РОЗДУМИ ПРО МАЙБУТНЄ КАНЕВА кандидата на посаду міського голови Кузнєцова Володимира Валеріановича

                                     Знайомтеся:   кандидат на посаду міського голови та     кандидат в депутати до обласної ради від політичної партії «Українська платформа»

Кузнєцов Володимир  Валеріанович

 58 років, 46 з яких проживав у Каневі, працював на заводі «Магніт», в міськкомі партії займався питаннями соціально-економічного розвитку міста та району, 10 років потому працював в комерційних структурах. Останні 7 років займався питаннями життєзабезпечення та розвитку 20-ти інтернатних установ для інвалідів та престарілих, 4-х центрів для безпритульних головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації, тричі обирався депутатом місцевих рад.

РОЗДУМИ ПРО МАЙБУТНЄ КАНЕВА

Щасливий той, хто бачить навколо себе щасливих. Адже щастя не може бути відокремлене однією особою від суспільства. Особисте щастя створюється не однією людиною, в цьому їй допомагає громада. І коли кожний з нас відчуває, що він щасливий, значить щасливі ми всі разом. Це і робочі, і начальники, і господарі, і найманці. Градація українського суспільства на багатих і бідних на жаль не зробила (по крайній мірі більшість) щасливими, не дала спокою ні тим, ні іншим. Торкнулося це і Канева, його жителів.

Бурхливий розвиток міста у 70 – 80-х роках минулого століття повністю зупинився у 90-х. Його слабе відродження почалося на початку другого тисячоліття. За цей час місто втратило близько 5,0 тис. населення, розорилися «Магніт», «Дніпробуд», «Закордоненерго», «Медтехніка», «БМУ-5» та інші. Місто на 70% стало дотаційним. І те, що в даний час окремі відчайдухи говорять, нібито Канів набирає європейські риси – смішно слухати. В це можуть повірити хіба що ті, хто не бував далі Миронівки чи Сміли. Варто сісти в автобус і проїхати в Славутич, Іллічівськ, Мукачево – міста, які не зупинилися в своєму розвитку у 90-х роках і стали справді європейськими.

Яке ж воно, європейське місто? Не обов’язково велике, але це місто в якому його мешканці мають сталі високі прибутки, тобто достойну заробітну плату, міцне здоров’я, підкріплене соціальними гарантіями від господарів підприємств, налагоджений побут. А міський бюджет стабільно поповнюється відрахуваннями з прибутків підприємств та громадян, їх вистачає на ремонти доріг, освітлення, покращення роботи закладів медицини, освіти, правоохоронних органів і т.д. І від всього цього людина отримує моральне задоволення, стає щасливішою.

Наш Канів, як жебрак з протягнутою рукою, цього не має. І не матиме, доти не почне промислово розвиватися. Доцільно було б, враховуючи думку нашого Президента В.Ф. Януковича про становлення Канева, як духовної столиці України, а також вимогу Кабінету Міністрів України про відхід від дотаційної системи утримання місцевих бюджетів, домогтися для Канева статусу пріоритетного розвитку шляхом створення 2 – 3-х крупних на 1 – 3 тис. робочих місць кожний прибуткових підприємств. Звичайно мова йде про екологічно чисті, високомеханізовані підприємства з новітніми технологіями. У міста для цього є добра база Міненерго. А враховуючи Державну програму енергозабезпечення та енергозбереження спільно з Мінекономіки, Міненергетики, Міністерства розвитку та будівництва в Каневі можна було б створити індустріальний парк з декількох підприємств, продукція яких би стабільно закуповувалася б Державою та бізнесовими структурами і це б стабілізувало малий бізнес, створило б умови його розширення. Таким чином, місто б вийшло з депресивної зони, поступово відійшло б від субсидій за рахунок регулювання тарифів для населення та підприємств, контролю регулювання заробітної плати.

І тут я підхожу до другої частини. Стабільне наповнення міського бюджету, сімейних бюджетів громадян дало б поштовх соціально-побутовому розвитку міста. Тоді вже можна говорити про будівництво житла, особливо економ класу від 60-ти до 150-ти метрів квадратних по ціні 300 – 400 у.о. за метр квадратний. А враховуючи те, що з приходом до влади сильної команди В.Ф. Януковича йде стабілізація економіки і наповнення банків, можна було б підключити останні до вирішення життєзабезпечуючих програм для населення, розвитку соціальних структур міста. Тут сміло можна йти по шляху Дніпропетровська, Києва та інших міст, де будуються котеджні містечка за рахунок інвесторів, а розрахунки громадяни проводять з допомогою довгострокових банківських програм.

Без додаткових надходжень не може розвиватися й комунальне господарство міста. Реконструкція вулиць, ремонти доріг, інженерних мереж – електро-, водо- та теплозабезпечення населення – наболіла проблема не тільки нашого міста. Проте, житловий масив в Решетилівці Полтавської області перейшов на електроопалення, один з мікрорайонів Алушти опалюється з допомогою біогазу, будинки в Сторожинцях Чернівецької області переводять на індивідуальне опалення. Канів пасе задніх. Потрібні кошти на новації - їх можна взяти в інвесторів. Півтора роки тому мною на екологічну програму з біотехнологіями залучався інвестор з Прибалтики. Та перешкоди на місцевому рівні, з боку Кабміну, змусили закрити в Каневі пілотну програму і піти з України. Зараз з аналогічною програмою зайшли німецькі інвестори – хай їм щастить в роботі з нашими бюрократами.

Щодо розвитку міста як духовного центру. Безумовно, Канів має свою неповторну, надану самим Богом, природну красу. Але її потрібно підкреслити красивим оформленням вулиць, майданів, парків, створенням скверів, фонтанів, скульптур. Необхідно продовжити оновлення центру міста, зокрема провести реконструкцію вул. Воровського, впорядкувати мікрорайони, зробити об’їзд ГЕС – Костянець. Для гостей міста потрібно створити готелі, пляжі, зони здорового активного відпочинку. У нас навіки спочиває Т.Шевченко. Та будемо відвертими – адже це великий Син України, а не, припустимо, Франції чи Росії. Тому закордонних туристів потрібно приваблювати не тільки Тарасовою горою, а й особливою родзинкою. І в нас вона є. Родень – старинне місто, за легендами – звідкиль є і пішла земля Руська. То ж на місці Роденя (а якщо не дозволять, то на горі в районі Ісковщини) з допомогою Міністерства культури та туризму, інституту історії та археології України, із залученням бізнес-структур варто було б створити музей під відкритим небом, де б можна було б показати життя та побут древніх русичів під князюванням Рода (на зразок музею Запорізької Січі). А в районі урочища ГЛМС між вул. Парковою, Свердлова і радіотелевізійної вежі доцільно створити парк з лижним та санним спусками. Звичайно для проведення різних фестивалів потрібно завершити будівництво міського Будинку культури, побудувати Співоче поле, на лівому березі Дніпра відкрити санаторії, будинки відпочинку, кемпінги. От і буде місто туристичне протягом року. Та для цього потрібні величезні кошти від Держави та приватного, в т. ч. іноземного, бізнесу.

Ці роздуми лягли в основу моєї програми як кандидата на посаду міського голови.

І якщо бодай хоч половина згаданого буде зроблено чи ляже в основу Генерального плану розвитку міста, бізнес-проекти протягом майбутніх 5-ти років, і хоч не мною, а будь-ким, то Канів стане європейським містом. І тут дійсно захочуть жити наші діти, і не думатимуть про Америку, Італію, Ізраїль та інші привабливі та щасливі, але такі чужі нам краї.

З любов’ю до канівчан                                               В.Кузнєцов