Рівняння еволюції

История  человеческой  жизни

Практика і теорія

Порфирій Іванов говорить про статус будь-якої праці: «А в природі цього немає, що це твоє. Раз ти зробив у природі, тобі це все далося, вже це є наше спільне, але не твоє особисте». Бог то Бог, та не будь сам. 1966.07а. с.125. Праця будь-яка, також ця праця, є спільне надбання людства, але не власність будь-кого особисто. Це є наше. Кожен має право вільно безплатно користуватися, копіювати, видавати, перекладати на будь-яку мову, розповсюджувати. Іванов: «Ви, учений чоловік, знаєте добре, що з будь-якої практики можна побудувати будь-яку теорію. А коли обґрунтується теорія, і практика буде визнана, тоді-то визнається це право Паршека. Він із колії не сходить, жде цього моменту». 8202-52. «Прийде такий час, про мене заговорить теорія». 8204-177.

Практика

Приклад 1. Іванов говорив про еволюцію, що еволюція – це не вживати їжу, тобто свідомо терпіти певне число годин у тиждень. Наше терпіння постійно росте. Іванов показав своїм досвідом, що терпіти без їжі треба певне число годин підряд в тиждень.

24, 42, 66, 108, 144 годин в тиждень. Маємо послідовність чисел, яка будується за законом: кожен член дорівнює сумі двох попередніх. Відношення будь-якого члена до попереднього приблизно дорівнює постійному числу, яке називається золотий перетин: 1,618... Це число часто зустрічається в природі.

Приклад 2. Розглянемо чисельний ріст такого стада корів протягом якогось часу. Доросла корова народжує одне теля щороку, а народжене теля стає дорослою коровою через рік після народження. Якщо підрахувати число голів стада щороку, то отримаємо послідовність чисел, в котрій кожен член дорівнює сумі двох попередніх. Ця модель характерна для еволюції всіх живих істот у природі.

Ці два приклади приводять до думки, що в еволюції якості виражаються діалектично послідовністю чисел, тобто кількістю.

А1, А2, А3, А4, А5 ... Аn. Це є еволюційна послідовність у загальній формі. Де n – натуральне число. Далі цю еволюційну послідовність чисел будемо пробувати знайти.

Теорія, котра в процесі побудови

Приєднуйтеся до процесу, будь ласка!

Будемо користуватися діалектичними законами.

1. Заперечення заперечення. (Заперечення).

2. Дія, протидія, синтез. (Дія-синтез).

Побудова еволюційної послідовності

Вибираємо перший член. Перший член послідовності може бути будь-яке число, воно не впливає на результат. Еволюційний ріст всякого виду починається з однієї особи, або пари, тобто з одиниці. Тому перший член послідовності вибираємо рівним одиниці.

Другий член. Другий член має бути число, відмінне від одиниці, згідно з законом (Заперечення). Якби другий член дорівнював одиниці, то в такій послідовності не виражався б еволюційний розвиток, що не підтверджується на практиці. Отже, другий член не одиниця, а якесь число: X.

Третій член. Третій член послідовності згідно з законом (Заперечення) є не (1) і не (Х). Згідно з другим законом (Дія — синтез) є синтез першого і другого члена, котрий є сума в числовій формі. Звідси виходить, що третій член дорівнює сумі: 1 + Х. Також два приведені приклади з практики підтверджують, що третій член є (1 + Х). Отже, перші три члени еволюційної послідовності побудовані за діалектичним законом – дія, протидія, синтез.

1, Х, 1 + Х

Ця послідовність трьох членів побудована за законом – третій член дорівнює сумі двох попередніх. Припускаємо, що за цим законом має будуватися еволюційна послідовність чисел для будь-якої кількості членів. Це можливо, якщо еволюційна послідовність буде геометрична прогресія, у котрої відношення будь-якого члена до попереднього є постійне число, яке називається знаменником. Можливо, існують інші варіанти, перевіримо на практиці цей. Будемо вважати, що еволюційна послідовність є геометрична прогресія. Отже, ми маємо послідовні три члени геометричної прогресії, тепер можемо знайти точно її знаменник (Х) та будь-який член послідовності. Знаменник (Х) дорівнює відношенню третього члена до другого.

