У КАНЕВІ ВІДБУДЕТЬСЯ ЗУСТРІЧ ІЗ ПРЕДСТАВНИКАМИ "АЗОВу"
Вже сьогодні, чудового недільного вечора, у 19.00 у РБК( площа Соборна ) відбудеться зустріч із представниками Черкаського обласного осередку Цивільного Корпусу "АЗОВ".
Запрошуємо вас до районного Будинку Культури, що знаходиться на Соборній площі (вул. Героїв Небесної Сотні,66).
У 19.00 буде розпочато зустріч із Черкаськими активістами.
У час, коли влада закриває рота націоналістам, ми вирішили не мовчати, а у повний голос заявити: ми живі як Нація доти, доки жива наша Ідея! Приходьте, та зможете дізнатися більше про історію Азовського руху та Ідею Nації! Завітайте, якщо у вас в серці ще залишився вогник надії та жаги до змін країни на краще.
АНДРІЙ БІЛЕЦЬКИЙ: СОЦІАЛЬНА СПРАВЕДЛИВІСТЬПісля акції ЦК АЗОВ у підтримку голодуючих шахтарів та державних шахт, виникло багато питань. «Навіщо підтримувати шахтарів – вони ж сепаратисти, а самі шахти є збитковими?», «Що спільного у ще вчорашніх фронтовиків-азовців і шахтарів?» і т.д. Що спільного? Нічого… Окрім того, що всі ми є одним Народом. Народ – це не тільки одна мова! Інакше я б не бачив на фронті десятки тисяч солдатів-патріотів, і не зустрічав українськомовних зрадників-полонених. Це не тільки етнічне походження – інакше сотні українців у Донбасі і Криму не зрадили би своєї Батьківщини, а величезна кількість росіян і білорусів не стали б вірними Україні. Народ насамперед – це не місце проживання і штамп у паспорті, а відданість країні, за яку стали в бій з окупантом. У першу чергу, - це відчуття спільної долі, своєї місії у світі, відчуття минулого і майбутнього!Скажіть, яке відчуття спільної долі може бути в Народу, частина якого місяцями голодує, а частина не знає, де діти величезні статки, награбовані за рахунок перших? Яке спільне майбутнє у шахтаря, який три місяці не отримував заробітну плату і будь-якого українського чиновника, який вивіз вкрадені мільйони за кордон. Перевіз туди сім’ю і готовий утекти в будь-яку мить, коли відчує під собою найменше хитання свого чиновницького крісла.Якого «патріотизму» можемо очікувати ми від голодних людей, до яких нікому немає справи, ані Державі, ані іншим членам Нації? У такий спосіб соціальна несправедливість розбиває вщент єдність Народу, почуття вірності і гордості за свою Країну.Якщо ми є українськими націоналістами, то соціальна справедливість – це ключове поняття для єдності Нації, а значить, і для могутності Країни! Якщо ми справді хочемо революційних перетворень у суспільстві, перемоги нашої Ідеї, то нам просто необхідно об’єднати соціальне і національне у єдину мету. Лише така революція переможе. Визвольні змагання Богдана Хмельницького тільки тоді стали переможними, коля Ідея національного визволення об’єдналася з Ідеєю визволення соціального.Ми повинні привчати себе сприймати біди соціально незахищеної верстви українців, як свої власні. Ми повинні боротися за цих людей, як за самих себе! Саме зараз нам необхідно підняти прапори боротьби за соціальну справедливість поряд із прапором Великої України! Лише тоді Перемога буде за нами!Андрій Білецький
Сейчас считаем нужным осветить некоторые моменты, связанные с организацией «крестного хода», поскольку их изучение дает понимание процессов, происходящих в УПЦ МП как на контролируемой Украиной территории, так и в «лднр».
В частности, еще на стадии планирования «крестного хода» в УПЦ МП вспыхнул внутренний, не выносимый на публику, скандал вокруг одного из главных организаторов этого заказанного Москвой мероприятия – а именно, вокруг митрополита Донецкого и Мариупольского Илариона (Шукало). Сей господин, как известно, относится к наиболее рьяным любителям «русского мира» в УПЦ МП (как и митрополит Одесский и Измаильский Агафангел и наместник Киево-Печерской Лавры митрополит Чернобыльский и Вышгородский Павел). Также митрополит Иларион является священноархимандритом Свято-Успенской Святогорской Лавры, откуда с Донбасса, как известно, «крестный ход» и двинул на Киев.
Проблемы в организации «крестного хода» начались еще на стадии планирования. Стоит заметить, что и ранее «подчиненных» митрополиту Илариону священнослужителей, «работающих» на неоккупированной территории, немало напрягал тот факт, что резиденция Илариона находится в «ДНР». Соответственно, на ежемесячные собрания у митрополита приходилось прибывать, пересекая линию разграничения в зоне АТО, что их мало радовало. К митрополиту не раз обращались с просьбой перенести свою резиденцию на неоккупированную территорию, но тот всякий раз наотрез отказывался.
