Адміністрація, учнівський та батьківський колектив Канівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Канівської міської ради Черкаської області висловлює вдячність Канівській асоціації "Дружба", депутату міської ради Чиж В.М., випускнику школи, приватному підприємцю Сидоренко В.М. за подарований плазмовий телевізор, презентований до початку нового навчального року. Читати...
Проехать всю Украину с запада на восток за 14 часов, — а это 1400 км от Краковца (украинско-польская граница) до Успенки (украинско-российская граница), — такую задачу-максимум к концу 2011 года поставил вице-премьер Борис Колесников перед Минтранспорта и связи (нынешним Министерством инфраструктуры) год назад. Средняя скорость автомобиля должна быть 100 км/час. Дорога до Краковца станет частью европейского коридора, по которому из Киева в Берлин машиной можно будет домчаться за полсуток. В Мининфраструктуры нас заверили: сделаем все возможное, были бы деньги. А их нужно $6—8 млрд, ведь километр дороги первой категории (что означает 4 полосы движения с разделительным заграждением, развязками, подсветкой, переходами для пешеходов и проходами под дорожным полотном для прогона скота) стоит $2—3 млн. Это в среднем, а, может быть, и дороже, если нужно выравнять трассу или форсировать речушку. Конечно, часть скоростной трассы уже есть, например, Киев — Чоп (640 км). Надо построить дорогу от Краковца до Львова (80 км). Наконец, нужна новая трансднепровская магистраль Киев — Канев — Черкассы — Днепродзержинск — Днепропетровск с переходом Днепра в Днепропетровске и далее на Донецк и Успенку — около 800 км. Плюс ремонт еще 375 км дорог за кредиты ЕБРР — это 6 подходов к Киеву: дорога М-06 Киев —Чоп на участке Киев — Житомир, М-07 Киев — Ковель — Ягодин, М-05 Киев — Одесса (от 18-го до 87-го км), Киев — Чернигов — Новые Яриловичи, Н-01 Киев — Знаменка, Р-02 Киев — Иванков — Овруч. Под Донецком будут строить трассу по новейшей технологии: для укладки используется тонкослойное покрытие, которое позволяет открывать движение на новой дороге уже через 2-4 часа!
<a href="http://www.segodnya.ua/euro2012/14216376.html">Источник</a>
Неужели таки будет новая дорога через Канев??? Читати...
Здравствуйте! Меня зовут Светлана. Хочу рассказать Вам мою историю и попросить о помощи.
В 2008 году я родила дочь. Ребенок был глубоко недоношен. И хотя девочка была очень перспективная, на тот момент, однако в один год нам поставили диагноз ДЦП и частичную атрофию зрительного нерва. Все врачи, которые нас осматривали, вселяли в меня надежду на улучшение. Мы потратили все сбережения, которые были у нас, а также у наших родственников (на обследования, на реабилитацию, на медикаменты). Какие-то изменения, конечно же, есть, но они очень незначительны. Очевидным становится то, что нужно пробовать еще что-то. Пока еще есть время. Читати...
Не пройшло й місяця з часу громадських слухань щодо намірів будівництва ТОВ СП «Нібулон» терміналу на лівому березі Дніпра навпроти м. Канева, як ініціативна група з 8 чоловік вирішила переглянути рішення громади міста. Нагадаємо, що на слуханнях 26 червня громада міста сказала тверде «Ні!» намірам будівництва промислового об’єкту на території охоронної зони Шевченківського заповідника та в безпосередній близькості від житлових кварталів.
Пізніше виявилось, що офіційний протокол цих громадських слухань (головував мер Канева В. В. Коломієць) було сфальсифіковано: не включено найважливіші питання громадян, 5-хвилинні виступи скорочено до 1-2 речень. Далі-більше. За бажанням ініціативної групи в складі 8 чоловік, вирішено провести повторні слухання 24 липня. Причин проведення повторних слухань не наведено. «Повторні» слухання відбувались за негласної підтримки міської влади, що вирішила формально бути осторонь. І не дивно, адже процедура проведення слухань мала безліч порушень: громадськість не було вчасно повідомлено про слухання (інформація про слухання у пресі з’явилась лише за 3-4 дні, а не за тиждень, як передбачено законодавством); головуючий на слуханнях Ю.Г. Тимошенко вів себе по-хамськи (не допускав до виступів представників громадськості, що виступали проти будівництва, постійно ображав їхню гідність, протягом слухань постійно агітував за будівництво терміналу).
