Директор Канівської спеціалізованої школи №6 Валентина Мартинович переконана, що у питанні присвоєння їхньому навчальному закладу імені загиблого «кіборга», потрібен зважений підхід.
Про це вона розповіла у коментарі журналістам телеканалу ВІККА, пише «Kanos».
«У нас дуже велика історія нашої школи. Тут треба делікатно до всього цього підходити. Все це треба серйозно обдумати, правильно вирішити, поспілкуватися з трудовим колективом... До нього (ред.: рішення про перейменування) варто підійти дуже зважено», - зауважила директор.
Водночас, екс-голова Черкаської обласної ради Валентина Коваленко переконана, що дана ситуація - це «своєрідний ляпас всім тим, хто, як кажуть, проігнорував це питання».
Нижче, прямою мовою Валентина Мартинович і Валентина Коваленко.
та якась маячня у каневі- окрема купка маргіналів все і вся хоче періменувати. Повна маячня!!!!! А ще краще ПРОШУ КОРИСТУВАЧІВ СОЦМЕРЕЖ НЕ КОМЕНТУВАТИ ЦЮ ТЕМУ І НЕ ВЛАШТОВУВАТИ ІГРИЩА НА МОГИЛАХ ГЕРОІВ. СЛАВА УКРАЇНІ !!! І ВІЧНА ПАМЯТЬ УСІМ ГЕРОЯМ ЯКІ ЗАГИНУЛИ ЗА РІДНУ УКРАЇНУ !!!
Михайлишина, Вічна память буде тоді коли Героїв не будуть забувати. Чи ж багато в Каневі тих хто памьятає Чупилку? Діти будуть вчитися не на прикладі Героїв, на прикладі тих хто вміє вкрасти пристосуватися обдурити. Чи ж мало у вас регіоналів, які тільки посміюються з загиблих? А про тих хто захистив їх від того що зробили російські людоїди в Алеппо, вони знати не будуть.
Скільки потрібно часу нашим бюрократам, щоб розглянути просте простісіньке пеитання? Чупилка віддав своє життя не вагаючись захищаючи нас і бюрократів також. У ньогоне було часу роздумувати, а ці сепари заболтають таке потрібне і негайно питання. Питання вшанування подвигу людини патріота українця.
Михайлишина, А ще ця кучка "маргиналів" щоденно допомагає волонтерам, ще це ті люди які не на словах а на ділі захищали Україну, так як це робив Чупилка. Назвати його маргиналом, це ще треба зуміти.
nnn1,а мені навіть не дивно, що для педколективу "неначасі ".Коли, два роки тому, ми збирали кошти на тепловізор для роти 90батальону, де служив Анатолій, листа з проханням про допомогу занесли і в шосту школу. Ходили багато днів і багато часу, тому в цю школу листа занесли, коли учнів вже не було. Не було і директора, та на слідуючий день їй передали того листа. Доречі в листі були вказані і номери телефонів для потреби, якщо виникнуть якісь питання. Пройшло два роки. Відповіді так ніхто і не надав. На відміну, для прикладу, такий же лист було занесено і дитсадок "Дзвіночок "в той же день, а це був четвер. І через три дні завідуюча дитсадка принесла 800 грн (повірте це була достатньо велика сума) мені на роботу, ще і вибачилась що мало назбирали. Дуже вдячна цій людині за допомогу. А коли "Свобода "встановлювала меморіальну дошку в пам'ять про Анатолія, я нагадала директорці школи про листа. Вона і оком не моргнувши, збрехала, що не бачила листа. Та людина вже поклала своє життя за інших. До речі, дошку зроблено коштом канівської "Свободи "і на пожертви простих канівчан, які самі пропонували кошти, але не педколектив цієї школи. Вони тільки вказівки давали якого розміру повинна бути дошка, щоб не дай Боже ні на сантиметр більше таблички, яка висить зліва від входу. Також незабули вказати яку саме світлину вибрати. У мене тоді таке враження було стійке, що їм було просто наплювати на те, що людина загинула. Так вони себе поводили. І я непомилилась -колектив своїм рішенням підтвердив враження про нього. На останок напишу те, що написала на своїй сторінці в фб -тепер цьому колективу треба дорости, щоб ще заслуговувати на таке перейменування. Або повністю змінитись в кращу сторону. Хоча після оптимізації в цьому році і тої істерики деяких осіб колективу цього літа, це просто неможливо. Можна було б ще одне українське прислів'я згадати. Але небуду. У мене все
Михайлишина,вперше ідею перейменування школи на честь Анатолія, озвучив Михайло Єфремович Іщенко, ще на похоронах Анатолія. Це його ви назвали маргіналом?
Перепрошую, але мови за Іщенка ніде не було. Я з повагою ставлюся як до Іщенка, так і до Гамалія, і до усіх інших громадян України....але не переварюю популізм і піар -ради чогось особистого !!! Все повинно вирішуватися спокійно без звинувачень і ярликів. А маргінали- це не грубий вислів- а визначення окремої групи люде які переконують усіх у своїй правоті !!!!
