоє чоловіків розбивають на грудях 29-річного Дмитра Халаджі 300-кілограмову бетонну плиту під час свята богатирської сили в селі Красенівка Чорнобаївського району
В селі Красенівка Чорнобаївського району понад сотню спортсменів з України, Росії та Польщі взяли участь у Всеукраїнському святі богатирської сили пам’яті Івана Піддубного.
У суботу біля музею Івана Піддубного людно з самого ранку. Серед гостей — багаторазовий рекордсмен Книги рекордів Гіннеса, володар титулу ”Найсильніша людина світу-2004” Дмитро Халаджі, 29 років. Він приїхав із дружиною Інною. На свято Піддубного Дмитро прибув уперше.
— У мене бібліотека, мабуть, усіх існуючих на сьогодні книжок про Піддубного. Його долю я знаю не те що по роках, а по місяцях і навіть днях, — хвалиться російською Халаджі. Дорослі з ним фотографуються, діти просять зігнути монету.
Після офіційного відкриття починаються традиційні змагання — ”Найсильніша людина свята богатирської сили”. У них беруть участь восьмеро місцевих силачів віком від 20 до 34 років. Під час першого конкурсу ”Колесо Конана” чоловіки з допомогою імпровізованої каруселі переносять на відстань три мішки піску. Переможцем стає 20-річний чорнобаївець Віталій Козик. Хлопець проніс вантаж майже на 24 метри.
Перемогу в другому конкурсі — перекидання шини на швидкість — здобув Валентин Качур, 25 років із Богодухівки. 350-кілограмову шину від трактора ”Кіровець” за 2 хв. перекинув 16 разів. Так само вдало виступив і його молодший брат 23-річний Віктор. Одягнені однаково хлопці здаються близнюками.
— Давай, давай, ще трохи, — кричить братові Віктор, коли той перетягає 5-тонну вантажівку. Ще крок — і Валентин вшосте стає найсильнішою людиною свята.
Дмитро Халаджі за змаганнями спостерігає здалеку.
— Якби я брав участь у якихось конкурсах, це було би дуже негарно, адже я не лишив би іншим шансу на перемогу. Я професіонал, а це конкурс для любителів, — пояснює силач із Донеччини. — До того ж мені треба берегти сили для завтрашніх рекордів.
У неділю Халаджі виступив на центральному стадіоні Чорнобая. Зібралося кілька тисяч людей. Дмитро оголений до пояса, у полотняних штанях і чоботах, на шиї висить масивний хрест.
Він кладе на плечі коромисло і гойдає на ньому трьох чоловіків, зав’язує у вузол залізний прут, згинає його зубами, розриває руками ланцюг, розламує підкову. Потім кілька разів підіймає вгору, як гирю, Олексія Безпалька, 22 роки. Хлопець важить майже 100 кг. Десять чоловіків згинають об спину Дмитра величезний металевий прут і розбивають молотами у нього на грудях кількасоткілограмову бетонну плиту.
Насамкінець Халаджі підходить до дерев’яних щитів, завчасно покладених на стадіоні. Дмитро лягає на траву, кілька чоловіків підіймають щити і кладуть на нього. По Халаджі по черзі проїжджають вантажівка, три ”газелі” і два автомобілі швидкої допомоги. Він голосно кричить кожного разу, як йому на груди наїжджають колеса. У натовпі глядачів чуються перелякані вигуки, деякі жінки хапаються за серце й заплющують очі.
— Ну наконец-то, Слава Богу, — зітхає з полегшенням дружина Дмитра, коли по ньому проїжджає остання автівка.
Халаджі дарує місцевим силачам Віталію Козику та Олексію Безпальку набори медикаментів для відновлення після травм.
Наталя ТАВАНЕЦЬ
За матеріалами ГПУ Читати...
2 
0
