Що пропонує і що приховує Канівщина з туристичної точки зору

Тарасів тур

Нещодавно в інтернеті було підбито підсумки цікавого проекту - «7 чудес України» (http://7chudes.in.ua). Шляхом голосування відвідувачі сайту визначили сімку найбільш привабливих місць держави з точки зору історико-архітектурної та природної цінності, а також туристичного потенціалу. Серед претендентів був і Канів. І хоча до переліку переможців він не потрапив, туристичні можливості його, та навколишньої місцевості є унікальними. І це без урахування могили Тараса Шевченка, виключно з якою, чомусь, асоціюється Канівщина у більшості людей. Тож, щоб спростувати будь-які сумніви щодо туристичної перспективності регіону - вирушаємо до осіннього Канева.

«Фактор 130-ти»

Перед тим, як відправитися на відпочинок до Криму чи Туреччини, зважте на фактор відстані. До Канева всього 130 км. До того ж Сімферополя -  670, не кажучи вже про далекий басурманський берег. Якщо ж цей фактор видався вам непереконливим - достатньо змінити кут зору на питання і переформулювати: якщо вам набридли кримські краєвиди і курорти Туреччини після перших відвідин втратили незайману привабливість - чому б не ризикнути всередині країни.

У 130 км криється ще один вагомий плюс - якщо не сподобалося - за дві години можна повернутися до Києва і замовити квитки до Сімферополя. Але навряд чи це несподівано принадне місто на Дніпрі так просто і так швидко відпустить мандрівника незважаючи на його вікову, статеву, соціальну та будь яку іншу приналежність.

Крім того кошти, витрачені на подолання цієї відстані вразять своєю скромністю.

Не так давно, а саме до 2001 року включно, 130 км з легкістю переводились у річкові милі і бажаючи могли дістатися до Канева Дніпром, переживши незабутню водну мандрівку.  Метеори тоді ходили регулярно, майже як автобуси. А зараз їх просто немає. Тим не менш варіант з мандрівкою саме водою видається найбільш прийнятним. І головне - не безнадійним. Щоправда, доведеться чекати, поки збереться достатня кількість бажаючих, або ваш бос замовить корпаративну екскурсію до могили Шевченка на чотирьох палубному теплоході.

В перспективі активний рух Дніпром обов'язково відновиться. Так, канівська міська влада вже виділила 0,43 га під розміщення річкового вокзалу, причальної набережної та укріплення берегу. Наразі розробляється проектно-кошторисна документація. Якщо ж чекання не викликає захоплення - можна їхати маршруткою з подільської автостанції (м. Видубичі, вокзал) чи авто.

Місто в прицілі туриста

Якщо відпочинок для вас це не обов'язково гонитва за стрімко зникаючим літом, то осінні картинки Подніпров'я прикують до себе вашу увагу. Охоплені полум'ям листя пагорби, ще яскраве сонце бабиного літа, але вже прохолодна синь неба.

Ще на шляху до Канева кидається в очі часта поява понад трасою Дніпра. А в місті він присутній у величезних дозах. З вікна автобусу, з тераси кафе, з двору готелю можна побачити його широку виблискуючу спину.

В Каневі присутня певна надзвичайна атмосфера. Не міста - а саме місця. Чи це властивість місцевого повітря, можливо вплив знаменитих Канівських геологічних дислокацій, чи наслідок географічного розташування. А найвірогідніше - все разом. Місцевість однозначно приваблює своєю надзвичайно позитивною енергетикою, відмінною від суєти великого міста. Осінь значно посилює це враження. Усього 130 км - і потрапляєш неначе в інший світ. Тут інша динаміка часу. Але і крім неї є на що звернути увагу.

Шевченківський національний заповідник у Каневі. Це саме той випадок, коли коментарі зайві. Буквально два слова для тих, хто вирушить до українського аналога Мекки вперше. Могила Шевченка знаходиться не в самому місті, а в близько трьох кілометрах від нього. Якщо погода дозволяє - найкращий варіант туди дістатися - пройти пішки. Зліва Дніпро - з права - гори. І нереально глибоке небо. На саму гору ведуть сходи, героїчне подолання яких буде винагороджено захоплюючим краєвидом. Біля оглядової площадки традиційно співає кобзар. Музейна колекція заповідника нараховує понад 20 тисяч унікальних пам'яток, окрасою яких є меморіальні речі та офорти Тараса Шевченка. Крім музею варто відвідати «Тарасову світлицю» - відновлений перший народний музей поета та копію його  батьківської хати у Моринцях.