У соціології маргіналізація це процес соціального падіння або перебування у невисокому й заздалегідь програшному соціальному статусі. Маргіналізація нижчих прошарків населення притаманна ієрархічному й патріархальному суспільству; Маргіналізація літератури коли йдеться про занепад її впливу.
Шановні користувачі КАНІВ нет, ЛЮМПЕНИ І МАРГІНАЛИ це дві групи ( купки по укр.) людей які ,кожна посвоєму, випадає із загальної соціальної структури суспільства. Якщо, я когось безпідставно звинуватила-ВИБАЧАЮСЯ !!! Але рекомендую усім перед коментами уважно читати ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК і особливо ВАБЕ і ННН1 !!!!!Ще раз перепрошую.
Михайлишина, Ми всі інколи помиляємось, але якщо ми помилились то намагаємось визнати свої помилки, а не наполягати і викручуватись. Але це чомусь не про Вас.
За минулу добу загинуло - півхвилини. Савченко - півдня. Безвіз - інші півдня.Цьому чоловікові, як і всім солдатам України, над якими встановлено хрести, приділяється у рази менше уваги, незважаючи на те, що вони робили головну справу у цій країні - надавали іншим можливість спокійно писати про безвіз або Савченко з теплих квартир, а не холодних підвалів.Віктор Миколайович Клименко народився 15.02.1978 року у селі Варварівка Вовчанського району Харківської області. Останнім часом мешкав у Харкові.Після закінчення сільської школи вступив до вищого професійного училища у Старому Салтові, де отримав фах водія. Після цього хлопця призвали на строкову службу, з якої він повернувся наприкінці 1997 року.Працював спочатку у прикордонній службі, потім водієм у рідному селі, де мав власне господарство, яке тримав у повному порядку, не цураючись важкої роботи. Зустрів дівчину, з якою почав жити цивільним шлюбом. Разом з нею та дітьми Віктор Миколайович згодом виїхав до Харкова, де теж працював водієм.Кажуть, скромність прикрашає людину. У такому випадку, Віктор був претендентом на призові місця за цією рисою характера, адже можна прожити все життя та не зустріти такої скромної, спокійної та виваженої людини, як він.11.05.2015 року чоловіка призвали за мобілізацією, і після навчального полігону він був відправлений на несення бойової служби у складі прикордонних військ до Станиці Луганської.Демобілізувавшись у червні цього року, Віктор Миколайович довго не думав, та у липні підписав із ЗСУ контракт на півроку.Старший солдат, старший водій - гранатометник 3-ї мінометної батареї 3-го механізованого батальйону 92-ї окремої механізованої бригади.Усе його життя було пов'язане з автівками, це була його стихія, яку він любив та якою захоплювався. Це було не просто хобі, це був вогонь пристрастної жаги до пізнання чогось нового у цій сфері, це була любов чоловіка до чотириколісної подруги, яка не заважала його головному коханню у житті - до дружини та своїх дітей.Загинув 10 грудня у проміжок між 17.00 та 18.00 у бою біля міста Красногорівка Мар'їнського району Донецької області внаслідок прямого влучання 120-мм міни в яму, де знаходився наш мінометний розрахунок.Поховали воїна 14 грудня на цвинтарі села Варварівка. У нього залишились батько (мати померла у 2010 році), два брати, цивільна дружина та четверо дітей віком від 2 до 14 років.Я знайшов у собі сили та час схилити перед ним голову. Я хочу та буду це робити перед кожним полеглим воїном.Якщо не віддавати останню шану своїм Героям, то можна прикласти руку до грудей зліва та почути там тишу.
останнє речення дуже доречне
Михайлишина, Не люмпени й не маргінали ніколи не пишуть "Якщо, я когось безпідставно звинуватила-ВИБАЧАЮСЯ !!!" Замість такого самовибачення вони просять: "Прошу мене вибачити, якщо я когось безпідставно звинуватила".
А Ви, мабуть, себе до купок люмпенів і маргіналів не відносите ...
"Колектив цієї школи вбив у мене віру в педагогів. Хотілось би прочитати, що з цього приводу думає пан Скорина?"
Я думаю так. Ми маємо багато прекрасних педегогів! Вони виховують чудові нові покоління українців. Згадайте подвиги студентів на бетоні перед Верховною Радою в 90-х роках, на майданах у роки після 2000-го, героїзм молодих воїнів - сучасних захисників України. Їх виховали в українських школах. А скільки нашої молоді вже в часи Незалежності розлетілося по світу після закінчення українських шкіл і ВУЗів і мають успішні кар'єри за межами рідної землі. Чому вони там далеко, а не тут, з нами, - це вже питання для розгляду в інших темах. Багато прекрасних педагогів мала і має Канівська школа № 6. З часу відкриття школи в ній працювали й мої колеги, що перейшли в 6-ту школу з школи № 4. З ними мені пощастило працювати в одному колективі в 70-ті роки. Тож раджу не втрачати віру в педагогів!