Х = (1 + Х)/X. Звідси маємо квадратне рівняння. Основне рівняння еволюції.

Х² – Х – 1 = 0. (1)

Перший корінь Х1 = 1/2(1 + 5½). Позначимо Х1 = Z.

Другий корінь Х2 = 1/2(1 – 5½). Використовуючи попереднє позначення, маємо друге позначення: Х2 = – 1/Z.

Послідовність з першим коренем (П1): 1, Z, Z², Z³... (2)

Зростаюча прогресія. На практиці зручно користуватися аналогічною послідовністю цілих чисел: 1, 2, 3, 5, 8, 13, 21, 34, 55... В ній кожен член дорівнює сумі двох попередніх. Відношення між будь-яким членом і попереднім приблизно дорівнює золотому перетину.

Послідовність з другим коренем (П2): 1, – 1/Z, 1/Z², – 1/Z³... А. (3)

Прогресія, що убуває, із змінними знаками членів. Аналогічна послідовність обернених цілих чисел: 1, – 1/2, 1/3, – 1/5, 1/8, – 1/13, 1/21... А. (4)

Якщо початковий член послідовності є будь-яке число (а), то кожен член послідовності П1 і П2 буде помножений на це число (а). Якщо початковий член дорівнює (а), то маємо перші три члени: a, aX, a + aX . Звідси отримуємо знаменник прогресії: aX/a = (a + aX)/aX. Після спрощення отримуємо виведене раніше рівняння еволюції (1).

Ми побудували послідовність будь-якої якості у природі, які виражаються певними кількістю, тобто числами, бо кількість і якість діалектично пов’язані між собою. У природі є дві єдині протилежні сторони за діалектикою – це створення чого-небудь і знищення його. Очевидно, що в природі має бути щось спочатку створено, щоб потім воно було знищено. Отже, процес створення чого-небудь завжди випереджає процес знищення його. Це підтверджується практично в житті астрономічного Всесвіту, котрий перед нами більше створюється і розширюється, і майже непомітно знищується. Розміри Всесвіту значно перевищують розміри галактики, у котрій відбуваються процеси знищення матерії, тіла з масою притягуються один до одного. Матерії більше створюється в природі, ніж знищується. Взяти чорну діру. Це, на нашу думку, пояснює існування створеного Всесвіту. Бо по-інакшому не може бути. Те, що створено та існує в цю мить, в наступну мить буде знищено. Хто створив світ, той його знищує. Ми всі зазичай запитуємо: хто створив Всесвіт? Відповідь: той, хто його знищить. У теорії ці процеси описують дві протилежні послідовності, що виходять з єдиного рівняння еволюції. П1 є зростаюча послідовність, вона виражає процес створення чого-небудь, наприклад матерії. П2 послідовність, що убуває, вони виражає процес знищення того, що створено. Початковий число послідовності П2 є набагато менше від кінцевого числа послідовності П1.

Із практики Порфирія Іванова ми з вами спробували побудували теорію. А тепер далі цією теорією будемо пробувати описувати практику природи, знаходити підтвердження на практиці теорії, тобто підтверджувати істинність теорії. Бо критерій істини є практика.

Гіпотеза кванта якості

Квант якості – найменша частинка будь-якої якості природи, тобто матерії. Наприклад, фізичної величини енергії. В процесі еволюції матерія зростає через еволюційну послідовність чисел (П1) від малого числа до Великого числа. Тут перший член є одиниця. Це підтверджується на практиці Всесвіту астрономічного, Всесвіт і його матерія збільшується, він розширюється.

Основне рівняння еволюції показує, що закономірний також зворотний процес скасування, зменшення матерії від великого до малого числа (П2). Тут перший член є велике число. Тобто обов'язково відбувається знищення матерії за законом (Заперечення). Це підтверджується на практиці за космологією. Наприклад, в галактиках чорна діра.

Та матерія, яка виникла через послідовність П1, закономірно знищилася через послідовність П2. Скільки матерії виникає або утворюється в послідовності П1, стільки матерії зникає або скасовується в послідовності П2. Якщо подивитися на природу в цілому, то можна відзначити, що матерія не виникає і не зникає, а перетворюється з одного виду в інший.

