Ґанна Герман опублікувала Червону Атлантиду, а Канів охарактеризувала як святе місто, порівнявши з Ієрусалимом.*
Вікіпедія зібрала перекази, розвинула концепцію: локалізація - Кі-юв, до Канева згодом повернемося.
Київ — Другий Єрусалим — теологічна концепція й історіософська ідея, що осмислювала місто Київ як Небесний Єрусалим. Обґрунтування перенесення з м. Єрусалима до м. Києва духовного центру християнського світу, перетворення Києва на міжнародний релігійний центр[1], що ґрунтується на старозавітних ідеях про «зміну світових царств». Популярності концепція набула 1620 року під час місії єрусалимського патріарха Феофана III в Україну з метою відновлення православної ієрархії[1].
В історії розвитку теорії виділяється три періоди:
XI—XII ст. — розробка та формулювання ідеї київськими книжниками;
XVII ст. (період українського бароко) — ідея активно популяризується українськими церковними ієрархами та політичними діячами;
XX ст. — ідея виступає як антитеза для революційних історіософських та соціальних доктрин.
Відображена була в творах Йова Борецького, Сильвестра Косова, Петра Могили, Феофана Прокоповича[1].
Схоже, головним теоретиком цієї концепції у часи бароко був Захарія Копистенський, що написав «Палінодію» (1621), а другою чергою —«Густинський літопис»[2]
Виявлений концепт має протилежну сторону медалі: Москва - столиця Імперії лицемірства та гріхів, як визнали самі російські Старообрядці ще від часів Нікона та переконані в цьому зараз.** Читати...
0 
0
