Ця маленька країна один із лідерів економічного зростання в Європі. Е-стонія в 2011 році першою в світі дозволить голосування з мобільного телефону. Вся країна покрита безкоштовним WiFi, все – від медичної картки до квитків у театр – зберігається у величезній базі даних, інтегрованій як з урядовими, так і з приватними серверами. Україні мабуть уже ніколи не наздогнати цього економічного дива: всі шанси втрачено ще в 90-х. Автор: Тимофій Крамарів
Про те, що крихітна Естонія один із лідерів економічного зростання в Європі, автор дізнався випадково. У звіті Євростату приріст промислового виробництва у 35% у листопаді 2010 порівняно із листопадом 2009 не міг не кинутися в очі. Тим більше, що це чи не найвищий показник у Євросоюзі.
В чому секрет? За даними місцевого статистичного органу, найбільший приріст – 236% листопад до листопада – продемонструвала IT-сфера: виробництво високоточного обладнання, комп’ютерів і комплектуючих, «софту» та інших кібервиробів. А коли почалася криза звучали прогнози, що Естонія довго не зможе від неї оговтатися.
До слова, в Україні в цей час ми вважаємо найбільшим досягненням зростання машинобудування на 34% за рахунок замовлень, отриманих із Росії під кредити російських же банків.
Фото http://polar-bird.livejournal.com/
В чому секрет зростання естонського IT-сектора? Це може видатися фаталізмом і перебільшенням, але коріння треба шукати у початку 90-х, коли до влади після радянської номенклатурщини прийшов істоик за освітою 32-річний прем’єр Март Лаар і мітлою вимів усі залишки совєтчини із країни. У тому числі – ставку на важку промисловість.
Із свого наукового потенціалу естонці вижали по максимуму: уже в 1997-99 роках кожна друга-третя родина мала доступ до Інтернету саме завдяки спрощеним умовам із залучення інвестицій, зокрема, й в ІТ-сферу. Радянські заводи ж переобладнали під супермаркети чим викликали чергову хвилю голосіня в російськомовній громаді. Згадаймо, що відбувалося в той час в Україні, і як ми носимося досі зі своїм науковим потенціалом, який тихо доживає останні дні.
Облишимо тут всі ланки тріумфального становлення комп’ютерного сектору в Естонії (яку за надмірну ІТ-шність вже давно цілком серйозно називають Е-стонія). Варто лише сказати, щоskype вигадали саме тут, (а не у Києві, котрий чванливо гордиться своїм Інститутом кібернетики), доступ до Інтернету в цій країні є невід’ємним конституційним правом кожного громадянина.
Неважко здогадатися, що тут уже майже десятиліття діє найідеальніший в світі е-уряд, який функціонує за принципом X-road (незалежно від того, який стандарт з’єднання, сертифікати ключів чи інші параметри доступу до Інтернет ви використовуєте – все сумісне із єдиним урядовим сервером). Офіційна інтернет-адреса є таким же ідентифікатором, як у нас фізична домашня.
Чому цей уряд найідеальніший? Бо він дає змогу зареєструвати підприємство за (!) 18 хвилин онлайн.
Бо він дає доступ до всіх баз даних, які лише можуть бути відкритими. Рішення уряду з’являються у відкритому доступі на сайті в лічені (!) хвилини після ухвалення. Не інтерпретація, не тлумачення, а саме текст рішення. Законопроекти не роздруковуються стосами, як у Верховній раді, а обговорюються в електронному вигляді. Естонські чиновники використовують свої iPad’и за призначенням, а не як українські – для роздивляння голих дівок під куполом парламенту.
У кожному урядовому органі є окремий чиновник, відповідальний за розвиток ІТ-напрямку у ввіреному йому відомстві (а не напівпритомний Держкомзв’язку і кілька відкатних приватних компаній на всіх, як в Україні).
Неважко здогадатися, що Е-стонія в цій ситуації є ще й лідером Європи із захисту даних. Тестом на витривалість стали хакерські атаки заздрісних росіян у 2007 році, коли в центрі Таллінна зносили пам’ятник радянському солдатові-визволителю. Тоді від атак «лягли» сайт прем’єр-міністра і президента Естонії, безліч баз даних. З того випадку було винесено настільки серйозні уроки, що тепер у Таллінні базується центр кібер-безпеки країн НАТО.
Варто сказали, що мережею WiFi Естонія покрита не за кошти уряду – а за кошти малого і середнього бізнесу: кафе, готелів, заправок, кожна з яких має справою честі облаштувати довколишню територію таким покриттям за підтримки одного з національних операторів зв’язку. Яких, до речі також ніхто не силує, а з іншого боку – і не стимулює пільгами чи «національними проектами» на кшталт українського нацпроекту «Відкритий світ» (ноутбуки дітям в обмін на безроздільне панування в українському Інтернет-просторі).
