Я – канівчанка з діда-прадіда. Говорю про це не з погордою, а з гордістю. Люблю своє місто, його людей, його історію і традицію. Постійно читаю «Дніпрову зірку», віднедавна і канівські Інтернет видання. З інтересом дізнаюсь про позитивні зміни в місті і селах району, про проблеми які турбують наших краян, про здобутки і зростання сільських громад. І мене глибоко вразила, точніше образила публікація на сайті Канос про створення об'єднаних громад. Мабуть, не стільки факти про життя Канева (не вирішених проблем і справді багато), тональність, тон з яким написані ті слова. Вони дійсно образливі, бо не об’єктивно оцінюють життя і розвиток міста, а намагаються протиставити селян, які багато і плідно трудяться (а хто заперечує?) і містян, які нібито чекають на готові блага, а головне землю, від об’єднання з Литвинцем і Бобрицею. Не секрет, що в Каневі проживають тисячі вихідців із сіл району, яких в свій час до міста покликали «Дніпробуд», завод «Магніт» і інші підприємства і організації. То вони теж зазіхають на ваші землі?!
Моя шкільна юність, а потім і педагогічна праця, звела мене в Канівській середній школі №1 імені Т.Г.Шевченка з юнаками і дівчатами Литвинця, Бобриці, Яблунева, інших сіл району, які здобували середню освіту в Каневі, живучи в учнівському гуртожитку школи (нині будинок школяра). Друзі мої, пам’ятаєте першу школу? Наших наставників-учителів: Тараненко І.І., Бабак З.Г., Бабак В.С., Нікогду В.І., Тертичну Н.К., Проценка М.Т., Бондаренко Л.С. і багатьох інших? Чи відчували ви поділ на своїх і чужих? Якщо учителі і виділяли когось з-поміж нас, то лише за старанність і досягнення в навчанні. До речі, освіту в першій школі (до війни) здобували: Григорій Донець, відомий український поет із села Курилівка, Герої Радянського Союзу, що здійснили ратні подвиги в роки Другої Світової війни Зорін І.М. (с.Яблунів), Шумський К.М. (с.Черниші), Календюк І.Х. (с.Грищанці). Це наша спільна історія, наші перемоги і поразки, здобутки і прорахунки. Вони єднають нас.
Але чому нас розсварило об’єднання і земля? Безперечно, земля – годувальниця, найцінніший скарб для українців – нащадків тисячолітньої землеробської культури. З давніх-давен канівські міщани, володіючи якимось промислом чи ремеслом, обробляли землю. Тут наші пращури були одностайні – земля багатство, запорука стабільності впевненості в завтрашній день.
Звернімось до історії рідного краю не так уже й далекої. У 1929 році в Каневі було створено два колгоспи ім. Леніна та ім. Калініна. Колективізація відбувалась і в селах Канівщини. Канівські колгоспи були створені на приміських землях. Зверніть увагу – на приміських землях, тобто тих, що прилягали до міста. У колгоспі ім. Леніна до і після війни трудилась моя тьотя - Підгайна Віра Яківна (1921-2019р.). До колгоспу пішла працювати ще підлітком, бо треба було допомагати багатодітній сім’ї. Пасла худобу, робила на току, полола цукрові буряки, огородні культури, була ланковою. Майже 50років колгоспного стажу – і пенсія 12крб.50коп. Для старожилів Литвинця і Бобриці – знайома історія. Тьотя розповідала про ті часи з сумом і образою, що її праця, як і мільйонів землеробів-колгоспників була непосильно важкою, не цінувалась і достойно не оплачувалась. А на роботу і з роботи йшли співаючи (в ланках працювали жінки і дівчата) з вірою у світле майбутнє.
Прийшли нові часи, нові ідеї реорганізації колгоспів і радгоспів. Канівські колгоспи ліквідували (об’єднали, укрупнили), а їх землі передали до Литвинця, до об’єднаного колгоспу. Ветерани колгоспної праці пам’ятають ці події. Недолугі чиновники – реформатори вирішили, якщо не має колгоспу, не треба місту і земля. Канів залишився без земель, які десятиліттями обробляли канівці і які потрібні були місту для перспективного розвитку. Чи не сумна історія? І як так мало статись? Винних шукати марно.
У 1999 році питання приміських територій було розв’язано. Але сьогоднішні очільники Литвинця і Бобриці на ці рішення зважати не бажають. Не ми їх приймали.
І ось тепер, коли земельне питання загострилось із впровадженням адміністративно-територіальної реформи, ви, шановні борці за свої права і свої землі із Литвинця і Бобриці, звинувачуєте місто, що воно зазіхає на чуже? Ганьбити місто і його жителів, що занедбане, що погані господарі. На противагу – ви господарі «на всю губу». Якщо це дійсно так (жителям сіл видніше) радію за вас. Без будь-якої іронії. Діліться досвідом і будемо разом за вашим прикладом учитися бути дбайливими господарями у власному домі, не чекаючи, що прийдуть «слуги» і наведуть лад.
У всій цій історії протистояння і протиставлення сіл і міста не полишає думка: хто і навіщо сіє недовіру, розбрат між селянами і містянами? І чи не має тут сумнозвісного: розділяй і володарюй?
Адмінреформа іде до завершення. Не берусь прогнозувати як буде вирішено питання створення об’єднаних громад, чи будемо з вами в одній громаді. Але певна в тому, що всі проблеми, болючі питання можна і треба вирішувати за столом переговорів в інтересах громад і сільських, і міської.
