КОЛИ МІСЦЕВУ ВЛАДУ ЦЕ НЕ ЦІКАВИТЬ...

Робота «найбільшої птахофабрики в Європі» – Вінницької, впливає практично на кожен аспект життя людей, що живуть поруч. Її побудовано лише наполовину, але розмір вже вражає: на ній вирощується 17 мільйонів курей і це тільки початок. Виробничий ланцюг включає в себе забійний цех, послідосховище, водоочисні споруди, а також понад 25 000 гектарів сільськогосподарських угідь та обладнання для вирощування зернових та виробництва корму для курей.

Таке виробництво впливає на життя сіл. Дільниці з вирощування цілодобово продукують пил і сморід. Від утримання птиці щороку утворюється понад 224 000 тони посліду, який місяцями зберігають просто неба, перш ніж розкидають по полях підприємства. Безперервний інтенсивний рух великих вантажівок руйнує будинки і розбиває місцеві дороги. Інформацію про вплив виробництва на навколишнє середовище  важко отримати. Нещодавно в місцевих колодязях виявили небезпечно високий вміст нітратів і люди припускають, що це наслідок роботи МХП. Місцеві мешканці вже давно висловлюють занепокоєння через діяльність птахофабрики (хоча спроби критики щодо цього найбільшого місцевого роботодавця усіляко придушуються). Стурбованість стає тим більшою, що компанія не дає інформації про свій вплив на навколишнє середовище та планів свого подальшого розширення.

У пошуках відповідей на свої запитання про вплив на здоров’я, добробут своїх громад та шкоди для навколишнього середовища, мешканці трьох сіл подали скарги до двох банків, що фінансують роботу МХП. Зараз скарги знаходяться на розгляді у Радника з дотримання вимог (CAO) Міжнародної фінансової корпорації (МФК) та Механізму подання скарг по проектах (МПСП) Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР). Люди вимагають діалогу з компанією, щоб отримати відповіді на питання, що їх турбують та добитись вирішення цих проблем.

Історія

Компанія Миронівський хлібопродукт (MХП), що належить одному з найбагатших людей в Україні, є найбільшим виробником курячого м’яса. На його частку припадають 30 відсотків курятини на внутрішньому ринку та сотні тисяч тон експорту м’яса птиці в країни Європи, Близького Сходу, Африки та інших країн. Компанія контролює 370 000 гектарів землі в Україні. Вертикально інтегрована бізнес-модель означає, що компанія контролює всі етапи виробництва птиці – від вирощування кормів, вигодовування курей до їхнього забою та реалізації – що призвело до створення низки інтенсивних мега-птахофабрик по всій країні.

MХП може похвалитися тим, що одна з таких мега-птахофабрик, Вінницька птахофабрика (ВПФ) у південно-західній Україні, є «найбільшою птахофабрикою в Європі». Будівництво першої черги ферми розпочалося у 2010 році та наразі складається з понад 456 курників, що входять до 12 працюючих бригад одночасно утримують 17 мільйонів курей.

Але місцевим жителям доводиться стикатись з набагато більшим виробничим ланцюгом, ніж просто вирощування курей. Ферма включає в себе всі об’єкти, пов’язані з виробництвом птиці: забійний цех, інкубатор та послідосховище, комбікормовий завод та очисні споруди. У підсумку під свою діяльність ПрАТ «Зернопродукт МХП» орендує 25 000 гектарів місцевих сільськогосподарських угідь для вирощування кормів для курей.

Зараз компанія розпочала будівництво другої черги Вінницької птахофабрики, що подвоїть виробничі потужності з вирощування курей, а також включає будівництво нового заводу з виробництва біогазу. Після того, як друга черга буде здана в експлуатацію, ферма буде складатись з:

• щонайменше 836 курників або бригад;
• Збільшення поголів’я до 32 млн особин;
• буде споживати понад 6 млн. кубометрів води на рік;
• викидати близько 1,5 млн. тон парникових газів на рік; і
• продукувати понад 411 000 тон посліду на рік.

