Канівське сміттєзвалище може повторити долю Грибовицького вже через 5 років, якщо місто не почне вживати заходів вже сьогодні

Життя насичене турботами й подіями настільки, що про такий дріб'язок як побутові відходи нам думати ніколи. Що відбувається із сміттям після того, як ми викинули його в контейнер? Де зосереджуються відходи, що їх вивозять із міста? Як відбувається утилізація сміття? До пожежі на Львівському сміттєзвалищі, що призвела до людських жертв, більшість канівчан про це навіть не замислювалася. Журналісти "Дніпрової Зірки" вирішили дізнатися, чи не загрожує катастрофа, подібна львівській, жителям Канева і сіл району.

Про те, як ідуть справи на Канівському сміттєзвалищі, ми спрешу розпитали директора комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора" Андрія Шацьких і його заступника Надію Потьомку.

Андрій Шацьких розповів, що Канівське сміттєзвалище, куди щодня вивозять  непотріб із сміттєвих контейнерів міста, слугує жителям міста та підпри-ємствам, що розташовані на території Канева і району, із 1975 року. Нині площа звалища складає близько9,3 га(площа 13 футбольних полів). Розташовується воно за декілька кілометрів на північ від Канева, - на землях Бобрицької сільради. У штучний яр, довжиною близько1000 м, шириною60 мі глибиною20 м(колись тут проходила залізнична колія) впродовж 40 років скидаються побутові, бу-дівельні й інші відходи.

Лише у 2015 році, за даними КП "ЖЕК", на сміттєзвалище було вивезено понад 40 тис. тонн побутових та інших відходів. Щотижня звалище поповнюється на 920-950 кубометрів сміття. Час від часу працівники КП "ЖЕК" ущільнюють відходи за допомогою бульдозера й нагортають поверх них грунт. Ніякої утилізації на звалищі не від-бувається - сміття, що складується тут упродовж десятиліть, повільно перегниває у штучному яру. Огорожі навколо звалища немає. До відходів допускають усіх бажаючих, хто заробляє на життя, збираючи й здаючи в пункти прийому пластикові й скляні пляшки. Здебільшого це люди без постійного місця проживання. І хоча це й суперечить правилам, комунальники не перешкоджають збирачам вторсировини, оскільки вони допомагають хоча б частково очистити звалище від пластику та плівки. Крім того, збирачі пластику можуть попередити про виникнення займання сміття й навіть самостійно загасити невелику пожежу. Хоча, з іншого боку, перебування на звалищі людей напідпитку може призвести до трагедії - необачно викинутий недопалок може призвести до масштабної пожежі.

Технологія захоронення сміття, якою користуються ка-нівці, давно застаріла й може спричинити екологічне лихо - рідка речовина, що утворюється внаслідок розпаду відходів, може потрапити до підземних водних горизонтів, що призведе до забруднення води в криницях жителів сусідніх із сміттєзвалищем сіл. До речі, найближчі будинки жителів с. Бобриця розташовуються на відстані одного кілометра від звалища.

За словами Андрія Шацьких, ресурс Канівського сміттєзвалища майже вичерпаний. Місця для складування відходів вистачить ще максимум на 5 років. Це означає, що вже у 2021 році місто матиме величезну проблему - вивозити побутові відходи буде нікуди. Будувати новий полігон для відходів - справа не з дешевих. Крім того, для цього потрібно знайти місце, а точніше - землю, якої в місті немає. Чи треба говорити про те, що жителі навколишніх сіл не бажають мати на території своїх населених пунктів таких небезпечних сусідів. Тож якщо цю проблему не буде вирішено, комунальники будуть вимушені скидати сміття на купу, утворюючі з нього "піраміду", як було на сумно-звісному Грибовицькому сміттє-звалищі поблизу Львова. До яких наслідків це може дійти, нещодавно дізналася уся країна. 

Голова Бобрицької сільради Борис Ільченко розповів, що сусідство із звалищем час від часу завдає бобричанам клопоту - під час задимлення і пожеж на звалищі село поринає в густий дим, повітря часто має неприємний запах. Крім того, на звалищі збираються безпритульні собаки й люди без постійного місця проживання. При цьому плата за оренду землі під звалище міні-мальна, тож вигоди від цього село не має. І хоча поки що в Бобриці не помічали погіршення якості води в криницях, люди розуміють, що рано чи пізно продукти розпаду сміття, що всотуються в грунт під тоннами від-ходів, можуть опинитися в питній воді.