А об’єднує нас головне – любов до рідного краю, до землі-годувальниці, щира турбота про людей, про духовне і економічне зростання Канівщини, про добробут нас і наших дітей.
І на завершення проникливі слова видатного сина Канівщини Григорія Донця:
«Я заповів усі скарби ці –
І рідне слово,
Й Дніпр,
І степ,
І ліс,
Щоб пив ти воду з чистої криниці,
І Україну-матір в серці ніс.»
О.Писарева, член президії
Канівської міської організації ветеранів війни і праці, ветеран педагогічної праці.
хороша історична довідка для комуняцького архіву!!!! Та нині 21 століття, зважайте на реформаторські кроки молоді, яка будує Державу для майбутнього, а не для минулого комунізму !!!!Порада, а Ви поїдьте до свої подруг в Литвинець чи Бобрицю і на зборах жителів села розповідайте як раніше жилося !!!!
Спасибо за умные и проникновенные слова. И не обращайте внимание на чепуху , которую начнут городить . Надеюсь и уверен ,что таких меньше. Хотя они более активны.
Я, в принципі. не злобива і не груба людина, але іншого виходу, як об"єднатись навколо Канева, - не бачу! І тут ніякі "ряби", що зачарувала багатьох своїми принадами у вигляді неприємних запахів, які заблокували доступ до всебічного розвитку краю, не допоможуть! Звертаюся до сільчан: ваше майбутнє з гнилою куркою-рябою, що на вас заробляє мільйонні статки, чи здоров"я, духовне й тілесне, пов"язане з розвитком Канева як духовної столиці України?
Подумайте, як вам - ні, вашим дітям! - жити в майбутньому. Об"єднана громада - це простір вашого буття: лікарня, дороги, місце праці і відпочинку, навчання й розваг! І це мають забезбечувати громади, яких на район має бути не більше двох, ну максімум трьох! Що, у Бобриці чи в Пекарях вам збудують лікарню? А в Каневі вона уже є! Дороги? Так, їх треба покращувати, щоб вчасно доставити хворого до лікарні, чи учня до школи, працюючого - до місця роботи. Ось цими прблемами й будуть перейматися члени громади, направляючи кошти всієї громади на вирішення нагальних потреб громади. Невже не зрозуміло? Та Канів у цьому плані дасть більше будь-якій сільській громаді, ніж від неї щось візьме!
PEOPLE, Комуняцький період в нашій історії - це період життя поколінь людей, часи активного періоду життя частини наших сучасників, життя батьків та дідів нині сущих молодих реформаторів. Якщо ви, серед тих, хто беруть на себе відповідальність за реформи для Держави майбутнього, то маєте дбати й за людей омріяної вами Держави, які не лише живуть сподіваннями і мріями про майбутнє щастя, а й мають важке, тривожне і далеко не у кожного щасливе сьогодення. Ви "круті" сучасники, будуючи майбутній рай, маєте вивчати історичний шлях свого великого обдарованого видатними та талановитими представниками народу та його здобутки навіть в періоди гірких і трагічних років (серед них - і комуняцьких), причини і наслідки потрясінь, війн, революцій, щоб не втрачати надбаного досвіду поколінь та не стати поганими правнуками своїх прадідів великих. Схаменіться! Якби в часи будівництва комунізму не було людей, які бачили і виборювали інший шлях розвитку, то й ви б сьогодні продовжували йти шляхом побудови розвиненого комунізму для майбутніх поколінь несучи "тяготы и лишения периода его строительства". Не забувайте мудрої поради: "Хто не пам'ятає свого минулого, той не має майбутнього."
Автор теми пані О.Писарева правильно зосередила увагу на тому, що в часи відлучення сільськогосподарських земель від приватних землевласників та утворених колгоспів і радгоспів землі навколо Канева оброблялися канівськими колгоспниками та працівниками міського радгоспу. Додам більше: в радянські часи змінити цільове використання земель сільськогосподарського призначення в будь-якій місцевості на території України не можна було не отримавши на це санкції з Москви. Навіть прокласти хоч вузьку дорогу з твердим покриттям через поле. Польові дороги залишалися грунтовими та тимчасовими, придатними для того, щоб будь-якого польового сезону бути переораними під посів чи посадку сільгоспкультур. А з часу здобуття Україною Незалежності доля землі навколо Канева вирішилася приєднанням до територій навколішніх сільських рад без врахування потреб міста Канева. Маємо з цим проблеми навіть на окремих вулицях Канева (наприклад вул.Маяковського, мікрорайон Костянець). Оптимальним шляхом вирішення проблеми є утворення з прилеглими селами єдиної об'єднаної громади для спільного управління і користування і землями, і всією інфраструктурою спільної території (як міської, так і сільських) та відповідальності за їх збереження і розвиток. Це принесе користь всім мешканцям об'єднаної громади.
www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій, оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом
Анті-гоблін Я трохи підкину на вентилятор: - «Я буду сидіти на яхті та їсти омарів, а що буде з вами?
Реформи – це реформа ВЛАДИ, а не громадян. І аж ніяк не навпаки.
Анекдот. Зах.. [весь] Влада людей з особливими потребами [1]
WayBe tzs, це ж треба. 13 років тому :)
Вітаю! вірші. [8]
tzs В мене ще його є багато, на ФБ, запрошую у друзі, кому подобається
Мужик впіймав чарівну рибку…
«Пусти мене й бажання швидко
Тобі я виконаю в дар».
«Багатим хочу буть, я.. [весь] вірші. [8]
tzs Знайшов свою творчість на сторінках Вашого сайту, дякую за підтримку вірші. [8]