вірші.

оце знайшов у інтернеті, мені сподобалися.

Только Звичайний-Степовий

Твої очі – глибокі, як море
А волосся-як в полі зерно,
Наче шовкові ниточки брови,
Твої вії – як в пташки крило…
Та у мене на шовк алергія,
Від пернатих – закладує нос,
Од хвороби морськой я жовтію,
А від злаків–страшенний понос…

Хто накакав в пісюар?

В туалеті повно люду,
Як-то на підлозі бруду.
Дим, воніщща, перегар…
Хтось нагадив в пісюар…
Тут заходить туалетник,
У руках його пакетик.
В том пакетику бумага,
Мило і друга бадяга.
Глянув оком в окуляр –
Хтось нагадив в пісюар!
Виронивши з рук пакета
На підлогу туалета,
Закричав як тільки міг:
«Хто сюди накакать встиг?!»
Шум в параші припинився.
Срав хто, сцяв, хто просто мився,
Вся поглянули на нього,
Та й послали в путь-дорогу.
Туалетник як сказився:
Матюкався та бісився.
Дверь на ключ він зачинив,
Та ще й світло потушив.
А з-під раковин в углу
Швабру він достав брудну.
Всіх вистроює в рядок-
Хто в штанях, а хто не змог
Їх завчасно натягнуть –
З голой сракою ідуть.
Отже, він построїв їх,
Та й той шваброй поміж ніг!
По хребту, потом по сраці…
Всі у шоці, в переляці…
Серед них стояли в ряд:
Дід, вантажник, адвокат,
Сивий вчитель в окулярах,
Лисий дядько в красних шкарах,
Хлопчик, міліціонер,
І в плащі який-то хєр.
Кажуть всі: «Не я це срав,
Я б так навіть не попав.»
Той хвата в міліцьйонера,
Пістолет і плащ у хєра…
Плащ на себе надіває,
Пістолетом погражає:
«Ви – заручники мої,
Дайте рацію мені!»
Дав йому міліціянт,
Вроді – старший лейтенант.

Туалетник взяв прибор,
І почався розговор…
Він кричав на весь свій голос:
«Я, заручники, автобус,
Міліон, білет в ЮАР…
І почистіть пісюар.»
Доложили меру міста,
Каже: «Справа тут нечиста,
Та грошей у нас в бюджеті,
Як бананів в туалеті…
Вобщем так – автобус дать,
А в дорозі розстрілять!»
Отже їм автобус дали,
А в дорозі підірвали…
Ось такий сумний розказ
Про немитий унітаз…

Та і це ще не кінець:
В пісюарі серунець
Був насправді шматом глини,
Що яким-то дивним чином
Впав зі стелі от води…
Не піду більш срать туди!

2010р., "Детективи у віршах", Т. Звичайний-Степовий(©)

Только Звичайний-Степовий

Твої щічки неначе пампушки,
Як цукерочки губки смачні,
Вуха – ніби свіженькі ватрушки,
Носик – як картоплинка в борщі...
Наче той каравай твоя дупа,
Твої очі немов пара слив...
Навари мені, сука, хоч супа!
Я вже тиждень нічого не їв...