Як розвивати туризм в Каневі: спочатку «вийти з равлика»

Сидіти в равлику – це означає уважно спостерігати за перебігом подій, але нічого при цьому самому не робити. Можна критикувати й обговорювати , навіть давати пропозиції, - особливо на форумах в інтернеті, можна можна голосувати, вибирати, слухати й нарікати і т.д.
Але коли доходить до діла, потрібно «вийти з равлика». Тому що діло робиться не в равлику, воно робиться спільними зусиллями, де потрібні інші якості. Перш за все, ініціативність, солідарність, взаємоповага, віра і в свої сили, і в спільну справу. І виявляється, що це – дуже важко, майже неможливо.

Вам не нагадує така поведінка більшість наших співгромадян? Багато розмов, мало справ. Багато надій та, одночасно, критики на владу, але що при цьому ми робимо самі? Вічні скарги на власну зайнятість та переважна класична позиція «моя хата скраю».

Образ людини «в равлику» не мій, - я почув його від однієї розумної людини з Канева. Людини, яка очевидно, вже обпеклась у власних спробах розбудити громадську активність. Тому наші спільні розмови про чергові ініціативи щодо розвитку туризму зразу наштовхнулись на питання як долати парадигму «равлика».

Чи дійсно є в Каневі «парадигма равлика»?

Більшість моїх канівських колег кажуть, що є. Та за пів-року ведення проекту по розвитку туризму я й сам це побачив. З одного боку, туризм – декларований пріоритет розвитку №1 і владних структур, і громадських організацій, і багатьох підприємців. Варто організувати якусь конференцію і запитати «хто за» - не побачите жодного байдужого. Канівці люблять своє місто, свій край, і це – беззаперечно. Але що відбувається коли доходить до справи? Під «справою» розуміємо потреби в об’єднанні, висуванні ініціатив, плануванні спільних дій та їхній реалізації тощо. Тобто, зробити щось корисне для громади разом, спільними зусиллями. В такій постановці питання, як правило, люди, які голосували «за» та говорили про підтримку десь щезають. Шановні підприємці та потенційні спонсори стають надзвичайно обережними, коли мова йде кілька сот гривен на створення спільного об’єднання, яке може функціонувати більш-менш професійно. Владні структури говорять про несвоєчасність ініціатив (знову ж вибори), прості громадяни посилаються на вічну зайнятість, а інші громадські організації вже з чималим досвідом починають ставитись насторожено, очевидно, розглядати тебе як потенційного конкурента.

Можна сказати, така ситуація – типова в будь-якому починанні. До честі багатьох канівців - членів нашої Асоціації, ми стартували не так вже й погано. Маємо два десятки членів організації, маємо в складі Правління поважних людей з різних структур, маємо декількох спонсорів, запущені конкретні акції, є перші результати.

Але якщо дивитись на ситуацію більш критично, то вона зовсім на така оптимістична. 18 членів - це мізер для такого міста як Канів. Нам вкрай не вистачає фінансових та людських ресурсів для повноцінного запуску Асоціації , як професійної структури; немає належної підтримки від інших зацікавлених сторін, на залучення яких ми сподівались декілька місяців тому.

І все ж, головна проблема – це дійсно «парадигма равлика». Вона проявляється в наступному:

• Існують надзвичайно високі бар’єри між різними організаціями міста, а також всередині організацій - особливо керуючих державних органів. Це зводить нанівець будь-які спроби діяти разом, оскільки вже на другому колі зусиль ви самі починаєте плутатись в чиїхось організаційних проблемах та відносинах.
• Люди фокусуються на поточних проблемах та справах найближчих днів-місяців – якщо ви пробуєте змістити горизонт цілей та спільних дій на пів-року – рік вперед, готуйтесь отримати оцінку «не прагматичного та відірваного від життя». Навіть, коли ви плануєте таку просту річ, як збори на наступному тижні , люди (увага - керівники!) кажуть, - «зачекайте, ми ще не знаємо, що буде завтра».
• Відповідно, якісь спільні цілі чи якась там спільна стратегія – це маячня та абстракція. Про це відверто не скажуть, але ви самі це зрозумієте за певний час. Просто тому, що нікому це не потрібне і причина проста – кожен прагне дбати більше за власні інтереси і саме зараз.
• І що ж роблять люди -«равлики», коли немає спільної перспективи? Правильно - вони уважно спостерігають один за одним і в разі отримання будь-яким з них певної переваги (без різниці в чому) дружно кидаються його цькувати і звинувачувати. Теж - немає значення за що. Головне – бути напоготові і не прогавити ривок конкурента.

