Ще трохи про маскувальні сітки і не тільки…

Скільки квадратних кілометрів сіток сплетено руками волонтерів за час війни – важко сказати. Частіше за все звітують волонтери просто: замовлення того чи іншого військового підрозділу виконано. Адже це – найголовніше.
Цікаво, що маскувальні засоби для армії виготовляють і підприємства - у промисловий спосіб, а, отже, за іншою технологією. Напевно, такі сітки менші за вагою, ніж волонтерські. Можливо, підприємства здатні запропонувати військовим більше модифікацій за кольорами й розмірами. Але бійці в першу чергу телефонують волонтерам, тому що сітка військова видається на довгий термін використання. А при постійних обстрілах сітки горять. Абсурдно те, що маскувальні сітки під час бойових дій мають строк використання і після закінчення строку, вони повинні здаватися на склад. От і виходить, що перевага волонтерів – це мобільність, відсутність бюрократичної тяганини, а тим більш – корупції.
Чому Держзамовлення на маскувальні сітки досі не відповідає реальним потребам війська. Тож мало придбати техніку, треба її зберегти, вартість техніки – це цифри за багатьма нулями. А життя кожного воїна – взагалі безцінне. Та й коштують "офіційні" вироби значно дорожче ніж волонтерські. У воєнторзі "кікімора" затягне 1200 – 1500 грн, маскувальна сітка розміром 4 х 6 м більше 2000грн.
Для плетення сіток потрібна основа, вона теж коштує не дешево. Вже два с половиною роки Канівський волонтерський центр закупає основу у харківській фірмі. На це потрібні чималі кошти, яких у волонтерів не має. Допомагають різні люди, фірми, меценати. Нещодавно нам допомогла у придбанні основи сітки, проплативши кошти, Українська громадьська рада на чолі з Капран Юлією Олександрівною, посприяв в організації допомоги канівським волонтерам Воробей Віталій Миколайович . Ми Вам дуже вдячні, Шановні, за таку допомогу.
А ще хотілося б подякувати нашому незмінному помічнику, який вже більше двох років допомагає волонтерам. Він возить вантажі на пошту, переносить непідйомні мішки, вантажить їх – це Пашко Альберт. Алік розвозить з позаранку по торгівельним точкам хліб, а після частенько заїджає до волонтерів. Літом в спеку він привозить нам воду з криниці з села, сільські школи передають через нього дитячі малюнки для відправки бійцям, на замовлення привозить печиво, пряники. От і сьогодні він допоміг відвезти вантаж на Нову пошту у Костянець, занадно був об»ємний мішок. Дякуємо тобі, Алік. Ти справжній патріот!

<