ВСЕМОГУТНЯ КАРТКА
До речі, та електронна картка, яку в рамках або поза рамками «відкритого світу» збирається запровадити Україна (і де, звісно, не обійдеться без ЄДАПСу, відомого постійними корупційними скандалами та сумнівних компаній з російським корінням, які очевидно виграють відповідні українські тендери) є млявою подобою того, що працює в Естонії.
Для естонців персональна електронна картка одразу і свідоцтво про народження, і щоденник у школі, і доступ до бази знань в інституті, і кредитка для розрахунків у магазині, і чіп для купівлі квитків на транспорт чи паркування, і історія пенсійних внесків.
Це медична картка, на якій зберігаються рецепти, знімки, діагнози від самого народження. Само собою, рецепт приходить від е-лікаря електронним повідомленням, а в аптеці одна й та сама картка слугує і рецептом, і розрахунковим документом, і страховим полісом (тобто дозволяє застрахованим громадянам отримувати ліки безкоштовно). Ця ж картка є посвідкою платника податків і митних зборів – майже всі естонці декларують свої податки в електронному вигляді.
Певна річ, уся звітність подається також в електронному вигляді, і на цьому не наживаються жодні посередники, які в Україні тісно зрощені із найвищим чиновництвом. Це і доступ до всіх урядових порталів і баз з усіх комп’ютерів, навіть із платним широкосмуговим Інтернетом – безкоштовний. І, уявіть собі, по суті податкова може звіряти видатки із доходами – нечувано для просяклої хабарництвом України!
У нас би це точно назвали порушенням прав людини чи втручанням в особисте життя. Але в такій країні, як Естонія, де корупційні оцінки традиційно одні з найнижчих в світі, - більшості, яка отримує чесну білу зарплату, нема чого приховувати від держави. Як і державі нема чого приховувати від громадян: всі видатки і доходи можна легко переглянути онлайн.
Від 2007 року ID-картка естонця є ще й виборчим бюлетенем. І тут у Сергія Васильовича Ківалова мала б рясно потекти слина. Згідно з естонським виборчим правом, користуючись електронною карткою, естонець має право скільки завгодно разів (!!!) змінювати своє вподобання аж до завершення відведеного для голосування дня. Останній вибір буде зараховано як «справжній» голос. Мати вдома е-термінал – це так само повсякденно, як мати зарядний пристрій від мобільного телефону.
6 березня 2011 року вперше в світі е-стонці голосуватимуть на виборах до парламенту з власних мобілок. Місцевий аналог ЦВК не лякає навіть той факт, що в країні зареєстровано більше активних SIM-карток, ніж мешканців. Адже нікому на думку не спаде голосувати двічі – е-система ж бо знає обидва мобільних номера громадянина! Чи треба тут задавати питання про можливість «транзитного сервера», «неправильного підрахунку голосів», «фальсифікацій на користь»? З такими питанням в цій країні вас точно не зрозуміють.
ЧОМУ В УКРАЇНІ ТАК НЕ БУДЕ?
Повернемося в нашу реальність, в країну Тендерної палати, Володимира Семиноженка на чолі Держкомітету з інформатизації, монополії ЄДАПСу у галузі виготовлення документів та Рината Ахметова в ролі найбагатшої людини, яка заробила свої статки на екстенсивній металургії.
В країну, де всі Інтернет-технології експортуються за кордон із напівлегальних компаній, котрі формально сидять на єдиному податку, а реально отримують ніде не задекларовані гроші по ВебМані, без жодної надії на впровадження на батьківщині.
Малюнок Stan спеціально для ТЕКСТІВ
Де навіть доступ до офіційної інформації тепер відбуватиметься виключно через «акредитовані ЗМІ», не кажучи вже про те, що далеко не всі ЗМІ мають доступ до «тілес». Головна причина такого стану речей – «совки» на чолі держави, та «осовочене» молоде покоління, яке вже не уявляє себе інакше як із власною схемкою загарбання грошового потоку з бюджету. Час безнадійно втрачено.
Старпери надто сильно закріпилися у владі і не дають жодного шансу новим ідеям, які б не передбачали деребану бюджету. Хто запровадить «соціальну картку» без можливості «відкотити» собі трохи грошей? Хто захистить усі медичні історії і оцінки школярів, бази даних платників податків і електронні звіти підприємств від хакерських атак, якщо таку інформацію можна продавати?
Нашим рушієм при нинішній владі може бути лише експорт металів та зерна. Аграрна ніша, яку нам визначили ззовні, тарувавши «годувальницею» чи то Європи, чи то Азії, чи то Близького сходу – це стеля нинішніх українських можливостей. Вони вже затьмарили очі нашим чиновникам. І замість використовувати мізків для того щоб прямувати туди, куди рухається прогресивний світ, ми віджимаємо залишки ресурсів із землі і селян. Поки не витравимо «совок» із себе ніякого «відкритого світу» і бурхивого розвитку тут не буде.
________________________ |