Я зовсім не хочу сказати, що це є риси притаманні канівському менталітету. Як на мене, поведінка «моя хата скраю» є синонімом «парадигми равлика», тобто – це загальна наша українська проблема. Є ще «тримати дулю в кишені» і багато подібних, які так чи інакше описують саме наш український менталітет. Тобто, я оперую подібними термінами, оскільки – про це говорять самі канівці, як одну з головних перешкод розвитку і це дійсно спостерігається на практиці в проекті розвитку туризму, який ми ведемо.

Чому це так важливо?

Вдумливий читач, може заперечити, що в любій громаді є активісти, а більшість завжди в позиції «равлика». І, крім того, за щось же відповідає й влада. Отже шукайте активістів, співпрацюйте з владою, ви ж в це впряглися - от і тягніть, що вам ще треба?

Насправді, це дуже спрощена постановка питання. Згадайте 2005-06 рр., коли в проекті створення стратегії розвитку туризму місто отримало чималу підтримку від американського фонду USAID- LINK на створення та реалізацію стратегії розвитку туризму. Скільки було навчань - семінарів, скільки людей задіяно, скільки зусиль затрачено. Маса всього. Який результат? Майже нульовий. Стратегія, розроблена 5 років тому, вже не актуальна і ми знаємо, що до конкретних планів дій, а тим більше їх виконання справа так і не дійшла. Проектів розвитку туризму, які б надійшли з інших напрямків чи в рамках інших підходів – фактично, теж ніяких. Отже чому так сталося?

Я не є свідком тих подій і не беруся оцінювати дії головних осіб того часу. Але головне, як мені здається, я вловив. Проекти розвитку стратегій регіонального розвитку стали «модними» в Україні ще на початку 2000-их. Відповідні міністерства, за ними обласні та районні центри намагались активізувати роботу по проектам регіонального розвитку, які фінансувались на міжнародні гранти. Канів теж попав в число міст, де запустили такий проект. Але якщо вірити очевидцям проект мав всі признаки «рознарядки», яку спустили зверху. Тобто, методика проекту передбачала «опитування» та «залучення». Але методи цього «залучення» були ті ж, що я в радянські часи – людям нічого як треба не пояснили, не розтлумачили, а просто почали питати про речі, досить далекі від їх насущних потреб.

Далі вступили в силу інші фактори – недостатні професіоналізм та внутрішня мотивація чиновників, критична нестача свіжих ідей та напрацювань, ну, і звичайно, брак коштів. Але, завважте, кошти – це тільки один з чинників, це – зовнішній фактор, на який дійсно важко було вплинути. Інші фактори – внутрішні, канівські.

Як мінімум два важливі висновки з цього:

• Адмінресурс, та ще й по старих радянських правилах «нагибалова» та «відписок» - є вкрай не ефективним методом розвитку проектів, де потрібні різнобічні компетенції, навички та нові ідеї.
• Одне з головних джерел та двигунів такого починання – сили та ресурси громади, - по-справжньому не були задіяні. Була тільки видимість їх залучення.

До речі - те, що якийсь подібний аналіз ще не зроблений ніким (?), - принаймі, я його ніде не зустрів, хоча опитав багато людей – не що інше, як прояв «парадигми равлика». Легко покритикувати владу, але набагато важче знайти відповіді на всі «чому». Ще раз, - уявляєте які ресурси потрачені в ті часи, - декілька десятків кращих людей міста, задіяних в чисельних мозкових штурмах, зібраннях, нарадах, навчаннях? Попробуєте зробити щось подібне зараз. І нуль на виході. І, якщо ніхто з громади не аналізує, - «чому так?», - то, насправді, це свідчить про байдужість до подібних починань. До речі, це саме стосується й радників – мій попередній висновок цього кейсу такий, що багатьом консалтинговим компаніям, які працюють в проектах розвитку громад важливіші паперові стратегії, ніж реальне впровадження проектів розвитку.

