Таку назву мав IХ Міжнародний фестиваль сучасної хореографії, який відбувся у місті Суми і який приніс багато переможних дипломів вихованцям Канівської малої академії мистецтв "Родина". "Neprosto Танці - 2010 " - це мій перший виступ перед міжнародним журі, а також перша участь у Чемпіонаті України з танцювальних шоу-дисциплін. Три місяці щоденних тренувань у танцювальному класі, збиті коліна, гарний сценічний костюм, пакет із бутербродами - і ось я в автобусі прямую на змагання. Разом зі мною тренер Ірина Івановська, п'ятнадцять танцюристів нашого колективу, а також п'ять мам наймолодших солістів. Чому з мамами? Бо це ж "Родина"! Тут такі традиції - усією родиною - до перемоги. Шість годин автобусом до Сум, розміщення в готелі - і знову на тренування. Ну, здавалося б, із дороги, дітям по 8-9 років, втомилися - так ні, до десятої години вечора ми не сходили з килимка, повторювали свої номери. Наступного дня рівно о десятій ранку тишу глядацького залу розітнули запальні ритми композиції "диких танців". Це Наталка Яценко з бубном відкрила Український танцювальний чемпіонат. Відшліфований кожний рух, шкіряний костюм з блискітками, розплетені коси з оздобою - здавалось, на сцені сама Руслана, тільки маленька. Звичайно, важко виступати першою, але не для Наталки. Для неї це вже третій чемпіонат, і третя перемога. А дівчи-нка лише у третьому класі. Оце клас! Гучними оплесками глядачі вітали грузинський танок у виконанні Маринки Мельник. Композиція не залишила байдужих. Навіть не вірилось, що це не грузинятко танцює, а маленька україночка. А ось виступу нашої "Мухи-Цокотухи" у виконанні Юлі Леги навіть журі аплодувало. І це нічого, що самовар упав, навколо якого Муха витанцьовувала. Зате як виблискував її костюм у промені софітів! А очі! А посмішка! І, звичайно, усіх підкорили виступи Богданки Самотуги. Цю дівчинку називають "пластиліновою", бо такі рухи, як у її східному танку, не всі професіонали можуть показати. Тому й не дивно, що вона отримала аж чотири дипломи за перемогу у різних номінаціях. - На сцені - учасники вікової групи "юніори" з композицією "Пірати" з міста Канева, - це оголосили наш номер. За кулісами нам востаннє поправили на головах бандани з піратськими візерунками, шовкові комірці, чорні оксамитові брид-жі, смугасті гетри - ну, чим не Джек-горобець із фільму "Пірати Карибського моря"! А барабанні ритми вже гукали на сцену. І ось нас шестеро Джеків-горобців затіяли танцювальне дійство. "Головне - тримати ритм, головне - посмішка, головне - не дивитись у підлогу" - згадуються настанови тренера. "Що ж найголовніше? - запитую себе. - Головне - це радість", - проноситься в моїй голові. Я танцюю на сцені, багато музики, світла, краси. І я посміхаюсь щасливо, і тримаю ритм, і не дивлюсь у підлогу, і точно попадаю в останній музичний акорд! Змінилась номінація тан-цю. Тепер на сцені дорослі діти. - Афро-шоу! Зустрічайте Канів! - ведучий підбадьорює наших аборигенок Іру Довгаль, Аліну Кремер, Дарину Майстренко та Кристину Лебедєву у темно-коричневих комбінезонах, кудлатих чорних париках та яскравих пов'язках на стегнах. Їм не позаздриш: мало того, що танок запальний, так ще й у комбінезон вони запаковані з ніг до голови, тільки для рота і очей невеличкі отвори. Ну, справжнісінькі негренята! Про костюми. Вони стали візиткою нашого колективу, а саме - українські костюми. Дивно, але крім наших учасників нікого в українському одязі не було. А у нас і "Україн-ський дівочий" і "Голубка" - український народний танок. В цьому - наша родзинка - ми юні канівці, а в Каневі - душа України. Наступний день чемпіонату був напруженим. Багато колективів із великих міст - Ялти, Євпаторії, Харкова, Одеси, із Західної України, Росії. Серед дорослих танцюристів нашої команди дипломи переможців отримали Олександра Куча, Денис Банько, Вікторія Воюцька, Ганна Шурхай, Настя Колісниченко. Сумський театр раз на рік перетворюється у справжній осередок танцювального шоу - це Асоціація сучасного і естрадного танцю України (АСЕТУ), танцювальний центр "Євроданс" під керівництвом В.Пономарьова проводять відбіркові змагання на Чемпіонат світу. У травні 2011 року він відбудеться в Італії. - Чи поїдемо ми до Італії? - запитали ми тренера Ірину Іванівну. - Поживемо, побачимо, - відповіла вона. - А поки тренуймося, бо ж скоро новорічні свята, концерти, виступи. На Різдво будемо молитися до Бога і Богородиці, щоб знайшовся нам спонсор для поїздки. А також просити Канівську міську раду, щоб допомагала з транспортом, костюмами. Отак ми прославили Канів. А ви кажете - танці. Ні, це не просто танці!
Анастасія Бруслиновська, вихованка хореографічного відділення Канівської малої академії мистецтв "Родина"
Джерело "Дніпрова зірка"
|