Податкова інформує

Інформація для платників податків Канева та району

Шановні платники податків!!! Увага!

У приміщенні Канівської об’єднаної державної податкової інспекції

функціонує постійно діючий консультаційний центр

з питань роз’яснення застосування норм Податкового кодексу України.

Під час роботи центру забезпечується розгляд заяв, скарг та пропозицій

з питань застосування Податкового кодексу України.

Консультаційний центр знаходиться в каб. № 112.

Телефон для довідок 3-69-07.

Податковий кодекс – новий. Спрощена система - стара

4 грудня 2010 року опубліковано в офіційному друкованому виданні Верховної Ради - газеті "Голос України" 4-го грудня 2010 року №229-230 (4979-4980) Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755 - VІ.

Повідомляємо, що статті 290-300 глави 1 розділу ХІV «Спеціальні податкові режими» з Податкового кодексу України виключені.

Одночасно, підрозділом 8 «Особливості справляння єдиного податку та фіксованого податку» з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб’єктів малого підприємництва будуть діяти відповідно Указ Президента України від 3 липня 1998 року № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) та абзаци шостий – двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 92 "Про прибутковий податок з громадян" з урахуванням?грудня 1992 року № 13 таких особливостей:

1) платники єдиного податку не є платниками таких податків і зборів, визначених Податковим кодексом України:

а) податок на прибуток підприємств (для юридичних осіб);

б) податок на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - підприємців);

в) податок на додану вартість з операцій із постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування 6 відсотків;

г) земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності;

ґ) плата за користування надрами;

д) збір за спеціальне використання води;

е) збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

є) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

2) нарахування, обчислення та сплата єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування здійснюються суб’єктами малого підприємництва, які сплачують єдиний податок відповідно до Указу, у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування";

3) єдиний податок сплачується на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку, що підлягає перерахуванню до цього бюджету відповідно до норм Указу (крім єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року). При цьому розподіл коштів єдиного податку на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України Державним казначейством України не здійснюється;

4) зарахування до бюджетів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування (у тому числі пенсійного страхування) єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року, здійснюється у порядку та на умовах, які діяли до 1 січня 2011 року;

5) повернення сум єдиного податку, які були сплачені до 1 січня 2011 року помилково або надміру, а також зарахування сум погашення податкового боргу, що сформувався станом на 31 грудня 2010 року, здійснюються у встановленому порядку з урахуванням цього підрозділу.

Отже, спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва, до яких належать і фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб’єкти підприємницької діяльності, у 2011 році до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб’єктів малого підприємництва, регулюється Указом № 727/98.

Відповідно до вимог пункту 7 Указу № 727/98 та інших законодавчих актів платниками єдиного податку не можуть бути:

довірчі товариства, страхові компанії, банки, ломбарди, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють обмін іноземної валюти;

суб'єкти підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (в тому числі діяльність, пов'язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти;

суб'єкти підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів;

суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III (зі змінами та доповненнями);

суб'єкти підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.96 р. № 98/96-ВР (зі змінами та доповненнями) в частині придбання спеціального патенту (на сьогодні втратив чинність).

Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт господарювання може прийняти не більше одного разу за календарний рік, самостійно обравши одну з таких ставок єдиного податку:

6 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без врахування акцизного збору у разі сплати ПДВ;

10 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення ПДВ до складу єдиного податку.

Важливо зазначити, що платники єдиного податку – юридичні особи обов'язково повинні дотримуватись вимоги щодо неперевищення обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік 1 млн. грн. В іншому випадку вони з наступного звітного періоду (кварталу) переходять на загальну систему оподаткування.

Якщо суб'єкт господарювання вирішив перейти на спрощену систему оподаткування, то насамперед йому потрібно подати письмову заяву до органу державної податкової служби.

На сьогодні залишається чинним порядок видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку (затверджено наказом ДПА України від 29.10.99 р. №599, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.11.99 р. за №752/4045 (далі – Порядок)).

Згідно з пунктом 2 Порядку підставою для видачі Свідоцтва є подання суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою письмової заяви (додаток 1 Порядку) та платіжного документа про сплату єдиного податку не пізніше ніж за 15 днів до початку кварталу, з якого він обирає спосіб оподаткування доходів за єдиним податком.

При особистому поданні заяви датою подання вважається дата реєстрації її в органі державної податкової служби, а при надсиланні заяви поштою – дата відправлення, зазначена в повідомленні про вручення поштового відправлення та на конверті відповідно до штампу відділення зв’язку, але не пізніше як за 10 днів до граничного строку подання заяви.

Після отримання заяви та за наявності платіжного документа про сплату єдиного податку орган державної податкової служби зобов’язаний протягом 10 днів безоплатно видати Свідоцтво про сплату єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.

