Округ №195: Як заповзятий регіонал зі Львова "приручив" електорат у Черкасах

Опис меж: частина Сосновського району Черкас, Драбівський, Чигиринський, Чорнобаївський райони

Орієнтовна кількість виборців – 147 391

Кількість виборчих дільниць - 160

Місцезнаходження ОВК – міський центр розвитку, м. Черкаси, вул Благовісна, 170

До округу входить значна частина міста Черкаси, а також три східних райони області. З трьох районних центрів статус міста має лише Чигирин. Драбівка і Чорнобай – селища. Всі три населених пункти мають від 5 до 10 тисяч населення. Райони та їх центри є переважно сільськогосподарськими. І ментально, і економічно сільська місцевість відрізняється від міста. Тож кандидатам доводиться будувати свої стратегії з урахуванням цих особливостей. Або ж просто концентруватись на місті, залишаючи райони "за дужками" активної виборчої кампанії

Довідка: У 1998 та 2002 рока на парламентських виборах Сосновський район Черкас також був центром округу (№201). До округу також входили Канівський район та м. Канів (Канів зараз є центром іншого округу) та частина Черкаського району. У 2006 та 2007 роках Черкаси разом з Черкаським районом були єдиним округом. Аж поки у 2012 році Черкаси знову не розділили на дві частини і сформували нинішній 195-й округ.

Під час всіх президентських кампаній Сосновський район Черкас складав окремий територіальний виборчий округ (нумерація була різною).

Президентські вибори

Типовим для сільських районів Черкащини у 1999 році було підтримувати не Кучму, а Симоненка – головний комуніст в той рік показав результат майже вдвічі більший від результату діючого президента. Але обласний центр мав відмінну від районів області думку – обидві частини міста хоч і невелику, але перевагу віддали Кучмі.

В подальшому Черкаси також демонстрували "особливу думку". При тому, що у 2004-му тут голосували за Ющенка, у 2010-му – за Тимошенко, а у 2014-му – за Порошенка, результати дещо відрізнялись від загальнообласних. І у 2004-му, і у 2010-му тут значною підтримкою користувався Віктор Янукович. А у 2014-му Черкаси перевершили загальноукраїнський результат Порошенка.

Під час голосування за партії Черкаси, на відміну від інших місцин області, не надавали шаленої підтримки соціалістам – тут партії Мороза СПУ та СелПУ Ткаченка отримували більш скромні цифри. Натомість у 2002-му черкащани були на боці Віктора Ющенка з його "Нашою Україною". А згодом Черкащина не уникла чарів Юлії Тимошенко, яка поглинула уми і серця і черкащан, і жителів області – її партія набирала тут у 2006, 2007 та 2012 роках від 35% до 50% голосів, залишаючи далеко позаду інші політсили. Але за результатами позачергових виборів 2014-го успіх "Батьківщини" не дотягнув і до 7%.

195-й мажоритарний округ, який у 1998 році мав номер 201, здивував тоді тим, що переможцю виборів Олексію Марченку, голові Черкаської райдержадміністрації, вистачило для проходження в Раду всього лиш 13% голосів.

У 2002-му Марченко набрав навіть більше голосів, аніж у 1998-му, але такі цифри не допомогли йому на цей раз стати депутатом – переміг з результатом у 21,74% Микола Булатецький. На той момент Булатецький представляв партію Ющенка "Наша Україна". Щоправда Булатецькому також не судилося стати нардепом у той рік, оскільки вибори в окрузі було визнано недійсними і призначено повторні.

А вже на повторних виборах 2002-го ані у Булатецького, ані у Марченка не було жодних шансів, оскільки дообратись в Раду по цьому округу тоді вирішили кілька важковаговиків, яких "пронесло" на чергових виборах повз парламент. Балотувались, зокрема, Наталія Вітренко, Нестор Шуфрич та майбутня "говоряща голова" Партії регіонів Володимир Олійник.

Переміг Шуфрич з результатом у 30%. У Вітренко – 20%. Булатецький став лише третім з 12,67%. У Олійника – 12,39%. А попередній депутат Олексій Марченко прийшов до фінішу п'ятим з 10-ма відсотками голосів.

Через десять років, коли у середині "двотисячних" вибори проводилися за пропорційною системою, в окрузі, який отримав номер 195, вже з'явилися нові фаворити. У 2012-му на округ заявився Володимир Зубик – бізнесмен, який засвітився у кількох скандалах. Зокрема, як стверджують ЗМІ, львів'янин за походженням Зубик мав громадянство острівної країни Кабо-Верде. А до того був фігурантом корупційної афери компанії "Лівела".

До виборів 2012 року Володимир Зубик вже підійшов досвідченим депутатом: у 2006-му він пройшов в Раду за списком Блоку Юлії Тимошенко (№64). Але буквально відразу після обрання перейшов у фракцію Партії регіонів. І вже наступного року, коли Ющенко розпустив Раду і оголосив позачергові вибори, Зубик змушений був фінансувати собі місце вже у списку Партії регіонів – тоді йому вистачило на 98-ме місце, яке, втім, виявилося прохідним.

Округ у Черкасах Зубик "засіював" з усією депутатською щедрістю: працював і з трудовими колективами, і з ОСББ, і з дитячими садочками та школами. Врешті досяг результату у 44%.

Але не встиг Зубик насолодитись членством у фракції регіоналів і роботою у бюджетному Комітеті парламенту, як країна поринула у Майдан. І Зубику, як і багатьом іншим депутатам, судилося знову тратитись на позачергову виборчу кампанію 2014 року.

Але в той рік самовисуванцю і екс-регіоналу довелося конкурувати не лише з заповзятливим народофронтівцем Турченяком, але й з високим градусом свідомості виборця.

Варто зазначити, що "бабло" перемогло і заповзяття, і свідомість. І, хоч і не з таким переконливим результатом, як у 2012-му, але з цілком задовільним 31 відсотком Зубик пройшов у Раду.

Не варто очікувати, що у 2019 році Володимир Зубик здасть якісно угноєний округ. Тим більше, що наразі виборець дещо охолов і більш охоче підтримає свого благодійника.