Анонімна комісія Укргідроенерго "привласнила" хати у Бучаку!
Напередодні прийняття "закону про землю" Укргідроенерго згадало про "власність" у Бучаку. Нагадаємо - УГЕ має у користуванні (рішення Черкаської ОДА від 2013р) земельну ділянку в 927 га в районі Бучака (власне десь 70-80% території села), та околиць, де вони планують спорудити кляту ГАЕС. Але їм цього мало: вони згадали, що у кінці 80-х людей в селі радянська влада (в особі Дирекції каскаду Дніпровських ГЕС) насильно виселяла з хат та платила за це якісь копійки. А хати забирала собі, хоча юридичних документів на це ніхто не бачив в очі досі. І тепер правові наступники , тобто УГЕ, вочевидь, хочуть прибрати до рук все, що ще лишилося вільним і вижило у селі за межами їхніх земель для будівництва.
Зранку 5 лютого до Бучака приїхала комісія у складі кількох представників УГЕ, представників Канівської ГЕС та депутатів Бобрицької ОТГ. Вони підходили до кожної хати із якимись документами на руках, щось собі писали у записниках, фотографували всі хати. Але це не все: до деяких мешканців зверталися із запитаннями, на які не мали жодних підстав за статусом. Наприклад: "Чи є у вас документи на хату?", "Чи ви тут прописані?", "Як вас звуть?", "Чи ви давно тут живете?". Народ відповідей не давав. Їх супроводжував староста Пшеничницього старостинського округу Бобрицької ОТГ, який явно не був радий своїй місії, і, до речі, підказав комісії, що частина хат є опорними пунктами, переданими для створення музейного і творчого центру Товариству Творчих Ініціатив "Бучак" згідно рішення Пшеничницької сільради у 1995 році, На зустрічні запитання жителей села, а також громадського активіста та журналіста Дмитра Іванова один з дядьків з комісії дав коротку відповідь: "Проводимо інвентаризацію майна Укргідроенерго, тобто споруд, за яке були заплачені гроші у 80-х роках, коли село виселяли. Інвентаризація проводиться за наказом директора УГЕ І.Г. Сироти." На прохання показати наказ була відмова. Більше того, представники комісії категорично відмовилися назвати свої імена і посади, хоча б і свого безпосереднього керівника. За пару годин вони обійшли село і поїхали. Мешканці села в шоці. Спроба додзвонитися до голови ОТГ, щоб дізнатися деталі в цей день успіху не мала.
Зважаючи на правове свавілля у державі чекати після цього перепису можна чого завгодно. Але можемо впевнено сказати, що бучацькі мовчати не будуть - не такі в селі традиції...
Наталія Вернидуб
Моє найслабше #місце_сили
Я волію про нього не думати, бо втрачаю спокій, сон і іноді почанаю плакати від безсилля.
Мій Бучак. Я навіть знаю таємницю про нього. Колись так давно, коли не було нічого в світі, навіть світу не було, хтось вирішив все створити. Сказав слово і з того слова все пішло. А саме слово залишилось малесенькою діамантовою піщинкою. У разі чого - з неї можна створювати нові світи, але можна все знищити, якщо знищити її.
Тому ця піщинка була захована надійно -- під горою, яку згодом люди назвали Бабиною. І, як і годиться для діаманта, зробили для неї найкращу у Всесвіті оправу -- Трахтемирівський півострів. Не полінувались для цього Льодовик протягти з самої Скандинавії. Та все там так обставили, щоб якнайбільше ускладнити там рух, якщо раптом хтось захоче щось шукати - яри, гори, каміння, зачаровані ліси та джерела.
Але та піщинка діамантова -- найжаданіший скарб для сил злих. Довго вони шукали місце, де вона захована, І ось наприкінці 20 століття знайшли. І доручили своїй слузі Злій Гідрі дістати ту піщинку. Зла гідра прогнала з Бучака людей, а потім звялась рити - гризти гори. Бо тоді ще не знала, під якою саме горою скарб. Як і не знала, що піщинка зачарована і може сама себе оберігати. Гідра так і не змогла зрити Бабину гору, хоч і покусала її добряче. Щоб нічого живого там не з`являлось, вона все довколо заливала бетоном. Але чим більше Гідра рила гори, тим швидше обвалилось перше зло із страшним неприємним ім`ям Сересере . Але гідра змогла переродитись і навіть взяла собі патріотичний префікс Укр -- стала Укргідрою. При цьому не полишала злих намірів. Вона спокушала правителів золотом, щоб ті допомагали їй рити Бучацькі гори, але кожний наступний правитель, який їй допомагав, навіть не зі зла, а через своє невігластво -- йшов у небуття.
По-троху в Бучак вертались люди, їздили дивитись на нього влітку, але мало хто ставав його лицарем та брався захищати, щоразу рубати нові гідрові голови.
А я не можу носити металеві лицарські лати, я слабка. Я лише раз на рік можу приїхати в Бучак, сісти посеред бетонної споруди, яку для мене відвоювали мої художники і перетворили її на тронний зал, і заплакати. І порадіти. І набратись сили. І по-своєму, використовуючи свої жіночі секрети, відтяти у Гідри хоч вухо, як не голову.
Моє #Місце_сили ще слабше за мене. я не знаю, чому мені дісталось саме ти? Де набрати війська, щоб тебе відстояти?
Можливо для #Черкащина_місце_сили! від Черкащина Туристична ця історія і не годиться, бо вже немає місця, щоб описати глибокі холодні яри, високі гори, і як ти не можеш дихати, коли стоїш на Бабиній горі. Ніхто і не дочитає до цього місця, де можна згадати, як дерева подолали той бетон, які там смачні яблука на двох яблунях понад берегом, як бобри собі загату побудували, як ліс змінюється піщаними дюнами, яке там небо вночі, і як там хмарки воліють скупатись у Дніпрі. І яка там тиша.
www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій, оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом
Анті-гоблін Я трохи підкину на вентилятор: - «Я буду сидіти на яхті та їсти омарів, а що буде з вами?
Реформи – це реформа ВЛАДИ, а не громадян. І аж ніяк не навпаки.
Анекдот. Зах.. [весь] Влада людей з особливими потребами [1]
WayBe tzs, це ж треба. 13 років тому :)
Вітаю! вірші. [8]
tzs В мене ще його є багато, на ФБ, запрошую у друзі, кому подобається
Мужик впіймав чарівну рибку…
«Пусти мене й бажання швидко
Тобі я виконаю в дар».
«Багатим хочу буть, я.. [весь] вірші. [8]
tzs Знайшов свою творчість на сторінках Вашого сайту, дякую за підтримку вірші. [8]