На початку червня у Канівському музеї декоративного мистецтва відкрилася четверта фотовиставка журналіста й мандрівника Івана Кугна під назвою «Українсько-грузинський ранок».
На суд глядачів представлено 35 робіт, що зроблені під час подорожей Україною та Грузією. Серед них – пейзажі, портрети, модернові картини. Девізом цієї мистецької акції: «Робім світ кращим. Я і Ти» автор звернувся до своїх глядачів – канівців і не тільки…
«Фаворити» представленої глядачам колекції визначилися вже під час церемонії відкриття виставки. Свій «Чорний квадрат» наш митець наповнив сенсом, якого не мав прототип – вихопив його, кинувши погляд на ледь осяяний ліхтарем вигин-поворот рідної канівської вулиці, яка тягнеться берегом рідного Дунайця… Цілком реальна річ, яка вабить, запрошує у свій чарівний, фантастичний світ… Читати...
Заасфальтувавшись, заховавшись у бетонні стіни, ми досить часто не помічаємо того, що довкола нас. Відкрити канівцям неповторність рідного краю вирішив журналіст, колишній кореспондент "Дніпрової Зірки", а нині працівник київської газети "Природа і суспільство" Іван Кугно
Сам чоловік називає себе просто - "бродячий фотограф", адже всі знімки здобуває під час вилазок на природу. Мандрує І.Кугно передовсім канівськими місцями. Щойно випадуть вільні дні, він полишає столицю і вирушає до Канева. Цього разу під приціл його фотокамери потрапив Трахтемирів - таємнича місцина на канівській землі, оповита містичними легендами. Своїми творчими роботами автор немов хоче нагадати канівцям про це дещо забуте людьми місце.
Із останніх мандрів було обрано 34 світлини, які й представив фотограф у суботу, 17 серпня ц.р., на відкритті персональної виставки "Територія Т: земля і небо Трахтемирова" у Канівському музеї народного декоративного мистецтва, яка відбулася за підтримки Всеукраїнської екологічної газети "Природа і суспільство". Читати...
Заради одного знімка крокувати 25 км? Змокнути під дощем? Заблукати? Заночувати серед поля чи на узліссі? Міським фотографам подібна романтика чужа. Найбільший екстрим, на який вони здатні, це видряпатися на дах багатоповерхівки і зробити геніальний знімок - Канів під час заходу сонця. Авжеж, бувають і серед того удачі. Але - одиниці. Адже панорама бітумних дахів (хоч і красиво освітлена призахідним сонцем) - це одне, а воля, простір, далі, що відкриваються перед фотографом, котрий мандрує рідним краєм, - це зовсім інше.
Він не фотографує - малює Канівщину. Його око - око художника. Та він, власне, і є ним. Бо починав своє творче життя саме як художник. Він легко й багато мандрує: куртка, светр, рюкзак, фотоапарат; багато бачить (має вже кілька тисяч світлин), ще більше бачити хоче... Читати...
1 
0
