Спочатку правлячий клас захотів миру і українська громада зрештою терпить «мінську змову», бо стомилася від революції та війни і хоче спокою.
На окупованій території ОРДЛО люди хочуть спокою за будь-яку ціну – тобто хоч в Росії, хоч в Україні, і їм все одно хто переможе.
Деякі вчені-соціологи взагалі закликали – «дайте радянським людям спокійно дожити в СРСР».
В ході війни на Донбасі український правлячий клас тишком-нишком радикалів утилізував, маргіналізував чи легалізував, бо дуже хоче спокою.
Зрештою правлячий клас здійснив контрреволюційний переворот в Парламенті, а незаконно створений Уряд своїм першим завданням поставив макроекономічну стабілізацію.
Деякі експерти проголошують стабільність як правильну політику і радять навіть, як втримати стабілізацію в умовах наростаючої напруженості в суспільстві.
Сталий економічний розвиток як основна мета Плану пріоритетних кроків Уряду – невчасно, контраверсійно і нездійсненно – але так спокусливо.
Тим більше, що саме таким є завдання від олігархів – дайте нам стабільність, бо ми втрачаємо свої активи! Дерибан це святе, офшори ми замовчимо і офшорний скандал спустимо на гальмах, закордонні кредити освоїмо і покладемо в кишеню, на підвищених тарифах заробимо. Мир Донбасу, радикалів в тюрми, бидло – в стійло.
Сталий економічний розвиток в умовах війни та післяреволюційних реформ – нове слово в методології від українського Уряду. Гегель, Маркс, Щедровицький перевертаються в могилах, а Ґру Гарлем Брундтланд (творець концепту «сталого розвитку» в комісії ООН) весело регоче.
Спокій в Україні в найближчий час не є можливим, навіть якщо витратити на це всі гроші олігархів.
Метадинаміка країни Фронтиру
Україна метадинамічна країна і лишатиметься такою впродовж наступних багатьох років. Метадинамічність означає, що динамічність країни породжується не так її внутрішньою ситуацією, як ситуацією на один чи навіть на два системних рівнів вище.
Допоки світ не змінився, спокій на Фронтирі наступити не може в принципі. Ті, хто прагнуть спокою, прагнуть ілюзії.
Зміна світу означає, що Україна, будучи країною Фронтиру, знаходиться водночас під тиском фундаментальних змін світу та під тиском нерівномірності змін і різного сприйняття цих змін країнами обабіч Фронтиру.
Це означає, перш за все, зміну картини (конструкції) світу. 1. Нації-держави-території розпадаються. Виникає вибір – регіональна (олігархічна) автаркія чи мережі самодостатніх громад. 2. Виникнення нових джерел енергії і способів оптимального добування зі старих джерел енергії породжує нові можливості соціально-політичної мобільності, яких раніше не існувало. 3. Нова топологія світу, нові відстані, новий час – все це змінює наші уявлення про інфраструктуру (вона стає глобальною) і це змінює саме уявлення про простір та час. 4. Виникнення нового мислення, нових людей і принципових інновацій на маргінесі (в Богом забутих місцях – таких, як Україна).
По-друге, це означає зміну геополітичної структури Євразії. 1. Хронополітичний розрив між прокрастинацією Європи, архаїзацією Росії та реформацією ісламського світу, по відношенню до яких Україна є геополітичним посередником та місцем зустрічі цивілізаційних трендів, не маючи змоги на власну цивілізаційну ініціативу. 2. Зіткнення геополітичної експансії Росії та Китаю. Казахстан сьогодні це чудовий приклад: надмірна експлуатація казахів з боку китайських власників підприємств в Казахстані, претензії китайців на привласнення казахської землі – все це призвело до серйозного конфлікту, де інтереси Росії та Китаю перетинаються безпосередньо. 3. Зміна європейського лідера – на місце Німеччини та Франції приходить Польща, при цьому обидва нинішніх лідера спалюють себе в очах України та світу в ході нинішньої «мінської змови».
По-третє, це похорони індустріальних анклавів. Подивіться на занепад Детройту – без всілякої війни і масових жертв індустріальний центр повільно, але неухильно, переводять в постіндустріальний світ. Донбас це такий самий індустріальний анклав, який мав пережити свій занепад. Але Україна дозволила прийти до влади «донецьким», які по суті змусили всю країну працювати на Донбас – олігархічно-кримінальна система на чолі з колишнім Кривавим Президентом дбала про регіон за залишковим принципом, але в сухому залишку: замість болючого, але необхідного реформування Донбасу вся Україна платила за продовження його архаїчного існування. Зараз на Донбасі іде війна СРСР і України, індустріального світу з постіндустріальним, Росії з Заходом.