Рівняння еволюції дає дві послідовності П1 і П2, одна зростаюча, друга убуває. Вони є дві протилежності, котрі єдині. Якщо спочатку одна зростає, то потім убуває. Це проявляється в нашій практиці. Ош говорить, що в природі є дві протилежні сторони щодо почуття в природі людей. Якщо люди спочатку в житті мають почуття хорошого, теплого, то потім природа сама підсовує такі умови життя, що люди відчувають погане, холодне. І навпаки.

Рівняння еволюції показує, що матерія спочатку збільшується від малого до Великого Всесвіту, а потім зменшується до малого, потім знову збільшується и так далі. Так відбувається коливальний процес без кінця. Причина і рушійна сила еволюції є в самій природі.

Можливо, світло перетворюється в матерію з певною масою, котра має властивість притягуватися або до себе притягувати матерію, що має масу.

Гіпотеза кванта якості

Матеріальний об'єкт має місце в просторі в певних точках, а не в неперервному просторі, як ми всі досі розуміли. Найменша відстань між двома сусідніми точками, у котрих може бути матерія, називається квант відстані і дорівнює: mZ (одиниця виміру метр). Матеріальний об'єкт займає місце в просторі за такою послідовністю чисел, одиниця метр.

m, mZ, mZ², mZ³ ... Mn. (метри). m — початковий член. Послідовність Пm.

Гіпотеза кванта часу

Матеріальний об'єкт існує в природі через певні проміжки часу, а не в неперервному часі, як ми, всі люди, досі розуміли. Квант часу – це найменший проміжок часу, що йде в природі. Проміжки часу виражаються такою послідовністю чисел в одиницях часу, секунда.

k, kZ, kZ², kZ³ ... Kn. (секунди). k — початковий член. Послідовність Пk.

Світло. Швидкість

Коли виникає світло, воно починає розповсюджуватися в просторі на квант відстані за квант часу. Тобто виникнення світла, відстань, проміжок часу мають одну фазу. І також світло має одну фазу в будь-якій точці простору, і будь-якому проміжку часу. Послідовність відстані і часу починаються разом, їм дає початок світло. Тому швидкість світла дорівнює:

V світла = m/k = mZ/kZ = mZ²/kZ² = mZ³/kZ³ метрів/секунду = с = триста тисяч кілометрів за секунду.

Із послідовності відстані і часу бачимо, що швидкість світла максимальна в природі, найбільша, більше її не може бути. Швидкість світла постійна в будь-якій точці простору і момент часу, не залежить від руху джерела світла чи спостерігача. Світло поширюється в просторі необмежено, на велику відстань. Ці властивості підтверджуються на практиці. Космологія підтверджує, що Всесвіт астрономічний весь час розширюється.

Біле світло, простір і час зв'язані за формулою: s = c t. Відстань (s) і час (t) проявляються як дві протилежності. Якщо виникає відстань, то також виникає і час. Ці три фізичні явища існують в єдності.

Основне рівняння еволюції показує, що світло має двояку властивість. Світло проявляється як корпускулярна частинка, і як хвиля, котра має різні частоти. Послідовність П1 описує розповсюдження світла як корпускулярної частинки. Послідовність П2 описує хвильові властивості світла. Хвилі поздовжні.

Наслідки. Породжується світло — породжується також простір і час. Отже, через породження світла породжується матерія, Всесвіт. Відомо, що люди можуть породжувати світло і його бачити. Отже, люди породжують матерію і Всесвіт, творять світ. Природа народжує людей для життя природи, а люди, створюючи світло, породжують природу. Отже, природа безсмертна, їй немає кінця. Отець Ош береже природу і людей, робить все, щоб люди жили здорові і щасливі, і творили світло. Він говорив: «Жити треба, а вмирати не треба».

Серце людини

Автоматія серцевого м’язу. Практика. Здібність серця ритмічно скорочуватися під впливом імпульсів, які виникають у самому серцевому м’язі отримала назву автоматії серця. Автоматія забезпечує відносно незалежну від нервової системи роботу серця. Скорочення шлуночків продовжується приблизно 0,3 секунди, після чого вони розслабляються. І протягом 0,4 – 0,5 секунди весь серцевий м’яз перебуває у стані спокою, або загального розслаблення. Тривалість всього серцевого циклу приблизно 0,8 секунди. Отже, відношення між тривалістю розслаблення і скорочення дорівнює золотому перетину. Значить, це є еволюційний процес. Цей процес можна описати теоретично. Він описується рівнянням еволюції, має дві послідовності чисел П1 і П2, у котрих два члени, він має бути автоматичним за своєю природою. Очевидно, таку здібність автоматичності руху серця мають усі живі організми, що еволюціонують, інакше вони б не існували. Далі побудуємо теорію.