Комунальники стверджують - із кожним роком побутового сміття стає більше. За даними екологів, площі сміттє-звалищ, подібних до канівського, в Україні становлять близько 7% усієї території. За останні п'ять років їх кількість збільшилася майже вдвічі. Відомо, що природа не прощає недбалого ставлення до неї, й рано чи  піз-но те, що не здавалося проблемою (як от проблема сміттєзвалища), стає гострим питанням і влади, і громадян.

Декілька років тому в Каневі працівники КП "ЖЕК" установили біля сміттєвих баків спеціальні контейнери для пластикових пляшок та інших відходів із пластику. Таким чином комунальники прагнули зменшити обсяги неорганічного сміття, що вивозиться на звалище. Зібраний пластик вони здавали на переробку. Однак "ноу-хау" в Каневі не прижилося. Пластикові відходи з контейнерів почали зникати - охочі підзаробити декілька гривень люди витягали їх із контейнерів до приїзду машини комунальників. Відтак утримувати контейнери для пластикових відходів підприємству стало не вигідно. Їх поступово замінили на більш складні конструкції (щоб уникнути крадіжок). Але й вони, за словами заступника директора КП "ЖЕК" Надії Потьомки, не рятують від "мисливців за пластиком".

Разом із Надією Потьомкою ми вирушаємо на сміттєзвалище, аби на власні очі побачити його масштаби. Надія Михайлів-на розповідає, що в осінньо-зимовий період і після рясних до-щів сміттєвози скидають відходи на початку яру, оскільки заїхати вглиб сміттєзвалища в негоду неможливо.

Нашому візиту передували декілька тижнів без опадів, тож ми маємо можливість проїхати до самого краю звалища й наочно оцінити вільне місце, що залишається в штучному яру. Побачене вражає. Серед природних краєвидів рукотворне сміттєзвалище нагадує кадри з фільму про апокаліпсис. Яр, довжиною в кілометр, на дев'ять десятих заповнений відходами.

- Якщо обсяги сміття не зменшаться, місця тут вистачить ще максимум на п'ять років, - говорить Надія Потьомка.

Підійшовши до краю купи відходів, оцінюю висоту шару сміття. Вона складає близько20 метрів. 

Перше, що кидається в очі на звалищі - велика кількість скляних і пластикових пляшок різного розміру, жмутки поліетиленової плівки, жерстяні банки від консервів, залишки  від упаковок молока, соків. Ці відходи, на відміну від органічних, практично не перегнивають. Серед них трапляються й габаритніші "знахідки" - ліжка, крісла, матраци. Їх збирачі вторсировини розтягують на краї звалища, влаштовуючи собі місця для відпочинку.

Поблизу звалища зустрічаємо пару безхатченків (чоловіка й жінку на вигляд ромської національності), які влаштовують собі житло з матеріалів, знайдених у купах сміття. Таке "будівництво" викликає тривогу - що буде, якщо цей "табір" із часом розростеться?

- У країнах Європи люди звикли сортувати сміття, - розповідає Надія Потьомка. - Вдома у пересічного європейця стоїть як мінімум два-три, а то й чотири сміттєвих відра. В одне з них викидають органічні відходи, в друге - пластик, в третє - скло, окремо збирають використаний папір. Відповідно на вулицях встановлюються по де-кілька сміттєвих контейнерів різного кольору, в які викидають вже відсортоване сміття.

В Україні відходи "сортують" на сміттєзвалищах усе ті ж "мисливці за пластиком", вибираючи в купах сміття те, що можна здати на переробку. Однак цей "метод" не здатний зменшити обсяги сміття й не вирішує головної проблеми - для постійно зростаючих обсягів непотребу потрібне місце.

На думку Андрія Шацьких, аби не мати клопотів із вивезенням сміття в майбутньому, подбати про переробку відходів канівці мають вже сьогодні. Ситуацію може врятувати будівництво сміттєспалювального заводу. Його повністю підтримує й Бобрицький сільський голова Борис Ільченко. Однак на будівництво та придбання спеціального обладнання потрібні чималі кошти  - близько 6,5 млн. грн.

