Післямова до конференції: 5 тез до стратегії

Наші гості з Києва та Кам’янця 2-го березня зробили фурор. Наступного дня кількість дзвінків з бажанням їхати в Кам’янець-Подільський просто зашкалювала. Можна подавати автобус і їхати хоч завтра. Разом з обопільним підтвердженням обох гілок канівської влади про бажання вступити в проект по розробці стратегії туризму – все це свідчить про абсолютний успіх Кам’янця та наших спікерів, - Олега Демчука та Геннадія Друзенко.

Хоча багато з того, що говорилось, було мені знайомим, значну користь отримав і для себе. Дискусія та спілкування поза нею дозволили більш чітко виділити (кристалізувати) певні моменти в розвитку, які мають важливе значення для Канева саме зараз.

1. Професійність vs Успіхи. Говоримо про якості лідерів, які очолювали напрямок туризму в Кам’янці впродовж 5-7 років.  Олег Демчук – беззаперечний лідер, але звернемо увагу на дві речі, які звучали в презентаціях. Диплом голландської бізнес-школи саме в маркетингу територій та наявність таких самих професійних людей в команді з міжнародним досвідом. І якщо сьогодні ми говоримо, що бренд Кам’янця більш виразний, ніж навіть Львова, якщо в портфелі на кінець 2010 року знаходилось 18 інвестиційних проектів на сотні мільйонів доларів (тут також і вклад Геннадія з його британським дипломом), то для мене це просто свідчення професійності – як відповідних знань, умінь та досвіду.

Уроки для Канева: швидко долати дистанцію можна тільки з професіоналами своєї справи. Переконувати в цьому, здається нікого не потрібно – перемовини з владою показали, що таке розуміння існує. В той же час, хочеться додати – не треба надіятись тільки на запрошених експертів, потрібно вирощувати свої кадри і над цим потрібно працювати вже зараз, - якість кадрів є, як на мене, однією з найбільших проблем міста.   

2. Продукти vs Брендинг. Колеги багато говорили про успіхи в розкрутці Кам’янця, як міста, як бренду. Однако мало (оскільки й часу не було), про те, завдяки чому стала можливою ця розкрутка. Говорю про реальні привабливі туристичні продукти – як ці самі знамениті фестивалі, але й про масу інших речей, які згадувались побіжно – кількість екскурсій та кваліфікованих екскурсоводів, кількість атракцій різних видів, розширення діапазону екскурсій за межі міста тощо.

Уроки для Канева: не плутаємо речі, класичні для маркетингу – якою б красивою не була упаковка, більш важливо, що всередині. Без реальних високо конкурентних тур. продуктів, нам немає чого говорити про технології маркетингу і, зокрема, брендингу. Кам’янець спочатку інвестував значні ресурси в підготовку високоякісних продуктів, після чого їх стало можливо розкручувати. Зараз Канів має спотворений музей Т.Г. Шевченко – і що далі? І канівчани роблять вигляд, ніби це не їх справа.

3. Амбіції vs Масштаб.  Канів зараз кидає то на вселенський масштаб («ми – духовна столиця українства» (тобто, українців всього світу)), то на районний («ми – маленьке районне містечко, що ми можемо»). Багатьох ці крайнощі нервують, інших – дезорієнтують та відривають від реалій, третіх – просто вводять в депресію. Як на мене, бенчмаркинг (технологія пошуку кращих зразків) від Геннадія Друзенко був зроблений ідеально. Звичайно, Каневу варто порівнювати себе з аналогічними по розміру містами і які асоціюються з видатними діячами загальнонаціонального масштабу.

Уроки для Канева: поїздка в Англію мабуть буде дорого коштувати, але якщо вже вивчати досвід створення класних продуктів в містах Канівського масштабу, то орієнтир нам заданий. Варто уважніше придивитись до аналогічних прикладів як в Україні, так і в сусідніх країнах.

4.  Туризм vs Економіка: в черговий раз в дискусії були підняті питання щодо вкладу туризму в бюджети (міста та району), та з розумінням туризму як галузі економіки. Перше прояснення – щодо визначення «туриста», - більш ніж актуальне для Канева. Раніше ми говорили про «проїзних» туристів на Тарасовій горі – тобто, зранку приїхали, після обіду – поїхали геть. Відтепер говоримо більш чітко – ми маємо 100 тис відвідувачів в музеї на Тарасовій горі. Але скільки туристів – очевидно, на порядок менше, якщо брати за критерій визначення туриста «хоча б одну ніч, проведену в місті». 

Друге прояснення – економіка в туризмі не рахується, як в інших галузях. 5-тисячний фестиваль за 2 дні може дати не так і багато, якщо рахувати прямим методом (прямі податки, дозволи тощо). Але якщо порахувати виручку всіх, залучених в обслуговування 5-тисяч людей, то, очевидно, що це зовсім інша арифметика – гроші осідають в десятків приватних підприємців (перевізники, таксисти, екскурсоводи, квартироздавачі), малому та середньому бізнесі (кафе, ресторани, готелі, тур. оператори) й у закладах, вклад в економіку міста яких взагалі важко прорахувати (наприклад, - супермаркети).

