Податкова інформує

 Фізичні особи - підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування не є платниками ПДВ

Фізичні особи - підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва відповідно до законодавства, не є платниками податку на додану вартість. Реєстрація таких платників ПДВ анулюється згідно з положеннями Податкового кодексу України.

Як відомо, поширеною схемою мінімізації податкових зобов’язань юридичними особами було перенесення бази оподаткування на суб’єкти господарювання, які знаходилися на іншій системі оподаткування.

Зазвичай така схема застосовувалась у роздрібній мережевій торгівлі, коли супермаркети мінімізували свої податки шляхом оплати послуг підприємцям - фізичним особам (за розміщення товарів, проведення рекламних послуг тощо), які працювали у цьому ж супермаркеті.

Інші сфера застосування схеми: реалізація виробником своєї продукції через приватних підприємців. У такому випадку практично неможливо визначити реальний розмір націнки, оскільки облік доходів та витрат, руху продукції не ведеться.

Також, за даними державної податкової служби, були випадки, коли приватні підприємства, які перебували на спрощеній системі оподаткування і були платниками ПДВ, використовувалися у якості так званих „податкових ям” та були задіяні у схемах розкрадання ПДВ.

Транспортний збір відмінено

У зв’язку із ухваленням Податкового кодексу втратив чинність Закон України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” із змінами та доповненнями, яким визначались платники податку, об'єкти оподаткування, ставки податку, порядок його обчислення і строки сплати, а також встановлювались пільги.

Тепер фізичні особи, які є власниками транспортних засобів, що відповідно до законодавства підлягають технічному огляду один раз на два роки, при проходженні у 2011 році такого технічного огляду або знятті транспортних засобів з обліку зобов’язані пред’являти органам, що здійснюють зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату за 2010 рік податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за ставками, які діяли до 1 січня 2011 року, а фізичні особи, які були звільнені у 2010 році від його сплати, документ, що дає право на користування такими пільгами. У разі неподання таких документів технічний огляд транспортних засобів та зняття з обліку не проводяться.

Таким чином у разі, якщо для транспортного засобу передбачено термін проходження техогляду - 1 раз на 2 роки, у 2011 році громадяни-власники транспортних засобів зобов'язані надати органу, який проводить техогляд транспортного засобу, документ про сплату податку з власників транспортних засобів за рік, що передує техогляду (2010 рік), та за рік, в якому проходить техогляд (2011 рік), або за 2 роки разом, але у зв’язку з втратою з 01.01.2011 року чинності Закону 1963-ХІІ, за таким власником залишається обов’язок сплати податку з власників транспортних засобів за 2010 рік за ставками податку, які діяли до 1 січня 2011 року.

Тож ДПА України нагадує громадянам-власникам транспортних засобів про необхідність сплати податку з власників транспортних засобів за 2010 рік під час проведення державного технічного огляду та зняття з реєстрації транспортних засобів у 2011 році.

Також відповідно до підрозділу 9 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу, повернення сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також місцевих податків і зборів, які були сплачені до 1 січня 2011 року помилково або надміру, зарахування до бюджетів таких податків і зборів, які сплачуються у першому кварталі 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року, та сум, які сплачуються у рахунок погашення податкового боргу, що сформувався станом на 31 грудня 2010 року, здійснюються у порядку та на умовах, які діяли до 1 січня 2011 року.

Податковим кодексом України внесено зміни у порядок отримання торгових патентів

Податковим кодексом України внесено зміни до порядку отримання торгових патентів на деякі види підприємницької діяльності.

Тепер торговий патент – це державне свідоцтво з обмеженим строком дії на провадження певного виду підприємницької діяльності та користування яким передбачає своєчасне внесення до бюджету відповідного збору.

Кодексом також змінено законодавчий термін „Плата за торговий патент” на «Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності», що підкреслює належність такого збору до місцевих податків і зборів.

Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності відмінний від плати за торговий патент, яка була встановлена Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Так, ставки збору, відповідно до Кодексу, встановлюються сільськими, селищними та міськими радами з розрахунку на календарний місяць у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року.

Тобто, згідно з вимогами Кодексу, у разі змін мінімальної заробітної плати станом на 1 січня календарного року необхідно змінювати і ставки збору.

Податковим кодексом також змінено терміни дії окремих торгових патентів та терміни сплати збору.

Згідно Закону № 98/96 Згідно Податкового кодексу

Термін дії торгового і пільгового патенту на здійснення торговельної діяльності 1 рік 5 років

діяльність з надання платних побутових послуг 1 рік 5 років

торгівля валютними цінностями 3 роки 5 років

діяльності у сфері розваг (код виду діяльності) 5 років 2 роки

Терміни сплати до 15 числа не пізніше 15 числа не передбачено перенесення збору у зв‘язку з вихідними і святковими днями

Кодексом також передбачена норма, за якою у разі невнесення суб’єктом господарювання збору у встановлений строк дія такого патенту анулюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулося таке порушення. А суми збору, не сплачені в установлені строки, вважаються податковим боргом і стягуються до бюджету згідно з положеннями Кодексу. Ці норми спрямовані на покращення платіжної дисципліни платників збору та підвищення їх відповідальності.

