Є різниця

В переддень Різдва 82-а роки тому народився Василь Стус, видатний українець, який разом із однодумцями творив сучасну українську націю, і став її гордістю. Один з найактивніших представників українського дисидентського руху.

Мислитель, літературознавець, перекладач, прозаїк, поет, правозахисник. Від був не від світу цього: чесність, правдивість, справедливість – це Василь Стус. У листі до сина 3.10.1983 р. з табору (с. Кучино Пермського краю) писав: «Ідеал є один – добра і справедливості, чесності і любові. Іншого, мабуть, не має».
Він боровся словом, а таких кожна влада боїться найбільше, таких кожна влада знищує в першу чергу.

З такими українцями боролася, їх знищувала і Російська, і Совєтська імперії. У запису 12 Таборового зошита Василь Стус пише: «Українців пресують передусім. Ця тюрма – антиукраїнська за призначенням. Отже, загроза українського бунту для влади дуже страшна».
І сьогодні такі українці страшні для влади, для неукраїнської влади. Тому і пресують сьогодні Фаріон і Тягнибока, Антоненка і Кузьменко, тому і підносять до небес «Какая разніца».
Пам’ ятаймо ж, друзі, Стус загинув саме тому, що йому була різниця, якою мовою розмовляти, яку культуру шанувати. Вчимося у Стуса добра і справедливості, чесності і любові. Будьмо гідними нащадками славних наших героїв.

Палімпсести. Вірш 53
Господи, гніву пречистого
прошу – не май за зле.
Де не стоятиму – вистою.
Спасибі за те, що мале
людське життя, хоч надією
довжу його в віки.
Думою тугу розвіюю,
щоб був я завжди такий,
яким мене мати вродила
і благословила в світи.
І добре, що не зуміла
мене од біди вберегти.

Палімпсести. Вірш 122
Пам’яті А. Горської
Ярій, душе! Ярій, а не ридай.
У білій стужі серце України.
А ти шукай – червону тінь калини
на чорних водах – тінь її шукай.
Бо – горстка нас. Малесенька шопта.
Лише для молитов і сподівання.
Застерігає доля нас зарання,
що калинова кров – така густа,
така крута, як кров у наших жилах.
У білій стужі білих голосінь
це гроно болю, що паде в глибінь,
на нас своїм безсмертям окошилось.

Юрій Гамалій