Минулого тижня на сторінках деяких регіональних видань
з'явилася публікація з крикливим заголовком — "Інтелігенція вимагає
скинути Леніна", та підзаголовком — "Звернення творчої інтелігенції до
депутатів усіх рівнів органів місцевого самоврядування Черкащини, до
всіх жителів Шевченкового краю".
Під цим "зверненням" стоять підписи 14 осіб, які справді
заробляють на хліб насущний тим чи іншим видом творчої діяльності. Є
серед них літератори, журналісти, художники, викладачі вузів тощо.
Зрештою, це їхнє право — мати власну думку щодо діянь якоїсь історичної
постаті. Проте, ніхто не давав їм права виступати від імені усієї
творчої інтелігенції. Адже ніякого представницького форуму, на якому б
розглядалася ця проблема, не було, громадської думки ніхто не вивчав.
Дивує й те, що серед підписантів того "звернення" є люди, які
в недалекому минулому були вірними провідниками ідей правлячої тоді
КПРС. Зокрема, голова обласної письменницької організації Григорій
Білоус і власний кореспондент газети "Голос України" Лідія Титаренко
успішно закінчили Вищу партійну школу, а поет-пенсіонер Микола Негода
був незмінним членом обкому тієї партії, яку ревно прославляв у своїх
тодішніх творіннях. До речі, пані Титаренко перебралась з
Дніпропетровська до Черкас, де отримала житло у престижному будинку,
якраз за благословення і підтримки тодішнього партійного керівництва
області.
Та й чимало тих, хто, мабуть, не порадившись з власним
сумлінням, підписав цей документ, були членами КПРС. Всі вони
відвідували дитячі садки, вчилися у школах, вибудованих нині проклятими
ними комуністами, здобули вищу освіту за державний кошт, мали роботу за
фахом, були забезпечені житлом ...
І ось тепер їм намуляв очі гранітний Ленін на центральній
площі Черкас. Люди-флюгери, орієнтовані на мінливі політичні
кон'юнктури, були у всі часи і в усіх суспільствах. Але в Україні таких
— очевидний надлишок. Чи не тому злі сусіди вважають нас "нацією
потенційних поліцаїв"?
За матеріалами "Антенна"
|