Із введенням в дію Податкового кодексу також буде змінено форму торгових патентів та форму заявки на придбання торгових патентів, які будуть відповідати вимогам, встановленим Податковим кодексом України.

Податковий кодекс України: збір за першу реєстрацію транспортного засобу

Платниками транспортного збору, як і раніше транспортного податку, є фізичні та юридичні особи. Але платити транспортний збір тільки під час першої реєстрації ТЗ в Україні згідно ст. 231 ПКУ.

Перша реєстрація - це реєстрація ТЗ, яка здійснюється щодо даного ТЗ в Україні вперше (пп.14.1.163 ПКУ) у двох випадках:

1. Коли реєструють новий, тільки-но придбаний у продавця, ТЗ виготовлений в Україні;

2. При реєстрації ввезеного з закордону ТЗ – як нового, так і вживаного.

Перед такою реєстрацією власнику ТЗ доведеться сплатити податок один єдиний раз (ст. 237 ПКУ).

Не підлягають оподаткуванню ТЗ:

• вантажні самохідні ТЗ, які використовують на заводах, складах, у портах аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані;

• мопеди ( двигун з робочим об’ємом до 50см куб.);

• ТЗ швидкої допомоги;

• машини й механізми для сільгоспробіт.

• причепи, напівпричепи та велосипеди;

• ТЗ Збройних сил, МВС,СБУ, МНС- які фінансуються із бюджету;

• Літаки та вертольоти Збройних сил та МНС.

Ставки транспортного збору залежать від об’єму двигуна.

Сплата транспортного збору - до моменту реєстрації ТЗ за місцем реєстрації такого ТЗ (п.239.1 ПКУ). Без квитанцій чи платіжних доручень про сплату податку ТЗ просто не зареєструють (239.4 ПКУ).

Звітувати мусять тільки юридичні особи, при першій реєстрації ТЗ протягом 10 днів юридична особа має подати розрахунок збору до ДПІ за своїм місцем знаходженням, так і за місцем реєстрації ТЗ (п 239.2 ПКУ). До розрахунку додати «копії реєстраційних документів, завірені відповідним уповноваженим органом України, який проводив таку реєстрацію», «копію свідоцтва про реєстрацію завірену печаткою в ДАІ».

Оподаткування доходів від продажу рухомого майна фізичними особами згідно Податкового кодексу

Оподаткування операцій з продажу або обміну рухомого майна у Податковому кодексі України регламентується статтею 173. Для цілей цієї статті під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об’єкти рухомого майна, крім їх спадкування та дарування.

Дохід платника податку від продажу (обміну) об’єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, 5%. Дохід від продажу об’єкта рухомого майна визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об’єкта.

Як виняток, під час продажу одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера не частіше одного разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою 1 відсоток.

Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року другого та наступних об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера, підлягає оподаткуванню за ставкою 5%.

Для цілей оподаткування дохід від продажу об’єкта рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об’єкта та не нижче 25 відсотків вартості такого самого нового об’єкта рухомого майна.

Фізична особа самостійно визначає суму податку і сплачує його до бюджету через банківські установи.

У разі якщо стороною договору купівлі-продажу об’єкта рухомого майна є юридична особа чи фізична особа - підприємець, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов’язана виконати всі функції податкового агента.

У разі якщо об’єкт рухомого майна продається (обмінюється) за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента чи фізичної особи - підприємця, такий посередник виконує функції податкового агента стосовно подання до органу державної податкової служби інформації про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку в порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку, а платник податку під час укладення договору зобов’язаний самостійно сплатити до бюджету податок з доходу від операцій з продажу (обміну) об’єктів рухомого майна.

Нотаріус повинен посвідчувати відповідний договір за наявності документа щодо оціночної вартості такого рухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подавати до органу державної податкової служби за місцем розташування державної нотаріальної контори або свого робочого інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку.

Суб’єкт господарювання, який надає послуги з укладення біржових угод або бере участь в їх укладенні за наявності оціночної вартості такого рухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору, щокварталу подає до органу державної податкової служби інформацію про такі угоди, включаючи інформацію про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку, в порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку.

Органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов’язані повідомляти органи державної податкової служби за місцем розташування про транспортні засоби, зареєстровані або зняті з реєстрації протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу, за формою, затвердженою центральним органом державної податкової служби, а також про їх власників.

