До річниці перепоховання Шевченка у Каневі влаштували перформенс, лекцію і концерт

Родзинками "Прощі до Тараса" стали справжня козацька чайка і шевченкознавча лекція Оксани Забужко.

У 150-ту річницю перепоховання Тараса Шевченка в Україні люди з різних куточків країни зібралися на могилі поета. На відміну від звичних ювілейних заходів, акція "Проща до Тараса", організована рухом "Простір свободи", була вільною від офіціозу, мітингування та партійної пропаганди.

Її учасники поклали на могилу Шевченка вінок із терну й пшениці, привезений з Петербурга, де поет помер 150 років тому. Цей вінок повторив останній земний шлях Шевченка, а з Києва до Канева його доставили Дніпром на козацькій чайці "Спас".

На Тарасовій горі здійснено перформенс "Живе слово" - спробу тут і зараз творити спільну дію, разом пережити Слово й сучасність. Розташувавшись у формі пісочного годинника – знаку часу, учасники дійства влаштували "перегук" між віршами Шевченка й поетів "післяшевченківських" поколінь. Потім нерухомий пісочний годинник перетворився на рухому лемніскату ("вісімку") – знак нескінченності, а далі – на коло, в якому учасники хором прочитали Шевченкову "Молитву". На завершення кожен вплів принесену живу квітку у спільний вінок, який учасники дійства поклали на могилу Шевченка.

Жвавий інтерес викликала відкрита лекція Оксани Забужко "Мій Шевченко. Конспект книги, яка ніколи не буде написана". Близько 200 слухачів не лише уважно слухали двогодинний виступ, який для багатьох відкрив цілком нового Тараса Шевченка, але й стоячи проводжали пані Оксану оваціями.

Завершилася "Проща до Тараса" акустичним концертом за участі гуртів "Телері" та "ДельТора".

Перегляньте фотопідбірку

Джерело: Рух добровольців "Простір свободи"