Отже, - будьмо реалістами:

• Не треба шукати ворога за партійною ознакою, чи на різних щаблях влади. Ворог – всередині нас. Його головний прояв – це байдужість, яка ховається за маскою зовнішньої критичності та зайнятості.
• Щоб жити краще, потрібно спочатку розібратись з цим ворогом – і перший крок до цього, - зрозуміти які є спільні інтереси та цілі є поза межами своєї ракушки. Потім взяти відповідальність за свій вклад, свою частинку зусиль.

Що пропонує Туристична Асоціація

Власне, наша Асоціація взяла на себе місію об’єднання активістів з різних груп зацікавлених сторін міста та району з метою реального зрушення справ у сфері туризму. Це зовсім не означає, що ми хочемо конкурувати з цільовими ресурсами владних органів чи іншими організованими структурами. Навпаки, ми шукаємо саме ефективного взаємо-доповнення та взаємодії. Люба конкуренція чи перетягування ковдри на себе є деструктивними в канівській ситуації. Просто тому, що сьогодні

• Існує реальний і великий дефіцит високо професійних кадрів та свіжих, проривних ідей
• Відставання Канева від інших розвинутих туристичних регіонів значне і займає, як мінімум, 3-5 років
• Ми віримо і бачимо це на прикладі інших успішних регіонів, що справжніми двигунами розвитку туризму є ті об’єднання, які зуміли консолідувати в себе кращі ресурси громади.

Як на мене, то всі три пункти є такими, що потребують осмислення, розуміння та адекватних дій від нової влади, яку виберуть канівці. І хай це буде застереженням від нового витку ескалації адмінресурсу. Маємо зовсім свіжий приклад, - реконструкцію музею Шевченка цього року, про який ми вже писали , і який на сьогодні має чимало запитань без відповіді. Хіба ми б не мали кращий імідж та кращі результати, якби в цьому проекті їх керівники ще й дослухались до місцевих професіоналів з музею та до думки місцевої громади? І чи можна назвати таке використання адмінресурсу ефективним? Памятаючи, що ефективність, це перш за все досягнення цілей. Отже які цілі, власне, має музей чи ті, хто стоїть вище? Ми хочемо мати 40 тис туристів чи 150 тис? А чому не 200 тис? Яка стратегія досягнення таких показників? І що з цього буде мати місто?

Подібні запитання головні у спільній дискусії про майбутнє туризму. І в контексті вищевказаних бар’єрів потрібне розуміння, що тільки спільними зусиллями ми можемо їх долати.

Зі свого боку, ми пропонуємо наступну 4-етапну модель дій «знизу» (від громади), чітко розуміючи, що в Каневі вже починає утворюватись модель «зверху» (аж з самого «верху»):

1. Прояснити які є інтереси, очікування різних зацікавлених груп міста в розвитку туризму.

Як вище вже було сказано, це була критична помилка 2005-06 рр. – формально підтягнути всіх під одні критерії, в той час, як інтереси різних груп можуть бути різними і спочатку їх потрібно прояснити. Наприклад, всі зацікавлені щоб було більше туристів, але музей Шевченка, очевидно, цікавить тільки «прохід» через двері музею певної кількості, в той час, як власників кафе та готелів цікавить потік через їхні заклади. Деяких підприємців, які давно мріють про розвиток водних видів спорту та туризму більш предметно цікавить як запустити хоч-якісь тур. продукти системно та регулярно. Владні структури цікавлять створення бренду міста, проведення потужних фестивалів, пошук інвесторів тощо. І так далі – в кожної групи можуть бути свої інтереси та пріоритети і якщо їх не враховувати, ніякий адмінресурс не допоможе.