Рушійна сила еволюційного процесу. Автоматизм

Еволюційна послідовність може мати будь-яку кількість членів. Розглянемо послідовності П1 і П2 з двома членами. Перший член (а) і наступний. Відношення між ними дорівнює золотому перетину.

П1: а, аZ. Де а – перший член. 1). Послідовність П2 може мати перший член (а). Тоді маємо: П2: а, – а/Z. 2). Також П2 може мати перший член (aZ). Тоді буде така П2: aZ, – aZ/Z. Або після спрощення П2: a Z, – a. Можливо, кінцеве значення є імпульсом для запуску другого циклу послідовності П3. Після першого циклу автоматично запускається другий цикл. І так далі автоматично продовжується циклічність необмежено. Іншими слова, відбувається рух по спіралі. Процес починається спочатку.

П3: a, aZ, a, aZ, a, aZ… Кількість циклів теоретично нескінченна, тобто процес вічний.

Причина руху, рушійна сила є в самій еволюційній системі. Цей процес незалежний від будь-яких інших систем. На практиці цей процес відбувається в природі скрізь, і в великому, і малому. Цей автоматичний механізм можна назвати серцем природи. Теорія побудована на практиці автоматії серцевого м’язу. Це підтверджує гіпотезу кванту часу.

Дві протилежні сторони. хороше і погане

Вище ми розглянули автоматичну дію в еволюційній послідовності:

П3: а, аZ, а, аZ, а, аZ, а, аZ… Ці два члена, що періодично повторюються, виражають дві протилежні сторони в природі. Вони є дія і протидія, кожен є запереченням попереднього. Приклад. Скорочення і розслаблення м’язу серця. Іванов пише, що в природі є дві протилежні сторони в житті людей. Люди в своєму житті мають почуття тепле і холодне, хороше і погане. Людина приймає в житті хороше, а потім приходить погане. Цикл закінчується і починається другий, третій і т. д. Тепле літо і холодна зима. Учитель говорить, що люди люблять хороше, всі хочуть хороше в своєму житті, і не люблять холодне, бояться холоду, захищаються від холоду одягом тощо. Це помилка в житті людей. Учитель робить висновок. У природі треба любити і приймати дві сторони природи: тепле, хороше і холодне, погане. Це природно, еволюційно. Кожен живий чоловік повинен у природі жити по-природному, по-еволюційному. Якщо люди так роблять, то природа іде їм назустріч, дає життя, здоров’я, всілякі блага. Тільки не треба боятися в природі холоду, поганого, голоду тощо. Треба любити природу, як матір рідну. Вона нас усіх народила, дає все для життя. Якщо люди бояться холоду і приймають у своєму житті тільки тепле, хороше, то вони живуть не по-природному, не по-еволюційному. В їхньому житті закономірно виникає всякого роду стихія, хвороба, смерть. Природа не сприяє в житті, а заважає. Природа такого чоловіка не любить, гонить з життя, щоб він не жив, робить в тілі будь-яку хворобу, і він вмирає.

Природа народжує людей для незалежного життя в природі, але не для смерті. Еволюційна автоматична послідовність П3 в нормальному стані має нескінченну кількість циклів, тобто вічна. Якщо чоловік любить природу і приймає в житті дві протилежні сторони, то природа дає йому вічне здорове життя. Він є хазяїн природи, він творить у своєму житті еволюцію за автоматичною послідовністю П1. Він своєю волею створює природне серце, котре діє вічно. Іванов стверджує. Якщо людина любить холодне, погане, вона безсмертна в житті. Для цього треба створити відповідні умови в житті. Якщо люди живуть не по-природному, однобоко, приймають у житті тільки хороше і тепле, а погане і холодне гонять, то природа обмежує послідовність П1, і люди живуть недовго, хворіють, скоро вмирають. Якщо в якомусь органі збій еволюційного автоматичного процесу, то це називається хворобою.