По-четверте, це виникнення соціальних інновацій поза державами – в корпораціях та на рівні індивідуальних ініціатив, які отримали можливість мережевого просування. «Диванна сотня» не є ані диванною, ані сотнею. Зазвичай «диванна сотня» більше мобільна, ніж будь-які інші представники індустріального світу. І це визначення настільки їх не зачіпає, що вони навіть на вважають за необхідне це пояснювати. Тобто, хочете знати, куди далі піде світ, слідкуйте за корпораціями та індивідами через соціальні мережі.
Не буде спокою в Україні, оскільки Фронтир тільки-но проснувся в невгамовному світі. І немає жодних причин в найближчі роки вгамувати світ.
Символічна метадинаміка в Україні
Метадинаміка України не може бути пояснена винятково в раціональних уявленнях. Перш за все, тут потрібно пояснювати метадинаміку воюючого Донбасу.
Донбас це індустріальний рай часів СРСР. Чому Україна не змогла провести постіндустріальну санацію цього індустріального анклаву? Чому Україна дозволила обкрадати «донецькими» всю країну, щоб продовжувати індустріальну агонію Донбасу? Чому з Донецьком не вийшло так, як з Детройтом?
Я над цим думав довго і багато разів. У мене є гіпотеза, але вона страшна. Звичайно це не науковий дискурс. Але символічні речі дуже дієві в політиці.
Донбас це край, на якому лежить національно-родове прокляття України. Штучне переселення росіян та білорусів на землі Донбасу після голодомору 1932-1933 змінило етнічний склад регіону. На символічному рівні – росіян засиляли в будинки заморених голодом українців. Українці це пам’ятають і росіяни це пам’ятають. Ось звідси ця генетична ненависть у нинішніх нащадків один до одного. Донецькі росіяни несуть на собі посмертне прокляття заморених голодом українців.
Точно так само, як росіян заселяли в будинки депортованих та знищених татар в Криму.
Історична пам’ять (індустріальна героїка Донбасу та військова героїка Криму) протистоїть мерзотності вчинків великоросів по освоєнню території Криму та Донбасу.
Пам’ять предків породжує до російськомовних сепаратистів Донбасу та Криму недовіру українців. Підсвідоме відчуття свого злочину проти предків породжує немотивовану агресію російськомовних жителів Донбасу та Криму. Тобто, перш за все, на Донбасі та в Криму іде символічна війна.
Ця символічна війна це війна СРСР з післярадянським світом. За великим рахунком – ось чому не можна залишити радянських людей в спокої і дати їм дожити спокійно, як це радить Ірина Бекешкіна. Радянських людей 25 років ніхто не чіпав, допоки вони не взяли на Донбасі зброю і не почали воювати за підтримувану Росією ностальгію по СРСР, допоки вони знову не почали воювати проти татар в Криму.
Саме тому символічна війна проти СРСР настільки важлива. Не Україна актуалізувала цю війну. Цю війну розпочала, активізувала і зробила жорстокою саме Росія.
Не буде спокою в Україні, допоки ми не виграємо війну історичної пам’яті та війну символів.
Концептуальна метадинаміка в Україні: номади та транквіли
Номади – (в дельозівському сенсі) нові люди нового світу, які уникають жорстких структур, детермінізму та бінарних опозицій, протиставляють себе решті суспільства і створюють власний дискурс, свої символи та ритуали. Ці здебільшого анархістські племена нагадують древніх кочівників і кидають виклик державі та старій цивілізації.
Можна розрізняти постмодерністських та конструктивістських номад, бо останні вже концептуально протиставилися постмодернізму через теоретично розроблені концепти віртуальності, трансгуманізму, мережі, всесвітнього громадянства і цілого ряду конструктивістських дисциплін (лімітологія, структуралістика, транзитологія, версологія, цивілізаційна антропологія, психоконструювання і т.п.).
Номади це концептуальні інноватори, які діють на принципово іншому полі бою, з іншою зброєю, з намірами принципово іншої (нетериторіальної) топологічної експансії.
