Народ і його "слуги"

          Слугувати людям невдячна справа? Це запитання  (чи скоріше твердження), примусило мене й справді задуматися над тим, чи вдячна це справа - слугувати людям?

            Саме тому пропоную розглянути це питання з точки зору відносин між можновладцями та народом, що є одним з найбільш актуальних питань нашого сьогодення.

            Отож, з одного боку народ, якому власне і «слугують» представники влади, а з іншого боку – «слуги».

             Важко повірити, але сьогодні є люди у нашій країні, які живуть, сподіваючись лише на «подарунки» від депутатів, мерів та меценатів. Чекаючи, що вони зменшать їм тарифи на комунальні послуги та збільшать зарплати. Вірять, що депутати зроблять для них усі блага і  жити одразу стане краще! Проте єдине дозвілля для них – це перегляд новин та політичних програм. Найкраща тема для розмов: «Як погано жити у нашій країні…» На жаль, багато наших співвітчизників можуть пізнати у цьому портреті себе. І чи погано це? Не мені судити. Кожен має право жити так, як йому бажається… Але часом мені стає сумно, що люди в Україні живуть саме так, тоді, коли вони могли б жити інакше, по-справжньому краще і зовсім не завдяки політикам з їхніми соціальними поблажками.

            Проте я думаю, що для того щоб у нашій країні стало дійсно краще жити, одних нарікань явно недостатньо. Кожен має докласти зусиль, а не чекати милостині від політиків. Адже ніхто не в змозі змінити наше життя, якщо ми самі цього не бажаємо. І влада тут ні до чого. Адже чи почувалися б жителі нашої країни безмежно щасливими, якби раптом можновладці зробили б комунальні послуги безкоштовними і роздавали усім бажаючим по квартирі? Напевно, так. Та чи надовго? Можливо, тому що далеко не усім для щастя потрібні дорогі автомобілі та пентхаузи. А, можливо, тому що дуже скоро знайдуться нові претензії до тієї ж влади, а безкоштовні послуги та даровані квартири перестануть сприйматися як щось незвичайне. Чи не нагадує це Вам замкнуте  коло?.

            Але що ж робити нам зараз?  На мою думку, вихід у тому, щоб перестати звалювати усі свої невдачі на політиків і жити справді повноцінним і насиченим життям. Так, можливо, це нелегко, але воно того варте.

            Погляньмо тепер на інший зворот медалі – на нашу владу, наших політиків. Мене особисто, м’яко кажучи, завжди  дивував вислів «Слуги народу». Начебто давно минув рабовласницький лад. Чи я помиляюся? Думаю, цей вислів давно застарів і абсолютно не підходить сучасному світу. Політик – це перш за все людина, і він повинен не слугувати народу, а… розуміти його, говорити з ним на одній мові, бути рівним йому і без усіляких привілеїв. Лише так можливе покращення рівня життя в країні. При цьому я маю на увазі, що можновладцям треба пересісти з Лексусів на трамваї (деяким з них це, безперечно, пішло б на користь), адже зрештою вони купили їх не за власний кошт. Вони теж мають можливість вільно користуватися своїми «здобутками», але якби це не суперечило законам і перш за все – моралі. Хоча політик і не може усім подобатися. Це я до того, що усім все одно не вгодиш, але якщо вгодиш більшості, зробивши добру справу, то маєш повне право бути при владі. Думаю, кожен політик має дотримуватися своєї програми: молодіжної, освітньої чи програми для пенсіонерів, а не метатися у пошуках ласішого шматка, ну, і звісно ж, зобов’язаний намагатися виконувати свої обіцянки. Така поведінка гідна справжнього політика, тоді буде йому і шана, і хвала!

            Тож який з цього усього можна зробити висновок? Людям, напевно, не варто у своєму житті сподіватися лише на політиків і «списувати» на них усі свої негаразди. І, так, багатьом людям зручніше жити своїм життям, а не присвячувати його політиці, мотивуючи це тим, що у житті є куди цікавіші речі, проте політику і політиків необхідно контролювати, не даючи їм змоги обкрадати і обдурювати народ.

            Ну, а політикам пора перестати «служити» людям і просто буди з ними, як то кажуть, на одній хвилі! Тим паче, що, (між нами кажучи), «слугувати» у них виходить вкрай погано!

            І хоча слугувати людям і справді невдячна справа, проте визначившись з покликанням, виконуй гідно свої обов’язки і не забувай хто і навіщо тебе обрав!