My town. My Ukraine

  Після півторарічного звитяжного будування Нової країни, коли Межигір`я було вже майже готове, досягнута   культово-знаменита стабільність і держава ввійшла в першу двадцятку після Зімбабве, Нігеру та Мозамбіку, коли настало покращення вже сьогодні , а Гена Кернес з Дімою Фірташем  єдіновєрной православной були зачислені до лику святих,

головний будівничий  отої самої Нової, підсумовуючи небачені звершення виголосив квінтесенційне «Хватіть скігліті, трєба браті в рукі лопату, та іті корміті свої сім`ї”.

Ну звідки ж було знати калужському  гіганту мислі і майже отцу регіональної плутократії, що ту саму легендарну лопату ні я, сірий, ні батьки мої й не випускали з рук ніколи. Отож у відповідь на палкий і проникливий заклик другого з поводирів, я, як і всякий  порядний чоловік  та ще й в чині платника податків , мусив би негайно взяти до рук ще й,  якщо не АКМС, то хоч би дідівську двоствольну пукалку.  Але будучи переконаним гуманістом і почасти турком від природи, вирішив зважаючи на переддень нового великого свята Нової країни- Начала Вєлікой Отечественной ( в просторіччі праздника 22 мая) обмежитись , актуально висловлюючись, проектом з кодовою назвою « Моє місто.  Моя Україна» ( на общедоступном трактується як « My  town??.  My  Ukraine»). Що воно і для чого- стане зрозумілим  вже  в часі  подальшого прочитання.

Тож  з допомогою божою, натхненні ділами теперішніх поводирів наших і почнемо.

(Далі буде)