Літературний вечір

Олесь Гончар називав його «витязем молодої української поезії», Василь Захарченко – «поетом з горніх Шевченкових долин», Василь Стус говорив про нього, як про «найбільшого шістдесятника із шістдесятників».

Василь СИМОНЕНКО.
Українець, якому була різниця, якою мовою спілкуватися, яку культуру шанувати.
Сьогодні йому могло б бути 85.
А прожив неповних 29.
Це його самвидавна поезія («Некролог кукурудзяному качанові», «Злодій», «Суд», «Балада про зайшлого чоловіка»), що тематично становили сатиру на радянський лад, поклала початок українському рухові опору 1960-70-х років.
Це він у 1962 році разом з Аллою Горською та Лесем Танюком виявив масові місця поховань розстріляних органами НКВС на Лук’янівському та Васильківському цвинтарях і у Биківні.
Тож зовсім не випадковим було жорстоке побиття Василя Симоненка працівниками міліції влітку 1962 року, після чого стан здоров’я поета став різко погіршуватися.
Дотичний Василь Симоненко до Канева, адже з 1957 року працював у Черкаських обласних газетах «Черкаська правда», «Молодь Черкащини», пізніше кореспондентом «Робітничої газети» у Черкаській області.
З ініціативи депутатів-свободівців Канівської міської ради міський відділ культури 17 січня о 14.00 у залі Канівської гімназії імені Івана Франка проводить літературний вечір пам’яті Василя Симоненка.
Кому є різниця, хто шанує українську мову, українську культуру, кому не байдуже майбутнє України – запрошую до пошанування нашого земляка, славного сина української землі.