Канів на Черкащині був гетьманською столицею України 395 років тому. Про наукове припущення, обгрунтоване знахідками документів, зробленими нещодавно у фонді “Архів Радзивіллів” Варшавського “Головного архіву актів давніх”, повідомляє “Козацький край” з посиланням на доктора історичник наук, киянина Тараса Чухліба.
“На сьогодні українській історичній науці відомо близько двох десятків універсалів та листів гетьмана Війська Запорозького Михайла Дорошенка. Як відомо, цей гетьман керував козаками після свого великого попередника і соратника Петра Конашевича-Сагайдачного, протягом 1623 – 1628 років (з перервами), – говорить Тарас Чухліб. – Майже усі гетьманські універсали Михайла Дорошенка були підписані саме у місті Каневі на Черкащині. Дана обставина дозволила історикам зробити висновок, що гетьманською резиденцією за часів Михайла Дорошенка був саме Канів, де гетьман і проживав з родиною”.
Фрагмент листа гетьмана Михайла Дорошенка, написаного ним з Канева 10 лютого 1626 року Читати...
Сьогодні, в День Соборності України, дотримуючись всіх карантинних обмежень, вшанували пам’ять калушанина Олекси Гірника, Героя України, який 43 роки тому в знак протесту проти русифікації України вчинив Акт самоспалення на Чернечій горі в Каневі. Читати...
Будівля МЗС, Михайлівський монастир, Київ, столиця України
85 років тому, 24 червня 1934 року, столиця Радянської України офіційно переїхала з Харкова до Києва. Чому так сталося і що передувало цій події? Про у студії Радіо Свобода розповів історик, києвознавець Станіслав Цалик. Читати...
Каневі на Черкащині на могилі Тараса Шевченка 18 червня 1939-го відкрили бронзовий пам'ятник. Поруч з ним почав роботу літературно-меморіальний музей.
Ще 1926-го розпочалось активне впорядкування могили. Шевченківський меморіал на Чернечій горі в Каневі проектували та споруджували з 1934 року за постановою Раднаркому УСРР. Перед цим радянська влада змінила хрест на могилі Шевченка на тимчасовий пам'ятник-бюст, який виготовили робітники Городищенського цукрового заводу. Читати...
Напередодні відзначення 940-ї річниці від заснування Канева в рамках акції «Зроби Каневу подарунок» відбулася урочиста презентація книги Івана Буренка «Канівська старовина. Нариси про минуле Канева».
Про це інформують у Канівській міській раді.
– Ця книга писалася не одразу, а років 10-15. Я ходив по людях, збирав інформацію. Розпитував, цікавився... Обійшов увесь Канів. Я хотів написати таку книгу, яка була б цікава для всіх канівців, щоб там були прізвища канівців, щоб у цій книжці звучало їхнє життя.., – говорить про свій доробок Іван Буренко. – Тут йдеться про все: про церкви, підземні ходи, про вулиці міста. Я не писав від себе, а те, що мені розповідали місцеві жителі. Сьогодні в Каневі проживає багато приїжджих, які не знають про місто Канів, не цікавляться ним. Своєю книгою я хочу нагадати канівцям, де ми живемо. Коли працював над книгою, доводилось часом і вночі вставати. Думка залізає в голову і поки не викладеш її – не заснеш. Так і вийшла така книга. Книга, яка доказує, книга, яка спорить, книга, яка упорядковує старе і відкриває нове. Читати...
Такого ще не було. Вперше в одній книзі (336 сторінок, більше 200 ілюстрацій) зібрана майже ПОВНА ІСТОРІЯ КАНЕВА.
Багаторічна робота Івана Буренка «Канівська старовина. Нариси про минуле Канева» вийшла у світ.
Той, хто цікавиться історією Канева глибше, ніж це зазвичай подається в путівниках та історичних довідках, гідно оцінить цей збірник. Ґрунтовно розроблено такі розділи книги як «Монастирі Канева. Замок. Собор», «Канів у ХVII ст.», «Канівський родинний побут». Читач дізнається, що на території сучасного міста свого часу нараховувалося півтора десятки церков, а про підземні ходи, яких виявляється набагато більше, ніж можна уявити, автор розповідає надзвичайно детально. Читати...
Ця невелика кам'яна ікона — єдина у світі. Пам'яток з таким унікальним різьбленням нема у музеях світу, стверджують українські науковці.
