
Дніпро сивий завжди охоче
Котить хвилі на пісок.
Не реве, не стогне, а шепоче,
Що тут зробиш, вже дідок.
Не кожне птаство долітає
До середини Дніпра.
Ті, що були, давно немає,
А здається, що вчора.
Вони вчора були між нами,
А зараз малюнки на стіні.
Відлітіли в вирій з журавлями
І не повернулись навесні.
Нові пташки дрібні істоти
Можуть лише цвірінчати.
І в головах дрібні турботи,
А не Дніпро в польоті обійняти.
Вся надія в пташенятах,
Що від вітру не тримтять,
Не сидітимуть по хатах
І як думка полетять. ©
|