Досить уважно послухати старовинну, не християнізовану Щедрівку, щоб усвідомити, що це свято є весняним і жодного стосунку до 14 січня, не має. Чому б християнству не залишити в спокої язичницькі свята українського народу і святкувати своє дійство в цей день, обрізання Христа господня? Ой на горі вогонь горить,
Щедрий вечір, добрий вечір (рефрен)
Святий Велес за плугом ходить,
Перше зілля – васильочок,
Друге зілля – барвіночок,
Третє зілля – любисточок.
Третє зілля на весілля.
В Щедрівках мова йде про весняну обрядовість, сакральні тексти пронизані ідеєю багатого урожаю, весняної сівби(засівання) і, звичайно ж, навесні прилітає ластівочка. Рідних і близьких людей, друзів засівають священним зерном з обмолоченого Дідуха, повертаючи дух поля в родючу землю.
“Щедрик”
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала Собі щебетати,
Господаря викликати:
– Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнички народились.
В тобі товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей.
Хоч НЕ гроші, то полова,
У тебе жінка чорноброва.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.
Про Меланку(Богиню Мокошу) й Василя (Бога Велеса), як і про водіння Кози, слід сказати окремо; це надзвичайно древні традиції, що, з одного боку, забулися, перемішалися з християнськими новорічними традиціями, а з іншого – незмінно хвилюють нас невмирущої красою символіки, людською теплотою, веселими витівками й добрим гумором
http://kolovolhviv.top/рідна-віра-україни-русі
https://www.ridivira.com/uk/suspilstvo/sviatyi-rik-bozhyi |