Успенський собор. За даними Іпатіївського літопису в 1144 р. великий князь Всеволод Олегович заклав на Канівській горі Георгіївську церкву, яка з початку ХІХ ст. отримала назву Успенський собор. Він є класичним зразком  візантійської архітектури XII ст. Сьогодні давнє планування церкви Святого Георгія збереглося, але дещо змінився зовнішній вигляд її покриття, що було викликане плином часу й історичних подій.

За більш ніж 850 років існування собор пережив багато катаклізмів. Зокрема, у 1678 р. його спалили турки. Сучасного вигляду храм набув у 1805 році, коли був відбудований коштом православного поміщика Казарина. З 20 по 22 травня 1861 р., під час перевезення з Петербурга у соборі стояла домовина з прахом Тараса Шевченка. За радянських часів Успенський собор виконував роль складу, потім музею. Нарешті, у 1991 р. він був переданий у відомство православної церкви і почав функціонувати за своїм справжнім покликанням.  

Останній бронепоїзд. Саме так! В Каневі знаходиться пам'ятник бронепоїзду. Пікантності ситуації додає той факт, що залізниці у місті зараз не існує. Але в середині ХХ ст. тут проходила колія Миронівна-Канів, був залізничний вокзал. Все це зруйнувала друга світова війна. Відновлювати залізничне сполучення не стали.

Бронепоїзд (БП-56) входив до складу військ НКВД з охорони залізничних доріг. В 1941 р. командування використовувало всі можливі сили, аби зупинити німецький наступ. Навіть такі архаїчні. Тим не менш, БП-56 у серпні 1941 р. вдало прикривав відступ радянських військ на Лівий берег. Навіть коли втратив можливість маневрувати через пошкоджені колії. Лише після отримання наказу, команда БП-56 покинула машину. Пам'ятник же було відкрито в 1980 р. до 35-річчя Перемоги.

Дамба. Канiвська ГЕС i один iз шлюзiв Днiпровського гідро каскаду - вражаюче видовище. Особливо, якщо вдасться побачити сам процес шлюзування котрогось з уламків колись багаточисельного дніпровського річкового флоту. Якщо відвідати дамбу, неможливо не звернути увагу на частково демонтований, колишній залізничний міст на лівий берег, зруйнований під час другої світової. Добрячий шмат «містка у нікуди» також є певною пам'яткою новітньої історії, самотньо стовбичачи серед Дніпра.

Маршрути

Головне не вчинити прикриої помилки - примчати до міста, забігти на Тарасову гору, (яку і без вас відвідують більшен 300 тисяч чоловік на рік), перекусити шашликом під тією самою горою, насолоджуючись видом Дніпра і лівого берега і... найближчим автобусом повернутися додому. Не обкрадайте себе таким чином. 

Якщо час дозволяє, непогано використати Канів як базовий пункт. Щоб звідти подорожувати, без перебільшення, казковими наддніпрянськими місцями.  Звідси можна поїхати і в Букрин, Григорівку, до Переяслава і Черкас - все поруч.

Одразу за Тарасовою горою, якщо рухатися в бік Черкас, починаються володіння Канівського природного заповідника, заснованого в 1923 р. Це унікальне місце, де впливи часу, сучасності і людей на довкілля зведені до мінімуму. Загальна площа Канівського заповідника становить 2027 га. До його складу входить так звана «нагірна частина» -покриті лісом яри та пагорби на правому березі Дніпра, два заплавних острови - Круглик і Шелестів, а також Зміїні острови на Канівському водосховищі.

Острови взагалі окрема тема. Потрапити туди можна орендувавши плавзасіб на човновій станції, яка знаходиться на відрізку між Каневом й Тарасовою горою, або домовившись з місцевими жителями, серед яких багато рибалок. Про пляжі лівого берег ходять легенди, і вони, як це не дивно, відповідають дійсності. Білий чистий пісок, в якому втопають ноги, майже дика природа і практична відсутність людей. Але, звичайно, щоб відчути їх принади в повному обсязі доведеться зачекати літа.        