В житті людей є два способи життя, як дві протилежності. Перший. Люди залежні від природи, їм щодня треба їжа, одяг, житловий дім. Цього всього досягають через труд. Залежність веде людей до втрати здоров’я, до хвороби і смерті. Так живуть більшість людей. Другий спосіб незалежність тепер практично твориться в людях. Люди будуть жити незалежно у природі, без усяких потреб: їжі, одягу, житлового дому. До незалежності треба прагнути всім, поступово ставати незалежними. Незалежність веде людей до еволюції, здоров’я, життя вічного. Незалежність в повноті проявилась на одному чоловікові Іванову, він практично творить незалежність у людях. Це перший незалежний чоловік. Створив вчення, це його вчення наука загартування-тренування. Висновок. Люди своє життя повинні будувати так, щоб було дві сторони природи. Любити тепле, хороше і холодне, погане однаково. Тобто життя будь-якого чоловіка описувалося еволюційною автоматичною послідовністю П3, котра вічна, із-за цього життя людей буде безсмертне. Тобто люди не будуть умирати.

Життя по-еволюційному

Іванов знайшов метод і практично перевірив, як у дійсності людям жити по-еволюційному, приймати тепле хороше і холодне погане. Учитель приймав бажаючих, вони отримували здоров’я. Учитель писав про прийом: «Чоловіка ми прийняли, як усіх я приймаю. А потім водою холодною облили, потім він прийняв таке вчення, що робити. 1. Треба два рази в день, вранці й увечері, купатися холодною водою. (Спочатку ноги мити, бажано все тіло). 2. З людьми здороватись, жодного чоловіка не проходити. Твоє діло – їм сказати, а їхнє діло – вони як хочуть. 3. Треба знайти чоловіка нужденного, йому треба дати 50 копійок. Сам собі скажи: я, мовляв, ці гроші даю за те, щоб мені не хворіти. 4. У п’ятницю о 6 годині повечеряй, 42 години не їж і не пий, у неділю о 12 годині будеш їсти. Вийди надвір, з висоти тричі тягни повітря й говори: «Учителю, дай мені здоров’я». Після цього їж, що хочеш, скільки хочеш. Твоє здоров’я – це є все. 5. Не харкай, не плюй на землю, не кури, не вживай алкоголь. Це твоє законне в цьому діло. Не будеш це робити – у тебе реального нічого не вийде». 1983.03. Загартування – це наука всіх людей усього світу, джерело людського життя. Хто виконує, той запобігає всякому захворюванню, біді. Механізм автоматичної дії серця діє в кожній клітині організму, загартування сприяє цьому процесу. Іванов говорить у статті «Моя перемога», що його загартування – це «самозбереження своєї клітини», тобто клітина сама себе зберігає, діє, підтримує життя автоматично. Велика заслуга Учителя Іванова, що він знайшов метод виходити в будь-кого серце, щоб воно було завжди «молоде, здорове, загартоване, як 25-річного молодого чоловіка». Практика підтверджує це, у людини будь-якого віку після терпіння без їжі 42 години спостерігаємо тиск крові 120/80, як у молодої людини. Іванов учить оздоровлюватися самому і передавати своє здоров’я іншим людям.