Представник Руху добровольців «Простір свободи» Тарас Пушкар виступив за визнання повторних слухань 24 липня нелегітимними: «Порушення строків появи інформації у ЗМІ та упередженість оргкомітету вказує на неправомірність рішення таких слухань». Звичайно, що цю пропозицію не було розглянуто та не винесено на голосування. Замість цього було відключено мікрофон та відмовлено у виступі.
Виступи громадян завершились довгою агітаційною промовою Ю. Г. Тимошенка, що тривала в кілька разів довше за встановлених 5 хвилин. На прохання дотримуватись регламенту шановний головуючий заявив, що у нього «немає регламенту, і він може говорити скільки захоче».
Хамська поведінка головуючого підтримувалась частиною присутніх у залі, що аплодували йому, коли він топтався по іменах присутніх у залі відомих науковців М. М. Біляшівського та З. О. Тархан-Берези. Дехто з присутніх в залі дозволяв собі штовхати і хапати за руки виступаючих проти будівництва. Це говорить на користь тих, хто попереджав про «куплену публіку». Не дивує і рішення, яке було прийнято цими «слуханнями», адже воно було діаметрально протилежне до попереднього. При чому приблизно четверть зареєстрованих взагалі не голосувала, що говорить про залякування та надмірне нагнітання напруженості оргкомітетом слухань.
Чи може бути два легітимних громадських слухання з діаметрально протилежними результатами..? Мабуть, ні. Читати...
"Нібулон" не відступається від бажання побудувати свій термінал в охоронній зоні Шевченківського заповідника.
У офіційний протокол попередніх громадських слухань не включено інформацію про те, що термінал висотою 34 метри хочуть будувати в охоронній зоні Шевченківського заповідника, де заборонена забудова вище 10 метрів!
Зверніть увагу, що за законом оголошення про слухання повинні бути висвітлені в засобах масової інформації за 30 календарних днів! А інформація про ці слухання з'явилась менш ніж за тиждень... Та й хто проводить повторні слухання на одну і ту ж тему? Можливо, це увійде у традицію і слухання будуть продити щосуботи?
Слухання відбудуться в суботу, 24 липня, об 11.00 в приміщенні міського будинку культури (реєстрація - з 10.00).
Просимо канівців прийти і ще раз висловити свій протест незаконним намірам "Нібулону". Не почули раз, то хай почують хоч удруге!
На березі Дніпра здійснюється прокат "ВОДНОГО ШАРА" ціна 15грн за 5хв + 2хв безкоштовно, також можливий виїзд на корпоративи, дитячі свята, чи запропоноване Вами місце якщо бажаючих покататись буде не менше 10 чоловік. Детальніше за тел. 0971716130, 0473632307 Читати...
На березі Дніпра здійснюється прокат "ВОДНОГО ШАРА" ціна 15грн за 5хв + 2хв безкоштовно, також можливий виїхд на корпоративи, дитячі свята, чи запропоноване Вами місце якщо бажаючих покататись буде не менше 10 чоловік. Детальніше за тел. 0971716130, 0473632307 Читати...
Канів – Пекарі-Канів
Я знову тут, на рідній стороні,
У тім селі, де літа молоденькі
Мої пливли, мов у рожевім сні,
Під променем любові й ласки неньки…
Ось церквиця… Вона була колись
Біленькою, високою, стрункою;
А ниньки дах замшився, покрививсь,
І мов стара бабусенька з клюкою,
Будова вся пригнулась до землі;
З п’яти хрестів, що сяли на чолі,
Тепер один похилений, іржавий, -
Мов час поклав на йому слід кривавий…
Дзвіниця… ні, друга: ця на стовпах,
А та була з кружганками, висока:
Звідтіль не раз топив я своє око
По темрявих, замислених лугах,
Де надвечір Сула мигтіла злотом,
Ховаючись під ярі береги…
А в другий бік, поза сільським болотом,
Оксамитом хвиліли сікняги,
Мов обрус той на низині барвистій:
За ним тяглись плахти картатих нив,
А далі ліс стягою бовванів
І гинув десь у далині імлистій…
Тепер лісів не видно вже стяги,
Картки нивок мізерніші, дрібніші,
Сула всиха, порідшали луги,
Йно скупчились рядки могил тісніше…
Де ж та краса? Де ті розкішні шати,
В яких тоді пишалося життя?
Ох, час-пора усе позабувати…
Стою чужак на ріднім гробовищі…
«На ріднім попелищі». Михайло Старицький.