На території заповідника є декілька археологічних пам'яток різних епох. Серед них Мале і Велике скіфські городища, Княжа гора, поселення давніх слав'ян та трипільців.

Заповідник частково виконує роль національного парку. Розроблено декілька маршрутів для організованих екскурсій. Крім того, на його території є готель, який місцеві називають «Версаль», де можна зупинитися на ніч. Номерів «люкс» небагато і вони, зазвичай, зайняті або замовлені. Але можна зняти кімнату за принципом «койка-місце».   

Скористайтеся останньою можливістю потрапити в Бучак, давно закинуте село біля Канівського водосховища в 20 хвилинах їзди від міста. Назва його походить від укр. «бучало», «буча», «бучина» - «прірва, вир, глибока яма, глибінь у річці». Це місце було вкрай богемним останні 30 років. За неперевіреними даними крім художників, митців і письменників, тут давали «гастроль» гурти «Грін-Грей» та «Йогурт». Та й пісня «Тартака» «Буча-чака» саме про ці місця. Крім того, Бучак притягував йогів, майстрів східних бойових мистецтв та просто шукачів тиші і спокою серед незайманої природи.   

Умовно Бучак можна назвати пів-островом, що врізається в Канівське водосховище. Уже зараз його велика частина, з легендарною Бабтною горою, обнесена двометровим  парканом. Загороджена територія охороняється. Тож не вратьте шанс побувати там, поки він не стане закритим об'єктом. Таких місць як на Бучаку навіть в Криму доведеться пошукати.

І це, звичайно, далеко не всі можливі вектори руху Канівщиною. Поет казав: «Як умру - то поховайте...». Не варто чекати. Сюди краще приїздити за життя і, можливо, вам захочеться, якщо не залишитися назавжди, то хоча б повертатися до Канева кожного літа.       

7 фактів з історії Тарасової (Чернечої) гори

1.  Чернеча гора (нині Тарасова) здавна була незвичайним місцем. На її схилах був розташований монастирь Пресвятої Богородиці. На жаль, точний час його існування невідомий. Але деякі історики говорячи про цей осередок чернецтва проводять паралелі з Києво-Печерською лаврою й традицією викопувати келії на схилах.

2.  На схилах Чернечої гори поховано трьох козацьких гетьманів: Самійла Кішку, Якова Шаха та Івана Підкову. До речі, тіло останнього, страченого поляками у Львові в 1578 р., таємно перевезли до Канева в бочці з медом. Щоправда, встановити точне місце поховання хоча б одного з них не вдалося.

3.  Перепоховання Тарас Шевченка, який помер 10 березня 1861 р. у Петербурзі і був похований на Смоленському кладовищі, відбулося  22 травня 1861 р. Згідно поетичному заповіту, Тараса Григоровича перевезли до Чернечої гори, яка віттоді називається Тарасовою.  

4.  Влітку 1891 р. на могилі Шевченка чотири студенти - Іван Липа, Михайло Базькевич, Микола Байздренко та Віталій Боровик - створили таємну просвітницько-політичну організацію «Братство тарасівців». Пізніше до неї належали Михайло Коцюбинський, Микола Вороний, Борис Грінченко, Володимир Самійленко.

5. Спорудження в Каневі Шевченківського меморіалу відбувалося у 1932-1933 рр., у розпал голодомору. Так сталося не через прикру іронію долі, а за наказом Сталіна.

6. В 1961 р. письменники, якi з`їхалися до Канева на вiдзначення сотої рiчницi з дня смертi поета, посадили на Тарасовiй горi 100 молодих дубкiв.

7. 21 січня 1978 р. на Тарасовій горі здійснив самоспалення Олекса Гірник, протестуючи проти принизливого становища української мови в радянській Україні.

Інформація, необхідна для підкорення Канівщини 

* Навігація на Дніпрі припиняється у жовтні, а відновлюється у квітні    

** Дводобова подорож Дніпром з екскурсією, харчуванням та поверненням до Києва.