Дохід від операцій з продажу (обміну) об’єктів рухомого майна, що здійснюються фізичними особами - нерезидентами, оподатковується згідно зі статтею 173 в порядку, встановленому для резидентів, але за ставкою 15% (якщо сума доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на перше січня звітного року) і 17% з суми перевищення такого розміру.

Постанова КМУ від 27.12.2010 р. N 1224 "Про затвердження Порядку обчислення і накопичення електронними контрольно-касовими апаратами сум податку на додану вартість"

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
від 27 грудня 2010 р. N 1224

Київ

Про затвердження Порядку обчислення і накопичення електронними контрольно-касовими апаратами сум податку на додану вартість

Відповідно до пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Порядок обчислення і накопичення електронними контрольно-касовими апаратами сум податку на додану вартість, що додається.

2. Ця постанова набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Прем'єр-міністр України М. АЗАРОВ

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 27 грудня 2010 р. N 1224

ПОРЯДОК

обчислення і накопичення електронними контрольно-касовими апаратами сум податку на додану вартість

1. Електронний контрольно-касовий апарат (далі - касовий апарат) повинен забезпечувати обчислення сум податку на додану вартість не менш як за чотирма позиціями, у тому числі розмежовуючи ставки оподаткування та операції, звільнені від оподаткування та такі, що не є об'єктом оподаткування.

2.Касовий апарат повинен забезпечувати друкування та видачу касового чека, який, крім обов'язкових реквізитів, містить відомості про:

вартість одиниці товару або наданої послуги з урахуванням податку на додану вартість (за оподатковуваними операціями);

вартість одиниці товару або наданої послуги без урахування податку на додану вартість (за звільненими від оподаткування операціями та тими, що не є об'єктом оподаткування);

код ставки податку на додану вартість за одиницею товару або наданою послугою;

загальну суму податку за кожною позицією (групою товарів, послуг);

загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем, з урахуванням податку на додану вартість.

3. Якщо алгоритмом роботи касового апарата передбачено окремий облік і накопичення у фіскальній пам'яті сум коштів, які виплачуються покупцям, касовий чек реєстрації операції повернення повинен додатково містити відомості про вартість товарів (з урахуванням податку на додану вартість), позицію, за якою обчислюється сума податку, в тому числі розмежовуючи ставки оподаткування та операції, звільнені від оподаткування та такі, що не є об'єктом оподаткування, за кожну одиницю поверненого товару (неотриманою послугою), а також загальну суму коштів, які виплачуються покупцеві.

За операціями, не пов'язаними з поверненням товару, касовий чек реєстрації операції виплати коштів повинен додатково містити відомості про суму коштів з кожної операції виплати, а також загальну суму коштів, які виплачуються отримувачеві коштів.

У касовому чеку суми, які повертаються покупцеві (які виплачуються отримувачеві коштів), повинні мати відповідну назву або позначатися знаком "мінус".

4. Вихідними даними для обчислення сум податку є:

у межах касового чека - сукупна вартість кожного товару (наданої послуги) окремо за позицією (групою товарів, послуг);

за підсумками роботи протягом дня - сукупна вартість реалізованих протягом дня товарів (наданих послуг) окремо за кожною позицією (групою товарів, послуг);

за підсумками роботи за період - сукупна вартість реалізованих за період товарів (наданих послуг) окремо за кожною позицією (групою товарів, послуг).

5. Обчислення сум податку на додану вартість у межах касового чека за підсумками роботи протягом дня або за підсумками роботи за період здійснюється за формулою:

сума податку на додану вартість = C х N : (100 + N),

де C - сукупна вартість (з урахуванням податку на додану вартість) товарів (наданих послуг) конкретної позиції відповідно у межах касового чека за підсумками роботи протягом дня або за підсумками роботи за період;

N - ставка податку на додану вартість у відсотках.

Результат розрахунку сум податку на додану вартість округлюється з точністю до 1 копійки та друкується у чеку.

6. Під час округлення сум податку на додану вартість і вартості одиниці товару (послуги) повинні використовуватися правила округлення чисел з точністю до 1 копійки (наприклад, суми до 0,499 копійки округлюються до 0 копійок, а суми від 0,5 до 0,999 копійки - до 1 копійки).

7. Касовий апарат повинен забезпечувати окреме накопичення, внесення та зберігання у фіскальній пам'яті сумарних денних оборотів з реалізації товарів (надання послуг) за кожною із ставок податку на додану вартість та операцією, звільненою від оподаткування чи такою, що не є об'єктом оподаткування.

8. Загальна сума готівки, сплачувана покупцем за придбані товари (надані послуги), обчислюється як сума сукупної вартості товарів (наданих послуг) за всіма відповідними позиціями.

9. Загальна сума податку на додану вартість за підсумками роботи протягом дня дорівнює сумам податку на додану вартість за кожною із ставок, відображених у касових чеках, а за період - за всі робочі дні в межах зазначеного періоду.