Місто Канів відоме сучасній Україні ї всьому світові, передусім, тим що тут, поряд з розташуванням цінних історико-культурних пам’яток, поховано прах великого поета Тараса Шевченка. Це зіграло неабияку роль у тому, що з боку центральної влади місто підпадає під посилену увагу, і сюди все ж таки доходять якісь гроші при розподілі фінансових потоків. Як – не - як, а бетонну дорогу до самої Тарасової гори, що десятиріччями зяяла дірками, замінили на рівненький та гладенький асфальт. А по один бік дороги з Дніпра – подейкують, що це була вказівка навіть самого Президента – понасаджували молоді черешеньки.
Молоді саджанці на збідненому поживними речовинами піщаному грунті, до того ж за всю літню спеку жодного разу не политі, не прижились і здебільшого повисихали. Та, незважаючи на такі дрібниці з невдалим озеленінням, канівцям все ж таки залишається подякувати владі хоча б за нову дорогу.
За «Тарасовою усипальницею» знаходиться Канівский природний заповідник. Очевидно, президентський кортеж сюди жодного разу не заїжджав, тому і вказівок прокласти нову дорогу (вона тут через кожний метр вся в ковдобинах), прибрати територію від сміття, нікому не поступало. При самому в’їзді стоїть дорожній знак, що забороняє зупинятися транспортним засобам на цій території протягом трьох кілометрів
(за заповідником розташоване село Пекарі), встановлений, вірогідно, з символічних міркувань, бо навіть у жовтневий прохолодний день тут можна побачити на узбіччі поодинокі легкові авто, на яких приїхали відпочивальники.
А що вже говорити про спекотний червень чи липень, коли сюди приїжджає стільки охочих покупатися у прохолодному Дніпрі, що узбіччя все заставлене легковиками.
Цікаво, чого так далеко, аж на край Канева, треба їхати, щоб відпочити на природі та покупатися в Дніпрі? По-перше, серед самих відпочивальників чимало гостей з інших міст, зокрема киян, які, ясна річ, вибирають для відпочинку затишні, екологічно чисті «незаймані» місця. По-друге, в самому Каневі таких місць майже не залишилось.
Місце на піску неподалік автовокзалу, яке раніше багато років місцевий люд використовував як пляж, сьогодні сильно засмічено побутовим сміттям. Піщаний берег тут увесь у побутовому мотлоху, серед якого, окрім традиційного для України сміття пластикових пляшок, є засоби особистої гігієни жінок, використані наркоманами шприци тощо. Навряд чи хто зможе пересилить огиду і наважитися купатися поруч з таким «добром».
Місцева влада, аби вирішити це питання з найменшими для себе зусиллями, відреагувала на засмічений громадський пляж дуже просто: поставила таблички з написом «Купатися заборонено».
Мовляв, ми вас попередили, а ви вже там самі вирішуйте купатися тут чи ні. І якщо, не дай Бог, чиясь боса нога у мальовничому місці, де, за словами геніального поета «лани широкополі, і Дніпро, і кручі …» , наштрикнеться на ін’єкційну голку від шприца, то тоді вже не зобиджайтесь і нікого не звинувачуйте.
Тому й доводиться місцевим і гостям для відпочинку вибирати галявинки понад річкою, розташовані аж під самими Пекарями.
Тут ще поки чисто і не так загиджено. Дарма що скрізь настановлені знаки працівниками заповідника «Перебування на території суворо заборонено».
Хто там уже буде на такі дрібниці увагу звертати.
Часто тут проводять вільне дозвілля гуртом: компаніями, сім’ями, зустрічаючи літній ранок на березі Дніпра в палатках.
Ось тільки залишають люди природі після такого дозвілля кучугури різного непотребу, якого з часом все більше тут накопичується.
Неподалік від воріт заповідника через дорогу тихеньким струмочком тече чиста джерельна вода. Їдете ви, наприклад, в спеку велосипедом чи машиною, будь ласка, можете зупинитись і напитися цієї води, набрати з собою в фляги. На превеликий жаль, немає уже серед нас відомого на Україні еколога Миколи Яценка, одного із співавторів праці ««Червона книга Канівщини», який працював у заповіднику, починаючи з 1972 року, заступником директора з наукової роботи. Він розповідав мені, що водичка в цьому джерельці вибивається на поверхню з глибочіні, і близькість до Дніпра не впливає на її якість. Зараз металеву трубку, по якій струмочком бігла водиця, зламано – живильна волога тепер ледь-ледь капає, і на цьому місці зяє пустота.
