А чому саме Порошенко (на пальцях)

Заради більшої солідності зробимо невеличкий екскурс (точніше екскурсію) в історію, пробіжимося по Пантеону наших президентів. Це будуть такі собі польові дослідження без лабораторних аналізів - не будемо ловити аптечні п’ять знаків після коми, а округлимо до цілого значення. Все буде дещо сумно (попереджаю заздалегідь - неврівноважені та вагітні зачиняйте цю вкладку), але не нудно (сподіваюся). І так рушаємо - пристебніться, викиньте морозиво, щоб не обляпатися (будуть несподівані віражі).

1. Кравчук. В свій час до 1991р. полум’яний будівельник світлого майбутнього. Був першим, тому його нема з ким порівнювати- він же перший. Перший, але з минулим. Дещо дивно, що людина, яка життя присвятила викриттю підступів американського імперіалізму та світового сіонізму і виявленню їх поплечників в країні, вирішила з товаришами по партиї почати будувати ідеальний капіталістичний рай в країні. Щось підказувало, що його ретельне знання робіт Маркса-Леніна кінця ХlХ - початку ХХ, ніяк не могло допомогти в цій благородній справі. І дійсно, нічого доброго з цього не вийшло - його пояснення своєї бездарної діяльності «маємо те, що маємо».

2. Кучма. Більше на все його характеризує батько сінгапурської нації Лі Куан Ю - "у мене було два шляхи: перший, це красти і вивести себе, родичів і друзів в списки" Форбс "при цьому залишивши свій народ, на голій землі. Другий: це служити своєму народові і вивести країну в десятку, кращих країн світу. Я вибрав друге .... " Якщо згадати статки його родичів та додати до цього те, що країна не війшла, навіть близко не стояла біля успішних країн, то зрозуміло, що Кучма вибрав не другий шлях

За його президенства скоїлося декілька резонансних вбивств (Гонгадзе, Чорновіл) та відбувся кумедний (від великого до смішного один крок) «касетний» скандал.

І таке резюме - він досі на волі не через свої заслуги, а через невиконання своїх прямих обов’язків правоохоронцями.

3. Ющенко. Найбільше невиразний президент - прийшов під гучні гасла і не менш великі обіцянки, зумів (мав талант) все старанно та благополучно злити. Лише за спробу просунення на Захід був отруєний спецслужбами.

4. Янукович. Це найбільш осміяний, заслужено, президент - в свій час боженька не поцілував його в тім'ячко, проте був туди «вдарений яйцем». А «солодка парочка» з Азаровим дивним, для такого рівня користувачів, суржиком смішила багатьох мешканців. Швидко зник...

Як видно (хто не бачить або заперечує, то прошу до бар’єру..) що все вони чимось схожі. Я не давав пряму мову, залишаючі посилання (самі, при бажанні, штудуйте), а лише підсумую - їх об’єднує приналежність до радянської номенклатури, яка була вихована на химерних цілях та засобах. Рецепти досягнення щастя та добробути нагадувало щось подібне - взяти кров ельфійських дів, зуб дракона, додати світло завтрашнього дня...Мабуть не знайшовши ельфійських дів, намагалися замінити більшою кількістю людської, але не зрослося.

Наведу 3 смертних гріха радянської номенклатури, які дійсні до цього часу. Наші діячі або з неї вийшли (тобто насправді нікуди вони з неї не виходили, а досі хворіють на дитячі хвороби левізни:-), або її вихованці (ця хвороба генетична, тобто успадковується з генами) і Тмошенко, і Луценко, і ще багато,багато, багато... Так що нема чого, визирнувши у вікно, своє або віртуальне, дивуватися на стан справ. До речі, що той Луценко верзе про якогось посла та якісь списки? Хизується своїм генетичним дефектом?

І так:

1. Некомпетентність. Сюди відношу все, що дає недостойний результат. Гадалки, екстрасенси та астрологи теж можуть бути майстрами, але результат по факту є гнитючій. А зараз спустимося з вищіх окультних сфер до земних. Будь ласка наведіть, в чому ми найкращі, або майже, в світі? І чим наші « професіонали» відрізняються від зазначених професій? Де воно? Як Фінляндій відпочкувалася від Росії, то її успіх видно неозброєним оком без відсотків в гросбухах уряду.