 Уроки для Канева: очевидно, що питання поповнення бюджету важливі. Але, очевидно, що в таких підрахунках пора переходити на інші методи як щодо окупності, так і щодо вкладу. Як оцінити в бюджеті створення десятків, якщо не сотень робочих місць, збільшення в рази доходів приватних підприємців, малого бізнесу і т.д. – хай цим переймаються економісти-професіонали. І  хай роблять це професійно, а не просто ставлячи в черговий раз питання про те, чи необхідний туризм Каневу.

5. Віра та Мрія vs Прагматизм. Канів, зрештою, як і вся Україна хворіє сьогодні страшною хворобою – зневіра та безнадія. Говорити про те, що більшість канівчан вірить в світле майбутнє свого міста в туризмі язик не повертається. Досить подивитись на коментарі на громадських сайтах або на те, як «активно» люди відгукуються на ініціативи нашої Асоціації. Нова влада позиціонує себе, як прагматиків, а не «говорунів», що в певних моментах дійсно працює. Однак, успіхи Кам’янця, представлені 2 березня зі всією наочністю показують, що Мрія та Віра в неї є не менш важливими чинниками, ніж вміння працювати з інвесторами. Без чіткого позиціонування себе в майбутньому, лідерам Кам’янця (колишній владі) не вдалося б залучити до проектів сотні громадян міста, а також інвесторів. Без Мрії ви не можете створити ні Місії, ні Бренду, ні навіть пристойно поговорити з інвестором. «Що ви будуєте? Яке майбутнє? Місто чого?» - запитає він. І що ви йому відповісте?

Уроки для Канева: «не бійтесь мріяти» - сказали на конференції наші гості. Можу лише одне додати. Можливо, мрія, перетворена в реальну місію та бачення майбутнього міста та регіону, - можливо саме цього не вистачає громаді сьогодні, щоб об’єднатися? І навпаки, - вже очевидно, що прагматизм, конвертований в реальні меркантильні інтереси гробить будь-яку мрію та намагання гуртом вирішувати спільні справи.

Післямова

Наша конференція називалась «Туризм, як ліки від провінційності». Можливо, постановка цієї теми не досить чітко прозвучало в дискусії. Але, насправді, хвороба провінційності, як периферійного мислення існує. «Ми – слабкі», «ми нічого не можемо», «ми – жертви ситуації» (це ж Лариса Скорик зробила музей, а ми тут причому), «головне – гроші завтра», «влада – завжди погана» - перелік подібних стереотипів та парадигм типовий для громадян Канева. Як і для більшості українських міст. Маємо велику надію, що наша конференція трохи «полікувала» таке мислення. Дякуємо за це нашим гостям та Асоціації, як організатору.

Отже, маємо в підсумку 5 тез – можливо, вони пригодяться до розробки Стратегії туризму Канева:

• Професійність -  базується, перш за все на знаннях, досвіді та широкому погляді на світ. Без професійності не буде Успіху. Професійність швидко здобувається через запрошення кращих експертів і повільніше, але надійніше - через вирощування власних кадрів.
• Продукти спочатку – Канів терміново потребує високоякісних туристичних продуктів, які можуть конкурувати з іншими регіонами. Ні дороги, ні термінали, ні один музей (до якого ж є маса питань) погоди не зроблять. Без інших класних продуктів  – це просто даремно витрачені гроші. Якщо вже наводити власні приклади, то дивимось на «Княжу гору» - за декілька років центр відпочинку в рази збільшив потік туристів до себе. І причини тут ті самі, - професійний підхід як до створення власних продуктів («Княжа гора» - вже давно не просто готель), так і до наступного просування на ринку.
• Здорові амбіції – ТАК. Але амбіції  мають бути приведені до свого масштабу й до реальних вимірів показників ефективності.
• Туризм – як реальний драйвер місцевої економіки. Кам’янець та інші успішні міста це доказують. Якщо Канів хоче це відчути, варто застосовувати інші методи та підходи, а не намагатись відразу прокласти прямий місток між доходами підприємців та бюджетом міста.
• Віра та мрія, чіткий горизонт майбутнього  – це  об’єднуючі чинники. І це вкрай потрібно Каневу. І саме зараз.

 Про все  це ми говорили на конференції. І чимало з нас це вже сповідує та робить. Свій внесок в фінансову підтримку події зробили члени нашої Асоціації Лариса Некраса (від Партії регіонів), а також приватні підприємці Віталій Демченко та Олександр Коляда. Міськвиконком – наш партнер теж посприяв, - перш за все, в організаційному плані.

Отже, об’єднуємось. В тому числі з кращими людьми з України. Друзів Канева, насправді, багато.

І дякуємо всім, хто відгукнувся на наше запрошення і прийшов на конференцію.

Голова правління Туристичної Асоціації Юрчак Олександр

http://tourism.kaniv.org/