Але зараз у мене складається враження, що нашій канівській школі № 6 наче щось пороблено. Йде війна, в якій наші воїни протистоять силі залишків від "імперії зла". Покищо - страшній і великій силі. Але вона слабне завдяки силі духу і героїчному спротиву українців на фронті. Та не лише вісті про перемоги і про стримання натиску ворога приносять нам пережиті військові будні. Вони приносять нам звістки про втрати, втрати рідних, близьких людей, побратимів, знайомих, друзів ... Серед наших втрат - Анатолій Чупилка. Він син своїх батьків, батько своїх дітей, люблячий і коханий чоловік для своєї дружини, земляк, сусід канівцям, але нам він побратим, член нашої "свободівської" сім'ї. З ним проходило становлення і зміцнення нашої місцевої парторганізації, захист у Каневі від напасті: спроби об'єднання шкіл, боротьба на Майдані і оборона Київ-ради, де він був комендантом на поверсі, який обороняли захисники з Черкащини. Тому за його стійкий характер, силу духу, наполегливість і сміливість ми висунули його кандидатом в депутати Черкаської облради, а Канів обрав його своїм обласним депутатом!
Війна покликала його на фронт серед перших, відірвавши від наших спільних буденних справ. А тепер його серед нас вже немає і не буде живим. Та він може жити з нами не лише в пам'яті та в спогадах, але й в назвах вулиці, школи, посміхатися до нас з меморіальних дощок і обелісків. І його завдяки цьому пізнаватимуть і братимуть з нього приклад не лише ми, але й ті, хто не знав його, не бачив, ті, хто ще не виріс і не усвідомив, що він українець, як Анатолій Чупилка! Але вони побачать і оцінять нашу пам'ять і нашу людську шану. Ініціатива до увічнення пам'яті Героя під час війни хіба не є елементом не лише шани і поваги до втраченного земного життя Героя, але й виховним елементом для інших, наступних поколінь, що вийдуть із стін школи в реальність складного українського життя? А педколектив школи (одностайно!) вважає, що віддати йому таку шану не на часі! Чому не на часі? Мене це дивує і ображає більше ніж відмова з конкретною аргументацією причини, бо породжує такі фантазії, про які говорити не хочеться... Просто я тепер мушу підтримати висновок Вікторії Дорохової, що сучасна школа № 6 "не доросла" носити ім'я Анатолія. Але ж попередні покоління її педагогів причетні до виховання Анатолія. Завдяки їх впливу на формування особистості він став героєм. Та тепер я маю тривогу за світогляд внука, який закінчив школу № 6 і вихований за участю сучасного педколективу. Під час його навчання мене турбувало, чому деякі батьки його однокласників переводять своїх дітей в інші канівські школи? Може причини були в педагогах? Не уявляю, як би я пережив, якби під час мого навчання в школі мене «вирвали» з колективу, в якому я вчився, крім випадків зміни разом з батьками місця проживання. Ми з однокласниками все життя підтримуємо зв'язки і відзначаємо кожні п'ять років ювілеї закінчення школи. Мріємо в черговий раз зустрітися у 2018-му, щоб відзначити 55-річчя закінчення Канівської школи № 1.
Україна втратила вже тисячі захисників в цій війні. Канів теж втратив не лише Анатолія Чупилку. Ми знаємо про це, пам'ятаємо, шануємо і співчуваємо. Чому канівські свободівці ініціюють віддати шану Анатолію Чупилці я вище пояснив. Якщо колективи, в яких працювали чи вчилися інші воїни, що віддали життя у війні на Сході України, друзі загиблих воїнів, проявлять ініціативу по їх вшануванню за їх заслуги, ми розглянемо і підтримаємо всі обгрунтовані ініціативи.
Михайлишина, Не вам судити пана Скорину. Він не тільки для Канева, але і України зробив стільки хорошого, що вам зі своїм зміїним сичанням і не снилось. пана Скорину є за що поважати, а за що поважати Вас і і таких як ви вчителів 6 школи? Просто гидко стає на душі від таких як ці сепаратистки.
www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій, оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом
Анті-гоблін Я трохи підкину на вентилятор: - «Я буду сидіти на яхті та їсти омарів, а що буде з вами?
Реформи – це реформа ВЛАДИ, а не громадян. І аж ніяк не навпаки.
Анекдот. Зах.. [весь] Влада людей з особливими потребами [1]
WayBe tzs, це ж треба. 13 років тому :)
Вітаю! вірші. [8]
tzs В мене ще його є багато, на ФБ, запрошую у друзі, кому подобається
Мужик впіймав чарівну рибку…
«Пусти мене й бажання швидко
Тобі я виконаю в дар».
«Багатим хочу буть, я.. [весь] вірші. [8]
tzs Знайшов свою творчість на сторінках Вашого сайту, дякую за підтримку вірші. [8]