2. Враховуючи в повній мірі ці інтереси, їх пріоритети, можливості та ресурси громади, важливо далі встановити тісний контакт з місцевими спільнотами

  a. Виявити та організувати спільноти по напрямкам. Виявити лідерів спільнот. Цілком можливо, що відразу це не вийде , але важливо проявити терпіння та наполегливість.
  b. На рівні кожної спільноти зрозуміти які є кращі ідеї щодо розвитку по даному напрямку. В Правлінні Асоціації вже призначені люди, які відповідають за розвиток Зеленого та сільського туризму, Активного відпочинку, Еко-туризму. Ці куратори зможуть систематизувати ці ідеї і далі координувати роботу по їх реалізації.

3. Зібрані кращі ідеї важливо відфільтрувати, проаналізувати по критеріям привабливості та можливості реалізації і відповідно розбити на декілька категорій можливих проектів розвитку.

4. Затвердити список пріоритетних проектів та разом з лідерами спільнот розробити та запустити план по їх реалізації. Першим пунктом плану повинна стати синхронізація з планами (якщо такі наявні) владних структур – у всякому разі плани дій по багатьом пунктам повинні співпадати.

Кілька слів щодо останнього пункту. В Каневі достатньо багато людей критично налаштованих до нинішньої влади саме серед активних, освічених людей та молоді. Дійсно, нинішню владу є за що критикувати. Але будьмо реалістами. Коли ще за останніх 10 чи 20 років від наших «верховних» був такий інтерес до Канева? Коли останній раз Черкаси зобов’язувались інвестувати в місто чималі суми на будівництво готелів, доріг, річкового транспорту та інших речей, обов’язкових для підняття туристичного рейтингу? І чи не варто розглядати все це, як унікальну можливість для дійсного підняття та розвитку міста?

Наша Асоціація пропонує не фокусуватись на критиці, а навпаки, максимально інтегруватись та доповнювати ці державні програми власними проектами та зусиллями. Тільки в такому разі ми не будемо мати казусів, як з великим Кобзарем, якого тепер нам пропонують як салонного художника пітерських та московських тусовок.

Зрозуміло, що подібну модель дій можливо реалізувати тільки з людьми, які ставлять спільні інтереси вище особистих, які дійсно хочуть розвивати туризм системно, прозоро. Які розуміють цінність та необхідність спільного розвитку та готові самі розвиватися. В усякому разі, які добре розуміють, що реалізувати конкурентний туристичний продукт (включно з існуючими проблемами інфраструктури) можна тільки разом. Все інше – просто не ефективно.

Якщо є сумніви в – поцікавтесь, за рахунок чого досягли успіху регіони Західної України, Кам’янець-Подільського, Чернігова та інших. Чому функціонують успішні проекти розвитку в Черкасах? Якщо думаєте, що це хтось «зверху» все це скеровує, то помиляєтесь. В основі успіху таких проектів лежать ініціативи «знизу», об’єднання кращих людей та ідей на рівні громади. Погляньте хоча б на зовсім свіжий проект Валерія Пекаря. До речі, добре знання того, що відбувається за межами території чи громади, чому хтось успішніший, ніж ти, - це
також бажання та вміння «вийти з равлика».

Підсумовуючи

Отже, короткі висновки по написаному:

• Успішно реалізовувати масштабні проекти розвитку, в тому числі в туризмі, можливо тільки при об’єднанні ресурсів – державних, громадських та підприємницьких.
• Три головні бар’єри Канева на сьогодні в розвитку туризму – люди (профі по різним
  сферам), свіжі ідеї та вміння об’єднуватись. Швидко долати їх можна можна тільки разом.
• Активність нинішньої влади у відношенні Канева – унікальний шанс, якого місто не мало
  за останні 20 років. Але - щоб місто мало максимум переваг від цього, потрібно, щоб саме
  місто діяло активно.
• Туристична Асоціація Канівщини пропонує реальну програму дій по розвитку, в основі якої лежить об’єднання громади на рівні спільнот по інтересам та професійних спільнот.

Але все це можливо при одній умові – спочатку потрібно самому «вийти з равлика».

В.о. Правління Туристичної Асоціації Канівщини Юрчак Олександр

P.S. зібрання спільноти, зацікавленої в розвитку активного відпочинку та спортивного туризму відбудеться цієї п’ятниці. Чекайте додаткових повідомлень на www.kaniv.net