2. Кулуарність. Як в «добрі» радянські часи повідомляли- «відбулося чергове засідання, разглянуті поточні питання, були приняті відповідні рішення». А все інше не вашого собачого розуму справи....

3. Безвідповідальність. Щоб не зробили, а загрожує відповідальність рівня «переведений на іншу роботу», «звільнений з посади», «пійшов на пенсію».

 Я навожу частенько приклади російської дійсності, як кришталевий зрозок сучасного совка. На саміті «Євразійські технології-2019» в Санкт-Петербурзі китайський міністр з розвитку високих технологій Джиан Мінг відмовився подавати руку одіозному російському діячеві Чубайсу - «І я скажу, що такі люди, як пан Чубайс, підкреслю - я б не зміг його назвати «товаришем Чубайсом», такі люди у нас ліс валять в кращому випадку. Виховання, службовий статус, моральні погляди не дозволяють мені подавати руку людині, яка у нас в країні мав би робу і табірний номер, а не багатства і владу».

Так ось, таких, але малорозмірних чубайсиків, в нас теж є чималий запас. Через свій генетичний зв’язок всі ці такі елітки на пострадянському просторі міттєво знаходять спільну мову. І тому в нас вони легко переходять на бік переможця - він для них не є чужим та інородним. 90 відсотків всіх держслужбовців на захоплених териториях зрадили.

4. Порошенко. Теж не ідеал - обіцяв закінчити війну та відрубати руки корупціонерам.

Війну не закінчив- флегматичний кондитер не мав раніше справжніх справ з шаленим кадебістом. До цього у нього все шло спокійно - прогноз цін на цукор та какао-боби відомий за півроку. І куди тут поспішати? Але Порошенко швидко навчається- після інцеденту в Керчинській протоці він не вагаючись вводить воєнний стан.

 А якщо відрубав би? Кнопкодавам Ради довелося б вдесятеро збільшити кількість місць для інвалідів біля своєї установи. А всі силовики? Це практично повністю знищило б ці круті відомства, а нові бажаючі заходили на співбесіду трошки блідими.

Що йому вдалося? Для всіх громадян подарунок - безвіз в Європу. Можливо не всі користувалися, користуються, але душу гріє багатьом - наявність самої можливості це зробити : в Париж, по справах, терміново:-)

 І, не побоюся слова, історична подія - автокєфалія української церкви. Якщо раніше всі наші президенти були лише фоном історичних подій, то це перше реальне досягнення. Дійсно увійде в історію. Увійде, але як ми не програємо!

 Справа в тому, що незалежність нам впала просто з неба. А що дістається задарма, то не цінується. Хай пробачать мене незліченні загиблі за незалежність України за всі віки, але в 1991 році ніщо не передбачало такого розвітку подій, хоча припущення були. Незалежністю користувалися бездарно - тупцювали на одном місці, водили карагоди з росіянами, призначая їх на віповідальніші посади, розпродавали або просто віддавали потужну зброю. В цілому, колобродили, як могли. І настало похмілля.

Так ось, саме зараз українці виборюють свою незалежність.

Саме зараз відстоюють свою державу.

І саме зараз остаточно формуються українці як нація. Тому що в разі поразки, буде нанесено непоправний удар національній гідності, власному сприйняттю. Ми не можемо, зробивши один крок вперед, робити два назад та три вбік. Будь-яка зупинка, будь-які поступки будуть сприйматися ворогом за нашу слабкість, за нашу нерішучість і це буде використано їх пропагандою супроти нас.

 А визнаним ворогом непохитним символом української непримирімості є саме Порошенко. Саме він є послідовним (і успішним) захисником інтересів країни на міжнародній арені. Саме його вони не бажають бачити на посаді президента, саме його вони бажають заменити на будь-яку особу, щоб потім кричати - «Україна одумалася», «Україна зупинилася», «Україна розвертається знову до нас».

Що знову станемо для ворогів «розумними та красивими» ?

Знову будемо танцювати гопака на одному місці ?

Знову будемо ні риба ні м'ясо?

Що ж, де два українця, там три гетьмана. Це ми бачимо по простирадлу виборчого бюлетня. Ставлячи позначку не перекресліть разом майбутне своїх нащадків, не осоромте предків, не втратьте шанс для країни. Просто не прогавте.