Немає Миколи Павловича і немає кому більше вболівати за чистоту канівської природи. Лише він один з чисельної канівської громади постійно надавав місцевим редакторам матеріали, присвячені екологічній тематиці, з проханням їх надрукувати. Журналісти йшли йому назустріч, хоч і здавався він їм диваком, людиною, позбавленої будь яких прагматичних, користолюбних цілей, що активно виступала проти споживацтва у всіх сферах життя. Зараз в місцевій пресі ніхто про проблеми екології вже не пише. Чи то люди і справді звиклись із тим, що екологія – це щось абстрактне та другорядне, чи кожного гріє думка «на мій вік вистачить».
Поки більшість із нас тішать себе цією думкою, Дніпро між тим цвіте.
Причому, якщо раніше цвітіння можна було бачити в якомусь одному місці локально, то зараз зеленим шатром вкрите все водосховище. З цвітіням води, коли в літню спеку її температура підвищується на декілька градусів від розкладання синьо-зелених водоростей і одночасно з цим зменшується вміст кисню, тутешні рибалки пов’язують зникнення цінних видів риби. А популяція ляща, біологію життя якого раніше в цьому краї досліджували іхтіологи, так скоротилася, що незабаром цю рибу можуть занести до Червоної книги. Один мій давній знайомий, за спеціальністю іхтіолог, розповідав, як на початку 70-х він вивчав тут міграцію ляща. Його дипломна робота, якщо мені не зраджує пам'ять, так і називалась «Вивчення міграційних процесів дніпровського ляща на Канівському водосховищі». А поки ляща та іншу цінну дніпровську рибу ще можна побачити на місцевому базарі, куди вона потрапляє від спритників, які безконтрольно виловлюють її сітками.
Неподалік від повороту на Пекарі підприємці порозвішували прямо на деревах таблички - вивіски зі своїми пропозиціями по будівництву, архітектурі, озеленінню та ін.
Подумалось: у 21 –ому сторіччі з його інформаційною революцією у всіх галузях, коли урядовці та різні зарозумілі експерти щодня з екранів телевізорів переконують нас, що підприємці мають опановувати європейські стандарти якості, впроваджувати інноваційні проекти, дрібні бізнесмени пропагують свої послуги та товари ось таким дідівським методом. Звичайно, для самих підприємців це дуже зручно: усі, хто проїжджає мимо, зможуть побачити рекламу на живих деревах і, що головне, за неї абсолютно не потрібно платити. Та ось чи зручно це для зелених насаджень?
В Каневі функціонують партосередки практично всіх основних політичних сил, представлених сьогодні в державі. За останні роки жодна партія не наважилась публічно у місцевих ЗМІ висловити своє ставлення до того, що місто і його околиці перетворюються на смітник. Чи то партійні бонзи, що засідають у столиці, не дають на це вказівки своїм підлеглим на місцях, чи справді інтерес до такої аполітичної теми, як екологія, перед президентськими виборами, мінімальний. Натомість другорядних заяв, які не мають ніякого відношення до нагальних потреб суспільства, від політичних сил вистачає. Приміром, не так давно партійна організація ВО "Свобода" звернулася через раойнну газету «Дніпрова зірка» до жителів Канівщини з пропозицією перенести традиційний базарний день із неділі на суботу. На думку «свободівців», базар повинен працювати в суботу, а в неділю, коли у людей загальний вихідний і більше вільного часу, всі мають дружно йти до церкви. Цікаво, що прихильників ідеології Миколи Міхновського більше турбує, в який день працюватиме центральний базар, а не те, в що він перетворюється після буйної торгівлі. А перетворюється на великий смітник. Схоже, що націоналістів нічому не вчить власна історія. У квітні-травні 1917 року, коли Центральна Рада прийшла до влади, її ідейні проводирі, замість того щоб вирішувати першочергові невідкладні проблеми, вдалися до публічного диспуту: займатися спершу питаннями народного господарства чи автономії? Як відомо з історії, наслідком такої бездіяльності стало те, що в тодішньому Києві уже в серпні хлібних запасів зосталося лише на три дні. Це змусило міську думу звернутися за продовольчою допомогою до Тимчасового уряду, що підірвало і без того хисткий авторитет Центральної Ради серед населення. На які політичні дивіденди з боку населення в 2009 році розраховують сьогоднішні націоналісти, акцентуючи свою увагу на … графіку роботи базару в Каневі? І це в той час, коли саме місто буквально потопає від сміття, а від торгових точок, де торгують рибою на тому ж базарі, тхне смородом, бо утримуються вони в антисанітарії.