Враховуючи вищевикладене, повідомляємо, що фізичні особи – підприємці, які у 2011 році бажають залишитися на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку, до 16 грудня 2010 року (останній день подання 16.12.2010р.) подають до органів державної податкової служби за місцем податкового обліку заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2011 рік за формою, затвердженою наказом ДПА України від 29.10.99 р. N599.

Однією з умов переходу на спрощену систему оподаткування є відсутність заборгованості зі сплати установлених податків та обов'язкових платежів, термін сплати яких настав на дату подання заяви.

У разі якщо платник перейшов на сплату єдиного податку за ставкою 10 %, то він повинен анулювати Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, і відповідно втрачається право на нарахування податку при здійсненні операцій з продажу товарів (робіт, послуг), виписування податкових накладних, отримання податкового кредиту при здійсненні операцій з придбання товарів (робіт, послуг), отримання бюджетного (експортного) відшкодування.

Процедура зняття з обліку платника ПДВ при переході на спрощену систему оподаткування регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПА України від 01.03.2000 р. № 79 (зареєстровано в Мін'юсті України 03.04.2000 р. за № 208/4429, зі змінами та доповненнями, за текстом – Положення № 79). При цьому зазначені платники зобов'язані здати до податкового органу за місцем реєстрації оригінал Свідоцтва платника ПДВ і всі завірені податковим органом його копії, а також подати до податкового органу податкову декларацію з ПДВ, до якої повинні бути включені всі операції за останній звітний період, за якими виникали податкові зобов'язання (в тому числі із умовним продажем товарних залишків та основних фондів), та внести до бюджету суми ПДВ, що підлягають сплаті згідно із зазначеною декларацією.

Крім того, відповідно до п. 12.2 зазначеного Положення не зареєстрована платником податку на додану вартість юридична особа, яка згідно з Указом № 727/98 переходить на спрощену систему оподаткування та обрала ставку єдиного податку 6 %, підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість, починаючи з першого числа того звітного періоду (кварталу), з якого здійснено перехід на спрощену систему оподаткування за ставкою єдиного податку 6 %.

Тобто застосування платником єдиного податку ставки 6 % можливе лише за умови обов'язкової реєстрації такого суб'єкта господарювання платником податку на додану вартість на загальних підставах та забезпечення ним сплати податку на додану вартість.

У разі виключення суб'єкта господарювання з категорії платників податку на додану вартість, такий платник єдиного податку втрачає право на застосування спрощеної системи оподаткування за ставкою 6 % і повинен перейти на загальну систему оподаткування або змінити ставку єдиного податку на 10 %.

Проте зміна ставки дозволена лише у цьому випадку, в іншому випадку зміни ставок заборонено протягом календарного року.

Відповідно до п.5 розділу ХІХ Прикінцевих положень Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування зобов’язані у місячний термін з дня набрання чинності цим Кодексом ухвалити рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених цим Кодексом.

Щодо змін, на які фізичним особам – підприємцям передусім необхідно звернути увагу:

- відповідно до п.п.139.1.12 п.139.1 ст.139 розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» не включаються до складу витрат витрати, понесені у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи-підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв’язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації).

На сьогоднішній день в податкових органах на місцях створено належні умови для фізичних осіб – підприємців, які у 2011 році бажають застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, зокрема:

- створено умови для забезпечення безперешкодного подання заяв від фізичних осіб – СГД на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності;

- забезпечено вільний доступ платників податків до приміщень, де здійснюється прийом заяв на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності;

- заяви приймаються щоденно протягом повного робочого дня до 18 години.

За фондами соціального страхування залишаються їх основні функції, зокрема фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг за соціальним страхуванням, здійснення контролю за цільовим використанням страхових коштів тощо.

І ще про головне.

3 1 січня 2011 р. Законом № 2464-VІ запроваджується сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (за текстом - єдиний внесок), що фактично замінює сплату обов'язкових внесків до чотирьох фондів державного соціального страхування.

При цьому перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюватиметься, оскільки Пенсійний фонд України спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та ДПА України здійснюватимуть звірення платників страхових внесків.

Єдиний внесок розподілятиметься держказначейством між фондами відповідно до встановлених Законом № 2464-VІ пропорцій.

Зазначеним Законом передбачено консолідацію в одному контролюючому органі — Пенсійному фонді України функцій здійснення контролю за повнотою і своєчасністю сплати всіх соціальних внесків та визначено перелік платників, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, його розмір та пропорції розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором єдиного внеску тощо.

За фондами соціального страхування залишаються їх основні функції, зокрема фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг за соціальним страхуванням, здійснення контролю за цільовим використанням страхових коштів тощо.

Оскільки питання сплати єдиного внеску хвилюють багатьох бухгалтерів та підприємців, у пропонованому увазі читачів спецвипуску «Вісника» розглянуто найважливіші аспекти Закону № 2464-VІ, пов'язані із запровадженням єдиного внеску, а також нормативні акти, розробленні на виконання цього Закону.