Транквіли – буквально спокійні чи осідлі (в древньому протиставленні осідлих та кочових племен), але в фундаментальному значенні ті, хто виступає за збереження світу, стабільності, спокою та миру в розумінні тих структур та інститутів, які все це гарантують (держава, нація, релігія, ринок).
В цьому сенсі «радикалізм» та «помірність» це лише спрощенні уявлення політичної активності, якими можна оперувати в популярних викладах будь-яких соціальних рухів.
Ціннісні зміни можуть бути зрозумілі лише концептуальним чином. І в цьому сенсі серед номад та транквілів є радикали і помірні.
Найцікавіше в цьому концепті, що номади зовсім не є агресивними щодо транквілів. Просто номади продукують такі еволюційні зміни, які в своїй процесуальності породжують активний опір транквілів.
Саме нерівномірність сприйняття транквілами підходів та концептів номад породжує соціальну турбулентність. Опір транквілів і їх фундаментальне бажання спокою породжує революції та війни. Ці війни власне ідуть між різними транквілами.
Спокій веде до війни транквілів. В той час, як номади будують новий світ.
В общем статья не понравилась. Философ Данилюк, как,впрочем и все философы, создает свою реальность. Фактажа в материале минимум, в основном штампы, и на них он строит фантазии о глобальном мироустройстве и места в нем Украины. Но в мире все намного сложнее, нелинейнее и, как прогноз погоды, на более-менее продолжительный период мало предсказуемо. В общем, он оперирует минимумом вводных для серьйозного анализа, зато много воды и уплываний в облака.
Над картиной мироустройства работают суперкомпьютеры с миллионами самых разных вводных и то она малопрогнозируема, поскольку ранг важности этих самых вводных и величины их влияния все время меняются, и тоже малопрогнозируемо. Маленький вновь возникший фактик может запустить цепь событий ведущих к самым непредсказуемым результатам. Например, Путина укусит енцефалитный клещ на Валдае, или Германия откроет управляемый термоядерный синтез, или взорвется супервулкан в Йеллоустонском парке, да мало-ли чего может быть. Маленький микроб бубонной чумы изменил Европу, а понос Александра Македонского разрушил самую большую империю.
Мироустройство все время меняется. Серьйозно спрогнозировать что-либо, не берутся самые лобастые футурологи. Они могут лишь указать на отдельные факторы влияния и к чему они приведут в стабильной системе. Все остальное - лишь фантазии и пожелания.
Поэтому г-н Данилюк в своем опусе описал лишь свои фантазии, но зато высказал, как резюме, свое твердое пожелание, прямо-таки зубилом забил в мозг два последних предложения статьи . Это зомбирование. Это не научная и не философская статья. Это призыв к действию. Хочется спросить - как хотел повлиять на читателей автор ? Что сказать ? Какая продвигается реальность этим инструментом ?
В Черкассах размещены билборды от имени Президента Петра Порошенко.Один из плакатов с надписью "Хто не ухиляється від сплати податків, той дурень!" размещен на улице Громова.Также вывешен плакат с цитатой из Библии "Бо де скарб твій, там буде й серце твоє" и подписью "Липецкая кондитерская фабрика "Рошен".
Шурa, Хочу до кінця з'ясувати стосовно теми Афганістану, як Ви там встигли "по напрягатись" народившись в 1978 році? Чи дані ваші не є автентичними? Прошу пробачення у модераторів, за питання не по темі,
Ніколи б не наважився на написання чогось подібного, але розміщення тут, на «домашньому»сайті, плюс деяка наявність інших коментів спонукає на безмежну хоробрість ( виключимо з неї деякий процент пивасика...чи додамо...). Так що йду на рекорд - самий довгий комент.
Для початку забазуємося. З давніх часів, з тіх пір як людина почала відносити себе до розумної, вся влада постійно знаходилася у гуманітаріїв – так історично склалося, як за звичай й пояснють різні недолугі речі. Вони постійно видумують найрізноманітніші смішні теорії . Але цей сміх перетворюється в жах, коли ці гуманітарії починають втілювати свої хімери в життя – ну, на приклад, про якусь особливу безперечну перевагу однієї раси або соціального прошарку над іншими. Взагалі , можливо доказувати, що 2+2=5, але це так, для сміху.
А от серед гуманітаріїв подібни докази ( з їх середовища) приймаються всерьоз і існують вічно.
Но спустимося на грішну землю і спробуємо, відчуваючи землю ногами, прочитати цей опус.