Этим отказам есть свои причины, и они не имеют отношения к любви Илариона к террористам. Суть в том, что уже на сегодня ряд приходов УПЦ МП на территории ОРДЛО митрополит де-факто не контролирует – это касается тех священников епархии, кто скоропостижно «лег» под приграничные епархии Русской православной церкви (РПЦ). Соответственно, митрополит Иларион опасается, что переезд его епархиального центра на свободную от оккупации территорию Донецкой области, может привести к развитию неконтролируемых процессов в среде клира оккупированной территории епархии. Проще говоря, часть епархии на территории ОРДЛО может просто отделиться от УПЦ МП и перебежать в состав приграничных епархий РПЦ.
Эта ситуация ставит Илариона в интересное положение – с одной стороны, он имеет статус одного из главных поборников «русского мира» в УПЦ МП, с другой стороны, та же Русская православная церковь так и норовит оттяпать часть его епархии. Потому митрополит и никак не хочет переезжать из оккупированного Донецка, хотя постоянно играет в «вечную дружбу и любовь», радостно и гостеприимно встречая представителей РПЦ и «кураторов» из ФСБ РФ, прибывающих в ОРДЛО.
Все бы ничего, но настоящие проблемы начались в конце июня-начале июля этого года, когда священнослужители возглавляемой Иларионом Донецкой и Мариупольской епархии УПЦ МП стали прибывать к Илариону в Донецк для получения выданных Москвой и украинскими «спонсорами» (здесь отдельный физкульт-привет г-ну Новинскому!) денег на проведение «крестного хода». Туда-то они прибыли без проблем, а вот на обратном пути, когда священники пересекали линию разграничения при выезде из «ДНР», на блокпостах террористов началось немалое веселье. В частности, боевики «ДНР» устроили массовые и тщательные обыски батюшек, требуя объяснений по вывозу многотысячных сумм из «ДНР» и не забывая под шумок «реквизировать» их часть, подчеркивая свое отрицательное отношение к священникам УПЦ МП, которые осуществляют свою деятельность на подконтрольной Украине территории.
Возмущение ряда священников этими действиями и было «спроецировано» на осевшего в «ДНР» митрополита Илариона, который ранее уверял, что через российских «кураторов» все организационные вопросы с руководством «лднр» утрясены. Попутно ему припомнили и последний «бизнес-проект» в контексте того же «крестного хода»: а именно, тот факт, что митрополитом в дополнение к традиционным епархиальным поборам (ежемесячная сумма с одного прихода составляет от 2 до 7 тыс. грн., а иногда и более, в зависимости от прихода), в преддверии «крестного хода» была введена практика «фиксированного сбора» с каждого прихода от продажи различных товаров в храмах. В зависимости от прихода, суммы были установлены от 1,5 до 6 тыс. грн., при этом объемы продаж товаров – то есть покупают их прихожане или нет - митрополита не интересовали.
Как бы там ни было, в итоге возмущение целой группы священнослужителей УПЦ МП в контексте всех этих «организационных мероприятий» вокруг «крестного хода» достигло настолько серьезного масштаба, что сам митрополит, будучи одним из организаторов «крестного хода», в итоге на всякий случай... принялся отказываться благословлять клир собственной епархии на участие в этом мероприятии! И его, по информации группы ИС, «ломали через колено» уже сам предстоятель УПЦ МП митрополит Онуфрий (Березовский), совместно с «кураторами» из ФСБ и руководством РПЦ.
Итоги:
- «московское православие» - будь то в виде РПЦ или УПЦ МП – это пауки в банке. «Крестный ход» ярко вскрыл этот факт;
- скандал вокруг митрополита Илариона показал, что церковь в воюющей стране, когда центр управления этой церковью де-факто находится в стране-агрессоре, не может играться «в мир» и сидеть на двух стульях. Нельзя открыто выполнять идеологический заказ агрессора, и надеяться, что никто ничего не заметит – в итоге эта тактика вызвала не только резко негативную реакцию украинского общества, но и склоки и дрязги в самой УПЦ МП;
- проведением «крестного хода» УПЦ МП сама себе подсунула большую свинью. При сомнительных выигрышах, это действо резко обострило противоречия (а точнее, разницу в интересах) как с РПЦ, так и в собственной среде.
И это естественно. Ибо когда идет война, надо выбирать, на чьей ты стороне. По другому не бывает.
Дмитрий Тымчук
www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій, оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом
Анті-гоблін Я трохи підкину на вентилятор: - «Я буду сидіти на яхті та їсти омарів, а що буде з вами?
Реформи – це реформа ВЛАДИ, а не громадян. І аж ніяк не навпаки.
Анекдот. Зах.. [весь] Влада людей з особливими потребами [1]
WayBe tzs, це ж треба. 13 років тому :)
Вітаю! вірші. [8]
tzs В мене ще його є багато, на ФБ, запрошую у друзі, кому подобається
Мужик впіймав чарівну рибку…
«Пусти мене й бажання швидко
Тобі я виконаю в дар».
«Багатим хочу буть, я.. [весь] вірші. [8]
tzs Знайшов свою творчість на сторінках Вашого сайту, дякую за підтримку вірші. [8]