Проаналізувавши розвиток подій в історії нашої Держави до сьогодення - впевнено можна сказати, що ми знаходимось на зламі системи режиму зла і переходу до людяності, справедливості та добра в сьогоденні та державної системи, всіх гілок влади і взагалі в цілому.
Але опозиційність "власть імущих" олігархів та їхніх посіпак до власного народу, як вони нас звуть -рабів, - просто шалена. Це неподобство відбувається від Столиці до рівня деяких сільських голів. Зверніть увагу: на який напрямок держдіяльності не поглянь - скрізь корупція, жорстокість, зло, жирують за наш з вами рахунок. ми вже звикли до статистики військових втрат, які нам щодня оголошують по телевізору, купи хабарних грошей, які витрушуються з усіх карманів, шалено дорогих "цяцьок", розкішний автомобілей, маєтків царських, молодих коханок, заводів, пароходів, приватних літаків. І тут ми потроху звикали з думками, мирились, тому що реальним здоровим мисленням розуміли - це щось далеке і недосяжне -за принципом - немає грошей і зв'язків, родичів - мовчи, бо ще вб'ють, але час розпоряджається інакше, і стовпам , на яких розмістилась ця нечисть і гидота дається унікальний шанс дійсно і реально показати хто в домі господар і на яких могутніх, здорових плечах вмостились ці " чорні ворони " і влаштували вендетту. Тому що вони почувають себе сміливо, впевнено, в тиші, де всі опустили голови і як німі - " самі на панщину ідуть і діточок своїх ведуть".
Що мене особисто вразило найбільше , так це те, що сценарій життя наших дітей вже надуманий в ї х воронячих головах. Коротко в 3-х словах- їхні воронята - керують, наші хохлята - рабують. І майбутнє без змін. як би не старались, навчались, виховувались, завжди є пастухи і є стадо. Ми вже пройшли це в 90-х роках, пожаліли партноменклатуру, "красних" директорів, одним словом чорних воронів, за що їхніми руками отримали війну на Донбасі. Тепер за цю помилку знову ж платять наші діти, вмиваючись кров'ю, та назавжди лишаючись каліками, деякі з них в свої юні роки без допомоги в туалет не доберуться. А їхні воронята - частина вже на керівних посадах, в радах всіх рівнів, частина в гарвардах, на курортах за кордоном, або й тут поміж нас - тихенько спостерігають та чекають свого часу. Бувши на лінії фронту, ні одного мажора, генерала. Навіть офіцера рідко зустрінеш, одні наші хохлята і там себе відчуваєш серед добра, злагоди, дружби, а хочете - простої людяності. Читати...
А головне, В.Ніколенко не навчився бути міським головою.
Я розумію, що влада додає крил для польоту, проте інколи у людей, які не можуть зладити з ейфорією, виростають «корони» на голові. Тоді вони перестають відчувати себе простими громадянами і прираховують себе до ліку святих. Вони перестають відчувати оточуючих, грублять, зневажають і роблять ще багато недопустимих речей.
От і у В.Ніколенка починає рости така «корона». Я розумію, що кожен керівник заклопотаний, у кожного голова «забита» справами, однак далеко не кожен хам і не кожен розмовляє з підлеглим як «бик».
Тим паче цього не має права робити міський голова. Однак напищеність В.Ніколенка відразу ставить з співрозмовником стіну непорозуміння та наповнює відчуттям неповаги до співрозмовника, особливо до опонента.
Останню нашу «розмову» я запропонував для прослуховування, бо проводити відеозйомку мені не дозволили.
Саме тому я зробив висновок – у В.Ніколенка почала рости «корона».
Однак такі люди забувають, що пізніше ця «корона» костеніє і перетворюється в роги. Читати...
1 
0