Уважно проаналізувавши стиль зображення, вони дійшли висновку — ікона була зроблена не пізніше 13 століття і могла належати князям Володимиру Великому чи Володимиру Мономаху. Але наразі сказати про це зі стовідсотковою впевненістю вчені не беруться — потрібно ще продовжувати досліджувати знахідку. Читати...
У п’ятницю, 20 липня, на 80-у році життя внаслідок важкої довготривалої недуги пішов з життя почесний громадянин міста Канів, голова громадської організації «Друзі Канева» Фріц Майєс, повідомляє Канівська міськрада.
Саме Фріц Майєс вніс особистий вагомий внесок у розвиток дружніх стосунків між територіальними громадами Канева і Фірзена (Німеччина). За його сприяння канівська громада неодноразово отримувала від фірзенців різноманітну допомогу, за що свого часу Майєс був нагороджений орденом Ярослава Мудрого V ступеня. Востаннє Фріц Майєс відвідував Канів у грудні минулого року. Прикметно, що це був його ювілейний – 60-й – візит до міста. Читати...
Прах Тараса Шевченка привезли з Києва до Канева 20 травня 1861 року на пароплаві "Кременчук". Домовина поета протягом двох діб перед похованням знаходилася в Успенському (Юріївському) соборі, який був збудований за гроші князя Всеволода Ольговича в 1144 році.
У соборі також знаходилося тіло славетного лицаря Івана Підкови - Серпяги, яке привезли в Канів гетьман Шах і козаки. Там покоївся український гетьман Серпяга, якого підступно вбили у Львові. Пізніше в його честь назвали Серпяжним шляхом дорогу, яка раніше прямувала від Канева в бік Пекарів. За даними літописів у соборі постригся в ченці та жив до кінця своїх днів запорозький гетьман Яків Шах, поряд з яким похований інший український гетьман Іван Підкова. Також, якщо вірити народним думам, в канівському монастирі похований Самійло Кішка.
22 травня 1861 року у Каневі перепоховали Тараса Шевченка, поминальне слово мовив настоятель Успенського собору Гнат Мацкевич.
"Є світло, яке подібно світилу небесному, засяявши раз, не згасає ніколи… от, браття-християни, перед Вами світло, яке світило всій Малоросії, перед Вами – Тарас Шевченко", - сказав тоді він. Читати...
Захід направлений об'єднати громаду, адміністрацію, підприємців для діалогу і вироблення
спільного бачення "Канів місто в якому хочеться жити, працювати, відпочивати".
Бачення [бажаний стан організації чи проекту у майбутньому - через 3, 5, 10 роки.
враховуючи швидкі перемоги 6-12 міс]
Стратегія [довгостроковий план дій, направлений на зміни з теперішнього стану в
майбутній з врахуванням тенденцій у зовнішньому та внутрішньому середовищі]:
6 пріоритетних тем
1. Людський потенціал (освіта, здатність до інновацій, креативний клас, культура)
2. Розвиток підприємництва / створення сприятливого бізнес-клімату
3. Комфорт у місті / Розвиток інфраструктури, транспорту тощо
4. Ефективне управління містом / Співпраця місцевої влади та громади
5. Громадський простір (урбаністика, архітектура, креативні простори)
6. Туризм, можливості для розвитку економіки Канева, які дає Дніпро , ландшафт і історичне надбання.
У суботу, 14 квітня, на 67-ому році передчасно пішов з життя депутат Канівської міської ради останніх двох скликань від ВО «Батьківщина», директор Канівського комунального підприємства «Міський ринок» Володимир Олександрович Малінський.
Черкаська обласна організація партії ВО «Батьківщина» щиро і глибоко співчуває рідним і близьким покійного з приводу цієї непоправної втрати.
Сум і скорбота у наших серцях зміниться на довгу світлу пам’ять про нашого однодумця і товариша. Читати...
Минуло п'ятнадцять років з часу трагічної загибелі на канівській землі талановитого поета, публіциста, перекладача Володимира Івановича Затуливітра (1944-2003), автора поетичних збірок: «Теорія крила» (1973), «Теперішній час» (1977), «Тектонічна зона» (1982), «Пам'ять глини» (1984), «Зоряна речовина» (1985), «Початкова школа» (1988), лауреата премії імені Павла Тичини за збірку вибраних поезій «Полотно»(1986).
