На нашому інтернет-порталі кілька тижнів тому було зареєстровано відкритий інформаційний запит щодоситуації із керівництвом обласного відділення Держгеокадастру, яке було затримане із хабарем у майже у 200 тисяч доларів. Повідомлення тоді широко розійшлося обширами засобів масової інформації, і деякі прямо написали, що цим корупціонером-хабарником був не хто інший, а в. о. керівника обласного Держгеокадастру Дмитро Мироненко. Та згодом про факт спробували забути, а сам пан Мироненко продовжує керувати даною установою, підписувати документи і проводити наради із підлеглими.

Зрозуміло, що громадськість зажадала розяснень, кого насправді затримували із резонансним хабарем та на якому етапі перебуває слідство за вказаним злочинним фактом.

І ось прокуратура Черкаської області “розродилась” скупим повідомленням, що “за належністю інформаційний запит щодо ситуації із керівництвом ГУ Держгеокадастру в Черкаській області” надіслано… до Військової прокуратури Центрального регіону України (!).

От тепер сиди і думай, що мається на увазі? Чому хабарником із черкаського Держгеокадастру займається військова прокуратура, якщо всі попередні подібні злочини у цій структурі розслідували місцеві прокурори або Генпрокуратура? Чи означає це, що хабарник є якимсь законспірованим військовослужбовцем ворожої держави, тобто шпигуном? Чи, може, обласні правоохоронці розписуються у власній неспроможності покарати подібних впливових злочинців? Чи інформація про будь-які злочини достатньо значних властьімущих тепер вважається військовою таємницею? Чи, може, натякають, що із такими “контрами”, які розточують державу зсередини у час, коли на Сході йде війна, – треба розбиратись за законами військового часу?

За логікою, правильним мав би бути останній варіант. Утім, жодних ілюзій з цього приводу ми не плекаємо…