Місцеві жителі потерпають від наслідків роботи МХП, постійного пилу та смороду, безперервного руху великих вантажівок, що руйнує їхні будинки, та розбиває дороги. Багато хто також побоюється потенційного забруднення навколишнього середовища та впливу на здоров’я через використання пестицидів, зберігання великої кількості посліду на відкритих полях та застосування використаної води з птахофабрики для зрошення полів.

Місцеві жителі розповідають, що МХП неохоче ділиться інформацією, через це вони не можуть оцінити наявні та потенційні екологічні наслідки та вплив на здоров’я людей. Оскільки МХП прискорив будівництво другої черги, члени громад стурбовані тим, що ці проблеми тільки посиляться. Сільські жителі також стурбовані тим, що умови праці на об’єктах МХП є поганими, а в деяких випадках навіть небезпечними для життя та здоров’я. Також є свідчення [AM1] про те, що по всій країні на тих, хто наважується критикувати діяльність МХП, чиниться різного роду тиск.

МХП дає робочі місця багатьом місцевим жителям, крім того, компанія робить значні відрахування в бюджети сільських рад, що примушує людей замовчувати проблеми і не ставити діяльність компанії під сумнів. Але багато сільських жителів втомились від формальних консультацій, нездійснених обіцянок та проблемних операцій МХП.

У 2003 році МХП став першою з українських компаній, яка отримала фінансування від Міжнародної фінансової корпорації (МФК). Цей кредит було видано на розширення об’єктів MХП по всій країні. З того часу MХП отримав ще чотири позики від МФК, чотири від Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), одну – від Європейського інвестиційного банку (ЄІБ) та користується численними гарантіями від голландського агентства страхування торгівлі Atradius DSB. Зовсім недавно Корпорація приватних зарубіжних інвестицій (OPIC) взяла на розгляд проект підтримки розширення Вінницької птахофабрики. Сума, отримана МХП від міжнародних банків розвитку, на сьогодні складає понад 700 мільйонів доларів США.

Оскільки будівництво ВПФ розпочалося у 2010 році, члени місцевої громади неодноразово піднімали питання про те, що компанія не оприлюднює достовірну повну інформацію про негативні наслідки від роботи ферми. Протягом багатьох років вони не отримували відповіді. В Оляниці селяни вже давно вимагають дослідження, щоб з’ясувати причину зниження рівня води в колодязях, вимагають побудувати об’їзну дорогу та вжити інших заходів, щоб зменшити вібрацію, сморід та пил, отримати компенсації за пошкодження будівель, що руйнуються через інтенсивний рух великих вантажівок через головну дорогу села. Хоча MХП пообіцяв побудувати об’їзну дорогу, уже багато років обіцянка залишається не виконаною, хоча будівництво інших об’єктів відбувається за розкладом, яскраво показуючи, що є пріоритетом для компанії.

Великі вантажівки часто використовують сільські дороги, наражаючи на небезпеку пішоходів та руйнуючи нерухоме майно. Останнім часом з’явилися тріщини в будинках жителів поблизу дороги, як на зовнішніх стінах, так і всередині, на стінах і стелях.

Члени громади з села Клебань стурбовані тим, що компанія зберігає курячий послід просто неба на полях протягом тривалого часу. Вони неодноразово вимагали від компанії створити природні бар’єри навколо курників, щоб мінімізувати вплив пилу та запаху – заліснення, передбачене законодавством України. Знову ж таки, МХП в принципі погодився на цю вимогу багато років тому, але його нинішнє місцеве керівництво не виконало цих обіцянок. Члени спільноти в Заозерному вимагають правдивої інформації та повноцінних консультацій щодо обприскування пестицидами, та сукупному впливу такої кількості сільськогосподарських об’єктів, що оточують їхні села.

Члени багатьох громад скаржаться на те, що вони їм не дали змоги, взяти участь у обговоренні операції MХП, тому вони не знають, яким буде їх вплив. MХП доклала певних зусиль для покращення ситуації протягом останнього року, зокрема, розробивши новий План залучення зацікавлених сторін та розкривши документи щодо оцінки навколишнього середовища для деяких запланованих потужностей другої фази, однак багато людей продовжують відчувати, що консультації з громадськістю залишаються чистою формальністю.