Володимир Затуливітер довгий час працював журналістом у редакції газети «Сумщина» (тоді «Ленінська правда»), заступником головного редактора видавництва «Молодь», завідувачем відділу перекладної літератури видавництва «Дніпро», літературним редактором часопису «Сучасність». Читати...
Телеканал ZIK розпочав показ фільмів з циклу «7 чудеес України: історичні міста та містечка». 7 січня о 16.30 глядачі мали можливість познайомитись з історією славетного міста Канів, пише "Рідна Черкащина". Читати...
Житель м.Канів Володимир Іванович Овдієнко на межі зони будівництва Канівської ГАЕС випадково знайшов останки двох загиблих Червоної армії. Останки загиблих лежали на дні яруги злегка присипані невеликим шаром грунту та сучасним побутовим сміттям. Читати...
Як інформує міськрада Канева, 24 жовтня представники виконавчого комітету Канівської міської ради, Канівської РДА, а також депутати та школярі міста відвідали місцевий природний заповідник. 150 років тому в цей день народився фундатор вітчизняного музейництва, видатний академік, археолог, історик та мистецтвознавець Микола Біляшівський. Читати...
15 серпня у музеї «Літературна Канівщина» Шевченківського національного заповідника відкрито фотодокументальну виставку «Слово, обірване у Биківні», присвячену пам`яті жертв «Великого терору» – масових політичних репресій 1937-1938 років. На інформаційних банерах висвітлено долі письменників покоління «Розстріляного відродження», замордованих упродовж 1937-1938 років у катівнях НКВС у Києві та похованих на території таємної спецділянки у Биківнянському лісі: Володимира Дурдуківського, Михайла Йогансена, Вероніки Черняхівської-Ганжі, Михайла Семенка, Андрія Михайлюка, Володимира Ярошенка, Володимира Чигирина, Івана Маловічка., Анатолія Патяка, Миколи Булатовича, Кирила Коршака, Якова Савченка, Івана Кириленка, Івана Кулика, Люціани Піонтек, Миколи Борисова, Олександра Соколовського, Абрама Абчука. Читати...
Колектив Шевченківського національного заповідника в Каневі разом з українським суспільством глибоко сумує з приводу cмерті Бориса Олійника – поета і громадського діяча, Героя України, голови Українського фонду культури, академіка Української екологічної академії наук, шевченківського лауреата і колишнього голови Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка, висловлює співчуття його рідним та близьким.
Борис Ілліч завжди цікавився розвитком Шевченківського національного заповідника у гармонійному поєднанні з самим Каневом, дієво допомагав у вирішенні нагальних проблем. Він, по суті, зупинив будівництво промвузла у Каневі, що загрожувало усипальниці Тараса Шевченка, опублікувавши в 1988 році статтю «Чи відають, що творять?» на захист Тарасової гори та довкілля, яку підтримала не лише Україна. У 1995 році Борису Іллічу присвоєно звання «Почесний громадянин Канева». Вічна і світла йому пам’ять! Читати...
Під час обробітку земельної ділянки у Канівському районі плуг витягнув на поверхню залишки… трипільського поселення (приблизно 5 000 – 2 700 років до н.е.). Глечики і кераміка до механічного пошкодження були цілими… На це вказують свіжі сліди на рештках посуду.
На місце події виїхав начальник управління культури та взаємозв’язків з громадськістю Черкаської ОДА Oлег Островський. Ось як він сам про це розповідає: "16 березня отримав дзвінок від стурбованих активістів м.Канів. Вони повідомили, що знищується археологічна пам’ятка – поселення трипільців. Відразу виїхав до Канівського району. Дійсно, на земельній ділянці, яку підготували для сільгоспробіт, колись стояли близько 3-5 трипільських будинків (спалені за звичаєм), але глечики і кераміка була ціла… Пошкодив її вже плуг – це видно на рештках глечика. Поряд розташовані дачні ділянки… Активісти впевнені, що відкрилося можливо 10% поселення, адже трипільці жили великими громадами і будинків зазвичай було багато. Зрозуміло, що вони згоріли, але залишків кераміки багато і лежать вони фактично на поверхні (20-40см)… Активісти хочуть , щоб сільгоспроботи більше не проводили, взяли територію під охорону і провели археологічні дослідження… Вони навіть хочуть створити в Каневі "Музей мистецтва Трипільської культури". Сказали, що міський голова і частина депутатів їх ідею підтримують і готові частково фінансувати…" Читати...
3 
0