І наостанок. Нещодавно відбулася районна нарада, присвячена темі створення біосферного природного заповідника. На ній обговорювалось питання про розширення меж існуючого заповідника на декілька тисяч гектар за рахунок земель, прилеглих до нього сільських рад Пекарів, Яблунева та Григорівки. Прихильники цієї ідеї (в основному керівництво заповідника) посилаються навіть на відповідний указ Президента, згідно якого територія нинішнього канівського природного має значно розширитися. Зараз його площа становить трохи більше двох тисяч гектар. Екологи з заповідника, пропонують збільшити її до дванадцять тисяч задля більш ефективного нагляду за дніпровськими краєвидами. Наразі це питання активно дискутується між екологами та сільськими громадами разом із представниками Канівського держлісгоспу.
Між тим автор цієї публікації, який прожив тут багато років і знає реальний стан речей не з офіційних нарад та указів Президента, може точно спрогнозувати, чим завершиться подальше освоєння відпочиваючими все нових, поки ще екологічно чистих територій. Якщо ситуація не зміниться (вона не зміниться, бо для цього немає ніяких підстав), то заповідне узбережжя в найближчі 10 років занапастять так, як і громадський пляж у самому місті. І тоді вже для літнього відпочинку гостям та місцевим жителям доведеться їхати далеко-далеко за Пекарі, звісно, якщо там до того часу мальовничі місцини не «окультурять», як і тут.
Відкрите звернення Канівської міської партійної організації
Всеукраїнського об'єднання „Свобода“ до
міського голови Коломійця В.В., голови Канівської районної ради Пилипенка В.П., голови Канівської райдержадміністрації Карпушенка В.Б., депутатів Канівської міської та районної рад, до всіх мешканців міста та району.
Шановні Василь Васильович, Володимир Петрович, Валерій Борисович!
Шановні депутати міської та районної рад!
Шановні мешканці міста та району!
Те, що бездуховне суспільство не має майбутнього – не буде, здається, заперечувати ніхто. Те, що нинішня скрутна ситуація, або простіше сучасна криза, є породженням бездуховності – визнають більшість українців. І те, що ми можемо або сприяти цій бездуховності, або її долати - також є аксіома. Канівська міська партійна організація ВО „Свобода" закликає всіх канівчан, мешканців району, керівництво міста та району сприяти подоланню сучасній бездуховності, і як один із шляхів у цьому подоланні вбачає не проведення міського і районного базарів у неділю.
„І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці своєї. “ (Буття 2:3).
Базар у Каневі в неділю – це породження совєтської системи – системи безбожної, системи агресивної, системи антихристиянської. Відлучати людей від церкви, від Бога -таке завдання ставилося совєтським керівництвом у всі часи. Базар – замість церкви, мамона – замість духовності.
„Багаті країни стали багатими тому, що розумно розпоряджалися своїми людськими та природним потенціалами.“ (Олександр Шиманський, газета „Україна Молода"№ 114 (3635) від 26.06.2009р.).
Ті з канівчан, хто побував у розвинених країнах Заходу, не могли не звернути уваги, що для жителів цих країн неділя дійсно вихідний день. В цей день там не тільки не працюють базари, а й зранку фактично закриті всі магазини. Неділя – сімейний день, день, коли батьки разом з дітьми, а діти разом з батьками.
До нас, до міської ВО „Свобода“, як до організації, що дійсно стоїть на захисті українців, не раз зверталися канівчани з пропозиціями: „Не місце у неділю базару в Каневі! Неділя – для відпочинку, для душі, для дітей, для сім'ї. А базар хай буде хоч кожного дня крім неділі.“
Просимо релігійні громади, партійні та громадські організації, мешканців та керівництво міста і району висловити своє бачення відносно цього звернення.
З повагою В.о. голови Канівської міської
партійної організації ВО „Свобода“ Ю. Гамалій Читати...
Цікаво! Кажуть, скільки людей стільки ж і думок. Але Мабуть треба щось поставити туди де воно має бути. Американці живуть в Америці, а ми на Україні. На них хто дивиться, той хай далі дивиться.
А насчет генетики Тоха ті врят ли прав. Окружающая среда влияет на наше развитие, а не генетика.
Увидел сколько коментариев по моей мысли, понял- это актуально. Только если я дальше не продолжу свою тему, так она и заглохнет. У хохлов не генетика виновата, а яйца еще не выросли. У кого они были Сталинские репрессии помогли забыть об этом. Заткнули НАС, а мы ведемся. А тот кто говорит, что у нас ничего не получится не может быть воспринят как человек мыслящий. Если есть идея значит и будет результат, но нужен двигатель! Читати...
0 
0