Як передавати здоров'я іншим людям бажаючим

Практично доведено автором, коли здоровий загартований чоловік, котрий багато років не застуджується і не хворіє, руками торкається до другого хворого не загартованого чоловіка, то проходить через руки струм, який включає еволюційний процес у кожній клітині нездорового організму, вони оздоровлюються, починають діяти автоматично. Імпульс струму відчутний. Аналогічно з допомогою електричного розряду запускають серце, коли воно зупинилося. Так здоров’я передається від здорового чоловіка до хворого. На цьому базується метод Учителя Іванова прийому хворого чоловіка. Учитель хворого кладе на спину, оточує його тіло своїми руками, правою бере за великі пальці ніг, ліву кладе на лоб, потім говорить, щоб хворий дивився на серце, легені, живіт, потім тягне за кожен палець ніг і рук, робити вдих і видих. Потім ставить на ноги, бере своїми руками за руки, говорить, щоб дивитися на органи, потім робити вдих і видих. Потім обливає холодною водою, потім дає усно пораду, що робити вдома, це п’ять заповідей. Цілує, прийом закінчується. Після прийому бажано не припиняти заняття, бо це подібно до зупинки серця. Початківців приймати можуть також учні Іванова, котрі навчені приймати, не простуджуються і не хворіють. А просити всі люди мають Учителя Іванова: «Учителю, дай мені здоров’я». Щоб мати здібність струмом рук оздоровлювати іншого, треба в природі електризуватися, тобто накопичувати електричний заряд. Електрика накопичується у кожного під час обсихання тіла після обливання всього тіла холодною водою надворі, при цьому проходить через тіло електричний струм, тобто електризація тіла відбувається в процесі загартування. Отже, починати загартування за системою Іванова бажано з прийому, щоб було з гарантією. Для цього Отець Ош створив людям науку загартування. Якщо ми, всі люди, займаємося практикою, то треба прочитати все, що Учитель написав у своїх працях.

Новий метод охорони здоров'я

Його суть не в лікуванні технічними, штучними, хімічними засобами, а в догляді кожного за собою, щоб запобігати будь-якому захворюванню, простуді. Ми з вами, всі люди до одного чоловіка, що живуть на білому світі, свідомо, добровільно при сприянні всього суспільства і медицини загартовуємося за системою Учителя Порфирія Іванова, щоб не застуджуватися і не хворіти, запобігати будь-якому захворюванню. Іванов говорить про роль медицини в оздоровленні всіх людей: «Ми повинні цього навчитися самі лікарі, щоб не застуджуватися і не хворіти. А потім навчити інших хворих цього, що робить у природі сам лікар». 6607.с.87.

Збільшення і зменшення відстані між об'єктами в природі

Відстань між об’єктами проявляється в природі як дві протилежності, вони описуються рівнянням еволюції. Рівняння має два розв’язки. Має послідовність П1 з першим коренем і послідовність П2 з другим коренем. У послідовності П1 відстань збільшується від малого значення до великого, в послідовності П2 відстань зменшується від великого значення до малого. На практиці ми бачимо, що в області галактики відстані між космічними тілами зменшуються, вони мають масу. А відстані між галактиками в космосі весь час збільшуються. Це породжує в уяві простір, в якому тіла відштовхуються, начебто між ними діє сила відштовхування, які приводить до відштовхування. Ми уявляємо, що в масштабах галактики начебто діють сили тяжіння між тілами з певною масою, її називають гравітацією, яка приводить до зменшення відстані між тілами. Всі тіла втягуються в чорну діру. Це все відбувається в уяві. В дійсності сил між тілами немає, і немає гравітації. Фізичні явища сила і тому подібне введені як поняття для зручності пояснення явищ природи. В природі є дві єдині протилежні сторони: почуття людини тепле і хороше, холодне і погане, також відстань, що збільшується і зменшується тощо.

Що буде далі

Коли люди стали залежні, вони втратили здібність знати, що буде далі. Так живуть протягом всієї історії. Тепер люди живуть свавільно в природі, не по-еволюційному, тому не знають, що буде далі. Так було, є і буде доти, поки не стануть жити по-еволюційному. Люди не знають всієї еволюційної послідовності, вони сьогодні живуть і не знають, що буде завтра, через рік. Тому вони помиляються, їх природа карає всякими своїми силами, їхнє життя важке. Незнання – причина ворога хвороби. Що є еволюційна послідовність? Це послідовність у часі всіх явищ у природі. Тобто люди, хто знає цю послідовність, завжди знають сьогодні, що буде завтра, через рік, через період, тобто що буде далі. А щоб людям знати еволюційну послідовність, треба жити по-еволюційному, тобто бути творцями еволюції в природі. Тепер нам відома еволюційна послідовність чисел. А числа пов’язані з якістю природи. Отже, тепер ми з вами можемо знати, що буде в природі в будь-який час, день, рік, період. Тобто, знаючи еволюційну послідовність, ми з вами можемо знати, що буде далі. Ми, всі люди, можемо свідомо впливати на природу, вона піде нам назустріч, не буде карати своїми силами, хворобами тощо.