«Спочатку правлячий клас захотів миру і українська громада зрештою терпить «мінську змову»... ну і там ще декілька абзаців про мир та спокій. Хоча людина є однією з самих хижих істот на планеті, стан революції та війни для неї не є типовим, а лише необхідним. Тобто стан миру не є навязуваємим зверху і люди його не терплять , а прагнуть, як зазвичай. Сітуація не змінюється, допоки прагнення не перевищує існуючі втрати.
«Сталий економічний розвиток в умовах війни та післяреволюційних реформ…» Твердження, що це абсурд, не є безапеляційним, а лише дискусійним.
Фактом можно визнати лише те, що спад в економіці є гарантованим лише в випадку програшу в війні та відокремлення якоїсь конкретної частки єдиного економічного простору з різних обставин ( втрата території, зміна товаропотоків...).
«Спокій в Україні в найближчий час не є можливим, навіть якщо витратити на це всі гроші олігархів»… Дійсно, стабілізація країни лежить не в єкономічній, точніше не лише в економічній, а в більшості в політичній площині – від можливостей західноєвропейських країн приборкати зажерливого сусіда. Можно сказати й так – одними грошима цей пожар не загасиш.
«Метадинаміка країни Фронтиру» …Перекладач :
МЕТА ... [від грец. meta - слідом, за, після, через] Перша частина складних слів.1. Означає рівень опису якого-небудь об'єкта або системи (як правило, також опису), вищого по відношенню до попереднього опису; "Опис опису"2. Означає вихід за межі чого-небудь.
Фронтир (від анг.frontier — «кордон», «порубіжжя») —територія на межі двох різних суспільств. Є перехідною зоною, яка, як правило, слабо інтегрована в державні структури та має динамічний характер, характеризується високою взаємодією різних, часто ворожих культур. Як основний приклад - історична зона освоєння західних територій США.
Ну що ж, поїхали...Вживаючи термін метадинамика, шановний творець підкреслює якись надзвичайні особливості країни. Але все, що відбувається вже колись проходили інші країни. Перше, що прийшло, Північна та Південна Корея- 3 роки війни, 3 мільона загиблих та роз’єднання територій. «...динамічність країни породжується не так її внутрішньою ситуацією, як ситуацією на один чи навіть на два системних рівнів вище...» Як вжеписалось, сітуація залежить не від якихся там «системніх рівнів», а від того, коли Російська Федерація перестане вважате частину української территорії своєю та від можливостей Заходу допомогти їй в цьому. А про внутрішню сітуацію, якщо не забуду, то нижче.
Зараз про Фронтир . «...Україна, будучи країною Фронтиру, знаходиться водночас під тиском фундаментальних змін світу та під тиском нерівномірності змін і різного сприйняття цих змін країнами обабіч Фронтиру. Це означає, перш за все, зміну картини (конструкції) світу...» ну і там в подальшому різноманітне на цю тему. Світ постійно змінюється, всі країни знаходяться під тиском змін та інших країн (ну хто міг подумати, що Сирія буде "тролити" Німеччину та Францію, а Кітай - Сполучені Штати). Це норма та аксиома. Всі ці сварки між кланами, зміни технологій перетворення енергії, соціально-демографічни потрясіння – це відбувалося во всі часи, а не лиш грім серед ясного неба в Україні? Основна задача уряду всіх країн - успіти до цього пристосовуватись, а ідеальна мета – самому створювати ці зміни в потрібному напрямку ( тоді ти маєш більші шанси керувати цими процесами).
(в Богом забутих місцях – таких, як Україна). За що так ? Бог не покинув країну. Але щодо влади, то дійсно - країна забута і занедбана ею.
«...По-друге, це означає зміну геополітичної структури Євразії...» Ну тутдосить розлоге перемішування Росії, мусульман, Кітаю, Казахстану... Згадуємо написане трохи вище – світ постійно змінюється при досить коротких проміжках часу чогось постійного.Так що сталість – це виключеня, а не норма. Ну й те, що Польща замінить Німеччину та Францію...В сітуації з Україною Польща само собою більш напружена - як не як, а сусід. Но в економіці ? В Німеччині та Франці аерокосмічні та електронні текхнологіїї, які так просто не віддаються. А Польща має «викруткову збірку» телевізорів та авто, правда багато.
