Відкритий лист

   Із канівських ЗМІ стало відомо, що інвестиційний проект «Променад-парк вздовж вулиці Т. Г. Шевченка в м. Каневі» (інша назва «Створення туристичного бізнес-простору променад-парк задля сталого розвитку громади м. Канів») подано на конкурс програми ЄС «Мери за економічне зростання», і він уже пройшов перший етап конкурсу. Загалом, прагнення міської влади наповнювати місто об’єктами туристичної інфраструктури відповідає задекларованому міською радою курсу на розвиток туристично-рекреаційного потенціалу Канева. Разом з тим, при перегляді презентаційного промо-ролика на офіційному сайті Канева та ознайомленні із матеріалами в інформаційному віснику «Канів» (№1, серпень 2015 р.) і виданні-альбомі «Канів» (2016 р.) як ініціативою міського голови,  не можна не відзначити, що подана в них інформація не дає чіткої та однозначної картини щодо подальшої долі надзвичайно цінної, з ландшафтної точки зору, території на ділянці від СШ №6 і до Шевченківського національного заповідника.

Складається враження, що автори ідеї тотальної забудови берегової зони Дніпра захопились саме будівельно-бізнесовою стороною даного проекту та проігнорували існуючу містобудівну ситуацію. Зокрема, запропонований ілюстративний матеріал не відповідає реальному стану речей на даній ділянці берегової лінії – дуже вузькій для розміщення такої кількості масштабних об’єктів, потреба в яких також досить дискусивна. Особливо, якщо порівняти «Променад-парк» із проектом Генерального плану м. Канів, оновлений варіант якого розміщено на сайті міськради 09.06.2017, то стає очевидним, що територія одна і та ж сама, а проекти забудови кардинально відрізняються як концептуально, так і в деталях. І якщо Генеральний план (основне креслення) пропонує розмістити на цій ділянці аж 17 наступних об’єктів – ліворуч від дороги до Тарасової Гори: 59. Торговельний заклад; 55. Готелі; 27. «Кобзареве поле»: культурно-просвітницький комплекс; 28. Комплекс «Міні Україна»; 111. Човнова станція для обслуговування туристів; 59. Торговельний заклад; 64. Заклади громадського харчування; 108. Пристані; 110. Станція прокату човнів; 59. Торговельний заклад; 64. Заклади громадського харчування; 31. Співоче поле (під Тарасовою горою), також ще й  праворуч від дороги: 55. Готель (під Лисою горою); 55. Готель (під цвинтарем на Ісковщині); б/н якийсь об’єкт на території саду скульптур; 55. Готель («Карат»); 30. Туристичний комплекс («Княжа гора»), то проект «Променад-парк» пропонує свою альтернативну забудову, щоправда, лише ліворуч від дороги, але у кількості 20 об’єктів: Спорткомплекс; Готель на 200 місць (у тексті на 150?); Літній концертний зал «Родень» на 1800 місць (на місці «Кобзаревого поля»); Спортивні майданчики; Відпочинковий комплекс «Ковчег»; Яхт-клуб з пірсом; Два пляжі (для дорослих і дітей –  поміж яхт-клубом і човновою станцією у найнебезпечнішому для купання місці неподалік фарватеру); Існуюча човнова станція (без прив’язки до підоснови і без меж); Партерний сад «Підкова»; Криті літні кафе; Майданчики для атракціонів; Арт-кафе «Зелена тераса»; Трояндарій; Велодоріжка; Галерея «Пори року» і Кам’яний сад «Амфітеатр» (два останні планується розташувати на території (!) Шевченківського національного заповідника – найвищого рівня заповідності з усіх можливих в Україні. І всю цю суцільно забетоновану берегу лінію і забудову з саун-кафе-атракціонів-готелів і ще якихось «пітєйних» закладів пропонується розмістити обабіч дороги протяжністю всього 1,5-2,0 км – широко відомої як «Останній шлях Кобзаря» і якою милується кожний, хто йде чи їде до Тарасової Гори ось уже 156 років. Адже це єдиний у країні відрізок міської дороги, де паломники мають можливість побачити оспівану Шевченком Україну – «і Дніпро, і кручі», – питомо українські природні краєвиди, яких нині годі й шукати навіть у Києві чи Черкасах. Єдиним вдалим і доречним об’єктом можна вважати лише доріжку для велопрогулянок, до якої, власне, і пасує назва проекту.

            Таким чином складається враження, що й автори Генплану м. Канів, і «Променад-парку», попри значні, на перший погляд, розходження в своїх проектах, пропонують щільно забудувати берегову лінію Дніпра та перетворити шлях до меморіалу Тараса Шевченка – дорогу прощі  до національної святині – у банальний розважальний маршрут із численними спокусами-перепонами для дорослих і дітей на шляху до Тарасової Гори. І при цьому  міським головою заявлено (вісник «Канів», №1, серпень 2015 р.), що їхня мета полягає у «насиченні її (прилеглої до меморіалу території, через яку проходить «Останній шлях Кобзаря») новим смисловим значенням, що має змінити стереотипну поведінку людини в природному середовищі».

Такі плани керівництва міста вражають своєю революційністю та мимоволі викликають паралелі із подіями майже столітньої давності, коли направлені місцевими більшовиками канівські комсомольці розбили і скинули з Шевченкової могили пам’ятник-хрест 1884 року, вважаючи його невідповідним їхній уяві про Шевченка. Але невже і сучасна влада вважає, що традиція  пошанування Тараса Шевченка, яка склалась упродовж часу у понад півтора століття, нині застаріла і потребує такої радикальної змін –  із прощі на формат розваг? І віднині для тих, хто має відвідати меморіал і музей конче необхідно по дорозі до Тарасової Гори відвідати ще й сауну, спорткомплекс із басейном, пляжі, яхт-клуб і аж дві човнові станції, атракціони та з десяток кафе і стільки ж пивних наметів та якийсь «Амфітеатр»? А не, скажімо, книгарні, магазини канівських сувенірів, майстерні місцевих гончарів, майстер-клас майстрів декоративного розпису, вишивки чи кобзарського мистецтва, якими здавна славиться Канівщина?!