Як розповів Андрій Шацьких, виробники обладнання для сміттєпереробних заводів пропонували його підприємству придбати обладнання в кредит - виплатити частину суми, забрати обладнання й почати його експлуатацію. А вже потім упродовж декількох років розрахуватися із виробником обладнання - за рахунок підняття тарифу на вивезення й утилізацію сміття для населення і підприємств. Наразі це питання вивчають спеціалісти КП "ЖЕК".

Якщо задум Андрія Шацьких буде втілений у життя, канівцям також прийдеться докорінно змінити своє ставлення до відходів. Оскільки на сміттєспалювальному заводі утилізуватимуть сортоване сміття, жителі міста мають призвичаїтися сортувати відходи до того, як вони потраплять до контейнера в дворі будинку. Сортувати сміття на звалищі буде занадто дорого - для цієї роботи потрібні додаткові приміщення й робочі руки, що, у свою чергу, потягне за собою зростання комунального тарифу.

За словами Надії Потьомки, час від часу на Канівському сміттєзвалищі виникають пожежі. Так, у 2015 році тут сталося три масштабних займання. Загасити велику пожежу на звалищі практично неможливо, то-му працівники ЖЕКу намагаються вчасно виявляти й знешкоджувати займання. Удень на звалищі чергує працівник з благоустрою, який упродовж дня постійно обходить територію. Як-що виникає масштабне займання, до гасіння вогню залучають рятувальників і важку техніку - бульдозери, трактори. Їх, при потребі надає  керівництво "Укршампіньйона".

- На звалищі вкрай необхідно облаштувати протипожежну систему. З цією метою декілька років тому тут було зроблено водяну свердловину. Однак під-ключити до неї електричного насоса, який би при потребі качав воду, наразі неможливо - до звалища не підведена електромережа, - говорить Надія Потьомка.

На це, за інформацією Андрія Шацьких, необхідно близько 800 тис.грн.  У міському бюджеті на цей рік передбачено 200 тис. грн., ще 50 тис. грн. надав із свого депутатського фонду депутат обласної ради Володимир Волкович.

Утім, навіть облаштувавши протипожежну систему на звалищі, вже сьогодні канівська влада має зазирнути на п'ять-сім років уперед, коли його ресурс буде вичерпано. За сучасними стандартами, полігон для відходів повинен бути влаштований належними чином - мати огорожу й бетонне дно, аби продукти розпаду не потрапляли в грунт, протипожежну систему, цілодобову охорону тощо. За підрахунками Андрія Шацьких, будівництво полігону обійдеться значно дорожче, ніж спорудження сміттєспалювального заводу.

Вже сьогодні деякі проблеми КП «ЖЕК» допомогло б вирі-шити підняття тарифу за вивезення сміття. За виручені кошти можна придбати сучасні сміттє-вози, замінити старі сміттєві ба-ки тощо. Проте, за словами Андрія Шацьких, будь-яке підвищення ціни на вивезення сміття тягне за собою зменшення кіль-кості договорів із власниками приватних будинків. Наразі ли-ше 30% власників приватних бу-динків уклали такі договори із КП "ЖЕК". Решта 70% вирішують проблему із вивезенням сміття самотужки - вивозячи або викидаючи сміття в навколишні яри та посадки, створюючи таким чином нові несанкціоновані сміттєзвалища. Важелів впливу на таких нерадивих господарів немає - зловити "на гарячому" їх складно, оштрафувати - й поготів. Так, поступово, з року в рік канівці власними руками перетворюють рідне місто в звалище непотребу.

Досвід наших найближчих сусідів поляків довів, що вирішити проблему із сміттям можливо, треба лише братися за це гуртом - владі й комунальним підприємствам - модернізуючи техніку, вкладаючи кошти у передові технології. Громадянам - змінивши своє ставлення до міста, у якому вони живуть, усві-домивши, що їх дім не обмежується квартирою чи власним подвір'ям, дбаючи про чистоту не тільки власної оселі, а й навколишнього середовища. Чи витримають цей іспит на любов до рідного міста канівці - покаже час.

Марія ГЛАМАЗДІНА

Джерело: Дніпрова зірка