«...По-третє, це похорони індустріальних анклавів...» Ну все теж саме – світ постійно змінюється під дією науково-технічних революцій (повстання лудитів) та глобалізації, коріння якої не в Сполучених Штатах та змові «світового уряду», а в на початку народження людської цивілізації ( приклад - «Меч давньоруський, варязького типу. Хст.»)
«...Але Україна дозволила прийти до влади «донецьким», які по суті змусили всю країну працювати на Донбас...» Україна незважаючи на всі заяви та реформи і досі має мафіозну структуру влади, основний принцип якої – бути «своїм», в «родині». Ну а «родина» своїх не здає. Щоб не трапилось. І доказ цьому відсутність результатів в гучних справах. Чим закінчився «касетний скандал» ? Та нічим. У нас сором'язливо називають ОЗГ(організована злочинна група) і так і розслідують, замість того , щоб визнати , що діє мафія і почати боротьбу з нею. В чому різниця ? ОЗГ- просто декілька бандитів, а мафія передбачає корупційну складову в органах влади, яка організує та прикриває. Як вважаєте , як довго існувала чи тягнулося розслідування «бурштинної» та «горіхової мафії » без самої мафії ?
«...замість болючого, але необхідного реформування Донбасу...» ніяких дійсних реформ економики во всій Україні не було, а шов дерибан всі роки. В.Литвин -2006 р.-“Банковая живет по законам инерции...Боюсь, что в ближайшее время мы не увидим четкой, цельной, последовательной государственной политики. Власть станет жить по своим законам, общество (внутри которого растут протестные настроения) — по своим. Когда-нибудь они, возможно, снова встретятся на баррикадах.»
«...По-четверте, це виникнення соціальних інновацій поза державами...» Після закінчення феодалізму та винекнення капіталістичних відносин держава втратила, точніше, свідома віддала частину своїх функцій суспільству. І це сталосі дуже і дуже давно.
«...Не буде спокою в Україні, оскільки Фронтир тільки-но проснувся в невгамовному світі. І немає жодних причин в найближчі роки вгамувати світ...» Все вже писалося – Україна не відокремлена від світу, а світ вгамувати неможливо. Можливо тільки пристосуватися до нього- «війти в резонанс».
Далі нагородив дай Бог...Щось накшталт – «... Модель спіральної когнітивної метадінамікі описує когнітивний досвід в еволюційний процес, розкриває синергетику складності когнітивних систем, а також операциональную сторону парадигми граничних узагальнень....»
Особливо дивовижно вплетене «...національно-родове прокляття України...». Та все тільки тому, що автор свідомо відійшов від «винятково раціонального уявлення». Як він сам спочатку і заявив, але все ж потім сам вийшов на раціональне та зрозуміле пояснення – «Цю війну розпочала, активізувала і зробила жорстокою саме Росія».
А в хитросплитіннях номадів та транквилів дивним чином не з’явилися ельфи, які і повинні всьому дати ладу.
І на закінчення :
Стадо оленів на чолі з левом страшніше, ніж стадо левів на чолі з оленем. Хабрій – видатний афінський воєначальник IV ст. до н. е.
Vip1976, тяну, просто я отмечаю два дня рождения. Один паспортный, второй это когда получилось не умереть раньше срока. Так что аналитик ты никудышний, хоть и важная персона))))
Анти-гоблин 36 никогда не равно 45 так что твоё доказательство абсолютная ерунда. В третьем уравнении грубейшая ошибка вместо знака неравенства стоит знак равенства.
www.kaniv.net не несе відповідальності за зміст опублікованих на сайті користувальницьких рецензій, оскільки вони висловлюють думку користувачів і не є редакційним матеріалом
Анті-гоблін Я трохи підкину на вентилятор: - «Я буду сидіти на яхті та їсти омарів, а що буде з вами?
Реформи – це реформа ВЛАДИ, а не громадян. І аж ніяк не навпаки.
Анекдот. Зах.. [весь] Влада людей з особливими потребами [1]
WayBe tzs, це ж треба. 13 років тому :)
Вітаю! вірші. [8]
tzs В мене ще його є багато, на ФБ, запрошую у друзі, кому подобається
Мужик впіймав чарівну рибку…
«Пусти мене й бажання швидко
Тобі я виконаю в дар».
«Багатим хочу буть, я.. [весь] вірші. [8]
tzs Знайшов свою творчість на сторінках Вашого сайту, дякую за підтримку вірші. [8]