Вічність Шевченка

10 березня 1861 року в далекому Петербурзі зупинилося серце Тараса Шевченка. Тож не дивно, що саме в цей день завжди людно на Чернечій горі, де він знайшов свій вічний спочинок.

Ранок 10 березня цього року розпочався з поминальної служби в церкві Покрови Пресвятої Богородиці. Потому священнослужителі різних конфесій відслужили молебень на могилі Тараса, після чого учасники заходу засвідчили глибоку шану та повагу Великому Кобзареві покладанням квітів.

Ушанувати Кобзаря до Канева приїхали очільник Черкаської облдержадміністрації Юрій Ткаченко та перший заступник Міністра культури України Ігор Ліховий. Саме Шевченко, за словами Ігоря Ліхового, являється українським Пророком, в творах якого засвідчена доля минулого, сучасного та майбутнього нашого народу.

Напередодні, 9 березня, у нашому місті відбувся літературно-мистецький вечір, присвячений 202-й річниці з дня народження Великого Кобзаря. Участь у заході взяли творчі колективи, солісти, виконавці Канівського коледжу культури і мистецтв та районного будинку культури. По закінченню концерту присутні стоячи заспівали поезію, що стала народною піснею «Реве та стогне Дніпр широкий…».

Початку концерту передувала виставка робіт майстрів народно-прикладного мистецтва «Україна – це Шевченко», що проходила у фойє міського будинку культури.

Тож творчість великого Кобзаря належить до вічно живих явищ, які не спиняються на тій точці, на якій застала їх смерть, але далі розвиваються вже в свідомості суспільства. Кожна епоха висловлює про них свою думку, і як би вірно не зрозуміла вона їх, але завжди залишить наступній епосі сказати щось нове й вірніше, і жодна не висловить усього остаточно.

Інна Огій,

спеціаліст відділу організаційно-кадрової та

інформаційної роботи апарату міськвиконкому