Як солдату строкової служби надавали послуги в Каневі.

Як добре у нас дехто навчився говорити і про Україну в своєму серці, і про підтримку війскових, ходити і хизуватись собою в гарній вишиванці. Але все може закінчуватися відразу там, де починаються гроші. Зрозуміло, що і далі можно робити вигляд, що в Багдаді все гаразд, що нічого не відбулося - як би проблеми не існує, коли її уперто ігнорувати. Це самообман з трагічними наслідками, це іржа, що їсть суспільство. Ні, не все гаразд в Багдаді !

В цілому, такого не повинно було виникнути - при розміщенні військового підрозділу місцеви слуги народу повинні спрацювати на випередження і відразу організувати (приняти участь) побут війскових - розташування, харчування, лікування, дозвіл.

Відзначу, що в Україне це не неодиничний випадок. В якомусь місті також був подібний інцендент з ветераном АТО. Так його побратими зробили просто - вони забивались во всі автобуси цього перевізника, такщо іншим пасажирам не було місця. Мабуть жорстко ? Але як посадити в душі таких людей паростки сумління, якщо там випалена пустеля?

Який тут вихід з цієї плями на місті ? Як я бачу, потрібно питання військових (чи самі наші ясновельможні не бачать ніяких питань ?) розглянути на засіданні міськради :

1. запросити керівництво перевізника і запитати, чи повернули солдату незаконно забрані гроші і чи принесли пробачення.

2. організувати гарячу лінію( не міські номера, а мобільні- дешевше!!!) для цих солдат з прикріпленням до неї відповідальної людини, яка могла би оперативно вирішувати запитання ( наприклад, в цьому випадку, звернутися до лікарні подбати про вісковослужбовця ).

3. забезпечити інтегрування війсковослужбовців в життя міста - запрошувата ( тілько реально, з дубльованням, враховуючі, що частка їх знаходиться на охороні) на культурні події міста, зробити екскурсії на Чернечу гору з гарним екскурсоводом... До речі, вся інформація, запрошення повинно мати паперовий вигляд, а не закінчуватись телефонним дзвіноком.

Та багато чого можно зробити при мізерних витратах при бажанні - зробити їм фотосесію в Каневі, надіслати листи їх батькам ...

Нагадаю, що Тарас теж був простим солдатом. А хто виросте з ціх хлопчаків невідомо. Одне відомо, що це майбутнє України. І яким воно буде, залежить від нас зараз. Просто зараз, прямо в цю мить. Давайте зробимо його кращім !

Дякую Вам за такий коментар! Волонтери опікуються цими хлопцями, бо вони до нас приїхали з київської військової частини. В осени, коли їм не завезли провіант з Київа, допомагали їм овочами, цибулею, картоплею, а підприємці давали безкоштовно м"ясні продукти. Дівчата з Терцентру , хлопці з "Самопомічі" підключилися до забезпечення. Літом возили їх на Тарасову гору, працівники музею зробили їм безкоштовну екскурсію по музею і території. Вони для нас як сини, всього то їх тут чуть більше 10 осіб, вони з різних куточків України.