“…Колишня сільська голова пояснила, що громадські слухання відбулись, але люди були поінформовані, коли вже було вже пізно вплинути на проект. Хоча селяни були поінформовані про наміри компанії, їм не дали змогу обговорити його деталі. «SOMO», «Курячі перегони»).

Сільські жителі обговорювали ці питання з самим МХП, з представниками органів місцевого самоврядування, а також з національними політиками та міжнародними кредиторами MХП. Ці зусилля в деяких випадках спонукали до проведення спеціальних розслідувань чи звітів.

Однак, здебільшого, їхні проблеми залишаються невирішеними. Члени громади думають, що це свідчить про систематичні проблеми в операціях МХП, які, ймовірно, призвели до подібної шкоди громадам по всій Вінницькій області та інших частинах країни.

Перші кроки

Місцеві жителі довгі роки висловлювали своє занепокоєння роботою МХП не лише на місцевих громадських слуханнях, а й через листування та зустрічі безпосередньо з MХП, місцевими, регіональними та національними органами влади та міжнародними кредиторами. Хоча ці зусилля привели до певного прогресу в деяких пунктах, більшість їхніх запитань і сумнівів залишилися невирішеними.

Скарги

В результаті, у червні 2018 року члени громад сіл Оляниця, Заозерне та Клебань подали скарги до відповідних органів Міжнародної фінансової корпорації (МФК) та Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР). Жителі сіл вимагають діалогу з компанією, щоб відповісти на їхні запитання та вирішити пов’язані з ними проблеми.

У скаргах виявлено ряд проблем, що є у трьох селах, зокрема:

• Безперервний запах та пил від існуючих і нових об’єктів ВПФ і пов’язаного з ним ПрАТ «Зернопродукт МХП»;
• різке збільшення руху важких транспортних засобів через села, заподіяння шкоди дорогам та прилеглим житловим будинкам;
• Поточний та потенційний негативний вплив на повітря, воду та ґрунт внаслідок забруднення та використання пестицидів;
• Зниження рівня води місцевих колодязях, потенційно пов’язане з будівництвом та експлуатацією ВПФ;
• Стурбованість, що плановане розширення ВПФ призведе до додаткового впливу, про який вони ще не знають;
• на додачу до цих проблем: консультації з громадськістю проводяться неналежним чином, інформація про екологічні та соціальні наслідки та заходи з пом’якшення наслідків не розкривається в прийнятні терміни та в достатньому об’ємі, у людей немає реальної можливості вплинути на розробку проекту.

У своїх скаргах до МФК та ЄБРР сільські жителі вимагають від банків, допомогти [AM3] їм налагодити діалог з MХП, щоб компанія дали відповіді на їх питання, та вирішити проблеми, пов’язані з впливом діяльності компанії на їхні громади. Вони вважають, що є реальні, конкретні заходи, яких могла би вжити компанія, щоб пом’якшити вплив на їхні села. Вони також вважають, що цей процес примусить МХП зробити висновки для своїх операцій по всій Україні.

Скарги подані в партнерстві з:

Мережа у Центральній та Східній Європі «Бенквоч» (CEE Bankwatch Network): найбільша мережа громадських, екологічних та правозахисних груп у Центральній та Східній Європі, що здійснює моніторинг державних фінансових установ, що працюють у цих регіонах.

Центр екологічних ініціатив Екодія: українська громадська організація, яка об’єднує зусилля активних і зацікавлених людей у спільній боротьбі за захист навколишнього середовища та досягнення бажаних соціальних перетворень.

Рада підзвітності (Accountability Counsel):  неприбуткової неурядової організації юристів з офісом у США. Юристи Ради підзвітності допомагає громадам використовувати неюридичні офіси з подачі скарг щодо проектів міжнародних фінансових організацій, піднімати питання від громад щодо екологічних та соціальних впливів міжнародних проектів.

Джерело: Екодія