Відбиваючи в 1990-х роках таку ж атаку кількох московських міністерств на Канів, метою яких було шляхом промислової забудови знищити заповідне Лівобережжя, Український фонд культури, спільно із газетою «Літературна Україна» та Шевченківським національним заповідником,  провели соціологічне опитування широких кіл шанувальників Тараса Шевченка щодо шляхів розвитку заповідника і Канева. З цими результатами може ознайомитись кожний бажаючий і переконатись, що прагнення тисяч людей – не байдужих до долі національної святині –  кардинально відрізняються від тієї утопічної картинки, яку пропонують проекти Генплану та «Променад-парку».

            Але ж ми розуміємо, що вся ця авантюрна затія є продовженням побудованого з ініціативи Януковича за 100 млн. грн. із держбюджету, неподалік Канівського природного заповідника, вертодрому для заможних туристів, жодного з яких за сім років тут так ніхто й не побачив. І завершиться вона також передачею берегової лінії в приватні руки та руйнацією унікального природного довкілля –  оскільки у таких проектах немає  реальної потреби (у місті уже більше 30 різних «наливайок»), щоб витрачати на них ресурси країни, яка на війні відстоює свою незалежність (а європейських коштів на їх реалізацію однозначно не вистачить). Канів і Канівщина й так, внаслідок «будов комунізму» та експериментів із природою уже давно є яскравою ілюстрацією до поезій Тараса Шевченка про Канівські гори («Гай! Гай!.. – Старий промовив. - Недоуми! Занапастили Божий рай!..»), зримим уособленням яких у містіі нині є зо два десятки взагалі недіючих або ледь жевріючих підприємств, а також десятиліттями не працюючі і потопаючі у бур янах три великих туристично-готельних комплекси – колишня турбаза «Канів», готель «Тарасова гора» і ММТЦ «Славутич», недобудований Міський будинок культури («Шевченківський центр», завершення будівництва якого може бути реальною альтернативою для  задоволення потреб канівців і гостей у розвагах), міські парк та стадіон, і багато дійсно важливих для міста об’єктів, руїнний стан яких не прикрашає місто, і актуальність та проблемність яких міська влада старається не помічати. А натомість створює умови для забудови нових територій, і насамперед тих, що становлять особливу цінність з точки зору охорони природних і культурних ландшафтів, безпосередньо прилеглих до меморіалу Тараса Шевченка, промисловими та іншими об’єктами, які загрожують руйнуванням історико-культурному середовищу особливої цінності на території Канева, занесеного до Списку історичних міст України та до попереднього Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.  Все це виглядає як продовження гібридної війни щоби викликати напругу у суспільстві і показати світу, що українці нищать свої ж святині.

Відомий вчений і громадський діяч, заступник голови Центральної Ради академік Сергій Єфремов ще століття тому застерігав українців не перетворювати меморіал Тараса Шевченка «у парк культури і відпочинку" і у своїй праці «Шевченкова могила» писав 1919 року: «Прокинувся народ, воскресла Україна. І воскресши, вона оточить свою найбільшу святиню тими побожними почуттями, яких заслужив Кобзар безсмертний і його велика могила. Не треба тут ні пишного пам’ятника, ні крикливої розкоші, ні житейського базару навкруги: нехай сама могуча природа, як досі, буде пам’ятником тому, хто разом з людиною найбільш любив природу і творив у ній своє природне діло – будив великий народ до великого  життя». 

            Науково-методична рада Шевченківського національного заповідника 15.08.2017 розглянула на своєму розширеному засіданні проекти Генерального плану м. Канів і «Променад-парку» в контексті загроз, які вони несуть для меморіалу Тараса Шевченка та його природного довкілля, і, керуючись чинним законодавством, зокрема Конституцією України, Законами України «Про охорону культурної спадщини», «Про музеї та музейну справу», «Про туризм», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Водним кодексом України», Указами Президента України, постановами Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та ратифікованими Україною міжнародними угодами, Статутом Шевченківського національного заповідника, одноголосно ухвалила:

1. Висловити  категоричний протест проти спроби Канівського міськвиконкому (замовник Генерального плану м. Канів) узаконити незаконне будівництво, надавши статус промислової забудови так званій лівобережній промзоні та роздільній дамбі Канівської ГЕС, а також проти масштабної і безсистемної забудови берегової лінії Дніпра на завершальній ділянці «Останнього шляху Кобзаря» (від СШ №6 і до Тарасової Гори).
2. Генеральному директору Шевченківського національного заповідника невідкладно вжити заходів із недопущення забудови території заповідника, руйнування унікальної берегової лінії Дніпра, зокрема, звернутись до Президента України, Верховної Ради України, Міністерства культури України та інших центральних органів виконавчої влади, Черкаської обласної державної адміністрації, Канівського міського голови і ДП «УДНДІПМ» «Діпромісто» з пропозицією не допустити прийняття такого Генплану м. Канів, який сприятиме знищенню заповідних Шевченкових видноколів та природно-ландшафтного довкілля меморіалу Тараса Шевченка, а також поінформувати про це через ЗМІ українську громадськість, оскільки ця проблема виходить далеко за межі міста і стосується мільйонів шанувальників Кобзаря.