Канівська ГАЕС: як бути?

Наразі існують дві думки щодо реанімації будівництва Канівської гідроакумулюючої станції. Кожна з протиборчих сторін висуває свої аргументи, відстоює свою правду. А де ж істина? – ставлять резонне запитання тисячі канівців і загалом жителів України.

Отримати достовірну інформацію і з’ясувати, наскільки необхідне спорудження ще однієї гідростанції на Дніпрі, старалися на останньому сесійному засіданні Канівської районної ради депутати, спеціалісти, представники громадськості. У зібранні взяли участь генеральний директор ВАТ "Укргідроенерго", Герой України Семен Поташник, народний депутат України Іван Заєць.

Перша спроба збудувати Канівську гідроакумулюючу електростанцію датується другою половиною вісімдесятих років минулого століття. Чимало коштів пішло на спорудження котловану, доріг, деяких приміщень тощо. У 1992 році на будівництво ГАЕС наклали мораторій у зв’язку з економічною кризою в державі. І усе зроблене зійшло нанівець: котлован заріс деревами, споруди по частинах розікрали, береги розмилися. Мораторій було знято у 1999 році, проте реанімувати спорудження станції у новому вимірі (змінено потужність, місце розташування змістилося на 1,2 кілометра вниз за течією Дніпра) вирішили у 2006 році, коли була прийнята державна програма "Енергетична стратегія України на період до 2030 року". У цьому документі чільне місце відведене спорудженню Канівської ГАЕС.

Як повідомив головний інженер Канівської ГАЕС Вадим Галат, у 2006 році було виготовлене техніко-економічне обґрунтування будівництва гідростанції, яке затвердив Кабмін. За твердженням пана Галата, була проведена природно-екологічна експертиза техніко-економічного обґрунтування, і цей документ пройшов узгодження у відповідних відомствах. На цій підставі розпочато розробку проекту будівництва Канівської ГАЕС. Потужність гідроакумулюючої станції – 1 тисяча мегават. Вона вироблятиме електроенергію у години пікових перевантажень, працюватиме у взаємодії з атомними і тепловими електростанціями. Як позитив спорудження ГАЕС, Вадим Галат відмітив забезпечення роботою більше 2 тисяч осіб на будівництві і 250 – на експлуатації станції. Будуть споруджені дороги, кошти вкладатимуться у розвиток інфраструктури розташованих поблизу сіл, місцевий бюджет поповниться податками.

Наразі існує інший погляд на "будову століття". Зокрема, Національний екологічний центр визначив техногенні ризики будівництва та експлуатації Канівської ГАЕС. На переконання екологів, найбільший техногенний ризик проекту ГАЕС спричинений її розташуванням поблизу особливо небезпечних екзогенних геологічних процесів. Так, фонова середньостатистична інтенсивність землетрусів становить 5-6,5 балів, територія гідростанції частково розташована на зсувному схилі. У результаті побудови верхнього водосховища ГАЕС виникає небезпека підтоплення ґрунтів, колодязів з питною водою, житлових та господарських споруд сусідніх сіл Іваньків, Пшеничники, Бобриця. Процес закачування-скидання води викличе підняття з дна водосховища радіоактивних речовин, що засіли там з часу аварії на Чорнобильській АЕС. Це особливо небезпечно, якщо врахувати, що воду з Дніпра п’є 40% населення України – усі міста, розташовані на Дніпрі (на щастя, крім Канева, де вода видобувається із артезіанських свердловин). Велика кількість води, що буде регулярно скидатися з ГАЕС, загрожує руйнуванням берегової зони Канівського водосховища та повним знищенням Зміїних островів. Район будівництва гідростанції є унікальним з точки зору археології. На цій території знайдені, але ще ґрунтовно не досліджені пам’ятки бронзової доби, трипільської, зарубинецької, черняхівської, скіфської культур, пам’ятки Київської Русі, Середньовіччя, козацької доби тощо.

На думку окремих фахівців, зважаючи на українські реалії, будівництво Канівської ГАЕС неефективне з економічної точки зору. Мабуть, саме із цих міркувань відмовився наразі від фінансування будівництва ГАЕС Європейський банк реконструкції та розвитку.

Хто і коли поставить остаточну крапку у будівництві Канівської ГАЕС, поки що невідомо. У селах, розташованих у зоні будівництва, мають пройти громадські слухання. "Зважаючи на масштаби спорудження, це питання не кількох сотень селян, а цілої нації", – зауважив колишній міністр охорони природи і нинішній народний депутат Іван Заєць. Багато людей схильні розділити його думку.

ДОВІДКА "ПРЕС-ЦЕНТРУ":

Гідроакумулююча електростанція (ГАЕС) – електростанція використовується для вирівнювання добової неоднорідності графіка електричного навантаження. Під час нічного провалу енергоспоживання ГАЕС закупляє дешеву електроенергію, закачуючи за її рахунок воду у верхній б’єф. Під час ранішнього і вечірнього піку енергоспоживання ГАЕС продає дорогу пікову електроенергію, скидаючи воду з верхнього б’єфу в нижній.

1975 року було запущено в дію першу в СРСР Київську ГАЕС. Через 10 років було розроблено проект Канівської ГАЕС. З 1984 по 1992 рік велися роботи з її спорудження. 1999 року мораторій на будівництво Канівської ГАЕС було знято. Нині триває виготовлення проекту.

Крім Канівської, в Україні триває будівництво Дністровської і Ташлицької (на Південному Бузі) ГАЕС.

Підготував: Лариса ЗЕЛЕНЕНКО
Джерело: "Прес-Центр"