Приклад з практики. Спочатку в нашій історії люди були близькі до природи, приймали все: холодне погане і тепле хороше. Цей період називається загартуванням. Потім люди відійшли від природи, не стали її любити. Почався другий період – віра Ісуса Христа. Люди заперечили загартування. Заперечували в своєму житті холодне і погане, а стали прагнути до одного хорошого і теплого. Це період віра Христа, продовжувався два тисячоліття. Отже, маємо послідовність якості природи з двох членів: загартування, віра Христа. За наукою еволюції, третій член послідовності є заперечення одного загартування і заперечення однієї віри Христа. Третій член – це є синтез або єдність загартування і вчення Христа. Так і здійснилося в природі через два тисячоліття від Христа. У природі народився Порфирій Іванов, він практично створив науку, в складі якої є наука загартування в природі та вчення Христа. Отже, за вченням Іванова, з 1989 року почалася еволюція, третій період. Еволюційна послідовність така: загартування, віра Христа, наука Іванова і Христа. Перший період: залежність від особи і речей. Це господар і підлеглий раб, залежність люди від природи: їжі, одягу, житлового дому. Другий період: незалежність від особи і залежність від речей. Нема підлеглого раба і володаря раба, є залежність від природи, тобто потреб їжі, одягу, житлового дому. Третій період: повна незалежність кожного від особи і речей, тобто від когось і чогось.. Незалежність від природи: їжі, одягу, житлового дому, тобто життя без усяких потреб. Отже, що буде далі? Людство в третьому тисячолітті буде жити на основі науки Іванова і вчення Христа, його наукової частини, а не релігійної. Іванов далекий від релігії. Далі. Іванов виділяє три періоди в історії: Бог отець, Бог син, Бог Дух святий. Бог отець – це відношення в суспільстві самодержавному, де цар як бог. Життя тяжке, люди вмирають. Бог син – це відношення в суспільстві соціалістичному на основі колективізму. Бог Дух святий – суспільне життя по-еволюційному, Іванов перший еволюційний чоловік. Люди при Богу сину заперечили Бога отця, вони його скасували в житті, бо люди вмирали. При Богу сину люди ще більше стали вмирати, тому його заперечив Бог Дух святий, заперечує Бога отця і Бога сина, вони себе не виправдали. Він ввів у життя людям дух, незалежність, життя без усяких потреб, здоров’я, щоб люди не вмирали.

Бажаємо щастя, здоров’я. 2016.03.24.

Посилання.

Дія, протидія, синтез

Кожній якості відповідає кількість. Кількість переходить у якість. Проявлення відбувається в кількості. Оскільки еволюційний процес існує в розвитку, то кількість виражається еволюційним рядом чисел. Будемо пробувати знайти такий ряд чисел, котрий виражає єволюційний процес. Для цього розглянемо еволюційну модель розвитку системи, яка характерна для еволюції. Жива система саморозвивається, кількість членів збільшується. Спочатку маємо одну особину, це дія. Через якісь визначений проміжки часу особина народжує іншу особину дитину. Народження дитини, котра заміняє дорослу особину – це по суті прояв заперечення самого себе, або протидія. Дитина через цей проміжок часу стає дорослою особиною, і ще через проміжок часу народжує свою дитину. Це самозаперечення, синтез. І так все повторюється без кінця. Для наочності візьмемо для прикладу стадо корів. Спочатку маємо одну корову. Доросла корова народжує одне теля кожен рік. Теля через рік стає дорослою коровою, перший свій рік не народжує своє теля, а потім народжує, як доросла корова.

Перший рік. Маємо одну дорослу корову.

Другий рік. Маємо одну дорослу корову 1д і одне теля 1т. 1д + 1т = 2. Всього – 2 голови.

Третій рік. Маємо дві дорослих, бо теля стало дорослою, і маємо також одне теля. 2д + 1т = 3.

Четвертий рік. Маємо три дорослих і два теля, бо тільки двоє народили телят. 3д + 2т = 5.

Пятий рік. Маємо пять дорослих і троє телят. 5д + 3т = 8.

Шостий рік. Маємо вісім дорослих і пять телят. 8д + 5т = 13.

Сьомий рік. Маємо 13 дорослих і 8 телят. 13д + 8т = 21.

Отже, маємо ряд чисел росту стада за сім років: 1; 2; 3; 5; 8; 13; 21. Ряд має особливість. Кожен член ряду дорівнює сумі двох попередніх.

Перший член ряду є вираз якоїсь дії в природі. Для простоти приймемо, що він дорівнює — 1.

Другий член ряду по суті заперечує перший, є протилежність дії, тобто першому члену. Тут діє закон двох протилежностей. Цей член повинен бути більше одиниці. Бо ми бачимо, що всесвіт розширюється, кількість збільшується. Бо якщо ця одиниця буде залишатись незмінною, то не буде життя, розвитку, єволюції. Оскільки єволюція є, то це число має бути більше одиниці, воно дорівнює невідомому числу, позначимо його буквою — а. Отже, маємо ряд:

1, а...

Ми бачимо, в природі існує закономірність. Має бути закономірний ряд чисел, тобто ряд має будуватися за якимсь законом. Отже, має бути геометрична або арифметична прогресія. Очевидно, це буде геометрична прогресія, бо в природі існує прискорений розвиток. Визначимо закон, за яким будується геометрична прогресія. Третій член синтез є запереченням або протилежністю перших двох, він будується за законом двох протилежностей. А кількісно третій член повинен дорівнювати сумі двох попередніх членів, оскільки є заперечення дії і протидії. Звідси виходить закон, за яким будується ряд геометричної прогресії — кожен член дорівнює сумі двох попередніх. Отже, маємо ряд:

1, а, 1 + а...

Знаменник прогресії дорівнює — а.

Маємо рівність: а = (1 + а)/а. Звідси маємо квадратне рівняння: а² — а — 1 = 0. Звідси отримуємо значення а. а = 1,618... Це число називається золотий перетин. Золотий перетин випливає із закону двох протилежностей. Еволюція твориться за законом золотого перетину.

Еволюційний ряд

На практиці доцільно і зручно користуватись рядом цілих чисел, утвореним за законом кожен член дорівнює сумі двох попередніх, це еволюційний ряд: 1, 1, 2, 3, 5, 8, 13, 21, 34, 55...

В ньому відношення будь-якого члена до попереднього наближено дорівнює золотому числу. Також використовується еволюційний ряд, утворений множення кожного члена на 2:

2, 4, 6, 10, 16, 26, 42, 68, 110...

Космологія

Рівняння еволюції: X² — X — 1 = 0. Це рівняння має два розв'язки, тобто корені, вони описують два основні протилежні напрямки процесу розгортання Всесвіту.

Перший корінь, позначимо: x. x = 1/2{1+5½). Це значення задовольняє еволюційному розвитку системи. Система збільшується від одиниці до великого числа. Наближено це ряд Фобіначі. 1, 2, 3, 5, 8, 13, 21 ... N. Цей процес ми називаємо еволюційним. Цей процес існує в дійсності при розгортанні Всесвіту, підтверджується на практиці.

Другий корінь. 1/2(1-5½) = -1/x. Якщо будувати ряд за цим рішенням, і прийняти початкову умову, що значення є велике число N, то ряд буде зменшуватись від великого числа N до одиниці. Це ряд Фобіначі перевернутий. N ... 21, 13, 8, 5, 3, 2, 1. Тут маємо перестановку, перевертання напрямку розгортання, який називається еволюція. Тобто процес іде від більшого значення до меншого. Цей процес назвемо інверсія еволюції. Цей процес також існує у Всесвіті, як підтверджує практика.

Отже, рівняння еволюції в загальних рисах описує основні процеси розгортання Всесвіту, як дві протилежності, розширення і згортання, так званий "великий вибух" і знищення. Після розширення після вибуху виникають підстави для знищення і навпаки. Можливо. коли закінчиться повністю процес розгортання, всі його періоди, тоді починається процес згортання. Учитель називає природу матір'ю, котра все народжує. А як мати народжує дитину? Чоловік девять місяців росте в утробі матері, а потім народжується на білий світ. Тобто інверсія еволюції. Отже, відбувається коливальний процес Всесвіту, розгортання, потім згортання і так далі. Особливість. Всі явища в природі по суті мають квантовий характер.

Перший корінь відповідає за взаємодію між тілами, котру називають сила відштовхування між тілами. Другий корінь відповідає за взаємодію між тілами, котру називають силою гравітації між тілами.

[увесь...]