Під єдиним внеском розуміють консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Збір та облік єдиного внеску здійснюватиме єдиний орган — Пенсійний фонд України, який Законом № 2464-VІ зобов'язано вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Єдиний внесок для фізичних осіб — підприємців

Згідно із Законом № 2464-VІ фізичні особи — підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, сплачуватимуть єдиний внесок за себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності в обов'язковому порядку.

Фізичні особи — підприємці, що застосовують загальну систему оподаткування, та особи, які забезпечують себе роботою самостійно — займаються незалежною професійною діяльністю (науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність) та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, сплачуватимуть єдиний внесок у розмірі 34,7% з суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та суми доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб — підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Для фізичних осіб — підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, розмір єдиного внеску становитиме 34,7% бази нарахування.

Єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але він не може бути:

більшим від максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, яка дорівнює 15 розмірам прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Тобто 13 830 грн. = 922 грн. х 15, де 922 грн. — прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб. У цьому розрахунку для прикладу взято розмір прожиткового мінімуму станом на грудень 2010 р.;

меншим за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу, який визначатиметься розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць. Тобто 319,93 грн. = 922 грн. х 34,7%, де 922 грн. — розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на грудень 2010 р.; 34,7% — розмір єдиного внеску.

Залік єдиного та фіксованого податків не здійснюється в рахунок сплати єдиного внеску.

Строки сплати єдиного внеску

Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати цей внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності

 З прийняттям Податкового кодексу України надходять численні запити від регіональних податкових органів щодо порядку видачі торгових патентів на провадження деяких видів підприємницької діяльності, порядку їх заповнення та визначення ставок збору (стаття 267 Кодексу).

У зв‘язку з цим, повідомляємо наступне.

Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності відмінний від плати за торговий патент, яка була встановлена Законом України від 23.03.96 № 98/96 "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (далі – Закон № 98/96).

Так, ставки збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, відповідно до пункту 267.3. Кодексу встановлюються сільськими, селищними та міськими радами з розрахунку на календарний місяць у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року.

У підрозділі 7 розділу ХХ Перехідні положення Кодексу визначені особливості порядку повернення торгових патентів відповідно до яких торгові патенти, видані згідно з вимогами Закону № 98/96 строк дії яких не закінчився на момент набрання чинності цим Кодексом, підлягають поверненню до органів державної податкової служби за місцем їх придбання у тримісячний строк (але не пізніше закінчення строку їх дії).

З 1 січня 2011 року, до отримання бланків торгових патентів нового зразка, рекомендується видавати торгові патенти діючого зразка із встановленням термінів та ставок збору визначених статтею 267 Кодексу та додатковим написом на бланку торгового патенту "Торговий патент підлягає обміну".

Місячна плата за торгові патенти, яка внесена у грудні 2010 року за січень 2011 згідно з вимогами Закону № 98/96 перегляду не підлягає.

Місячний збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, який буде сплачуватись у січні за лютий і в подальшому, сплачується за встановленими ставками збору відповідно до вимог пункту 267.3 статті 267 Кодексу та згідно рішень органів місцевого самоврядування.

Щоквартальна плата за торгові патенти, яка внесена у грудні 2010 року за перший квартал 2011 згідно з вимогами Закону № 98/96 перегляду не підлягає.

Щоквартальний збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, який буде сплачуватись за другий квартал 2011 року і в подальшому, сплачується за встановленими ставками збору відповідно до вимог пункту 267.3 статті 267 Кодексу та згідно рішень органів місцевого самоврядування.

Попередня оплата вартості торгового патенту зроблена суб‘єктом господарювання наперед не за весь термін його дії, підлягає перегляду відповідно до вимог Кодексу та рішень органів місцевого самоврядування.

Попередня оплата вартості торгового патенту зроблена суб‘єктом господарювання за весь термін його дії згідно з вимогами Закону № 98/96, перегляду не підлягає .

До уваги платників фіксованого сільськогосподарського податку!!!

В Податковому кодексі визначено в яких випадках суб’єкт господарювання не може зареєструватись платником фіксованого сільськогосподарського податку, а саме:

• суб’єкт господарювання, у якого понад 50 відсотків доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин, диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра;

• суб’єкт господарювання, що провадить діяльність з виробництва та/або реалізації підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції;

• суб’єкт господарювання, який на день подання документів для набуття статусу платника податку має податковий борг (недоїмку), за винятком безнадійного податкового боргу (недоїмки), який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Крім того, Податковим кодексом передбачено встановлення окремої ставки цього податку для ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень у розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки для сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті при дотриманні умови щодо перевищення частки доходу, отриманого від реалізації такої продукції та продукції її переробки, двох третин доходу (66 відс.) від реалізації усієї власновиробленої сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки.