У попередній статті (“Суддя Канівського міськрайонного суду: Чому в Каневі така сприятлива атмосфера для різних притонів?”) наведені слова, що прозвучали з уст людини, яка не з чуток знає про основний контингент тих, хто рано чи пізно потрапляє на лаву підсудних; прозвучала фраза, на яку мають звернути увагу не лише мешканці мікрорайону поблизу колишнього місцевого гіганта — заводу “Магніт”, а й місцева влада. А фраза ця дуже тривожна: “Якщо проаналізувати скоєння злочинів за останній, 2015 рік, то вони скоювались особами, які приїхали до Канева з метою пошуків кращої долі — працевлаштування”...
У ті далекі 80-ті роки минулого століття завод “Магніт” тут, біля заводу на пустирі, розпочав будівництво житлового мікрорайону — одна за одною зводились багатоповерхівки, які заселялись в основному працівниками заводу. Тоді ж, близько 30 років тому, тут підготували майданчик для будівництва поліклініки — вирили котлован, забили бетонні палі... Та розвал “непорушного Союзу” зупинив цей будівельний процес. Підготовлене для будівництва поліклініки місце заросло чагарниками, багаторічними деревами...
Але метушня, що розпочалася восени минулого, 2015 року, на місці “майбутньої поліклініки” насторожила мешканців прилеглих будинків: навколо котловану почали вирізати кущі, зв’явились геодезисти з приладами — свідчення того, що тут, на місці цього котловану, щось планують будувати.
З неофіційних джерел вдалося встановити, що нібито “Магніт” продав (передав) цю ділянку під забудову одному з екологічно “найчистіших” підприємств, яке свої “виробничі потужності” не зводить поки хіба що на Тарасовій горі. І саме це підприємство, начебто, планує на цьому місці будувати гуртожиток для своїх працівників, для людей, які приїдуть до Канева з усіх усюд на заробітки...
І як тут не згадати наведені вище слова судді стосовно контингенту заробітчан, які тут заселяться, за 20 метрів від житлового будинку? Не треба бути віщуном, щоб передбачити, що в перший же рік уведення в експлуатацію гуртожитку мешканці цього мікрорайону взнають, що “в правоохоронців не вистачає особового складу для безкінечних виїздів” до цієї будівлі...
І нікого з чиновників чомусь не осяяла думка, що на цьому пустирі давно можна і потрібно було зробити парк зі спортивними майданчиками для дітлахів, яких тут багато, а майданчиків чортма; подібні ж гуртожитки зводити ближче до “виробничих потужностей”, наприклад, на Довжику!
Словом, актуальна тема для роздумів (поки не пізно!) для міської влади. І не варто сьогодні заявляти, що міська влада тут ні до чого, що це, мовляв, справа двох підприємств — “один продав, другий купив”. Головний біль з переходом у хронічну мігрень розпочнеться саме у міської влади після заселення майбутньої новобудови!
Валерій РЕВА, газета ВІКА №11, березень 2016 |